Рішення № 111101197, 19.05.2023, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/4823/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2023 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді - Якимець О. І.,

за участю секретаря судового засідання Карпишиної К. С.

учасники справи не з`явились,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовною заявою у якій просить стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти розмірі 19338,27 грн та вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позову покликається на те, що спірні кошти стягнуті під час примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 23 травня 2018 року № 4287, який в подальшому судовим рішенням визнаний таким, що не підлягає виконанню. Відтак, спірні кошти стягнуті без достатньої правової підстави. У відповідності до ст. 1212 ЦК України просить позов задовольнити. Відповідно до ст. 141 ЦПК України просить вирішити розподіл судових витрат.

Відповідачами подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що спірні кошти отримано у зв`язку із невиконання умов кредитного договору, укладеного між сторонами, а відтак відсутні підстави для застосування ст. 1212 ЦК України. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн, то у такому відмовити за недоведеність їх понесення.

Позивачем подано до суду заяву про розгляд справи у відсутності. Позовні вимоги підтримує повністю та просять такі задовольнити.

У судове засідання учасники справи не з`явились, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце цього засідання. Відповідач про причини неявки не повідомив, подав відзив на позов, а тому з урахуванням поданих документів сторонами, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності осіб, що не з`явились.

Згідно з ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов наступного.

03 травня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н. с. вчинено виконавчий напис № 4287 про стягнення з позивача на користь Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 39307,56 грн та отримання плати із стягувача за вчинення виконавчого напису у сумі 430,00 грн.

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Т. Л. відкрито виконавче провадження № 56678776 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 03 травня 2018 року № 4287.

У межах виконавчого провадження № 56678776, з метою примусового виконання оспорюваного виконавчого напису нотаріуса, приватним виконавцем прийнято постанову про звернення стягнення на заробітку плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

11 січня 2022 року рішенням Довгинцівським районним судом Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі № 211/1832/21 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» про визнання виконавчих написів нотаріусів такими, що не підлягають виконанню, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса від 23 травня 2018 року № 4287, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н. С. Рішення суду набрало законної сили.

29 липня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Павелків Т. Л. повідомлено позивача про те, що в рамках виконавчого провадження № 56678776 стягнуто грошові коти у розмірі 19338,86 грн на рахунок стягувача ПАТ «ПУМБ».

Таким чином, враховуючи, що судовим рішенням від 11.01.2022 визнано оспорюваний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, а відтак між сторони виникли спірні правовідносини, які регулюються нормам статті 1212 Цивільного кодексу України, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України, Кодекс) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу (збереження майна без достатньої правової підстави) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є правовідносини, які виникають у зв`язку з безпідставним утриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

При цьому, набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності правової підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2016 року у справі № 6-100цс15, від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц, від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19.

Повертаючись до матеріалів справи, суд зазначає, що правовою підставою для набуття ПАТ «ПУМБ» грошових коштів у розмірі 19338,86 грн став виконавчий напис нотаріуса, який рішенням суду визнано таким, що не підлягає виконанню, а відтак оскільки відпадала правова підстава для отримання таких коштів, а тому грошові кошти у розмірі 19338,86 грн підлягають поверненню позивачу у відповідності до ст. 1212 ЦК України, а позов задовольнити повністю.

З урахуванням задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 1073,60 грн, що підтверджено квитанцією наявною у матеріалах справи.

Щодо розподілу судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаннях з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Повертаючись до матеріалів справи, яка розглядається, суд зазначає про те, що позивачем та адвокатським об`єднанням «Приват юрист» укладено договір про надання правової допомоги №17/04/23-3.

Позивач сплачує адвокатську об`єднанню гонорар у розмірі 16000,00 грн, що підтверджено актом приймання-передачі № наданих послуг, який є невід`ємною частиною договору, з яких: 2000,00 грн - аналіз наданих документів, 14000,00 грн - підготовка та подання позовної заяви.

Враховуючи вищенаведене, суд приймає до уваги складність справи, яка стосується визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, принципи співмірності та розумності судових витрат, а відтак суд дійшов висновку про часткове задоволення даної заяви про відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-81, 141, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 кошти, набуті без достатньої правової підстави у розмірі 19338 (дев`ятнадцять тисяч триста тридцять вісім) гривень 86 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства ««Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», місцезнаходження - 04070, м. Київ, вулиця Андріївська, будинок № 4, код ЄДРПОУ 14282829.

Повне судове рішення складено 19 травня 2023 року.

Суддя О.І. Якимець