Рішення № 111091881, 25.05.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/96/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2023 Справа № 908/957/23

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

розглянув у спрощеному позовному провадженні,

без виклику представників сторін,

справу № 908/957/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна енергетична компанія», ідентифікаційний код юридичної особи 13877727 (вул. Педагогічна, буд. № 2, оф. 1, м. Одеса, 65062)

до відповідача: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код ВП 19355964); vp.zaes@atom.gov.ua

про стягнення 63 316 грн 12 коп.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна енергетична компанія» про стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» 63 316 грн 12 коп. за договором № 04/08/2021/19-121-08-21-10741 на виконання робіт від 30.07.2021 (01.10.2021), з яких: 49 429 грн 98 коп. - основна заборгованість, 12 289 грн 48 коп. інфляційні втрати, 1 596 грн 66 коп. 3% річних.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2023 справу 908/957/23 визначено для розгляду судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.03.2023 у справі № 908/957/23 позовна заява прийнята судом до розгляду. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, зокрема, ухвала суду про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 03.04.2023.

Згідно з позовом, між сторонами було укладено договір № 04/08/2021/19-121-08-21-10741 на виконання робіт від 30.07.2021 (01.10.2021), на виконання якого позивач здав, а відповідач прийняв роботи за договором на суму 49 429 грн 98 коп. У термін оплати виконаних робіт 21.02.2022 відповідач оплату не здійснив, у зв`язку з чим, за ним перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 49 429 грн 98 коп. У зв`язку з невиконанням зобов`язання щодо оплати, позивачем на підставі на підставі ст. 625 ЦК України нараховані позивачеві 3 % річних та інфляційні витрати.

Відповідач проти вимог позивача заперечив з підстав зазначених у відзиві, Позивач здійснив нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат за Актом здачі-приймання виконаних робіт №1 від 23.12.2021 на суму грошового зобов`язання в загальному розмірі 49 429,98 грн за період з 21.02.2022 по 20.03.2023, не врахувавши того, що в частини вартості робіт в розмірі суми ПДВ (8 238,33 грн) це грошове зобов`язання не є простроченим, оскільки строк його виконання не встановлений. В період нарахування безпідставно включений останній шістдесятий день (21.02.2022) виконання грошового зобов`язання з оплати частини вартості робіт в розмірі суми без ПДВ (41 191,65 грн). Позивачем не враховано, що 21.02.2022 не є днем прострочення виконання грошового зобов`язання. Крім того, належних доказів виконання пунктів 5.6, 5.7, 5.8 договору, направлення Позивачем та отримання Відповідачем податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, Позивачем не надано. Своєчасному виконанню грошового зобов`язання за договором перешкоджає введення в Україні режиму воєнного стану.

Позивач у відповіді на відзив вважає, що доводи Відповідача щодо розмежування порядку і строків оплати ПДВ на виконані роботи та вартості самих робіт за Договором, не заслуговують на увагу, оскільки положення Договору, які визначають його ціну, що підлягає сплаті покупцем за виконані роботи, не розділяють вартість самих робіт та суму ПДВ, що підлягає сплаті. Сума податку на додану вартість, зазначена у п. 2.1 договору включається у загальну ціну договору, зазначену у п. 2.1 договору. Зауваження щодо оплати частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ після реєстрації належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), не змінює строку щодо оплати повної вартості робіт, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни і не підлягає відокремленню. До того ж, дотримання сторонами вимог законодавства щодо реєстрації податкових накладних не має значення для визначення початку строку виконання господарських зобов`язань. Враховуючи положення пункту 18 Постанови Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, Відповідач отримав зазначену податкову накладну та квитанцію про її реєстрацію та мав можливість перевірити стан реєстрації податкових накладних на офіційному сайті Державної податкової інспекції. Відповідач прийняв роботи без зауважень, а тому повинен був здійснити оплату у встановлений Договором строк. Посилається на те, що Доказів того, що Відповідачем у встановленому законодавством та Договором порядку підтверджено настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання зобов`язання, Відповідач не надав.

Відповідно до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

25.05.2023 судом прийнято рішення у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

30.07.2021 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Замовник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південна енергетична компанія» (Підрядник, Позивач) було укладено договір на виконання робіт № 04/08/2021/19-121-08-21-10741 (Договір) відповідно до умов якого Позивач зобов`язався виконати, а Відповідач оплатити проектні роботи: «Технічне переоснащення, ВП ЗАЕС м. Енергодар, Промислова, 133, Енергоблок №4. Реакторне відділення. Заміна захистів РЗА системи живлення власних потреб 6 кВ на мікропроцесорні пристрої (1, 2, 3 СБ)». Коригування проектно-кошторисної документації.

Відповідно до п. 2.1 Договору, вартість робіт за цим Договором зазначається в Протоколі узгодження договірної ціпи (невід`ємний додаток №2 до договору) і визначена па підставі Договірної ціни (невід`ємний додаток №4 до договору), складає: 49 429,98 грн. з ПДВ.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що оплата виконаних робіт здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт на підставі Акту здачі-приймання викопаних робіт, підписаного обома Сторонами, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт.

23.12.2021 між Сторонами Договору було підписано Акт № І здачі-приймання виконаних робіт, відповідно до умов якого Підрядник здав, а Замовник отримав Роботи за Договором. Виконані Роботи задовольняють умовам Договору і належним чином оформлені. Вартість виконаних робіт становить 49 429,98 грн з ПДВ. Сума авансу склала 0.00 (нуль) грн. Належить до перерахування Замовником Підряднику 49 429,98 грн з ПДВ.

Відповідач не здійснив оплату виконаних за Договором робіт.

08.09.2022 Позивач звернувся до Відповідача з претензією вих. № 09/15 у якій повідомив про необхідність оплати виконаних за Договором робіт за загальну суму 49 429,98 грн з ПДВ. Претензія була направлена на електронну пошту Відповідача. Листом вих. № 28-23/12546 від 26.09.2022 Відповідач відповів на вищевказану претензію зазначивши, що у зв`язку із складною ситуацією на ринку електричної енергії, зокрема, в зв`язку зі зниженням рівня оплати електричної енергії, дефіцитом коштів за відпущену електроенергію, нерегулярністю та в неповному обсязі розрахунків з ДП «НАЕК «Енергоатом» на даний час у ВП ЗАЕС відсутня можливість виконати зобов`язання в частині оплати за виконані роботи за Актом здачі-приймання викопаних робіт № 1 від 23.12.2021 у строк, встановлений Договором. Після розподілу ДП «НАЕК «Енергоатом» коштів, вартість виконаних робіт за Договором буде оплачена в повному обсязі.

Несплата Відповідачем вартості виконаних робіт за Договором стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна енергетична компанія» 63 316 грн 12 коп. за договором № 04/08/2021/19-121-08-21-10741 на виконання робіт від 30.07.2021 (01.10.2021), з яких: 49 429 грн 98 коп. - основна заборгованість, 12 289 грн 48 коп. інфляційні втрати, 1 596 грн 66 коп. 3% річних було предметом судового позову.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, її силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, утому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання мас виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані Договором № 04/08/2021/19-121-08-21-10741 на виконання робіт від 30.07.2021 (01.10.2021), який за своєю правовою природою є договором підряду.

Доказів розірвання, припинення чи визнання недійсним договору сторонами не надано.

Відповідно до приписів ч. ч. 1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану робочу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч. ч. 1, 2 с.т. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або за згодою замовника - достроково.

Відповідно до ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду па проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання с його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не викопав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору, Позивач здав, а Відповідач отримав роботи за Договором, що підтверджується підписаним з боку обох сторін без зауважень Актом № 1 здачі-приймання виконаних робіт від 23.12.2021.

За вказаним Актом, Позивач здав, а відповідач прийняв роботи. Виконані роботи задовольняють умовам Договору і належним чином оформлені. Вартість виконаних робіт становить 49 429,98 грн з ПДВ. Сума авансу склала 0.00 (нуль) грн. Належить до перерахування Замовником Підряднику 49 429,98 грн з ПДВ.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що оплата виконаних робіт здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт на підставі Акту здачі-приймання викопаних робіт, підписаного обома Сторонами, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт.

Отже, враховуючи підписання Акта 23.12.2021, 60 (шістдесяти) календарних днів спливають 21.02.2022.

Отже, прострочення з оплати виникло з 22.02.2022.

Відповідачем роботи за Договором не оплачені.

08.09.2022 Позивач звернувся до Відповідача з претензією вих. № 09/15 у якій повідомив про необхідність оплати виконаних за Договором робіт за загальну суму 49 429,98 грн з ПДВ. Претензія була направлена на електронну пошту Відповідача. Листом вих. № 28-23/12546 від 26.09.2022 Відповідач відповів на вищевказану претензію зазначивши, що у зв`язку із складною ситуацією на ринку електричної енергії, зокрема, в зв`язку зі зниженням рівня оплати електричної енергії, дефіцитом коштів за відпущену електроенергію, нерегулярністю та в неповному обсязі розрахунків з ДП «НАЕК «Енергоатом» на даний час у ВП ЗАЕС відсутня можливість виконати зобов`язання в частині оплати за виконані роботи за Актом здачі-приймання викопаних робіт № 1 від 23.12.2021 у строк, встановлений Договором. Після розподілу ДП «НАЕК «Енергоатом» коштів, вартість виконаних робіт за Договором буде оплачена в повному обсязі.

Статтею 599, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань підтверджено матеріалами справи.

Доказів оплати вартості виконаних робіт за Договором в сумі 49 429 грн 98 коп. суду не надано.

На підставі викладеного, суд вважає обґрунтованими та правомірно заявленими вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 49 429 грн 98 коп. суми основної заборгованості за Договром.

Позивач зареєстрував податкову накладну на виконані роботи за першою подією - фактом підписання сторонами Актів здачі-приймання виконаних робіт, що Відповідачем не заперечується. Зазначене підтверджується податковою накладною №135 від 23 грудня 2021 на суму 41 191,65 грн, ПДВ 20% 8 238,33 грн., всього 49 429,98 грн та квитанцією до неї від 14.01.2022.

Податкову накладну також було направлено Відповідачу на електронну пошту, що підтверджується прінт-скріном електронної пошти від 25.01.2022 та прінт-скріном електронного кабінету платника податків.

Умова Договору про те, що оплату Замовником частини вартості робіт в розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), не змінює загального строку для оплати виконаних робіт, встановленого в п. 2.3 Договору.

Доводи Відповідача щодо розмежування порядку і строків оплати ПДВ на виконані роботи та вартості самих робіт за Договором, безпідставні, оскільки положення Договору, які визначають його ціну, що підлягає сплаті покупцем за виконані роботи, не розділяють вартість самих робіт та суму ПДВ, що підлягає сплаті.

Сума податку на додану вартість, зазначена у п. 2.1 договору включається у загальну ціну договору, зазначену у п. 2.1 договору.

Зауваження щодо оплати частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ після реєстрації належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), не змінює строку щодо оплати повної вартості робіт, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни і не підлягає відокремленню. До того ж, дотримання сторонами вимог законодавства щодо реєстрації податкових накладних не має значення для визначення початку строку виконання господарських зобов`язань.

Враховуючи положення пункту 18 Постанови Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, Відповідач отримав зазначену податкову накладну та квитанцію про її реєстрацію та мав можливість перевірити стан реєстрації податкових накладних на офіційному сайті Державної податкової інспекції. Відповідач прийняв роботи без зауважень, а тому повинен був здійснити оплату у встановлений Договором строк.

Позивачем також заявлено до стягнення з Відповідача 1 596 грн 66 коп. 3% річних за 393 дні прострочення та 12 289 грн 48 коп. інфляційних втрат за загальний період з березня 2022 по лютий 2023.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснив перерахунок інфляційних втрат та 3% річних та встановив вірність розрахунків заявлених до стягнення сум.

На підставі вищевикладеного, суд визнав обґрунтованими та такими, що заявлені правомірно вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 49 429 грн 98 коп. суми основної заборгованості за Договором, 1 596 грн 66 коп. 3% річних за загальний період прострочення з 22.02.2022 по 21.03.2023 (393 дні, позов було подано до суду 22.03.2023) та 12 289 грн 48 коп. інфляційних втрат за загальний період з березня 2022 по лютий 2023.

Щодо доводів відповідача щодо настання форс-мажорних обставин, що є підставою для не нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за це, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України, встановлено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Ознаками форс-мажору є: не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Судова практика Верхового Суду вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх недзвичайність та невідворотність.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 по справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Договором визначений перелік форс-мажорних обставин, що унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору та дії Сторін, у зв`язку із цим.

Відповідачем не надано доказів дотримання порядку повідомлення позивача про виникнення форс-мажору та, як наслідок, неможливість своєчасної оплати Робіт з моменту початку збройної агресії російської федерації.

Відповідачем також не надано належних доказів того, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості проведення своєчасного розрахунку за виконану роботу, строк з оплати якого закінчився 21.02.2022, тобто до початку дії воєнного стану.

За таких обставин, а також беручи до уваги, що Відповідач повинен був здійснити оплату робіт до 21.02.2022, посилання відповідача на відсутність підстав для стягнення 3% річних та інфляційних витрат є необгрунтовними і недоведеними належними доказами.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в сумі 2 684 грн 00 коп. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна енергетична компанія», ідентифікаційний код юридичної особи 13877727 (вул. Педагогічна, буд. № 2, оф. 1, м. Одеса, 65062) 49 429 (сорок дев`ять тисяч чотириста двадцять дев`ять) грн 98 коп. основної заборгованості, 1 596 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто шість) грн 66 коп. 3% річних, 12 289 (дванадцять тисяч двісті вісімдесят дев`ять) грн 48 коп. інфляційних втрат та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 25.05.2023.

Суддя А.О. Науменко