Ухвала суду № 111087376, 23.05.2023, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/20516/19

провадження № 1-кп/753/946/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2023 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_3 ,

захисник ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_5 ,

у судовому засіданні під час судового рогляду кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12022100020002238 від 29.07.2022, за обвинуваченням

ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця

смт Високопілля Високопільського району Херсонської

області, який зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1 , та який проживає за адресою:

АДРЕСА_2 , раніше судимого, востаннє

вироком Голосіївського районного суду м. Києва від

19 липня 2018 року за ч. 2 ст. 185; ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК

України, на підставі чч. 1, 4 ст. 70 КК України до

остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк

один рік вісім місяців,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

встановив:

До Дарницького районного суду м. Києва 29 листопада 2022 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12019100020007287, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, після завершення апеляційного розгляду.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 14 лютого 2023 року до обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 14 квітня 2023 року включно, який в подальшому ухвалою Дарницького районного суду міста Києва продовжений до 08 червня 2023 року включно.

Відповідно до ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 строком на 60 днів. Прокурор зазначив, що строк продовжений ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 10 квітня 2023 року, закінчується 08 червня 2023 року, однак на сьогоднішній день продовжують існувати ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу і які на теперішній час не зменшилися, а саме ризик переховування від суду та вчинення ним інших кримінальних правопорушень. На думку прокурора, більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а тому з метою запобігання вказаних ризиків є необхідність у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник заперечив проти клопотання прокурора та зазначив, що ОСОБА_5 було оголошено у розшук безпідставно, оскільки жодних повісток за місцем проживання йому не надсилались, понад це захисник зазначив, що запровадження на території України воєнного стану могло позбавити можливість обвинуваченого ОСОБА_5 прибути в суд. Крім того, сторона захисту акцентувала увагу на тій обставині, що прокурор посилається на ті ж ризики, що вже існували при обрані запобіжного заходу, в той час як обов`язковою умовою для продовження тримання під вартою є наявність саме нових ризиків.

На підставі викладеного захисник вважає, що є всі передумови для зміни запобіжного заходу на будь-який інший не пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку захисника та просив змінити запобіжний захід.

Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, обговоривши заявлене клопотання, дійшов до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжні заходи є одним з різновидів заходів забезпечення кримінального провадження, що мають особливий порядок застосування в силу своїх негативних наслідків щодо сфери особистих прав та свобод підозрюваного чи обвинуваченого, яких вони можуть зазнати у разі застосування до них запобіжного заходу.

Під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частина перша статті 194 Кримінального процесуального кодексу України).

На обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі ризики, що визначені у частині першій статті 177 Кримінального процесуального кодексу України:

- ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду;

- ризик вчинення інших кримінальних правопорушень;

Щодо наявного ризику переховування ОСОБА_5 від суду прокурор вказує на те, що ОСОБА_5 неодноразово у судові засідання не з`являвся, причини неявки суду були не відомі, у зв`язку з чим судом постановлялась ухвала про встановлення місця проживання обвинуваченого, надалі суд оголошував ОСОБА_5 у розшук.

Крім того, прокурор посилається на тяжкість кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим ОСОБА_5 та тяжкість можливого покарання як обставину, що свідчить про можливість ухилення обвинуваченого від суду.

Отже, прокурор вважає, що вказане свідчить про наявний ризик ухилення обвинуваченого від явки до суду.

Сторона захисту вважає вказаний ризик надуманим та наголошує на тому, що суд безпідставно оголосив у розшук обвинуваченого ОСОБА_5 , який не був повідомлений про дату та час проведення судового засідання.

Суд звертає увагу, що під час судового розгляду судом в ухвалі Дарницького районного суду міста Києва від 10.04.2023 року, з якою сторона захисту мала можливість ознайомитись та якою також вирішувалося питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , вже було викладено висновки щодо обґрунтованості та підстав розшуку обвинуваченого.

У зв`язку з викладеним суд також вважає за доцільне вказати, що на момент вирішення цього клопотання про продовження строку тримання під вартою не було встановлено обставин та фактів, відомостей будь-якого характеру, що давало б фактичні та правові підстави для перегляду висновків суду щодо ризику переховування обвинуваченим від суду.

З огляду на відсутність будь-яких нових обставин та відомостей, які мали б істотний вплив на міркування суду, тому суд не вбачає підстав для відступу від своїх попередніх висновків щодо того, що ОСОБА_5 ухилявся від суду та з правових підстав був оголошений у розшук.

Таким чином, суд вважає доведеною правову підставу для продовження строку тримання під вартою з огляду на ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду.

Щодо ризику вчинення інших кримінальних правопорушень.

Стороною обвинувачення обґрунтовується існування цього ризику тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за яке законом передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років.

Крім того, прокурор акцентує увагу на тому, що ОСОБА_5 раніше судимий за аналогічні правопорушення, а отже вказане може свідчити про те, що обвинувачений може продовжити злочину діяльність.

Захисник ОСОБА_4 зазначив, що стороною обвинувачення не наведено існування нових ризиків.

Що стосується наявності вказаного ризику, слід зазначити, що ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий за корисливі злочини, востаннє вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 19 липня 2018 ч. 2 ст. 185; ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі ч. 1, 4 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк один рік вісім місяців.

На додаток до цього в ході судового розгляду судом встановлено, що ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, законних джерел заробітку немає, на утриманні близьких родичів чи членів сім`ї або інших осіб немає, будь-яких інших соціальних зв`язків, що дисциплінували та утримували його поведінку в рамках правил співжиття у суспільстві також немає.

У сукупності зазначені обставини свідчать про схильність обвинуваченого ОСОБА_5 до антисоціальної та небезпечної поведінки для вчинення нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що існують реальні та обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи поза межами місць попереднього ув`язнення, може вчинити нове кримінальне правопорушення. Отже, ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає реальним, обґрунтованим та доведеним.

Щодо доводів захисника, то вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Захисник вказує на те, що при продовженні строку застосування запобіжного заходу, сторона обвинувачення зобов`язана довести існування нових ризиків, в той час як посилатися на попередні прокурор позбавлений можливості.

Суд не може погодитися з таким твердженням захисника.

Так, у положенні ч. 3 ст. 199 КПК України закріплено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою додатково має містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують подальше тримання особи під вартою.

В положеннях цієї статті використана синтаксична конструкція, в якій речення з`єднані безсполучниковим зв`язком і стоїть розділовий сполучник «або».

Тобто, в цьому випадку вживання «або» створює альтернативний перелік. Якщо такий перелік перелічує умови для настання певного правового наслідку, це означає, що наслідок настає за наявності хоча б однієї з перелічених умов.

Суд не бачить підстав при тлумаченні частини третьої статті 199 КПК відступати від звичайного значення, яке надається цій синтаксичній конструкції законодавцем.

Отже, частина 3 статті 199 КПК визначає, що клопотання про продовження строку тримання під вартою додатково має містити хоча б одну обставину, передбачену у положеннях частини цієї статті.

Крім того, захисник вказував на те, що запровадження на території України воєнного стану могло позбавити можливість обвинуваченого ОСОБА_5 прибути в суд, оскільки по всій території України розпочались бойові дії.

Суд бере до уваги безпекову ситуацію в державі, запровадження на території України правового режиму воєнного стану, у зв`язку з розпочатими з 24 лютого 2022 року бойовими діями на території України, масовані ракетні обстріли, яких періодично зазнають міста України, що вносить свої корективи у планування кожної людини.

Водночас, звертає увагу сторони захисту на те, що обвинувачений ОСОБА_5 ухилявся від явки до суду, починаючи з 2020 року, тобто ще задовго до початку масштабних бойових дій по всій території України.

Таким чином, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_5 , судом на теперішній час не встановлено.

З огляду на викладене, суд вважає, що клопотання прокурора є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

При визначенні розміру застави за змістом приписів ч. 4 ст. 182 КПК суд, враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан обвинуваченого, інші дані про його особу та ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Ухвалою суду від 10 квітня 2023 року ОСОБА_5 було зменшено розмір застави до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 53 680 гривень.

Розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).

Таким чином, з огляду на положення закону, суд вважає, що раніше визначений розмір застави слід залишити без змін.

На підставі викладеного та враховуючи особу обвинуваченого, те що він ухилявся від явки до суду, перебував у розшуку, схильний до вчинення кримінальних правопорушень як раніше судима особа, яка вчинила новий тяжкий корисливий злочин невдовзі після ухвалення стосовно нього вироку, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, у зв`язку з чим клопотання прокурора підлягає задоволенню.

З огляду на викладене та керуючись статтями 177, 182, 183 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на строк 60 діб до 20 липня 2023 року включно.

Раніше визначений розмір застави залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1