Рішення № 11108689, 25.08.2010, Хрестівський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Кіровський міський суд Донецької області)

Кіровський міський суд Донецької області К О П І Я

Справа № 2- 984 2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2010 р. Кіровський міський суд Донецької області у складі :

головуючого судді Волкової Н.Ю.

при секретарі Ярусової О.В.

з участю відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у місті Кіровське Донецької області справу за позовом ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі Виробничої одиниці «Жданівкатепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання, -

в с т а н о в и в :

ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Жданівкатепломережа», 01 липня 2010 р. звернулося до Кіровського міського суду з позовом до ОСОБА_1, що є власником квартири про стягнення з неї заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання у АДРЕСА_1 за період з 1 жовтня 2008 р. до 01 червня 2010 р. у розмірі 4421 грн. 20 коп., які вона, незважаючи на попередження, не сплатила . Позивач вказав, що відповідачка зареєстрована в АДРЕСА_1 та фактично користувалася у вказаний в позові період тепловою енергією, оскільки теплова енергія надходить до її квартири, а виробнича одиниця «Жданівкатепломережа» постачає теплову енергію в дану квартиру з 01 липня 2006 р. до теперішнього часу.

Представник позивача Буряк І.В. направила в суд заяву з проханням розглянути справу у її відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст. 158 ЦПК України особа, що приймає участь у справі, може заявити клопотання про розгляд справи у її відсутності, в звязку з чим суд ухвалив розглянути справу у відсутності представника позивача Буряк І.В.

Відповідачка ОСОБА_1 позов не визнала, посилаючись на фактичне самовільне відключення АДРЕСА_1 від системи централізованого опалення в 2008 році, доказів чого суду не може надати, оскільки ні в 2008 р., ні в 2009 році ніяких актів про демонтаж системи опалення складено не було, ніяких повідомлень про відключення від опалення позивачу вони не направляли, оскільки тоді цим питанням займався її чоловік ОСОБА_3, що помер 3 травня 2009 р., спадщину після якого прийняла вона та їх двоє неповнолітніх дітей , одержавши свідоцтво про право спадщини за законом 23 січня 2010 р. за реєстром №134 в Кіровській державній нотаріальній конторі.

Вислухавши відповідача, вивчивши матеріали справі, суд вважає, що позов повинен бути задоволений повністю.

Згідно із ст. ст. 67,68 ЖК України плата за комунальні послуги ( водопостачання, каналізація, теплова енергія ) наймачами повинна проводиться щомісячно. Це ж положення міститься в ст. ст. 815, 816, 820 ЦК України 2004 р. та у п.14, 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковою територією, затверджених Постановою КМ України № 572 від 8 жовтня 1992 р. Згідно зі ст. 815 ЦК України наймач зобовязаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором , а відповідно до ст. 816 ЦК України саме наймач несе відповідальність перед наймодавцем за порушення умов договору особами, які проживають разом з ним. Разом з тим відповідно до ст. 64 ЖК України, що є спеціальною нормою закону щодо житлових прав та обовязків, повнолітні члени сім»ї наймача несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність по обовязкам, що випливають з договору найма житлового приміщення.

Відносини з приводу теплопостачання фізичними особами регулюються: ЦК України,

Законами України “Про житлово-комунальні послуги” №1875-1У від 24 червня 2004 р. з наступними змінами,

“Про теплопостачання” №2633- 1У від 02 червня 2005 р. з наступними змінами,

Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затвердженими постановою КМ України №630 від 21 липня 2005 р. зі змінами, внесеними постановами КМ України №1268 від 31 жовтня 2007 р., №933 від 03 вересня 2009 р., №151 від17 лютого 2010 р.;

Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою КМ України №1198 від 03 жовтня 2007 р.

Згідно ст. 1, 19, 24 Закону України “Про теплопостачання” споживач - фізична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору, зобовязаний щомісяця здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману (спожиту) теплову енергію.

Таким чином, у відсутності договору на споживання послуг, суд вважає потрібно користуватися доведеністю фактичного споживання послуг, що є єдиною підставою (у відсутності договору) на стягнення заборгованості за фактично спожиті послуги, тобто за фактичну поставлену до квартиру споживачів теплову енергію.

ОСОБА_1 є єдиним повнолітнім власником АДРЕСА_1, якій на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Кіровською державною нотаріальною конторою 23 січня 2010 р. за реєстром №134 належить 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 що підтверджено копією вказаного свідоцтва; зареєстрована та проживає за даною адресою та повинна нести відповідальність по виконанню обовязків по сплаті за спожиту теплову енергію у належній їй квартирі АДРЕСА_2 як власник квартири, куди надходить теплова енергія .

ОСОБА_4 фактично користувалася послугами позивача з 01 лютого 1997 р. до 01 квітня 2010 р., проте неналежним чином та несвоєчасно провадила сплату за спожиті послуги з теплопостачання; на цей час має заборгованість за спожиті послуги з теплопостачання , надані до квартири АДРЕСА_1 з 01 лютого 1997 р. до 01 квітня 2010 р. у сумі 8183 грн. 31 коп., які повинні бути, на погляд суду, стягнуті з відповідача на користь позивача, оскільки на протязі всього цього часу за постачання теплової енергії за вказану квартиру кошти не вносилися взагалі , хоча теплова енергія весь цей час надходила до даної квартири.

Відповідачка не направила до суду письмової заяви про застосування строку позовної давності, двічі за викликами суду у судове засідання не зявилася.

На відміну від імперативного правила ст. 75 ЦК УРСР 1963 р., яке передбачало обовязковість застосування позовної давності, ч.3 ст. 267 ЦК України передбачає можливість застосування даного правового інституту лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення судом рішення. Оскільки в судовому засіданні під час розгляду справи судом і до моменту винесення рішення по суті заявлених вимог ні однією із сторін не була зроблена заява про застосування строку позовної давності, то у суду нема підстав для його застосування. Дане положення є додатковою гарантією захисту прав кредитора та законодавчо закріпленим підтвердженням того, що навіть в разі спливу строку позовної давності субєктивне право продовжує існувати. При цьому суд бере до уваги, що факт необізнаності боржника про закінчення строку позовної давності юридичного значення не має.

З відповідачки підлягає стягненню заборгованість у сумі 8183 грн. 31 коп. за період з 01 лютого 1997 р. до 01 квітня 2010 р.

Заборгованість відповідача підтверджено витягом з особистого рахунку відповідача, копія якого надана суду позивачем та не спростована іншими доказами по справі.

Рішенням Кіровської міської Ради № 5/53-1 від 24 грудня 2009 р. ОКП “Донецьктеплокомуненерго” в особі виробничої одиниці “Жданівкатепломережа” на підставі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” та ст. 25 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” , звільнено у 2010 році від сплати державного мита при поданні позовних заяв до Кіровського міського суду про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.

Відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України 2001 р. до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.

Згідно ст. 88 ЦПК України якщо сторона, на користь якої постановлене рішення, звільнена від сплати судового збору, то судовій збір стягується з іншої сторони на користь держави. Таким чином, з відповідача ОСОБА_4 підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 51 грн. , що відповідає вимогам ст .88 ЦПК України.

Крім того, відповідно до ст .88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати, до яких, згідно ст. 79 ЦПК України належать витрати на інформаційно-технічне забезпечення . Оскільки позивачем при подачі позову відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України сплачено 30 грн. за інформаційне-технічне забезпечення справи за платіжним дорученням №87 від 14 квітня 2010 р. через Жданівське відділення ПриватБанку, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на інформаційне-технічне забезпечення по справі у сумі 30 грн.

Керуючись ст. ст. 64, 67, 68 ЖК України, ст. ст. 815, 816, 820 , 257 , 267 ЦК України, Правилами користування приміщеннями житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених постановою КМ України № 572 від 8 жовтня 1992 р. , Законом України “Про теплопостачання”, ст. ст. 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі Виробничої одиниці «Жданівкатепломережа» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Жданівкатепломережа» на розрахунковий рахунок № 26006300001260 в АТ “Злато банк” м. Київ МФО 380612 ОКПО 26221744 заборгованість за спожиті послуги з теплопостачання по квартирі АДРЕСА_1 за період з 01 лютого 1997 р. до 01 квітня 2010 р . у сумі 8183 грн. 31 коп. (восьми тисяч ста восьмидесяти трьох грн. 31 коп. )

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 81 грн. 83 коп. (вісімдесят одна грн. 83 коп. )

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Жданівкатепломережа» на розрахунковий рахунок 26002060246125 в Донецькій області РУ ПриватБанка МФО 335496 ОКПО 26502130 понесені ним судові витрати за інформаційне-технічне забезпечення справи у сумі 30 грн. (тридцяти грн.)

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений ст.294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя : підпис

З оригіналом згідно

Суддя : Н.Ю. Волкова

Секретар : Ю.П. Ґудзь