Ухвала суду № 1110764, 19.07.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-12155/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                        19 липня 2007 року                                                            м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І.,Маринчак Н.Є., Пилипчук Н.Г., Усенко Є.А.,

при секретарі Гончаренко Р.С.,

за участю:

представника відповідача– Українець Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

на рішеннягосподарського суду міста Києва від 28 березня 2005 року

та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21 червня 2005 року

у справі№ 29/57

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ТМА»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2004 року ТОВ «Фірма «ТМА» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення № 357/26-062/0 про визначення суми податку на додану вартість в розмірі 53 066, 67 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 26533, 34 грн.

Заявою від 23 березня 2005 року позивач змінив предмет позову та просив скасувати податкове повідомлення – рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 357/26-062/1 від 13 грудня 2004 року замість податкового повідомлення – рішення № 357/26-062/0 від 17 листопада 2004 року.

Заявою від 23 березня 2005 року позивач також зменшив розмір позовних вимог та просив визнати недійсним податкове повідомлення – рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 357/26-062/1 від 13 грудня 2004 року в частині визначення суми податку на додану вартість в розмірі 53066, 67 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 21226, 67 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 28 березня 2005 року позов задоволено.

Визнано недійсним податкове повідомлення – рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 13 грудня 2004 року № 357/26-062/1.

Стягнуто з ДПІ Печерському районі м. Києва на користь ТОВ «Фірма «ТМА» 85, 00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 червня 2005 року рішення господарського суду м. Києва залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28 березня 2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 червня 2005 року, постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що відповідно до ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПА у м. Києві провела позапланову документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ТОВ «Фірма «ТМА» при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Укрпромторгрезерв» за період з 01 січня 2003 року по 01 вересня 2004 року, за результатами якої було складено акт № 103/26-20/25640097 від 15 листопада 2004 року.

В акті перевірки було встановлено, що між ТОВ «Фірма «ТМА» та ТОВ «Укрпромторгрезерв» були укладені договори на виконання робіт № 99 від 01 липня 2003 року, № 100 від 03 червня 2003 року, № 117 від 03 червня 2003 року, які виконані сторонами в повному обсязі.

В результаті виконання договорів ТОВ «Укрпромторгрезерв» на позивача виписало податкові накладні № 99 від 01 липня 2003 року на загальну суму 159000, 00 грн., у тому числі 26500, 00 грн. податку на додану вартість, № 100 від 03 червня 2003 року на загальну суму 16000, 00 грн., у тому числі 17666, 67 грн. податку на додану вартість, № 117 від 01 серпня 2003 року на загальну суму 53400, 00 грн., у тому числі 8900, 00 грн. податку на додану вартість, суми податку на додану вартість за якими були віднесені до книги придбання товарів (робіт, послуг) та включені до складу податкового кредиту з податку на додану вартість в жовтні 2003 року.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 червня 2004 року по справі 2-753 визнано недійсними установчий договір, статут ТОВ «Укрпромторгрезерв» та свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності ТОВ «Укрпромторгрезерв» № 34322 з 24 вересня 2002 року; визнано недійсною державну реєстрацію ТОВ «Укрпромторгрезерв» в якості платника податку на додану вартість та свідоцтво № 37608978 про реєстрацію ТОВ «Укрпромторгрезерв» в якості платника податку на додану вартість з 09 жовтня 2002 року.

Крім того, в своєму рішенні Фастівський міськрайонний суд Київської області дійшов висновку, що всі складені, підписані від імені ТОВ «Укрпромторгрезерв», в тому числі, податкові накладні, накладні, рахунки – фактури та інші документи є недійсними з моменту державної реєстрації, тобто з 24 вересня 2002 року.

ДПІ у Печерському районі м. Києва було складено акт № 3531 від 19 серпня 2004 року про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 37608978, виданого ТОВ «Укрпромторгрезерв» 09 жовтня 2002 року, з 09 жовтня 2002 року та виключення ТОВ «Укрпромторгрезерв» з реєстру платників податку на додану вартість з цієї ж дати.

З посиланням на вищевикладені обставини в акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та неправомірність включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість з вартості придбаних у ТОВ «Укрпромторгрезерв» робіт, що призвело до завищення сум податкового кредиту і, як наслідок, завищення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню після погашення податкових зобов’язань перед бюджетом протягом трьох наступних періодів за жовтень 2003 року на загальну суму 53066, 67 грн.

13 грудня 2004 року на підставі акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження ДПІ у Печерському районі м. Києва прийняла податкове повідомлення – рішення № 357/26-062/1, яким визначила суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 74293, 34 грн., у тому числі 53066, 67 грн. основний платіж та 21226, 67 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Крім того, судами було встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 29 грудня 2004 року по справі № 2-6122 визнані дійсними угоди виконані ТОВ «Фірма «ТМА» та ТОВ «Укрпромторгрезерв» за договорами: № 100 від 03 червня 2003 року, № 99 від 01 липня 2003 року, № 117 від 01 серпня 2003 року, а також визнані дійсними документи, які відображають зазначені угоди, а саме: договори № 100 від 03 червня 2003 року, № 99 від 01 липня 2003 року, № 117 від 01 серпня 2003 року, акти здачі – приймання виконаних робіт до зазначених договорів, податкові накладні № 100 від 03 червня 2003 року, № 99 від 01 липня 2003 року, № 117 від 01 серпня 2003 року, видані ТОВ «Укрпромторгрезерв» в адресу ТОВ «Фірма «ТМА».

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 грудня 2004 року набрало законної сили з 31 січня 2005 року.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що суми податку на додану вартість, включені позивачем до податкового кредиту в жовтні 2003 року, підтверджуються відповідними податковими накладними, виписаними ТОВ «Укрпромторгрезерв», а тому позивачем правомірно заявлена до бюджетного відшкодування сума податку на додану вартість в розмірі 53066, 67 грн. При цьому суди в своїх рішеннях в обґрунтування своїх висновків посилались на те, що рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 червня 2004 року не потягло за собою визнання недійсними угод та документів, виданих ТОВ «Укрпромторгрезерв», в тому числі, податкових накладних, які були визнані дійсними рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 29 грудня 2004 року, а ТОВ «Укрпромторгрезерв» не виключено із Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України і не втратило статусу юридичної особи.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищезазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до положень підпункту 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вищезазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) (підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних положень Закону України «Про податок на додану вартість», оформлені належним чином податкові накладні надають право платнику податку включити до податкового кредиту сплачені (нараховані) суми податку на додану вартість у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Відповідно до положень підпункту 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зареєстровані платники податку мають право нараховувати податок на додану вартість, складати та видавати податкові накладні.

Враховуючи те, що на момент укладення договорів та на момент виписування податкових накладних ТОВ «Укрпромторгрезерв» перебувало в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та було зареєстровано як платник податку на додану вартість, а сам факт визнання недійсними установчих документів ТОВ «Укрпромторгрезерв» та подальше анулювання його свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з ним з моменту державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних, суди дійшли обґрунтованого висновку, відповідно до якого позивач мав право включити до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних ТОВ «Укрпромторгрезерв», з урахуванням фактичного здійснення господарської операції та сплати ним податку на додану вартість, що не спростовано відповідачем.

З огляду на вищевикладене, висновки судів попередніх інстанцій щодо неправомірності спірного податкового повідомлення – рішення відповідають вимогам чинного законодавства та встановленим по справі обставинам і не спростовуються доводами касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Печерському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 28 березня 2005 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 21 червня 2005 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, ч. 1 ст. 224, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 28 березня 2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 червня 2005 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                                 Головуючий:  ________ Л.І. Бившева

                                Судді:               ________ М.І. Костенко

                                                           ________ Н.Є. Маринчак

                                                          ________ Н.Г. Пилипчук

                                                          ________ Є.А. Усенко