Рішення № 111054523, 18.05.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2023м. ДніпроСправа № 904/8336/21 (904/8240/21)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Примака С.А. за участю секретаря судового засідання Балійчук М.В.

та представників:

від позивача: Варшамян Т.Г.

від відповідача: не з`явився

від розпорядника майна: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС Укрспецтехніка" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № УС 4225 від 11.06.2020 у загальному розмірі 375 201 грн. 32 коп.

в межах розгляду справи №904/8336/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгоспторг-2021" (м. Дніпро)

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія" (м. Дніпро)

про визнання банкрутом

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТДС Укрспецтехніка" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія" (далі - відповідач) заборгованість за договором купівлі-продажу № УС4225 від 11.06.2020 у загальному розмірі 375 201,32 грн, з яких: 350 127,09 грн - основний борг, 20764,69 грн - пеня; 4 309,54 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу № УС4225 від 11.06.2020 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 350 127 грн. 09 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 22 договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 28.10.2020 по 28.09.2021 в сумі 20 764 грн. 69 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 28.10.2020 по 28.09.2021 у сумі 4 309 грн. 54 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 628 грн. 03 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 36 228 грн. 50 коп.

Ухвалою суду від 04.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 25.11.2021 (суддя Фещенко Ю.В.) постановлено передати матеріали справи № 908/8240/21 господарському суду, в провадженні якого перебуває справа № 904/8336/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія", для розгляду спору по суті в межах цієї справи.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.11.2021 справу №904/8240/21 передано на розгляд судді Примаку С.А. згідно частини 3 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства для розгляду в межах справи №904/8336/21

Ухвалою господарського суду від 26.11.2021 справу №904/8240/21 прийнято до свого провадження для розгляду в межах справи №904/8336/21. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання. Зупинено провадження у справі № 904/8336/21 (904/8240/21) до затвердження реєстру конкурсних кредиторів у справі № 904/8336/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія".

Ухвалою господарського суду від 22.03.2023 поновлено провадження у справі №904/8336/21 (904/8240/21) з 18.05.2023. Призначено судове засідання на 18.05.2023. Залучено до участі у справі №904/8336/21 (904/8240/21) розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія" - арбітражного керуючого Касаткіна Д.М. (свідоцтво №1802 від 22.06.2017).

У судове засідання 18.05.2023 повноважні представники сторін не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Суд наголошує на тому, що по даній справі вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення всіх учасників справи про призначене у справі судове засідання, вчинення відповідних процесуальних дій та надано можливість взяти участь у судових засіданнях для надання пояснень по суті справи.

В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки (купівлі-продажу), строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 11.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТДС Укрспецтехніка" (далі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія" (далі - покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу №01/08/2018-1 (далі - договір, а.с.15-17), відповідно до умов пункту 1.1 якого продавець зобов`язався передати у власність покупця товар, вказаний у специфікації, а покупець зобов`язується прийняти у власність цей товар та оплати обумовлену у специфікації грошову суму.

Відповідно до пункту 1 Специфікації товаром є міні навантажувач ковшовий ТБС 901, 2020 року випуску .

У пункті 41 договору сторони визначили, що договір набирає чинності з дня його укладення і діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків за ним.

Договір припиняється у випаду виконання сторонами своїх обов`язків передбачених договором, або ж за рішенням суду, що набрало законної сили (пункт 4.2 договору).

Відповідно до пункту 4.3 договору, сторона не має права безпідставно відмовитися від виконання договору та розірвати його в односторонньому порядку.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до розділу 2 договору поставки, судом встановлено:

- вартість товару визначена у пункті 2 специфікації у гривні. Сторони домовилися, що вартість товару, визначена сторонами, вважається звичайною та відповідає рівню справедливих ринкових цін (пункт 3 договору);

- кінцева вартість товару визначається шляхом складання суми всіх платежів за товар згідно бухгалтерського обліку (пункт 4 договору);

- оплата вартості товару здійснюється покупцем у порядку визначеному пунктами 5(а) - 5(m) договору поставки, відповідно до яких покупець, згідно пунктів 3(1), 3(2), 3(3), 3(4), 3(5), 3(6), 3(7), 3(8), 3(9), 3(10), 3(11), 3(12), 3(13) специфікації, здійснює оплату частини вартості товару протягом строку, вказаного у тому ж пункті специфікації (пункт 5 договору).

Так пунктом 3(1) специфікації передбачено, що 255 000,00 грн сплачуються по 27.07.2020, пунктом 3(2) специфікації, передбачено що 60 987,50 грн сплачуються по 27.10.2020, пунктом 3(3) специфікації передбачено, що 60037,15 грн сплачуються по 27.11.2020, пунктом 3(4) специфікації передбачено, що 59 086,81 грн сплачуються по 27.12.2020, пунктом 3(5) специфікації передбачено, що 58 138,46 грн сплачуються по 27.01.2021, пунктом 3(6) специфікації передбачено, що 57 186,11 грн сплачуються по 27.02.2021, пунктом 3(7) специфікації передбачено, що 56 235,76 грн сплачуються по 27.03.2021, пунктом 3(8) специфікації передбачено, що 55 285,42 грн сплачуються по 27.04.2021, пунктом 3(9) специфікації передбачено, що 54 335,07 грн сплачуються по 27.05.2021, пунктом 3(10) специфікації передбачено, що 53 384,72 грн сплачуються по 27.06.2021, пунктом 3(11) специфікації передбачено, що 52 434,38 грн сплачуються по 27.07.2021, пунктом 3(12) специфікації передбачено, що 51 484,03 грн сплачуються по 27.08.2021, пунктом 3(13) специфікації передбачено, що 50 533, 68 гривні сплачуються по 27.09.2021.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Згідно пункту 6 договору, поставка товару здійснюється у строк, зазначений у специфікації, відлік якого починається з дня наступного за днем здійснення покупцем оплати відповідно до підпункту 5(а) договору. У пункті 4 специфікації сторони домовились, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві протягом 60 календарних днів з моменту внесення покупцем попередньої оплати у розмірі та в строки, визначені у пункті 3(1) Специфікації на умовах DDP (Інкотермс 2020) склад покупця: Херсонська область, Бериславський район, село Новорайськ, вулиця Промислова б/н.

Відповідно до матеріалів справи, 09.07.2020 позивачем виставлено рахунок на оплату по замовленню №80536.

24.07.2020, на виконання підпункту 5(а) договору та 3(1) специфікації, відповідач на підставі вказаного рахунку сплатив позивачеві 255 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням№6935 від 24.07.2020.

На виконання умов договору, позивач здійснив поставку товару, що підтверджується товарно-транспортною накладною №50655 від 05.10.2020. Факт отримання товару представником відповідача підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі Товару від 05.10.2020 та видатковою накладною №50655 від 05.10.2020.

Таким чином, суд зазначає, що позивач повністю виконав умови договору в частині поставки товару на адресу відповідача.

Суд зауважує, що товар, визначений умовами договору, у повній мірі відповідає товару, що було поставлено згідно з вказаними накладними, а отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Товар, зазначений у вище вказаних накладних, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до їх оформлення. Видаткові накладні підписані представником відповідача та скріплені печаткою покупця.

Також до матеріалів справи не надано доказів щодо наявності претензій відповідача по кількості та якості, як того вимагають умови договору, а отже товар вважається прийнятим покупцем.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання товару за вказаними видатковими накладними відповідачем також не заявлено.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку продавця за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

Відповідач, всупереч умовам договору та специфікації в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, здійснив часткову оплату поставленого товару на суму у загальному розмірі 129 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №11922 від 29.12.2020 на суму 69 000,00 грн та платіжним дорученням №506 від 09.02.2021 на суму 60 000,00 грн.

У зв`язку із вказаним, 29.01.2021, позивач направив на адресу відповідача лист №119095 від 26.01.2021, відповідно до якого просив відповідача погасити поточну заборгованість та не допускати її при здійснення наступних платежів за Договором.

15.02.2021 відповідач передав представнику позивача лист за вих. №98, в якому запропонував альтернативний графік здійснення платежів за товар, але зі збереженням кінцевої дати виконання зобов`язання зі сплати за товар.

28.02.2021 позивач направив на адресу відповідача лист-відповідь (за вих. №121250 від 25.02.2021) на названий вище лист відповідача, в якому позивач погодився із запропонованим графіком погашення заборгованості.

При цьому, в порушення умов договору та вказаних вище домовленостей між сторонами, відповідач продовжив ігнорувати умови договору та графік погашення наявної заборгованості. Наявна заборгованість з боку відповідача була погашена частково на суму у загальному розмірі 190 000 грн, що в свою чергу підтверджується платіжним дорученням №1281 від 15.03.2021 на суму 60 000,00 грн, №1984 від 14.04.2021 на суму 60 000,00 грн та №2481 від 21.05.2021 на суму 70 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за вказаним договором на день подання цієї позовної заяви становить 350 127,09 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження повної оплати поставленого позивачем товару відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 22 договору, якщо покупець не здійснив оплату/здійснив її частково відповідно до підпункту 5(b) договору, він сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення починаючи з дня наступного за граничним днем, вказаним у підпункті 5(b) договору до дня здійснення оплати у повному розмірі; те саме положення застосовується і до нездійснення оплати/здійснення часткової оплати відповідно до підпунктів 5(с)-5(m) Договору.

Так, за прострочення виконання зобов`язання на підставі підпункту 5(b) договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 20 764,69 грн.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені суми заборгованості та періоди прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно.

Отже, розрахунок пені визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 20 764,69 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України були заявлені до стягнення 3% річних у загальному розмірі 4 309,54 грн.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 4 309,54 грн.

Крім того позивач у свої позовній заяві просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у загальному розмірі 36 228,50 грн.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.

Згідно з частиною 1 статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України:

- розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо);

- такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву;

- у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, порядок розподілу судових витрат судом визначений статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, частина 8 якої передбачає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

З матеріалів справи вбачається, що 24.09.2021 між Адвокатським бюро "Варшамяна" (далі-бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТДС Укрспецтехніка" (далі-клієнт) укладено договір професійної правничої допомоги №24/09 від 24.09.2021, відповідно до умов якого бюро зобов`язалось надати клієнтові (позивачеві) професійну правничу допомогу, а клієнт зобов`язався прийняти цю допомогу та сплатити за неї гонорар (винагороду), а також компенсувати фактичні витрати на її надання в рамках ведення судової справи за позовом клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №УС 4225 від 11.06.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТДС Укрспецтехніка" (клієнтом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія", у Господарському суді Дніпропетровської області, у Центральному апеляційному господарському суді (за необхідності), у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду (за необхідності).

Згідно із умовами вказаного договору розмір гонорару за судовою справою або за вчинення інших дій в інтересах клієнта на виконання договору визначається сторонами виходячи з часу, що буде потрачений на це, складності та категорії справи та інших чинників, що беруться сторонами до уваги. Розмір, спосіб та порядок оплати гонорару вказується у протоколі погодження гонорару. За результатами наданих послуг (професійної правничої допомоги) сторони укладають акт(и) прийому-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги).

Так, у протоколі погодження гонорару від 24.09.2021, укладеного між бюро та клієнтом, сторони, беручи до уваги категорію, ступінь складності судової справи та ціну позовної заяви, погодили, що розмір гонорару за 1 годину роботи бюро (адвоката бюро), а саме гонорару за складання позовних заяв, відзивів на позовні заяви, відповідей на відзиви на позови, заперечень на відповіді на відзиви, інших заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, апеляційної та касаційної скарг, за час, витрачений на підготовку процесуальних документів та доданих до них документів у паперових копіях для подання до суду та відправки іншим учасникам справи, за час, витрачений на похід до відділення поштового зв`язку та відправку листів із процесуальними документами до суду та відповідачеві, а також за вчинення інших дій в інтересах клієнта, спрямованих на виконання договору складає 1 882,00 грн. Розмір гонорару бюро (адвоката бюро) за участь у судових засіданнях складає 3 000,00 грн за 1 (одне) судове засідання незалежно від форм участі, передбачених статтями 196 та 197 ГПК України, та витраченого часу. Вартість інших витрат (на пальне, на канцелярське та організаційно-технічне забезпечення, на відправку поштових відправлень), пов`язаних з виконанням договору, входить до вартості гонорару. Вартість витрат на пальне, що необхідно для прибуття у судове засідання (з міста Бровари Київської області у місто Дніпро) або вартість залізничних або автобусних квитків не входять до розміру гонорару та відшкодовуються клієнтом окремо. Сторони підписують акт(и) прийому-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) по мірі необхідності за результатами вчинення бюро (адвокатом бюро) конкретних дій та/або надання конкретних послуг. Клієнт зобов`язаний оплатити вартість отриманих послуг (професійної правничої допомоги) на підставі Акту прийому-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) протягом 1 (одного) банківського з дня підписання Акту шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Бюро. Надання рахунку на оплату не вимагається. Клієнт має право здійснити попередню оплату послуг (професійної правничої допомоги).

На підтвердження того, що бюро надало, а позивач прийняв послуги з професійної правничої допомоги на виконання умов договору професійної правничої допомоги №24/09 від 24.09.2021 на загальну суму 36 228,50 грн, позивачем надано до суду засвідчені копії наступних доказів: договору професійної правничої допомоги №24/09 від 24.09.2021; протоколу погодження гонорару від 24.09.2021; акту прийому-передачі №1 наданих послуг (професійної правничої допомоги) від 29.09.2021 на суму 36 228, 50 грн.

Відповідно до платіжного доручення №4816 від 29.09.2021 на суму 36 228, 50 грн позивачем здійснено оплату наданої професійної правничої допомоги адвокатом (адвокатом бюро).

Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи, що у даній справі відповідачем не доведено неспівмірність заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу, суд оцінив витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення матеріалів по справі та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 36 228,50 грн, яка заявлена до стягнення позивачем.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, вказані витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 36 228,50 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 5 628,03 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 46, 73 - 79, 86, 91, 129, 130, 191, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС Укрспецтехніка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія" стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № УС 4225 від 11.06.2020 у загальному розмірі 375 201 грн. 32 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія" (49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна, буд. 55, офіс 423; ідентифікаційний код 32853429) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС Укрспецтехніка" (01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/7, кімната 417; ідентифікаційний код 37001696) 350 127,09 грн (триста п`ятдесят тисяч сто двадцять сім гривень 09 копійок) - основної заборгованості, 20 764,69 грн (двадцять тисяч сімсот шістдесят чотири гривні 69 копійок) - пені, 4 309,54 грн (чотири тисячі триста дев`ять гривень 54 копійки) - 3% річних, 5 628,03 грн (п`ять тисяч шістсот двадцять вісім гривень 03 копійки) - витрат по сплаті судового збору та 36 228,50 грн (тридцять шість тисяч двісті двадцять вісім гривень 50 копійок) - витрат на правничу професійну допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано - 18.05.2023

Суддя С.А. Примак