Рішення № 111052360, 22.05.2023, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

22 травня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/401/23 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріанекс-Агро",

вул. Свято-Преображенська, буд. 254, м. Олександрія, Рівненський район, Рівненська область, 35320, код ЄДРПОУ 35567492,

адреса для листування: вул. Данила Галицького, 5/1, м. Рівне, 33012,

e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімекс-Агро",

вул. Перемоги, 9 А, с. Семенівка, Менський район, Чернігівська область, 15662,

ел. адреса:bimex-agro@ukr.net

про стягнення 127 506,67 грн

представники сторін: не викликались;

Обставини справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріанекс-Агро" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімекс-Агро" про стягнення 127 506,67 грн збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскільки, відповідачем не було вчинено необхідні дії для оформлення та реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 127 506,67 грн, внаслідок чого товариство з обмеженою відповідальністю "Тріанекс-Агро" було позбавлено права на віднесення суми ПДВ у розмірі 127 506,67 грн до податкового кредиту. Внаслідок бездіяльності відповідача та невжиття необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин позивачу й були завдані збитки в розмірі 127 506,67 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.23 справа №927/401/23 передана на розгляд судді Фесюрі М.В.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.03.23 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; позивачу встановлено строк протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання відзиву на позов для подачі до суду відповіді на відзив з одночасним надсиланням копії відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу; відповідачу встановлено строк протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечення на відповідь позивача на відзив з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу.

Сторони по справі належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення №1400056679725 та №1400056679733, згідно з якими ухвалу суду позивач отримав - 30.03.23, відповідач - 25.03.23.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано відзиву на позов, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд доходить висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст.248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

1.Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бімекс-Агро" (надалі - Постачальник), яке є платником єдиного податку IV групи, в особі директора Сусленка Володимира Олексійовича та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріанекс-Агро" (надалі - Покупець), яке є платником податку на прибуток на загальних підставах, в особі директора Дивака Олега Васильовича, укладено Договір поставки №753ТА від 22.10.2020 року (надалі - Договір 753ТА).

Згідно п. 1.1. та п. 1.2 Договору, на умовах і в порядку, передбаченими даним договором, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату. Предметом даного договору є льон золотистий, не для посіву, для промислових цілей врожаю 2020 року, що надалі іменується - Товар.

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили наступну кількість товару: 19 (дев`ятнадцять) тонн +/- 10%. Остаточна кількість поставленого товару вказується у накладних на товар.

Товар, що поставляється за даним Договором, повинен відповідати державним стандартам України та технічним умовам або іншим документам, які є необхідними для товару даного виду згідно з вимогами чинного законодавства України (п. 2.2 Договору).

Поставка Товару здійснюється партіями до 20 листопада 2020 року включно на умовах терміну FCA, склад Житомирська область, Менський район, с. Семенівка відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС - 2010, що застосовується з урахуванням умов даного Договору та його внутрішньодержавного характеру. Під однією партією Сторони розуміють товар, поставлений відповідно до однієї видаткової накладної (п. 3.1 Договору).

У відповідності до п. 3.4 Договору, у момент поставки товару, але не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту поставки, постачальник надає покупцю:

-видаткову накладну у двох оригінальних примірниках по одній для кожної сторони;

-товарно - транспортну накладну в оригінальних примірниках для кожної з сторін.

Згідно п. 4.1 - 4.2 Договору ціна однієї тонни товару становить 18 000 грн, у т. ч. ПДВ. Загальна вартість Договору становить 342 000,00 грн, у т.ч. ПДВ.

Покупець здійснює попередню оплату партії товару після отримання рахунку у розмірі 80% до моменту поставки такої партії. Наступні 20% оплати по рахунку здійснюється після моменту реєстрації податкової накладної. У разі блокування податкової накладної, оплата 20% по рахунку буде здійснюватися після рішення по розблокуванню податкової накладної (п. 4.3 Договору).

Датою оплати вважається дата списання банком грошових коштів з розрахункового рахунка покупця (п. 4.4. Договору).

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що за порушення умов даного Договору винна сторона відшкодовує завдані збитки та несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України та даного Договору.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за даним Договором, у тому числі щодо обміну оригіналами бухгалтерських документів (п. 9.1 Договору).

2.Також між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бімекс-Агро" (надалі - Постачальник), яке є платником єдиного податку IV групи, в особі директора Сусленка Володимира Олексійовича та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріанекс-Агро" (надалі - Покупець), яке є платником податку на прибуток на загальних підставах, в особі директора Дивака Олега Васильовича, укладено Договір поставки №770ТА від 04.11.2020 року (надалі - Договір 770ТА).

Згідно п. 1.1. та п. 1.2 Договору, на умовах і в порядку, передбаченими даним договором, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату. Предметом даного договору є зерно просо жовте, не для посіву, для промислових цілей врожаю 2020 року, що надалі іменується - Товар.

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили наступну кількість товару: 100 (сто) тонн +/- 10%. Остаточна кількість поставленого товару вказується у накладних на товар.

Товар, що поставляється за даним Договором, повинен відповідати державним стандартам України та технічним умовам або іншим документам, які є необхідними для товару даного виду згідно з вимогами чинного законодавства України (п. 2.2 Договору).

Поставка Товару здійснюється до 04.12.2020 року включно на умовах терміну FCA, склад с. Семенівка, Менський район, Сумська область відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС - 2010, що застосовується з урахуванням умов даного Договору та його внутрішньодержавного характеру. Під однією партією Сторони розуміють товар, поставлений відповідно до однієї видаткової накладної (п. 3.1 Договору).

У відповідності до п. 3.4 Договору, у момент поставки товару, але не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту поставки, постачальник надає покупцю:

-видаткову накладну у двох оригінальних примірниках по одній для кожної сторони;

-товарно - транспортну накладну в оригінальних примірниках для кожної з сторін.

Згідно п. 4.1 - 4.2 Договору ціна однієї тонни товару становить 5 500 грн, з ПДВ. Загальна вартість Договору становить 550 000,00 грн, з ПДВ.

Покупець здійснює попередню оплату партії товару після отримання рахунку до моменту поставки такої партії. Покупець має право здійснити попередню оплату загальної вартості Договору на підставі рахунку або Договору (п. 4.3 Договору).

Датою оплати вважається дата списання банком грошових коштів з розрахункового рахунка покупця (п. 4.4. Договору).

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що за порушення умов даного Договору винна сторона відшкодовує завдані збитки та несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України та даного Договору.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за даним Договором, у тому числі щодо обміну оригіналами бухгалтерських документів (п. 9.1 Договору).

3.Також між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бімекс-Агро" (надалі - Постачальник), яке є платником єдиного податку IV групи, в особі директора Сусленка Володимира Олексійовича та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріанекс-Агро" (надалі - Покупець), яке є платником податку на прибуток на загальних підставах, в особі директора Дивака Олега Васильовича, укладено Договір поставки №798ТА від 30.11.2020 року (надалі - Договір 798ТА).

Згідно п. 1.1. та п. 1.2 Договору, на умовах і в порядку, передбаченими даним договором, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату. Предметом даного договору є зерно просо жовте, не для посіву, для промислових цілей врожаю 2020 року, що надалі іменується - Товар.

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили наступну кількість товару: 19 (дев`ятнадцять) тонн +/- 10%. Остаточна кількість поставленого товару вказується у накладних на товар.

Товар, що поставляється за даним Договором, повинен відповідати державним стандартам України та технічним умовам або іншим документам, які є необхідними для товару даного виду згідно з вимогами чинного законодавства України (п. 2.2 Договору).

Поставка Товару здійснюється партіями до 30 грудня 2020 року включно на умовах терміну FCA, склад с. Семенівка, Менський район, Сумська область відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС - 2010, що застосовується з урахуванням умов даного Договору та його внутрішньодержавного характеру. Під однією партією Сторони розуміють товар, поставлений відповідно до однієї видаткової накладної (п. 3.1 Договору).

У відповідності до п. 3.4 Договору, у момент поставки товару, але не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту поставки, постачальник надає покупцю:

-видаткову накладну у двох оригінальних примірниках по одній для кожної сторони;

-товарно - транспортну накладну в оригінальних примірниках для кожної з сторін.

Згідно п. 4.1 - 4.2 Договору ціна однієї тони товару становить 6 000 грн, у т. ч. ПДВ. Загальна вартість Договору становить 600 000,00 грн, у т.ч. ПДВ.

Покупець здійснює попередню оплату партії товару після отримання рахунку до моменту поставки такої партії. Покупець має право здійснити попередню оплату загальної вартості Договору на підставі рахунку або Договору (п. 4.3 Договору).

Датою оплати вважається дата списання банком грошових коштів з розрахункового рахунка покупця (п. 4.4. Договору).

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що за порушення умов даного Договору винна сторона відшкодовує завдані збитки та несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України та даного Договору.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за даним Договором, у тому числі щодо обміну оригіналами бухгалтерських документів (п. 9.1 Договору).

На виконання умов Договорів поставки №753ТА, №770ТА, №798ТА Відповідач здійснив поставку товару, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000027 від 22.10.20 на суму 270 000 грн, в т.ч. ПДВ 45000 грн, №РН-0000032 від 15.12.20 на суму 137760,00 грн, в т.ч. ПДВ 22960,00 грн, №РН-0000030 від 09.12.20 на суму 138 480 грн, в т.ч. ПДВ 23080,00 грн, №РН-0000029 від 13.11.20 на суму 179 740 грн, в т.ч. ПДВ 29 956,67 грн, №РН-0000028 від 10.11.20 на суму 135300,00 грн, в т.ч. ПДВ 22550,00 грн та товарно-транспортними накладними №027688 від 22.10.20, №309511 від 13.12.20, №027694 від 09.12.20, №027690 від 10.11.20 (а.с. 32-40).

Зазначені видаткові накладні та товарно - транспортні накладні містять підписи представників сторін та відтиски печаток останніх.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання Договорів поставки №753ТА, №770ТА, №798ТА Позивач здійснив оплату товару згідно платіжних інструкцій (а.с. 22-31):

- №4617 від 21.10.2020 на суму 144000 грн, з них ПДВ - 24000 грн (згідно рахунку №139 від 20.10.20),

-№2497 від 22.10.2020 на суму 129600 грн, з них ПДВ - 21600,00 грн (згідно рахунку №139 від 20.10.20),

-№2630 від 05.11.2020 на суму 110 000,00 грн, з них ПДВ - 18333,33 грн (згідно рахунку №140 від 04.11.20),

-№2665 від 10.11.20 на суму 25300 грн, з них ПДВ - 4216,67 грн (згідно рахунку №140 від 04.11.20),

-№2677 від 11.11.20 на суму 121 000,00 грн, з них ПДВ - 20166,67 грн (згідно рахунку №140 від 04.11.20),

-№2701 від 13.11.20 на суму 58 740 грн, з них ПДВ - 9790,00 грн (згідно рахунку №140 від 04.11.20),

-№2860 від 30.11.20 на суму 300 000,00 грн, з них ПДВ - 50 000,00 грн (згідно рахунку №141 від 30.11.20),

-№ 2913 від 04.12.20 на суму 150 000,00 грн, з них ПДВ - 25 000 грн (згідно рахунку №141 від 30.11.20).

Позивач вказує, що на момент розгляду справи за вказаними вище господарськими операціями відповідачем не вчинено дій, передбачених законодавством, з метою реєстрації податкових накладних.

Позивач посилається на те, що у зв`язку з порушенням граничних термінів реєстрації податкових накладних, під час складання податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2021 року ТОВ "Тріанекс-Агро" було складено Додаток 8 до декларації "Заява про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування (Д8)" від 18.03.21 щодо ТОВ «Бімекс-Агро» податкових накладних на суму поставки 865 533,33 грн (з урахуванням від`ємного значення -3000 грн), на суму ПДВ - 172 506,67 грн, за результатом її направлення до контролюючих органів отримано квитанцію №2 про її прийняття.

11.10.22 Позивачем було направлено на адресу відповідача листи від 10.10.22 б/н та від 12.12.22 б/н з проханням повідомити про те, які заходи вчиняються відповідачем щодо реєстрації податкових накладних, що підтверджуються наявними доказами направлення та отримання відповідачем листів. Як вказує позивач, відповіді останнім не отримано.

Таким чином, позивач стверджує, що відповідачем були порушені зобов`язання за договорами поставки та вимоги Податкового кодексу України в частині складання та своєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 127 506,67 грн. Нормативно позовні вимоги обґрунтовані посиланням на статтю 22 Цивільного кодексу України, статтю 224 Господарського кодексу України, статтю 201 Податкового кодексу України.

Розглядаючи спір, господарський суд враховує таке.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ч. 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності і вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України (тут і далі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. За змістом підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

За змістом підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/ розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних.

За змістом п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Отже, згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Згідно абз. 14-16 п. 201.10 ст. 201 ГІК України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Доказів складання податкових накладних за вказаними вище господарськими операціями матеріали справи не містять.

Поряд з цим, суд вважає необхідним зазначити, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Таким чином, належним способом захисту для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі №908/1568/18, постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 серпня 2018 року у справі №917/877/17).

Статтею 16 ЦК України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно з ст. 16 ЦК України, є відшкодування збитків.

Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, належним способом захисту для позивача є саме звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (п.6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 ЦК та ст. 224 ГК є порушення зобов`язання.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п.14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17).

Відповідач не виконав вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України, не здійснив необхідні дії для реєстрації податкових накладних. У зв`язку з цим, позивач був позбавлений права включити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 127 506,67 грн.

При цьому хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18).

Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21.

Враховуючи викладене та встановлені обставини по справі, суд дійшов висновку, що відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суму ПДВ 127 506,67 грн. до складу податкового кредиту та, відповідно скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 грудня 2018 року у справі №908/76/18, від 03 серпня 2018 року у справа №908/76/18.

З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку належного складення податкових накладних за наслідками здійснення з позивачем господарських операцій, та нереєстрації їх у Єдиному реєстрі податкових накладних та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Принцип змагальності господарського судочинства закріплений у ст. 2, 13 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у постановах від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин, не надав.

Враховуючи відповідні висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведені вище обставини, встановлені під час вирішення даного спору, позовні вимоги позивача про стягнення 127 506,67 грн збитків, завданих позивачу в результаті порушення відповідачем обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 грн відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 76, 79, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімекс-Агро" (вул. Перемоги, 9 А, с. Семенівка, Менський район, Чернігівська область, 156620, код ЄДРПОУ 36831677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріанекс-Агро" (35320, с. Олександрія, Рівненського району, Рівненської області, вул. Свято-Преображенська, 254, код ЄДРПОУ 35567492) збитки в сумі 127 506,67 грн та 2 684 грн судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.В. Фесюра

Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/