Ухвала суду № 1110411, 25.07.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                 К/скарга №К-1323/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м.Київ, вул.Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2007 р.   Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого                Ланченко Л.В.

суддів                            Конюшка К.В.

                                       Нечитайла О.М.

                                       Пилипчук Н.Г.

                                       Степашка О.І.           

при секретарі:             Ільченко О.М.

за участю представників:

позивача: Птичкіної В.В.

відповідача:Бойка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві

на постанову  Одеського апеляційного господарського суду від 26.12.2006 р.

у справі№6/402/06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод»

до  Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві

про зобов’язання вчинити дії та визнання протиправним рішення, -           

                                                                   ВСТАНОВИВ:

             Позивачем заявлено вимоги про визнання протиправними  дій відповідача  щодо зменшення суми бюджетного відшкодування за травень 2006 р. в сумі 986383 грн., визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.08.2006 р. №0000382302/0,  зобов’язання ДПІ у м.Миколаєві надати висновок про відшкодування з бюджету на користь позивача ПДВ за травень 2006 р. в сумі 25134145 грн.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 10.10.2006 р. позов задоволено.

 Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.12.2006 р. постанову суду першої інстанції скасовано частково. Вимоги щодо зобов’язання відповідача надити висновок про відшкодування з бюджету 8268789,16 грн. залишено без задоволення. В решті постанову суду залишено без змін.

            У справі відкрито касаційне провадження за  касаційними скаргами позивача та відповідача.

У касаційній скарзі позивача ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення місцевого господарського суду  з підстав порушення норм матеріального права.  

У касаційній скарзі відповідача ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції в частині задоволених вимог та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Заперечень на касаційні скарги від сторін  не надходило.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, а касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Відповідачем проведена виїзна позапланова  документальна перевірка з питань достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок по податковій декларації за травень 2006 р. за результатами якої складений акт від 11.08.2006 р. №1241/23-5/33133003.

Перевіркою встановлено порушення вимог пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», які полягали в тому, що підприємством у квітні 2006 р. сплачено за електроенергію ДП «Енергоринок» 5918300,00 грн., у т.ч. ПДВ 986383,33 грн., що підтверджено податковою накладною, отриманою в травні 2006 р., та враховано у складі податкового кредиту у травні 2006 р.

На підставі акту перевірки, 16.08.2006 р. відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000382302/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 986383 грн.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит  вважається дата здійснення першої з подій:

або дата  списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пп.7.4.5 п.7.4  ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»  встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими  накладними.

Якщо на момент перевірки платника податків органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені в склад податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковою накладною, то платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, визначених законодавством.

Тобто, Закон України «Про податок на додану вартість» містить пряму заборону на включення до податкового кредиту витрат, пов’язаних зі сплатою ПДВ, які не підтверджені податковими накладними чи іншими документами, перерахованими в пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону.

Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», і не звернувся до податкової інспекції з скаргою, то  він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною. Таким чином, якщо податкова накладна отримана з запізненням, то сума ПДВ включається  в податкову декларацію у тому звітному періоді, в якому така накладна була отримана.

Така ж позиція викладена і в листі ДПА України від 11.08.2004 р. №15316/7/15-2417. Зокрема зазначено, що у випадку коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник  за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. «а» пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг).

Пп. «б» пп.7.7.2 цієї статті передбачено, що залишок  від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій  встановлено сплату позивачем у квітні 2006 р. постачальникам товарів (послуг) ПДВ в сумі 25134145 грн., що не заперечується і відповідачем.

 Крім того, відповідачем при перевірці не виявлено  заниження позивачем  суми податкового зобов’язання звітного періоду, чи завищення суми податкового кредиту звітного періоду, ні відсутності від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту попереднього періоду, не виявлено факту невідповідності вказаній у деклараціях суми ПДВ, фактично сплаченій постачальникам товарів у попередньому періоді сумі, заявленій до відшкодування.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правильності визначення позивачем суми бюджетного відшкодування.

Суд апеляційної інстанції не погодився з доводами Господарського суду Миколаївської області  та дійшов висновку, що за Законом України «Про податок на додану вартість» право платника податку на отримання бюджетного відшкодування та нарахованих на суму бюджетної заборгованості  відсотків не ставиться у залежність від тієї обставини  чи був податковим органом поданий територіальному органу Державного казначейств України відповідний висновок, а тому позивачем заявлені вимоги, які за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту порушеного права, визначеним законом.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, виходячи з такого.

Відповідно до пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»  протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу, згідно пп.7.7.6 п.7.7 ст.7 цього Закону,  орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

П.7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, позивачем правомірно, з дотриманням приписів Закону України «Про податок на додану вартість», заявлено вимоги про зобов’язання відповідача надати висновок органу державного казначейства.

Доводи касаційної скарги відповідача не беруться до уваги, оскільки вони не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.

За таких обставин, судова колегія вважає, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції – скасуванню в частині відмови в задоволенні позову, а рішення місцевого господарського суду залишенню в силі.

            Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

            Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод»   задовольнити.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві залишити без задоволення.

Постанову  Одеського апеляційного господарського суду від 26.12.2006 р. скасувати в частині відмовив позові.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.10.2006 р. залишити в силі.

 Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                         Головуючий                                                         Л.В.Ланченко

                         Судді                                                                    К.В.Конюшко

                                                                                                      О.М.Нечитайло

                                                                                                       Н.Г.Пилипчук

                                                                                                       О.І.Степашко                                                                                                                                                                                                                        

Повний текст складено   30.07.2007 р.