Ухвала суду № 1110391, 19.07.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-12191/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                        19 липня 2007 року                                                            м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І.,Маринчак Н.Є., Пилипчук Н.Г., Усенко Є.А.,

при секретарі Гончаренко Р.С.,

за участю:

представника відповідача – Волошиної Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь – Фарм»

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2005 року

у справі№ 24/332

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь – Фарм»

до Токмацької об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2004 року ТОВ «Південь – Фарм» звернулось до суду з позовом до Токмацької ОДПІ Запорізької області про визнання частково недійсним податкового повідомлення – рішення № 0000402302/0 від 19 березня 2004 року.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсним податкове повідомлення – рішення № 0000402302/0 від 19 березня 2004 року в сумі 6821, 00 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14 жовтня 2004 року позов задоволено.

Визнано недійсним податкове повідомлення – рішення № 0000402302/0 від 19 березня 2004 року в частині застосування штрафних санкцій в сумі 6821, 00 грн.

В іншій частині податкове повідомлення – рішення від 19 березня 2004 року № 0000402302/0 залишено без змін.

Стягнуто з Токмацької ОДПІ Запорізької області на користь ТОВ «Південь – Фарм» 85, 00 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2005 року рішення господарського суду Запорізької області від 14 жовтня 2004 року скасовано, а в задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «Південь – Фарм» в доход Державного бюджету 42, 50 грн. державного мита за апеляційний перегляд справи.

В касаційній скарзі ТОВ «Південь – Фарм», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2005 року, а рішення господарського суду Запорізької області від 14 жовтня 2004 року залишити без змін.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення касаційної скарги та просив залишити її без задоволення.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що відповідно до ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Токмацька ОДПІ Запорізької області провела комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Південь – Фарм» за період з 01 липня 2002 року по 31 грудня 2003 року, за результатами якої складено акт № 14-23-30419683 від 18 березня 2004 року.

В акті перевірки було встановлено, що в порушення п. 2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72, ТОВ «Південь – Фарм» використовувало готівку з каси, отриману від реалізації товарів, на виплату заробітної плати та соціальні витрати при наявності податкової заборгованості в сумі 10503, 76 грн., в тому числі 30 вересня 2002 року – 2083, 28 грн., 04 жовтня 2002 року – 40, 00 грн., 30 жовтня 2002 року – 940, 00 грн., 31 жовтня 2002 року – 629, 63 грн., 19 листопада 2002 року – 58, 00 грн., 29 листопада 2002 року – 1413, 59 грн., 20 грудня 2002 року – 1468, 04 грн., 24 грудня 2002 року – 58, 00 грн., 17 січня 2003 року – 1339, 39 грн., 20 січня 2003 року – 214, 30 грн., 29 січня 2003 року – 1204, 28 грн.

На підставі вищевикладених обставин в акті перевірки зроблено висновок про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 10503, 76 грн. на підставі п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95.

19 березня 2004 року на підставі акту перевірки Токмацька ОДПІ Запорізької області прийняла податкове повідомлення – рішення № 0000402302/0, яким визначила штрафні санкції в сумі 10503, 76 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного.

Сума податкової заборгованості позивача виникла на підставі акту перевірки Токмацької ОДПІ Запорізької області № 240 від 19 вересня 2002 року, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 652, 00 грн. та донарахований податок на додану вартість в сумі 1070 , 00 грн.

На підстав акту перевірки № 240 від 19 вересня 2002 року Токмацька ОДПІ Запорізької області прийняла податкове повідомлення – рішення № 0001512302/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 1360, 00 грн.

Загальна сума донарахованих податків склала 2106, 76 грн., які були сплачені позивачем до 20 листопада 2002 року.

Посилаючись на те, що на зменшену суму бюджетного відшкодування в розмірі 652, 00 грн. відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове повідомлення – рішення відповідачем не приймалось і не було отримано позивачем, суд першої інстанції дійшов висновку, що сума штрафних санкцій в розмірі 6821, 00 грн. згідно Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95 за період з 19 листопада 2002 року по 29 січня 2003 року нарахована безпідставно.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що в ході проведення перевірки, за результатами якої було складено акт № 240 від 19 вересня 2002 року, позивач був ознайомлений із зменшенням суми від’ємного значення податку на додану вартість в сумі 652, 00 грн., про що свідчить підписи керівника та головного бухгалтера ТОВ «Південь – Фарм» на акті перевірки.

При цьому суд апеляційної інстанції посилався на те, що згідно з даними особового рахунку по податку на додану вартість узгоджені та не сплачені у встановлений строк суми податку на додану вартість в розмірі 652, 00 грн. з 04 жовтня 2002 року додались до суми податкового боргу (недоїмки) в розмірі 1453, 00 грн. і склали податковий борг в сумі 2105, 00 грн.

03 грудня 2002 року Токмацька ОДПІ Запорізької області прийняла першу податкову вимогу № 1/824, в якій визначено, що станом на 03 грудня 2002 року сума податкового боргу за узгодженим податковим зобов’язанням складає 581, 16 грн.

Згідно з даними особового рахунку по податку на додану вартість сума податкового боргу по ТОВ «Південь – Фарм» виникла з 30 вересня 2002 року в сумі 1553, 00 грн. і не була погашена до 08 квітня 2003 року.

Посилаючись на те, що при наявності податкової заборгованості позивач в порушення п. 2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72, використовував готівку з каси підприємства, отриману від реалізації товарів, на виплату заробітної плати та соціальні витрати, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність застосування до нього штрафних санкцій на підставі п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95.

При цьому суд апеляційної інстанції посилався на те, що до моменту вступу в силу наказу Державної податкової адміністрації України від 11 квітня 2003 року № 174, який вступив в силу 11 травня 2003 року, жодним нормативним актом не було передбачено складання та надсилання податкового повідомлення – рішення про зменшення суми від’ємного значення об’єкту оподаткування по податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з постановою суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, правильно виходив з того, що позивач в порушення п. 2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72, в період з 30 вересня 2002 року по 29 січня 2003 року при наявності податкового боргу, що не було ним спростовано, використовував готівку з каси, отриману від реалізації товарів, на виплату заробітної плати та соціальні витрати у зв’язку чим застосування до нього фінансових санкцій згідно із п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95 є правомірним.

Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, донарахована сума податку на додану вартість та застосована штрафна санкція за результатами перевірки ТОВ «Південь – Фарм» (акт № 240 від 19 вересня 2002 року) вплинули на виникнення заборгованості (недоїмки) з податку на додану вартість станом на 30 вересня 2002 року.

Діючим законодавством на час спірних правовідносин не було передбачено складання та надсилання податкових повідомлень – рішень про зменшення суми від’ємного значення об’єкту оподаткування по податку на додану вартість.

На підставі підпункту 7.7.4 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) начальником Токмацької ОДПІ Запорізької області були винесені розпорядження від 19 вересня 2002 року, якими була зменшена сума бюджетного відшкодування загалом на 652, 00 грн. Вказані розпорядження у встановленому законодавством порядку не визнані позивачем недійсними.

Таким чином, посилання позивача на неузгодженість податкового зобов’язання та відсутність податкового боргу є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ТОВ «Південь – Фарм» підлягає залишенню без задоволення, а постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2005 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, ч. 1 ст. 224, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь – Фарм» залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2005 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                                Головуючий:  ________ Л.І. Бившева

                                Судді:               ________ М.І. Костенко

                                                          ________ Н.Є. Маринчак

                                                          ________ Н.Г. Пилипчук

                                                          ________ Є.А. Усенко