Рішення № 11103518, 07.09.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.09.10           Справа № 10/97-10.

Господарський суд Сумської області, у складі судді Малафеєвої І.В. при секретарі судового засідання Дябелко Т.М. розглянувши матеріали справи №10/97-10

за позовом:          товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Аграрна Лізингова Компанія», м. Київ

до відповідача:          товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Псьол», Краснопільський район, с. Велика Рибиця

про стягнення 103139,64 грн.

За участю представників сторін:

від позивача:                     Мажар Л.С.

від відповідача:          Косар Р.І.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 103139,64 грн. заборгованості (в т.ч. 91886,67 грн. основного боргу, 1918,27 грн. 3% річних, 9334,70 грн. пені), за договором № 225/А/1/18-05 від 14.12.2005 року, укладеного між сторонами даного спору, а також судові витрати пов’язані з розглядом справи.

Відповідач проти позову не заперечує, але письмового обґрунтування своєї позиції по справі не надав.

Справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив.

14.12.2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Українська Аграрна Лізингова Компанія» та товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма «Псьол» укладено договір № 225/А/1/18-05, відповідно до умов якого позивач продав, а відповідач купив комбайн CLAAS «LEXION - 560», жатка 7,5 м. «Vario», обладнання для збирання ріпаку, податкозбирач, підбирач 4,2 м., ваги для роботи з податкозбирачем 600 кг, підбарабання універсальне для кукурудзи та соняшника, пристрій для збирання соняшника 7,5 м., додаткове обладнання для податкозбирача.

Пунктом 2.2 договору визначена загальна ціна товару, що становить 314382,50 євро, ПДВ 62876,50 євро, перерахованих за офіційним курсом Національного банку України на день зарахування коштів на рахунок продавця.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3 договору відповідач зобов’язався сплатити: 63884 євро, перерахованих за офіційним курсом Національного банку України на день зарахування коштів на рахунок продавця, у строк до 28.01.2006 року; 255537 євро, перерахованих за офіційним курсом Національного банку України на день зарахування коштів на рахунок продавця, протягом трьох банківських днів після отримання покупцем товару; 57838 євро, перерахованих за офіційним курсом Національного банку України на день зарахування коштів на рахунок продавця, у строк до 01.05.2006 року.

Факт виконання позивачем взятих на себе зобов’язань за договором підтверджується видатковими накладними від 10.04.2006 року, від 28.04.2006 року, від 21.08.2006 року, актами приймання-передачі від 10.04.2006 року та від 21.09.2006 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач мав сплатити останній платіж до 01.05.2006 року, проте він суттєво прострочив його сплату і не повністю його сплатив, а останні платежі відповідача датовані 02.10.2008 року та 10.10.2008 роком на суму по 5000 грн. Тому станом на 07.07.2010 року сума несплаченого основного боргу відповідача становить 9236,72 євро, перерахованих за офіційним курсом Національного банку України - 91886,67 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 524 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, що і відображене в п. п. 2.2, 4.1, 4.2. договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Враховуючи вимоги ч.2 ст. 533 Цивільного кодексу оплати по договору, що були здійснені відповідачем в гривні, перераховані позивачем у еквівалент євро по курсу Національного банку України станом на дату платежу для обліку заборгованості.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Тому вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 91886,67 грн. визнаються судом обґрунтованими, правомірними і такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 11.3 договору передбачено, що відповідач у випадку невиконання зобов'язань щодо оплати товару, сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідного поданого позивачем розрахунку, сума пені, заявлена ним до стягнення становить 9334,70 грн., що відповідає вимогам чинного законодавства та не перевищує граничного рівня встановленого нормами закону. Тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом, або договором не встановлений інший розмір процентів.

Тому і вимоги в частині стягнення 1918,27 грн. – 3% річних, є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 1032 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Псьол» (Сумська область, Краснопільський район, с. Велика Рибиця, вул. Шкурко, і.к.03779550) товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Аграрна Лізингова Компанія» (м. Київ, вул. Новопирогівська, 66 і.к. 31245438) 103139,64 грн. заборгованості (в т.ч. 91886,67 грн. основного боргу, 1918,27 грн. 3% річних, 9334,70 грн. пені), за договором № 225/А/1/18-05 від 14.12.2005 року, укладеного між сторонами даного спору, а також 1032 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                                 І.В.МАЛАФЕЄВА

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.09.2010 р.

Суддя