Рішення № 11103491, 07.09.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.09.10           Справа № 10/96-10.

Господарський суд Сумської області, у складі судді Малафеєвої І.В. при секретарі судового засідання Дябелко Т.М. розглянувши матеріали справи №10/96-10

за позовом:          товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Аграрна Лізингова Компанія», м. Київ

до відповідача:          селянського (фермерського) господарства «Урожай», Роменський район, с. Андріяшівка

про стягнення 92893,54 грн.

За участю представників сторін:

від позивача:                     Мажар Л.С.

від відповідача:          не з’явився

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 92893,54 грн. заборгованості (в т.ч. 61742,41 грн. основного боргу, 24840,80 грн. 15% річних, 6310,33 грн. пені), за договором № 315/П/18-07від 23.08.2007 року, укладеного між сторонами даного спору, а також судові витрати пов’язані з розглядом справи.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, проте 05.08.2010 року подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що ним визнається лише сума основного боргу у розмірі 17558,90 грн., а в іншій частині вимог просить суд відмовити, посилаючись на те, що у відповідності до чинного законодавства України формування, встановлення та застосування суб’єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив.

23.08.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Українська Аграрна Лізингова Компанія» та селянським (фермерським) господарством «Урожай» укладено договір №315/П/18-07, відповідно до умов якого позивач продав, а відповідач купив бурякозбиральний комбайн FRANZ KLEINE SF-10-2, транспортер для завантаження гички.

Пунктом 2.2 договору визначена загальна ціна товару, що становить 347000 євро, перерахованих за офіційним курсом Національного банку України на день зарахування коштів на рахунок продавця.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору відповідач зобов’язався сплатити вартість товару в наступному порядку: 10% від загальної суми товару, що становить 34700 євро, перерахованих за офіційним курсом Національного банку України на день зарахування коштів на рахунок продавця, у строк до 01.09.2007 року; 90% від загальної вартості товару , що складає 312300 євро, перерахованих за офіційним курсом Національного банку України на день зарахування коштів на рахунок продавця, у строк до 25.09.2007 року.

Факт виконання позивачем взятих на себе зобов’язань за договором підтверджується видатковою накладною від 18.09.2007 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов договору не сплатив своєчасно та в повному обсязі вартість придбаних товарів і станом на 22.06.2010 року сума не сплаченого основного боргу відповідача становить 6298,87 євро, перерахованих за офіційним курсом Національного банку України 9,802140 грн./євро на 22.06.2010 року становить 61742,41 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 524 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, що і відображене в п. п. 2.2, 4.1, 4.2. договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Враховуючи вимоги ч.2 ст. 533 Цивільного кодексу оплати по договору, що були здійснені відповідачем в гривні, перераховані позивачем у еквівалент євро по курсу Національного банку України станом на дату платежу для обліку заборгованості.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Тому вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 61742,41 грн. визнаються судом обґрунтованими, правомірними і такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 11.4 договору передбачено, що відповідач у випадку невиконання зобов'язань щодо оплати товару, сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення платежу за кожен день прострочення, а також 15% річних від суми боргу.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно поданого позивачем розрахунку, сума пені, заявлена ним до стягнення складає 643,77 євро, що за офіційним курсом Національного банку України на 22.06.2010 року становить 6310,33 грн., що відповідає вимогам чинного законодавства та не перевищує граничного рівня встановленого нормами закону. Тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом, або договором не встановлений інший розмір процентів.

Відповідно до умов договору відповідач у випадку невиконання зобов'язань щодо оплати товару, сплачує на користь позивача 15% річних від суми боргу, тому і вимоги в частині стягнення 2534,22 євро, що становить за офіційним курсом Національного банку України на 22.06.2010 року 6310,33 грн. – 15% річних, є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 950 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з селянського (фермерського) господарства «Урожай» (42087, Сумська область, Роменський район, с. Андріяшівка, вул. Горького, 98а і.к. 23295920) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Аграрна Лізингова Компанія» (м. Київ, вул. Новопирогівська, 66 і.к. 31245438) 92893,54 грн. заборгованості (в т.ч. 61742,41 грн. основного боргу, 24840,80 грн. 15% річних, 6310,33 грн. пені), за договором № 315/П/18-07 від 23.08.2007 року, укладеного між сторонами даного спору, а також 950 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                                 І.В.МАЛАФЕЄВА

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.09.2010 р.

Суддя