Рішення № 11103465, 19.08.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

19 серпня 2010 року справа № 5020-10/005 Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:

Приватного підприємства “Ясака”

(вул. Крупської, б. 48-1, м. Ялта, 98637)

(ЮБШ-51, м. Ялта, 98600)

до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство „Технології майбутнього”

(вул. Шабаліна, 6, м. Севастополь, 99029)

(вул. Хрустальова, 53-99, м. Севастополь, 99029)

про стягнення 133 916,49 грн.,

за участю представників сторін:

позивача –Єремчука В.В., довіреність б/н від 21.09.2010;

відповідача – не з’явився.

05.10.2009 Приватне підприємство «Ясака»(далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Технології майбутнього» (далі –Відповідач) про стягнення 140 560,47 грн.

Ухвалою від 08.12.2009 провадження у справі №5020-10/005 зупинено до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.11.2009, ухвалу господарського суду м. Севастополя від 08.10.2009 та повернення справи до суду.

Ухвалою від 21.01.2010 Вищого господарського суду України у прийнятті касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство «Технології майбутнього»на ухвалу господарського суду міста Севастополя від 08.10.2009 та на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.11.2009 у справі №5020-10/005 відмовлено.

Ухвалою від 11.03.2010 Верховного Суду України у порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку ухвали Вищого господарського суду України від 21.01.2010 у справі №5020-10/005 відмовлено.

          Ухвалою від 20.07.2010 провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.08.2010.

                    06.08.2010 від представника Позивача надійшло уточнення позовних вимог, відповідно до якого Позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути з Відповідача 133 916,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем обов’язку щодо внесення плати за поставлений товар.

Відповідач у судові засідання 03.08.2010, 19.08.2010 явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією та завчасно (повернення поштового відправлення вх. №19801 від 30.07.2010 /а.с.105-108/, повернення поштового відправлення вх. №19800 від 30.07.2010 /а.с.109-112/, повернення поштового відправлення вх. №20276 від 12.08.2010 /а.с.131-134/).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахування вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність представника Відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

          Приватне підприємство «Ясака»був поставлений товар –бетон М-250 на загальну суму 260965,00 грн., Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Технології майбутнього», що підтверджується відповідними видатковими накладними /а.с.20-22/. Товар отриманий уповноваженою на то особою, що підтверджується печатками підприємств на вказаних накладних.

Спір виник у зв’язку з невиконанням Відповідачем обов’язку щодо внесення плати за поставлений товар. Так, зобов’язання з поставки товару Позивач виконав у повному обсязі, але, як встановлено судом виставлені Відповідачу рахунки-фактури /а.с.23-26/ оплачені ним частково на суму 140800,00 грн., і станом на день подання позову сума основної заборгованості склала 120165,00 грн.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з вимогами статей 202, 204 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

На підставі наданих до матеріалів справи доказів, суд дійшов висновку, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов’язки, аналогічні зобов’язанням за договором постачання. Ці дії згідно зі статтями 11, 712 ЦК України є підставою виникнення у Відповідача обов’язку сплатити заборгованість за поставлений Позивачем товар у повному обсязі.

Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 ГК України та положення глави 54 ЦК України.

                    Згідно з частиною першою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

                    До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 ЦК України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.           

                    Згідно з частиною першою статті статтею 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

                    Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу Відповідача за вих. №95 направлена претензія від 30.05.2009 /а.с135/ про сплату заборгованост.

Вказана претензія отримана Відповідачем 04.06.2009, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №625038 від 01.06.2009 /а.с.136/. Тобто, право вимоги виконання зобов’язання у Позивача виникло12.06.2009.

Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в часині першій статті 193 ГК України.

Таким чином, заборгованість Відповідача складає 120165,00 грн. Доказів сплати заборгованості Відповідач суду не надав, тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

                    На підставі вищевказаного, суд вважає заборгованість Відповідача у розмірі 120165,00 грн. доведеною та обґрунтованою.

                    У зв’язку з неналежним виконанням своїх зобов’язань Позивач просить стягнути з Відповідача інфляційні втрати у розмірі 9613,20 грн. за період з 11.06.2009 по 03.08.2010 та 3% річних у розмірі 4138,29 грн. за період з 11.06.2009 по 03.08.2010.

                    Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

                    Розрахунок Позивача 3 % річних, що складають 4138,29 грн. /а.с.127/ визнаний судом не правильним.

                    Зокрема, відповідно до загальних правил перебігу строків право вимоги виконання зобов’язання у Позивача настало 12.06.2009.

                    Таким чином 3% річних підлягають стягненню з відповідача у розмірі 4128,41 грн. (120165,00 грн. * 3% * 418 /365 днів = 4128,41 грн.)

Розрахунок Позивача інфляційних втрат /а.с.127/ визнаний судом невірним, зокрема, не відповідає правилам, наведеним у рекомендаційному листі Верхового Суду України №62-97р від 03.04.1997.

                    Згідно зі вказаними нормами, інфляційні втрати за період з 12.06.2009 по 03.08.2010, які підлягають стягненню з Відповідача, складають 9404,79 грн.:

                    за період з 12.06.2009 по 03.08.2010 (120165,00 грн. * 101.1% * 99,9% * 99,8% * 100.8% * 100,9% * 101,1% * 100,9% * 101,8% * 101,9% * 100.9% * 99,7% * 99,4% * 99,6% * 99,8% = 129569,79 грн.) –120165,00 грн. = 9404,79 грн.

Також Позивачем заявлена вимога про стягнення витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 10000,00 грн. На підтвердження розміру понесених витрат наданий договір про надання правової допомоги б/н від 21.09.2009 /а.с.28/, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2277 від 21.04.2006 /а.с.137/ та квитанція адвоката Еремейчука Віктора Віталійовича про одержання від Позивача на підставі договору від 21.09.2009 10000,00 грн. /а.с.29/.

Оплата послуг адвоката віднесена до складу судових витрат (стаття 44 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру” (частина третя статті 48 Господарського процесуального кодексу України), відповідно до статті 12 якого оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

                    Разом з тим, відповідно пункту 12 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 №02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” вирішуючи питання про розподіл судових витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням матеріалів конкретної справи може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

                    Суд вважає, що в даному випадку заявлена до стягнення сума витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката в розмірі 10000,00 грн. є неспіврозмірною як з ціною позову, так і з розумною необхідністю судових витрат на оплату послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи (до визначення останнього судом беруться до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; тривалість розгляду і складність справи тощо), а тому, дана сума підлягає зменшенню до 5000,00 грн.

                    Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 44, 48, 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

          1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство „Технології майбутнього” (вул. Хрустальова, 53-99, м. Севастополь, 99029, ідентифікаційний код 31600504, р/р №26002945243231 в СФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324195 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Приватного підприємства „Ясака” (ЮБШ-51, м. Ялта, 98600; вул. Крупської, б. 48-1, м. Ялта, 98637, ідентифікаційний код 20743950, р/р 26002310058401 в філії АБ „Південний” в м. Ялта, МФО 384522) заборгованість у розмірі 133 698,20 грн. (сто тридцять три тисячі шістсот дев’яносто вісім грн. 20 коп.), з яких: 120165,00 грн. –основний борг; 4128,41 грн. –3% річних; 9404,79 грн. –інфляційні втрати, а також витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 5000,00 грн. (п’ять тисяч грн.), витрати по сплаті державного мита в розмірі 1336,98 грн. (одна тисяча триста тридцять шість грн. 98 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 235,62 грн. (двісті тридцять п’ять грн. 62 коп.).

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.М.Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 25.08.2010.