Рішення № 11103424, 07.09.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" вересня 2010 р. Справа № 20/88

Суддя Василишин А.Р. розглянувши матеріали справи

за позовом Закритого акціонерного товариства “Рівненський ливарний завод”

до відповідача приватного підприємця ОСОБА_1

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватний підприємець ОСОБА_2

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватний підприємець ОСОБА_3

про стягнення в сумі 4682 грн. 70 коп..

В засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_4 (дов. серії НОМЕР_3 від 14.11.07р.).

Від відповідача: ОСОБА_5 (дов. серії НОМЕР_4 від 08.02.08р.).

Від третьої особи 1: не зявився.

Від третьої особи 2: ОСОБА_3.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство “Рівненський ливарний завод” (надалі Позивач) звернулося, в господарський суд Рівненської області, з позовною заявою, в якій просить стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (надалі Відповідач) на свою користь збитки в звязку з недостачею вантажу в сумі 4 682 (чотири тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 70 коп., треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватний підприємець ОСОБА_2 (надалі Третя особа 1) та приватний підприємець ОСОБА_3 (надалі Третя особа 2).

Ухвалою суду від 27 липня 2010 року (а.с. 56-57), за заявою Позивача № 1160 від 26 липня 2010 року (а.с. 51), погодженої з Відповідачем, строк вирішення спору, у відповідності до статті 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжувався на один місяць.

Відповідач відзиву на позов не подав, хоча судом давалось достатньо часу для його підготовки та подачі до суду, про що свідчать ухвали суду від 8 червня 2010 року (а.с. 1), від 22 червня 2010 року (а.с. 30), від 13 липня 2010 року (а.с. 42-43) та від 27 липня 2010 року (а.с. 56-57).

Заслухавши пояснення представників Позивача, Відповідача та Третьої особи 2, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково. При цьому суд виходив з наступного.

Судом, встановлено, що відповідно до умов договору про надання експедиційно-транспортний послуг від 4 березня 2010 року (надалі Договір; а.с. 7) Відповідач прийняв від Приватного підприємства “Ареал-200” на заводі “Южмаш” (м. Дніпропетровськ) для доставки Позивачу за товарно-транспортною накладною серії 01ААЛ № 411553 від 9 березня 2010 року (а.с. 9) чавун Л-5 у кількості 20500 кг..

На виконання пункту 8 Договору, на підставі виставленого Відповідачем рахунку № 116 від 4 березня 2010 року (а.с. 8), Позивач здійснив 100 % передоплату за надання експедиційно-транспортний послуг на розрахунковий рахунок Відповідача в розмірі 4700 (чотири тисячі сімсот) грн. 00 коп..

Після доставки Відповідачем вантажу Позивачу, підчас перевірки на зважуванні вантажу на сертифікованих вагах Дочірнього підприємства “Рівневторкольормет” Закритого акціонерного товариства “Вторкольормет” (НОМЕР_1 від 26 січня 2005 року, а.с. 16), виявлено факт недостачі чавуну ливарного Л-5 в кількості 1210 кг., що підтверджується актом переважування від 10 березня 2010 року (а.с. 14).

У відповідності до пункту 4 Договору, Відповідач несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу.

Відповідно до специфікації № 4 від 9 березня 2010 року (а.с. 15), підписаною та скріпленою печатками Приватного підприємства “Ареал-200” (продавець) та Позивача, Позивачу було продано 15 тон чавуну ливарного Л-5, вартість 1 тони якого становить 2937 (дві тисячі девятсот тридцять сім) грн. 50 коп. (без ПДВ) та 5,490 тон чавуну ливарного Л-5, вартість 1 тони якого становить 3 085 (три тисячі вісімдесят пять) грн. 50 коп. (без ПДВ).

В позовній заяві (а.с. 1 зворот) Позивач вказує, що вартість чавуну ливарного Л-5, якого виявили недостачу в кількості 1 210 кг., становить 2937 (дві тисячі девятсот тридцять сім) грн. 50 коп. (без ПДВ) за 1 тону та визначає загальну вартість недостачі в сумі 4682 (чотири тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 70 коп. (з ПДВ).

Позивач звертався до Відповідача з листом № 436 від 17 березня 2010 року (а.с. 10) та направляв відповідачу претензію № 523 від 1 квітня 2010 року (а.с. 11, доказ направлення а.с. 12), в яких ставить вимогу компенсувати недостачу чавуну ливарного Л-5 в кількості 1 210 кг. на загальну суму 4682 (чотири тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 70 коп. (з ПДВ). Вказані лист та претензію Відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Суд погоджується з вірністю проведеного Позивачем розрахунку кількості недостачі чавуну ливарного Л-5 (оскільки він проведений з розрахунку чистої ваги чавуну при відправці вантажу та при розвантажені вантажу), проте не погоджується з вірністю проведеного Позивачем розрахунку понесених ним збитків.

Як зазначено вище, Позивач в позовній заяві (а.с. 1 зворот) вказує, що вартість чавуну ливарного Л-5, якого виявили недостачу в кількості 1210 кг., становить 2937 (дві тисячі девятсот тридцять сім) грн. 50 коп. (без ПДВ) за 1 тону та визначає загальну вартість недостачі в сумі 4682 (чотири тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 70 коп. (з ПДВ), однак відповідно до розрахунку зробленого судом (2937,50 грн. * 1210 кг. * 20% ПДВ) загальна вартість недостачі становить 4265 (чотири тисячі двісті шістдесят пять) грн. 25 коп. (з ПДВ).

Доказів сплати заборгованості Відповідач суду не подав.

Таким чином, Відповідачем Позивачу нанесено збитків в звязку з недостачею вантажу в розмірі 4265 (чотири тисячі двісті шістдесят пять) грн. 25 коп..

Частина 1 статті 224 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно частини 1 статті 314 Господарського кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Враховуючи вищевказане, на основі статтей 193, 224 та 314 Господарського Кодексу України, позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача збитків в звязку з недостачею вантажу підлягають до задоволення частково в розмірі 4265 (чотири тисячі двісті шістдесят пять) грн. 25 коп..

В судових засіданнях представник Відповідача заперечував проти позовних вимог Позивача, вказуючи на той факт, що Відповідач фактично не виконував експедиційно-транспортних послуг по Договору, а дані послуги виконували Треті особи.

Суд критично оцінює дані твердження Відповідача, оскільки на протязі трьох місяців розгляду даної справи Відповідач не подав суду ні відзиву на позов з висвітленням обставин, на які він посилається у своїх усних запереченнях, ні нормативного обґрунтування останніх, а також не подав жодних доказів на підтвердження своїх заперечень.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Слід також зазначити, що Відповідач подав суду копії претензій від 10 червня 2010 до Третьої особи 1 (а.с. 37-38) та від 1 липня 2010 року до Третьої особи 2 (а.с. 39-40), обґрунтовуючи останніми відповідальність саме третіх осіб перед Позивачем за недостачу вантажу, а не Відповідача.

Суд критично оцінює дані докази та не бере їх до уваги, оскільки відносини стосовно надання експедиційно-транспортний послуг по Договору існували між Позивачем та Відповідачем, і саме Відповідач, згідно умов Договору, несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу.

Відносини, що склалися у Відповідача з Третіми особами не є предметом розгляду даної справи.

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, а отже підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача 92 (девяносто дві) грн. 91 коп. державного мита та 214 (двісті чотирнадцять) грн. 97 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1, 33028, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_5 у РФ КБ “Приватбанк”, МФО 333391, ідент. код НОМЕР_2 на користь Закритого акціонерного товариства “Рівненський ливарний завод”, 35331, Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Привокзальна, 2, р/р 26005301509962 в Філії РОУ ВАТ Ощадбанк м. Рівне, МФО 333368, код 30606056 4265 (чотири тисячі двісті шістдесят пять) грн. 25 коп. збитків, 92 (девяносто дві) грн. 91 коп. витрат по держмиту та 214 (двісті чотирнадцять) грн. 97 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 10.09.2010р.

Суддя