Рішення № 111030317, 22.05.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/4319/22

Провадження № 2/761/556/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі головуючої судді Романишеної І.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» про повернення безпідставно набутого майна, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (далі по тексту - відповідач), в якій просила суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Фінанс» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 14480,89 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач послалась на те, що у березні 2021 року вона за своїм основним місцем роботи дізналась про відрахування з заробітної плати 10% щомісяця з 01 січня 2020 року на виконання постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. за виконавчим провадженням НОМЕР_2 від 26 грудня 2019 року.

Станом на 01 березня 2021 року, як вказує позивач сума відрахувань становить 14480,89 грн. Крім того, позивач вказує, що з постанови приватного виконавця від 26 грудня 2019 року, їй стало відомо, що з неї стягується 49 564,70 грн боргу на користь відповідача на підставі виконавчого напису НОМЕР_3 від 05 листопада 2019 року.

Рішенням Коростишівського районного суду від 04 жовтня 2021 року у справі №935/710/21, як зазначає позивач, визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчиком Володимиром Вікторовичем щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 49 564,70 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс».

Оскільки виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, а приватним виконавцем на підставі цього виконавчого напису було стягнуто грошові кошти у розмірі 14480,89 грн, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 лютого 2022 року для розгляду цивільної справи №761/4319/23 визначено суддю Романишену І.П.

Ухвалою суду від 09 лютого 2022 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху та останній наданий строк для усунення виявлених недоліків.

09 грудня 2022 року на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків разом з документом про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 15 грудня 2022 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення копії ухвали суду подати відзив на позовну заяву у відповідності до статті 274 ЦПК України.

07 березня 2023 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом з доданими до нього документами, в якому останній, заперечуючи проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, послався на те, що позивачем не надано доказів щодо розміру стягнутих коштів у сумі 14480,89 грн в межах виконавчого провадження НОМЕР_2. Натомість, представник відповідача вказує, що сума стягнутих в межах цього виконавчого провадження коштів становить 13 665,52 грн. Крім того, представник відповідача наголосив й на тому, що згідно автоматизованої системи виконавчих проваджень стосовно позивача відкрито ще два виконавчі провадження, а тому, представнику відповідача невідомо, за якими саме виконавчими провадженнями були проведені відрахування.

На підставі вищевикладеного, представник відповідача не заперечував проти задоволення вимог в частині стягнення коштів в розмірі 13 665,52 грн.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 05 листопада 2009 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. вчинено виконавчий напис НОМЕР_3 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованості в розмірі 49 564,70 грн, у зв`язку з чим приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксаною Анатоліївною відкрито виконавче провадження НОМЕР_2, в рамках якого винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 26 грудня 2019 року.

У відповідності до пункту 2 резолютивної частини вказаної постанови, приватним виконавцем встановлено черговість здійснення відрахувань з заробітної плати ОСОБА_1 , а саме, в першу чергу витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 400,00 грн у виконавчому провадженні НОМЕР_2, сума боргу у розмірі 49 564,70 грн, основна винагорода - 4 956,47 грн., також зазначено, що стягнення основної винагороди приватного виконавця проводити пропорційно у розмірі 10% до суми стягнення за виконавчим документом.

Примірник вказаної постанови, як вбачається з матеріалів справи, надійшов до Комунального навчального закладу «Коростишівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Житомирської обласної ради 09 січня 2020 року за вх.№1.

На виконання вказаної постанови приватного виконавця, відповідно до наявної в матеріалах справи копії листа Комунального навчального закладу «Коростишівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Житомирської обласної ради від 04 березня 2021 року №01-23/153, з 01 січня 2020 року з заробітної плати позивача здійснювалось відрахування у розмірі 10% заробітної плати. Станом на 01 березня 2021 року відраховано 14 480,89 грн.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 жовтня 2021 року у справі №935/710/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», третя особа приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Борисович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, виконано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватний нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем від 05 листопада 2019 року, зареєстрований в реєстрі за НОМЕР_3 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованості в розмірі 49 567,70 грн.

Також, як вбачається з наданої до суду представником відповідача копії виписки по рахунку з 27 січня 2019 року до 27 лютого 2023 року, на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», відкритий у АТ «Райффайзен Банк Аваль» з призначенням платежу «0611032;2111; Погаш. боргу з з/плати згідно вик.провадження НОМЕР_3 від 05.11.2019; боржник ОСОБА_1 код НОМЕР_1 , АСВП:60873920» у період з січня 2020 року по 30 березня 2021 року надійшли грошові кошти на загальну суму 13 665,52 грн.

На переконання позивача, сума стягнутих на підставі виконавчого напису нотаріуса коштів, є безпідставно стягнутою, тому вона звернулась до суду з цим позовом на захисту порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За правовою природою конструкція зобов`язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов`язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов`язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов`язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.

Наведене в сукупності свідчить, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Про виникнення зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна слід дійти висновку й у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов`язань з повернення безпідставного збагачення.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Вищенаведене дозволяє суду дійти висновку, що фактичний склад, що породжує зобов`язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).

Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникненні обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Саме такої правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20, від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.

Так, судом встановлено та вбачається з наявної в матеріалах справи копії виписки по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», що у період з січня 2020 року по 30 березня 2021 року в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2 на користь товариства з заробітної плати позивача було відраховано 13 665,52 грн, а не 14480,89 грн, як зазначає про це позивач.

Враховуючи, що позивачем не доведено, а судом не встановлено на підставі належних та допустимих доказів, що сума, відрахована з заробітної плати позивача саме на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» становить 14 480,89 грн. Разом з тим, у суду не виникає сумнівів в частині того, що на користь відповідача з заробітної плати позивача в рахунок погашення заборгованості за виконавчим написом було відраховано саме: 13 665,52 грн.

Більш того, суд вважає за необхідне повторно зазначити, що приватним виконавцем у постанові про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 26 грудня 2019 року було встановлено певну черговість відрахувань з заробітної плати позивача, а саме, в першу чергу витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 400,00 грн у виконавчому провадженні НОМЕР_2, сума боргу у розмірі 49 564,70 грн, основна винагорода - 4 956,47 грн та зазначено, що стягнення основної винагороди приватного виконавця проводити пропорційно у розмірі 10% до суми стягнення за виконавчим документом, що, на переконання суду, свідчить про помилковість тверджень позивача в частині відрахування з її заробітної плати на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» саме грошової суми у розмірі 14480,89 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткову обгрунтованість заявлених позовних вимог та, відповідно, наявність правових підстав для їх часткового задоволення, зокрема, шляхом зменшення суми, яка підлягає стягненню на користь позивача до 13 665,52 грн, оскільки саме така сума була перерахована останньому в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2, що безпосередньо підтверджено у відзиві на позовну заяву.

Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

У відповідності до частини 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частинами 1, 7 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року, принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є частково обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 936,52 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» про повернення безпідставно набутого майна- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 13 665,52 грн (тринадцять тисяч шістсот шістдесят п`ять грн 52 коп), відраховані з заробітної плати ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 936, 52 грн (дев`ятсот тридцять шість грн 52 коп).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», адреса: 04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 37/41, код ЄДРПОУ 39508708.

Повний текст рішення суду складений 22.05.2023 р.

СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА