Рішення № 11102725, 01.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 301

РІШЕННЯ

Іменем України

01.09.2010Справа №2-28/3438-2010 За позовом – Заступника прокурора міста Сімферополя (95011, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 11) в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради (95000, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15).

До відповідача – Дочірнього підприємства «Лік - Миравто» приватного підприємства «Компанія Лік» (95000, м. Сімферополь, вул. Генерала Васил’єва, 30).

Про стягнення 160000,00 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від прокуратури – Коноваленко А.В, посвідчення № 09036.

Від позивача – не з’явився, повідомлений належним чином.

Від відповідача – не з’явився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Заступник прокурора м. Сімферополя в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Дочірнього підприємства «Лік - Миравто» приватного підприємства «Компанія Лік» про стягнення заборгованості по договору купівлі-продажу земельної ділянки укладеного 27.05.2009р. № 3-1889 у розмірі 160000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором купівлі-продажу в частині оплати за придбану земельну ділянку.

Провадження у справі порушено суддею господарського суду АР Крим Башилашвілі О.І.

20.07.2010р. ухвалою господарського суду АР Крим слухання по справі відкладено на 05.08.2010р.

05.08.2010р. у зв’язку з відпусткою та закінченням п’ятирічного строку повноважень судді господарського суду АР Крим Башилашвілі О.І., за резолюцією Голови господарського суду АР Крим справу передано на розгляд судді Лукачова С.О. з привласненням їй нового номеру № 5002-28/3438-2010.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, мотивуючи тим, що Заступник прокурора м. Сімферополя подаючи позовну заяву перевищив надані законодавством повноваження. Також відповідач зазначив, що ДП «Лік - Миравто» ПП «Компанія Лік» щомісячно сплачує до бюджету грошову суму в розмірі 10000,00 грн. за договором № 3-1889, а за несвоєчасні розрахунки відповідач сплачує пеню.

01.09.2010р. прокурор надав суду заяву, в якій зауважує, що відповідач частково сплатив суму заборгованості, а саме 30000,00 грн., у зв’язку з чим прокурор просить припинити провадження у справі про стягнення заборгованості в розмірі зазначеної суми.

01.09.2010р. ухвалою господарського суду припинено провадження у справі про стягнення заборгованості в сумі 30000,00 грн.

Представник відповідача у засідання суду не з’явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по даній справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів громадянина та держави у суді.

Вищий господарський суд України в п. 10 інформаційного листа від 14.08.2007 р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»445 на запитання, чи вправі прокурор подавати до госпо дарського суду позови в інтересах держави в особі органів місцевого самоврядування, відповів, що у вирішенні даного питання слід виходити з такого. Відповідно до статті 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В остан ньому абзаці пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № З-рп/99 у справі № 1-1/99 (спра ва про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) наведено таке: із урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на за конодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбуло ся чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини названого Рішення під поняттям «орган, уповноважений держа вою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах», заз наченим у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального ко дексу України (нині це частина третя статті 2 ГПК) потрібно розуміти зокрема, орган місцевого самоврядування, якому законом надане повноваження органу виконавчої влади.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначені повноваження міських рад у галузі земельних відносин до яких належить: розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, вирішення інших питань у галузі земельних відносин.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з Рішенням Конституційного суду України від 08.04.99 прокурори та їх заступники мають право звертатися до суду з позовними заявами в інтересах держави в особі органів державної влади або органів місцевого самоврядування з делегованими повноваженнями органів виконавчої влади. Прокурор самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому саме полягає порушення інтересів держави.

Відповідно до ст. 29 Господарського процесуального кодексу, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Отже, пред'явлення прокуратурою м. Сімферополя в інтересах Сімферопольської міської ради позову про стягнення заборгованості по договору купівлі-продажу земельної ділянки викликано винятково захистом державних інтересів.

13.12.2007 року на 32-ї сесії 5 скликання Сімферопольською міською радою прийнято рішення № 442 «Про продаж ДП «Лік - Миравто» малого приватного підприємства «Компанія Лік» земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,1900 га по вул. Генерала Васил'єва, 30» (а. с. 6).

27.05.2009р. на підставі зазначеного рішення між Сімферопольською міською радою та Дочірнім підприємством «Лік - Миравто» приватного підприємства «Компанія Лік» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (а. с. 7-11).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до розділу 1 договору, продавець (позивач) - в особі представника, продав, а покупець (відповідач) - особі директора, купив земельну ділянку несільськогосподарського призначення розміром 0,1900 га, що розташована в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим в Україні по вулиці Генерала Васил'єва, № 30, надану для реконструкції існуючої будівлі та будівництва нових приміщень комплексу автосервісу.

Розділом 2 договору сторони обумовили, що продаж вчинений за ціною, що встановлена продавцем та покупцем у розмірі 347700,00 грн., які упродовж п'яти банківських днів після нотаріального посвідчення цього договору покупець зобов'язується перерахувати шляхом одноразового перерахування всієї суми на рахунок продавця.

Відповідно до п. 2.2. договору, платежі за цим договором повинні бути здійснені, шляхом перерахування покупцем обумовленої суми на спеціальний рахунок продавця: р/р № 33111332700002 по коду 33010301 «Надходження від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення до розмежування земель державної та комунальної власності які знаходяться на території АР Крим», одержувач - Управління Держказначейства в АР Крим, МФО 824026, ОКПО 34740405, в порядку вказаному у п. 2.1 цього договору.

У разі порушення покупцем терміну перерахування грошей або перерахування їх у неповному обсязі він сплачує продавцеві пеню в розмірі 0,03% від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який сплачується пеня (п. 2.3. договору).

Однак, в порушення умов вищевказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки Дочірнє підприємство «Лік-Миравто» Приватного підприємства «Компанія Лік» повну оплату за придбану земельну ділянку не здійснило.

Судом встановлено, що відповідач частково сплатив суму, визначену договором купівлі-продажу земельної ділянки, що підтверджується платіжними дорученнями (а. с. 60-74), а також відповідач сплачує суму пені в розмірі 0,3% від простроченої суми за кожен день прострочки (а. с. 75-88).

Однак, відповідно до умов договору вартість земельної ділянки у розмірі 347700,00 грн. повинна бути оплачена упродовж п'яти банківських днів після нотаріального посвідчення цього договору, шляхом одноразового перерахування всієї суми на рахунок продавця. При цьому, 27.05.2009р. зазначений договір було посвідчено державним нотаріусом Першої Сімферопольської державної нотаріальної контори АР Крим Романовим І.В. (а. с. 11).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог та заперечень.

Отже, матеріалами справи підтверджено та судом встановлено, що позивач виконав свої зобов’язання за договором купівлі-продажу земельної ділянки. Відповідач не надав суду доказів виконання свого зобов’язання по повної оплаті за договором. За викладених обставин, позов щодо стягнення з відповідача суми заборгованості в сумі 130000,00 грн. підлягає задоволенню.

Судові витрати по оплаті державного мита у сумі 1600,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, суд покладає на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені – 01.09.2010р.

Повний текст рішення оформлений відповідно до ст. 84 ГПК України – 06.09.2010р.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу Україні, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства «Лік - Миравто» приватного підприємства «Компанія Лік» (95000, м. Сімферополь, вул. Генерала Васил’єва, 30, код ЄДРПО України 31257684) на користь Сімферопольської міської ради суму заборгованості по договору купівлі-продажу земельної ділянки укладеного 27.05.2009р. (реєстр № 3-1889) у розмірі 1300000,00 грн. на розрахунковий рахунок № 33111332700002 по коду 33010301 «Надходження від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення до розмежування земель державної та комунальної власності, які знаходяться на території АР Крим», одержувач - Управління Держказначейства в АР Крим, МФО 824026, ОКПО 34740405.

3.          Стягнути з Дочірнього підприємства «Лік - Миравто» приватного підприємства «Компанія Лік» (95000, м. Сімферополь, вул. Генерала Васил’єва, 30, код ЄДРПО України 31257684) в дохід державного бюджету України (р/р 31115095700002 ГУ ДК України АР Крим м. Сімферополь, код ЄДРПОУ 34740405, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200) державне мито в сумі 1600,00 грн.

4.          Стягнути з Дочірнього підприємства «Лік - Миравто» приватного підприємства «Компанія Лік» (95000, м. Сімферополь, вул. Генерала Васил’єва, 30, код ЄДРПО України 31257684) в дохід державного бюджету м. Сімферополя (№ рахунку 31214264700002, банк одержувача: ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу: 22050003, ЄГРПОУ 34740405) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у господарському суді АР Крим в сумі 236,00 грн.

5.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Лукачов С.О.