Рішення № 11102713, 07.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 312

РІШЕННЯ

Іменем України

07.09.2010Справа №2-29/2927.1-2010 За позовом – Закритого акціонерного товариства “Феоніс” (86221, Донецька область, Шахтарський район, с. Рогівка, вул. Степна, 2)

До відповідача – Державного підприємства “Навчально-дослідний племінний птахівничий завод ім. Фрунзе”Національного аграрного університету (1. 96576, Сакський район, с. Фрунзе, вул. Гагаріна, 1; 2. 96576, Сакський район, с. Фрунзе, вул. Гагаріна, 4)

Про стягнення 95156,19 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – Мокранська Т.Ф.– представник, довіреність № 1038 від 07.06.2010р.

Обставини справи:

Закрите акціонерне товариство “Феоніс”(далі позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Державного підприємства “Навчально-дослідний племінний птахівничий завод ім. Фрунзе” Національного аграрного університету (далі відповідач), у якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 73018,00 грн., 3% річних у сумі 2502,61 грн. та 19635,58 грн. інфляційних витрат.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 525, 625, 692 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 23.04.2004 року між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу обладнання. Відповідач, у порушення умов договору суму за придбаний товар сплатив не у повному обсязі, у зв’язку із чим за ним виникла заборгованість у сумі 73018,00 грн.

Заявою від 19.10.2009 року позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути заборгованість у сумі 73018,00 грн., 4825,19 грн. –3% річних та 32858,10 грн. інфляційної суми.

Суд прийняв дану заяву до свого розгляду.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 19.09.2008 року провадження у справі було зупинено у зв’язку з призначенням комплексної почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів.

24.03.2009 року на адресу суду надійшов висновок з судово-технічної експертизи документів № 8196/9079/9080 від 28.02.2009 року.

Ухвалою господарського суду від 27.04.2009р. суд призначив по справі судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручив Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса (вул. Золочівська, 8 а, м. Харків, 61177).

08.09.2009р. на адресу суду надійшов висновок експерта від 31.08.2009р. за № 4273.

Рішенням Господарського суду АР Крим від 27 жовтня 2009 року позов Закритого акціонерного товариства “Феоніс” з урахуванням збільшення позовних вимог задоволено: стягнуто з Державного підприємства “Навчально-дослідний племінний птахівничий завод ім. Фрунзе” Національного аграрного університету на користь Закритого акціонерного товариства “Феоніс” 73018,00 грн. заборгованості; 3% річних у сумі 4825,19 грн.; інфляційну суму у розмірі 32858,00 грн.; 1107,01 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2346,00 грн. витрат на проведення судової експертизи, повернуто Закритому акціонерному товариству “Феоніс” з державного бюджету України суму зайве сплаченого державного мита у розмірі 0,65 грн., стягнуто з Державного підприємства “Навчально-дослідний племінний птахівничий завод ім. Фрунзе”Національного аграрного університету на користь Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса кошти у сумі 4512,00 грн. за проведення судово-технічної експертизи документів № 8196/9079/9080.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач 12 листопада 2009 року звернувся з апеляційною скаргою до Севастопольського апеляційного господарського суду, постановою якого від 09 грудня 2009 року, апеляційна скарга Державного підприємства “Навчально-дослідний племінний птахівничий завод ім. Фрунзе”Національного аграрного університету задоволена, рішення Господарського суду АР Крим від 27 жовтня 2009 року скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову Закритому акціонерному товариству “Феоніс” відмовлено та розподілено судові витрати між сторонами по справі.

27 січня 2010 року позивач по справі звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09 грудня 2009 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 13 квітня 2010 року касаційна скарга позивача задоволена частково - постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 09 грудня 2009 року скасована, справа направлена на новий розгляд до Господарського суду АР Крим.

Резолюцією Голови Господарського суду АР Крим Луцяка М.І. справу № 2-18/8249-2008 передано судді Господарського суду АР Крим Колосовій Г.Г. з привласненням їй номеру № 2-24/2927.1-2010.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 08 червня 2010 року справа прийнята судом до розгляду та призначена до слухання у судовому засіданні.

У судовому засіданні представником відповідача було заявлено клопотання у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України про продовження строку розгляду справи, яке судом було задоволено та ухвалою від 22.06.2010 р. строк розгляду справи було продовжено.

Позивач клопотанням від 30.08.2010 р. просив суд справу розглянути без участі свого представника за наявними у справі документами. Також повідомив про те, що заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд –

ВСТАНОВИВ:

23.04.2004 року між Закритим акціонерним товариством “Феоніс”та Державним підприємством “Навчально - дослідний племінний птахівничий завод ім. Фрунзе” Національного аграрного університету укладено договір № 26/04/04 купівлі-продажу обладнаня.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, продавець зобов’язується передати у власність покупця, а покупець – прийняти і оплатити дробільно - змішувальну установку для виробництва комбікорму тип JET ”

Відповідно до пунктів 2.1 і 3.1 вказаного договору встановлено, що вартість майна становить 174908,00 грн., у тому числі ПДВ –20%. Покупець оплачує обладнання на наступних умовах:

10% від вартості обладнання, що складає 17490,80 грн. у якості передплати за 60 днів до поставки обладнання та 90% від вартості обладнання, що складає 157417,20 грн., рівними частинами на протязі 36 місяців з моменту підписання актів прийому-передачі обладнання обома сторонами.

Відповідно до ст.655 ЦК України - за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв дробільно - змішувальну установку для виробництва комбікорму тип JET ”, що підтверджується Актом прийому –передачі від 17.07.2004 року, який був підписаний обома сторонами.

Судом встановлено, що відповідач сплатив позивачу за товар кошти у розмірі 101890,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, наявними у матеріалах справи.

У зв’язку із тим, що відповідач у повному обсязі не розрахувався із позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 73018,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог позивача пояснив, що між сторонами була підписана Додаткова угода до договору № 26/04/04 від 23.04.2004 року, якою загальна вартість майна зменшена і становить 101890,00 грн.

Оригінал вказаної додаткової угоди відповідач долучив до матеріалів справи ( т.1, а. с. 56).

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У судовому засіданні судом досліджена Додаткова угода від 20.12.2006 року до договору № 26/04/04 купівлі - продажу обладнання від 23.04.2004 року, якою пункт 1.2 договору викладено у наступній редакції: “Загальна вартість майна складає 101890,00 грн., у тому числі ПДВ”. У пункті 3.1 суму 157417,20 грн. змінити на суму 84399,20 грн.

З боку Державного підприємства “Навчально-дослідний племінний птахівничий завод ім. Фрунзе” Національного аграрного університету додаткова угода підписана директором Якимчик Б.А., а з боку Закритого акціонерного товариства “Феоніс” - в.о. директора – Лобінцев А.В.

У постанові Вищого господарського суду України від 13 квітня 2010 року звертається увага на ст. 632 ЦК України. Також Вищий господарський суд України вказав на необхідність встановлення правової природи додаткової угоди за приписами діючого законодавства, а також повноваження особи, якою ця додаткова угода була підписана.

Відповідно до ст. 111 -12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Представник позивача у судових засіданнях під час попереднього розгляду справи пояснював, що його представник такої Додаткової угоди не підписував.

Відповідно до ст. 41 ГПК України, суд призначав по справі №2-18/8249-2008 судово-почеркознавчу експертизу. На вирішення експерта були поставлені наступні питання:

1). Чи виконано підпис на додаткових угодах від 20.12.2006 року до договору № 26/04/04 купівлі-продажу обладнання від 23.04.2004 року саме Лобинцевим А.В.?

2). Чи виконано підпис, зображення якого міститься в додаткових угодах від 20.12.2006 року до договору № 26/04/04 купівлі-продажу обладнання від 23.04.2004 року саме особою, від імені якої він зазначений (Лобинцевим А.В.)?

Згідно з висновком експерта від 31.08.2009р. за № 4273, підпис від імені Лобинцева А.В. у Додатковій угоді від 20.12.2006 року до договору № 26/04/04 купівлі-продажу обладнання в графі “в.о. директора ЗАО “ФЕОНИС”, в рядку “Лобинцев А.В.”- виконаний не Лобинцевим Андрієм Вікторовичем.

Підпис від імені Лобинцева А.В., зображення якого знаходиться в копії “Додаткової угоди від 20.12.2006 року до договору № 26/04/04 купівлі-продажу обладнання, в графі “в.о. директора ЗАО “ФЕОНИС”, в рядку “Лобинцев А.В.”- виконаний не Лобинцевим Андрієм Вікторовичем.

Крім того, відповідно до висновку судово-технічної експертизи документів № 8196/9079/9080 від 28.02.2009 року, у наданому оригіналі додаткової угоди від 20.12.2006 року до договору № 26/04/04 від 23.04.2004 року на арк. 56 друкований текст нанесено поверх відтиску печатки від імені ЗАТ “Феоніс”.

Також необхідно вказати на те, що відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Тобто вказана норма Закону надає сторонам можливість включення в договори умови про порядок і підстави зміни ціни під час виконання договору. Для можливості зміни ціни в договорі повинна обов'язково бути зазначена така умова.

Дослідивши договір № 26/04/04 купівлі - продажу обладнання від 23.04.2004 р., суд встановив, що в ньому відсутні умови про порядок і підстави зміни ціни під час виконання договору.

Також відповідачем не наведено відповідну норму Закону, яка дозволяла би сторонам за договором змінювати ціну договору після його укладення.

При таких обставинах, суд не приймає до уваги наявну в матеріалах справи додаткову угоду від 20.12.2006 року до договору № 26/04/04 купівлі - продажу обладнання від 23.04.2004 року., як таку, що суперечить чинному законодавству України.

Також необхідно вказати, що відповідно до ч. 3 ст. 632 ГПК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Однак на момент укладення додаткової угоди від 20.12.2006 року до договору № 26/04/04 купівлі - продажу обладнання позивачем договір вже було виконано, що підтверджується матеріалами справи.

А при таких обставинах, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення суми боргу у розмірі 73018,00 грн. підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд звертає увагу, що відповідно до п. 3.1 вказаного договору, відповідач повинен був сплатити суму у розмірі 157417,20 грн. за обладнання протягом 36 місяців рівними частинами з моменту підписання Акту прийому - передачі обладнання обома сторонами.

Акт прийому - передачі був підписаний 17.07.2004 року. Враховуючи розстрочку оплати у 36 місяців, кінцевий строк оплати з боку відповідача настав з 18.07.2007 року.

У своїй заяві про збільшення позовних вимог, яка була прийната судом, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 4825,19 грн. за період з 18.07.2007 року по 22.10.2009 року та інфляційні втрати у розмірі 32 858,10 грн. за період з вересня 2007 року по вересень 2009 року.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд з ним погодився та вважає. що з відповідача підлягає стягненню в судовому порядку 3% річних у сумі 4825,19 грн. та інфляційні втрати у розмірі 32 858,10 грн.

Судові витрати, а саме: державне мито у сумі 1107,10 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. та витрати за проведення судової експертизи у сумі 2346,00 грн., які сплатив позивач платіжним дорученням № 7598 від 20.01.2009 року, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено, що повне текст рішення буде складено 10.09.2010 р.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 10.09.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.          Позов задовольнити.

2. Стягнути з державного підприємства “Навчально-дослідний племінний птахівничий завод ім. Фрунзе” Національного аграрного університету, 96576, Сакський район, с. Фрунзе, вул. Гагаріна, 1; 2. 96576, Сакський район, с. Фрунзе, вул. Гагаріна, 4; код ЄДПРОУ 00852631) на користь закритого акціонерного товариства “Феоніс”, (86221, Донецька область, Шахтарський район, с. Рогівка, вул. Степна, 2; код ЄДПРОУ 32357650) 73018,00 грн. заборгованості; 3% річних у розмірі 4825,19 грн.; інфляційні втрати у розмірі 32858,00 грн.; 1107,01 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2346,00 грн. витрат на проведення судової експертизи.

Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.