Рішення № 11102710, 07.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 312

РІШЕННЯ

Іменем України

07.09.2010Справа №2-24/4112-2010 За позовом Суб’єкта підприємницької діяльності Заржицької Юлії Володимирівни, м. Сімферополь, вул.. Кржижановсього, 3, кв. 23.

до відповідача - Комунального підприємства «Коммунстройсервіс», м. Алушта, пл. Советська, 1.

про стягнення 589953,17 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи:

Позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по договорам позики від 04.02.2008 р., 03.03.2008 р., від 07.04.2008 р., від 10.04.2008 р., від 22.04.2008 р. та від 13.05.2008 р. у розмірі 55850 грн. Також просить стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 503900 грн. і 3% річних у розмірі 30203,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не було виконано взяті на себе зобов’язання за вищевказаними договорами щодо повернення в місячний строк отриманої від позивача позики.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позов повідомив про те, що позовні вимоги відносно стягнення боргу у розмірі 55850 грн., штрафних санкцій у розмірі 503900 грн. і 3% річних у розмірі 30203,17 грн. визнає у повному обсязі, однак сплатити його у повному обсязі не має можливості в зв’язку з відсутністю грошових коштів.

31.08.2010 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 07.09.2010 р. Після перерви судове засідання продовжено.

Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, заявою від 07.09.2010 р. просив суд справу розглянути за своєю відсутністю. На задоволенні позовних вимог наполягає.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, усі документи, зокрема, оригінал, були досліджені у судовому засіданні за участю представників обох сторін та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

04.02.2008 року між позивачем по справі ( Позикодавець ) та відповідачем ( Позичальник ) був укладений договір позики.

Пунктом 1.1 вказаного договору позивач передає позичальнику у власність безвідсоткову позику в сумі 1250 грн., а позичальник зобов’язався повернути вказану суму позики в обумовлений строк.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору позивач зобов’язався перерахувати відповідачу вказану суму позики на розрахунковий рахунок у десятиденний строк з моменту підписання даного договору, однак не пізніше 15.04.2008 р.

Відповідно квитанції №ON4536215 від 04.02.2008 р. позивач перерахував вказану суму відповідачу ( а. с. 12 ).

Відповідно до п. 2.2 вказаного договору відповідач зобов’язався повернути вказану суму позики в місячний строк з моменту отримання позики. Повернення суми позики, за узгодженням з позивачем, може проводиться частинами ( у розстрочку ), але не пізніше строку, вказаного у п. 2.2 вказаного договору.

03.03.2008 року між позивачем по справі ( Позикодавець ) та відповідачем ( Позичальник ) був укладений договір позики.

Пунктом 1.1 вказаного договору позивач передає позичальнику у власність безвідсоткову позику в сумі 25 000 грн., а позичальник зобов’язався повернути вказану суму позики в обумовлений строк.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору позивач зобов’язався перерахувати відповідачу вказану суму позики на розрахунковий рахунок у десятиденний строк з моменту підписання даного договору, однак не пізніше 13.03.2008 р.

Відповідно до платіжних доручень №406400078 від 06.03.2008 р. на суму 10000 грн., №vs1 – 7/7 від 07.03.2008 р. на суму 10000 грн. і №130262 від 11.03.2008 р. на суму 5000 грн. позивач перерахував вказану суму відповідачу ( а. с. 14 - 16 ).

Відповідно до п. 2.2 вказаного договору відповідач зобов’язався повернути вказану суму позики в місячний строк з моменту отримання позики. Повернення суми позики, за узгодженням з позивачем, може проводиться частинами ( у розстрочку ), але не пізніше строку, вказаного у п. 2.2 вказаного договору.

07.04.2008 року між позивачем по справі ( Позикодавець ) та відповідачем ( Позичальник ) був укладений договір позики.

Пунктом 1.1 вказаного договору позивач передає позичальнику у власність безвідсоткову позику в сумі 3000 грн., а позичальник зобов’язався повернути вказану суму позики в обумовлений строк.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору позивач зобов’язався перерахувати відповідачу вказану суму позики на розрахунковий рахунок у десятиденний строк з моменту підписання даного договору, однак не пізніше 15.04.2008 р.

Відповідно до платіжнього доручення №193611 від 10.04.2008 р. позивач перерахував вказану суму відповідачу ( а. с. 18 ).

Відповідно до п. 2.2 вказаного договору відповідач зобов’язався повернути вказану суму позики в місячний строк з моменту отримання позики. Повернення суми позики, за узгодженням з позивачем, може проводиться частинами ( у розстрочку ), але не пізніше строку, вказаного у п. 2.2 вказаного договору.

10.04.2008 року між позивачем по справі ( Позикодавець ) та відповідачем ( Позичальник ) був укладений договір позики.

Пунктом 1.1 вказаного договору позивач передає позичальнику у власність безвідсоткову позику в сумі 20 000 грн., а позичальник зобов’язався повернути вказану суму позики в обумовлений строк.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору позивач зобов’язався перерахувати відповідачу вказану суму позики на розрахунковий рахунок у десятиденний строк з моменту підписання даного договору, однак не пізніше 20.04.2008 р.

Відповідно до платіжного доручення №200207 від 15.04.2008 р. позивач перерахував вказану суму відповідачу ( а. с. 20 ).

Відповідно до п. 2.2 вказаного договору відповідач зобов’язався повернути вказану суму позики в місячний строк з моменту отримання позики. Повернення суми позики, за узгодженням з позивачем, може проводиться частинами ( у розстрочку ), але не пізніше строку, вказаного у п. 2.2 вказаного договору.

22.04.2008 року між позивачем по справі ( Позикодавець ) та відповідачем ( Позичальник ) був укладений договір позики.

Пунктом 1.1 вказаного договору позивач передає позичальнику у власність безвідсоткову позику в сумі 200 грн., а позичальник зобов’язався повернути вказану суму позики в обумовлений строк.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору позивач зобов’язався перерахувати відповідачу вказану суму позики на розрахунковий рахунок у десятиденний строк з моменту підписання даного договору, однак не пізніше 02.05.2008 р.

Відповідно до платіжного доручення №215743 від 22.04.2008 р. позивач перерахував вказану суму відповідачу ( а. с. 22 ).

Відповідно до п. 2.2 вказаного договору відповідач зобов’язався повернути вказану суму позики в місячний строк з моменту отримання позики. Повернення суми позики, за узгодженням з позивачем, може проводиться частинами ( у розстрочку ), але не пізніше строку, вказаного у п. 2.2 вказаного договору.

13.05.2008 року між позивачем по справі ( Позикодавець ) та відповідачем ( Позичальник ) був укладений договір позики.

Пунктом 1.1 вказаного договору позивач передає позичальнику у власність безвідсоткову позику в сумі 6400 грн., а позичальник зобов’язався повернути вказану суму позики в обумовлений строк.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору позивач зобов’язався перерахувати відповідачу вказану суму позики на розрахунковий рахунок у десятиденний строк з моменту підписання даного договору, однак не пізніше 13.03.2008 р.

Відповідно до платіжного доручення №2МО від 13.05.2008 р. позивач перерахував вказану суму відповідачу ( а. с. 24 ).

Враховуючи той факт, що вказаний договір був укладений 13.05.2008 р. та сума позики перерахована 13.05.2008 р., то суд вважає вказання в договорі того, що позивач повинен перерахувати відповідачу позику не пізніше 13.03.2008 р. технічною помилкою, яка, до речі, не має ніякого значення для розгляду даної справи.

Відповідно до п. 2.2 вказаного договору відповідач зобов’язався повернути вказану суму позики в місячний строк з моменту отримання позики. Повернення суми позики, за узгодженням з позивачем, може проводиться частинами ( у розстрочку ), але не пізніше строку, вказаного у п. 2.2 вказаного договору.

Оригінали вищевказаних документів були досліджені судом в судовому засіданні.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Суду не було представлено доказів повернення відповідачем позивачу суми позики за вищевказаними договорами у розмірі 55850 грн. Факт неповернення позики підтверджується також наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків від 30.08.2010 р. ( а. с. 41 ).

При таких обставинах, позовні вимоги в частині стягнення суми позики за вищевказаними договорами у розмірі 55850 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 503900 грн. за неповернення сум позики.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки при розгляді справи судом була встановлена наявність прострочення з боку відповідача щодо оплати платежів, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені обґрунтованими.

Відповідно до п. 3.1 договорів позики від 04.02.2008 р., 03.03.2008 р., від 07.04.2008 р., від 10.04.2008 р. та від 22.04.2008 р. від 13.05.2008 р. у разі неповернення вказаної у п.1 даного договору суми позики у визначений в п. 2.2 строк, позичальник сплачує 5% від простроченої суми за кожен день прострочки платежу до дня її фактичного повернення позикодавцю.

Відповідно до п. 3.1 договорів позики від 13.05.2008 р. у разі неповернення вказаної у п.1 даного договору суми позики у визначений в п. 2.2 строк, позичальник сплачує 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочки платежу до дня її фактичного повернення позикодавцю.

Суд дійшов висновку, що в даному випадку сторонами було передбачено сплату пені за неналежне виконання грошового зобов’язання, з урахуванням положень ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань регулюються Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” N 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року.

Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При таких обставинах, суд дійшов висновку перерахувати розмір пені з врахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України.

При таких обставинах за неповернення позики у розмірі 1250 грн. по договору від 04.02.2008 р., розмір пені за період з 05.03.2008 р. по 01.09.2008 р. складає 140,71 грн.

За договором від 03.03.2008 р. позивач стверджує, що позика повинна була повернена відповідачем до 03.04.2008 р., а тому розраховує пеню за період, починаючи з 03.04.2008 р.

Суд не може з вказаним погодитися, оскільки відповідно до п. 2.2 вказаного договору відповідач зобов’язався повернути вказану суму позики в місячний строк з моменту отримання позики.

Як вже вказувалося вище, сума позики за вказаним договором була перерахована відповідно до платіжних доручень №406400078 від 06.03.2008 р. на суму 10000 грн., №vs1 – 7/7 від 07.03.2008 р. на суму 10000 грн. і №130262 від 11.03.2008 р. на суму 5000 грн.

Тобто у повному обсязі позика у розмірі 25000 грн. була отримана відповідачем лише 11.03.2008 р. Таким чином, відповідач повинен був повернути позику до 11.04.2008 р., тому розрахунок пені необхідно починати з 12.04.2008 р.

При таких обставинах, розмір пені за неповернення позики за договором від 03.03.2008 р. за період з 12.04.2008 р. по 03.10.2008 р. складає 2819,67 грн.

За неповернення позики у розмірі 3000 грн. по договору від 07.04.2008 р., розмір пені за період з 11.05.2008 р. по 07.11.2008 р. складає 356,07 грн.

За неповернення позики у розмірі 20 000 грн. по договору від 10.04.2008 р., розмір пені за період з 16.05.2008 р. по 10.11.2008 р. складає 2347,54 грн.

За неповернення позики у розмірі 200 грн. по договору від 22.04.2008 р., розмір пені за період з 23.05.2008 р. по 22.11.2008 р. складає 24,13 грн.

Що ж стосується договору від 13.05.2008 р., то позивач стверджує, що п. 2.2 вказаного договору передбачено строк повернення позики в десятиденний строк, тобто до 23.05.2008 р. В зв’язку з вказаним, позивач розрахував суму пені за період починаючи з 23.05.2008 р.

Однак в матеріалах справи наявна належним чином завірена копія вказаного договору ( а. с. 23 ) пунктом 2.2 якого зазначено, що відповідач зобов’язався повернути вказану суму позики в місячний строк з моменту отримання позики.

Враховуючи той факт, що позика у розмірі 6400 грн. перерахована відповідачу 13.05.2008 р., що підтверджується платіжним дорученням № 2МО, то відповідач повинен був її повернути до 13.06.2008 р. Таким чином, нарахування пені повинно розпочинатися з 14.06.2008 р.

При таких обставинах, розмір пені по договору від 13.05.2008 р. за період з 14.06.2008 р. по 13.11.2008 р. складає 642,10 грн.

При таких обставинах, задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 6330,22 грн.

В частині стягнення пені у розмірі 497569,78 грн. у позові необхідно відмовити.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 30203,17 грн.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних суд дійшов наступних висновків.

Розмір 3% річних по договору від 04.02.2008 р. за період з 04.09.2008 р. по 04.08.2010 р. складає 71,43 грн.

Розмір 3% річних по договору від 03.03.2008 р. за період з 03.10.2008 р. по 04.08.2010 р. складає 1379,79 грн.

Розмір 3% річних по договору від 07.04.2008 р. за період з 07.11.2008 р. по 04.08.2010 р. склада157,80 грн.

Розмір 3% річних по договору від 10.04.2008 р. за період з 10.11.2008 р. по 04.08.2010 р. складає 1041,37 грн.

Розмір 3% річних по договору від 22.04.2008 р. за період з 22.11.2008 р. по 04.08.2010 р. складає 10,99 грн.

Розмір 3% річних по договору від 13.05.2008 р. за період з 13.11.2008 р. по 04.08.2010 р. складає 332,78 грн.

Таким чином, загальна сума 3% річних складає 2994,16 грн., який підлягає стягненню в судовому порядку.

З урахуванням вказаного, в частині стягнення 3% річних у розмірі 27209,01 грн. у позові необхідно відмовити.

При таких обставинах, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати суд покладає на сторін пропорційно задоволеним вимогам, у відповідності до ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено, що повне текст рішення буде складено 10.09.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82 - 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства «Коммунстройсервіс», м. Алушта, пл.. Советська, 1, ( ідентифікаційний код 33423650 ) на користь суб’єкта підприємницької діяльності Заржицької Юлії Володимирівни, м. Сімферополь, вул.. Кржижановсього, 3, кв. 23, ( ідентифікаційний номер 2795201404 ) борг у розмірі 55850 грн., пеню у розмірі 6330,22 грн., 3% річних у розмірі 2994,16 грн., а також 651,74 грн. державного мита та 26,07 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення пені у розмірі 497569,78 грн. у позові відмовити.

4. В частині стягнення 3% річних у розмірі 27 209,01 грн. у позові відмовити.

Накази видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.