Рішення № 11102706, 09.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215

РІШЕННЯ

Іменем України

09.09.2010Справа №2-16/3777-2010 За позовом Суб’єкта підприємницької діяльності Токаревої Валентини Григорівни (95034, м. Сімферополь, вул.. Лермонтова,18, кв.43, ідентифікаційний номер 2356818340)

До відповідача Дочірнього підприємства «Будівельне управління № 9 ВАТ «Кримбуд» (95034, м. Сімферополь, вул. Фрунзе, 41; 95034, м. Сімферополь, вул.. Шполянська, 9/9, ідентифікаційний код 01271250)

Про стягнення 16974,78 грн.

Суддя Господарського суду АР Крим М.О. Білоус

                                        представники:

Від позивача – Токарева В.Г.- паспорт, свідоцтво.

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи: Суб’єкт підприємницької діяльності Токарева Валентина Григорівна звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства «Будівельне управління № 9 ВАТ «Кримбуд» 16974,78 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за накладними №772 від 29.08.2009 р., № 761 від 28.08.2009р.; № 793 від 01.09.2009р; № 791 від 31.08.2009р.; № 719 від 28.09.2009р.; № 767 від 27-28.08.2009р.; № 768 від 28.08.2009р. відповідачу були передані у власність розчин вапняний на загальну суму 15300,00 грн.

Позивач стверджує, що з жовтня 2009р. відповідачем порушуються строки оплати наданих товарів, у зв’язку з чим заборгованість Дочірнього підприємства «Будівельне управління № 9 ВАТ «Кримбуд» перед Суб’єктом підприємницької діяльності Токаревою Валентиною Григорівною складає 15300,00 грн., яка до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не оплачена. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1300,25 грн. та 3% річних у сумі 374,53 грн.

Ухвалою ГС АР Крим від 09.09.2010р. було відмовлено позивачу у задоволенні клопотання щодо забезпечення позову.

Представник позивача у судовому засіданні 09.09.2010р. підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач у судове засідання жодного разу не з’явився, письмовий відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

Як вбачається з наявних в матеріалах справи №772 від 29.08.2009 р., № 761 від 28.08.2009р.; № 793 від 01.09.2009р; № 791 від 31.08.2009р.; № 719 від 28.09.2009р.; № 767 від 27-28.08.2009р.; № 768 від 28.08.2009р., Суб’єктом підприємницької діяльності Токаревою Валентиною Григорівною без укладання відповідного договору був переданий у власність Дочірнього підприємства «Будівельне управління № 9 ВАТ «Кримбуд» товар – розчин вапняний, загальна вартість якого складає 15300,00 грн.

Товар був прийнятий відповідачем, про що свідчить підпис представника Дочірнього підприємства «Будівельне управління № 9 ВАТ «Кримбуд» у зазначених накладних.

Проте, вартість отриманого товару до часу подачі позову до суду відповідачем сплачена не була.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Ч. 1 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України).

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі був укладений усний правочин, що не суперечить положенням чинного законодавства України. Відповідно, у відповідача виник обов’язок щодо оплати вартості отриманого товару.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Ухвалою ГС АР Крим від 15.02.2010р. у справі № 2-19/1017-2010 було порушено провадження у справі за заявою кредитора ВАТ «Кримзалізобетон» про банкрутство Дочірнього підприємства «Будівельне управління № 9 ВАТ «Кримбуд». (а.с.23-24)

Умови та порядок відновлення платоспроможності суб’єкта підприємницької діяльності— боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів встановлені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №2343-ХІІ від 14.05.1992 р.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори – кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

Відносини між Суб’єктом підприємницької діяльності Токаревою Валентиною Григорівною та Дочірнім підприємством «Будівельне управління № 9 ВАТ «Кримбуд» виникли 25.08.2009р, тобто до порушення провадження у справі про банкуртство № 2-16/1017-2010, а отже можна зробити висновок про те, що Суб’єкт підприємницької діяльності Токарева Валентина Григорівна є конкурсним кредитором.

Відповідно до п.54 Постанови Пленуму Верховного суду України № 15 від 18.12.2009р. «Про судову практику в справах про банкрутство» Закон і ГПК не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому ГПК порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство.

          Згідно з ч. 5 ст. 11 вказаного Закону з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, суддя у підготовчому засіданні виносить ухвалу, якою зобов’язує заявника подати до офіційних друкованих органів у десятиденний строк за його рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство. Газетне оголошення має містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна. Після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов’язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону (ч. 15 ст. 11 Закону).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання ухвали суду від 22.03.2010 року у справі № 2-19/1017-2010 в газеті «Голос України» № 62 від 08.04.2010 року було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство Дочірнього підприємства «Будівельне управління № 9 ВАТ «Кримбуд».

          Ч. 1 ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

В п. 8.13 Роз’яснень „Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 04-5/1193 від 04.06.2004 р. Вищий господарський суд України зазначає, що після публікації оголошення господарський суд на підставі п.1 статті 79 ГПК України зупиняє позовне провадження та роз’яснює позивачу зміст частини 2 статті 14 Закону, зазначивши про це в ухвалі або протоколі судового засідання. Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 2 статті 14 Закону. У разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, після винесення ухвали суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 статті 80 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд не находить підстав для зупинення провадження у справі, оскільки позивач у справі СПД Токарева В.Г. не встиг вчасно подати в рамках господарської справи № 2-19/1017-2010 відповідної заяви до боржника Дочірнього підприємства «Будівельне управління № 9 ВАТ «Кримбуд» про визнання його конкурсних вимог у сумі 15300,00 грн.

Більш того, Ухвалою ГС АР Крим від 22.06.2010р. у справі № 2-19/1017-2010 вже був затверджений реєстр вимог кредиторів, з якої вбачається, що СПД Токарева В.Г. не включена до затвердженого судом реєстру.

Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі,— не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає (ч. 2 ст. 14 Закону).

Таким чином, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову Суб’єкта підприємницької діяльності Токаревої Валентини Григорівни щодо стягнення з Дочірнього підприємства «Будівельне управління № 9 ВАТ «Кримбуд» заборгованості за накладними у розмірі 15300,00 грн., а тому у позові слід відмовити.

Оскільки суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 15300,00 грн., а відтак, стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 374,53 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1300,25 грн. судом також не задовольняється.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд залишає за позивачем відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ч.2. ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 10.09.2010р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Білоус М.О.