Рішення № 11101848, 05.05.2009, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2-9/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2009 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шевченко Т.М.

при секретарі Клепач О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про поділ майна подружжя

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, про поділ майна подружжя та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

ВСТАНОВИВ:

у січні 2005 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, набутого за час шлюбу, посилаючись на те, що з жовтня 1990 р. по серпень 2003 р. він перебував із відповідачкою в зареєстрованому шлюбі, під час якого подружжям спільно придбане майно, а сааме: 38/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 частин земельної ділянки площею 0,1 га за вказаною адресою, нежиле приміщення - 21/100 частин від нежилих приміщень секції II в будинку площею 479,2 кв. м, площею 100 кв.м. по АДРЕСА_2, літ. «А», 1/2 частина житлового будинку у АДРЕСА_3 частина земельної ділянки площею 0,0777 га по АДРЕСА_3, автомобіль „ВАЗ-21099" д.н. НОМЕР_1, 2002 р.в. та автомобіль „ВАЗ-21063" д.н. НОМЕР_2, 1993 р. в. Позивач стверджував, що при розірванні шлюбу вказане майно не було поділено в судовому порядку, оскільки при розлученні подружжя домовилось про його поділ добровільно. При цьому, сторони домовилися, що нежиле приміщення площею 100 кв.м. по АДРЕСА_2, літ. «А» мало бути переоформлено у власність позивача. Оскільки відповідачка не виконала такої домовленості і здійсннила дії, що перешкоджували позивачу у користуванні вказаним нежилим приміщенням, позивач для вирішення спору звернувся до суду.

Під час судового розгляду справи позивач ОСОБА_1 уточнив та доповнив позов і просив визнати його роздільним Майном, що не підлягає поділу, і визнати за ним право власності на: 38/100 частин житлового будинковолодіння у АДРЕСА_1, як придбаних за кошти, що належали йому до шлюбу, 38/100 частин земельної ділянки площею 0,1 га у м. Київі по АДРЕСА_1, які були ним приватизовані (безоплатно передані у його власність), оскільки вказана земельна ділянка по АДРЕСА_1 надавалась для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташованих за вказаною адресою, частку в ТОВ «Юридична фірма «Ю. ОСОБА_1 і партнери» в розмірі 33% статутного капіталу, оскільки така частка була набута ним у власність в обмін на майно, що було його особистою власністю, а також в обмін на обєкти, що є інтелектуальною власністю позивача, набутих ним до укладення шлюбу з відповідачкою. Інше майно позивач просив визнати спільною сумісною власністю подружжя, яке позивач просив розділити наступним чином: визнати його власністю нежиле приміщення площею 100 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2, літ. «А», гараж, розташований у АДРЕСА_1, автомобіль „ВАЗ-21063" д.н. НОМЕР_2, 1993 р.в., та визнати власністю відповідачки грошові кошти в сумі 26.840 грн. вартості автомобіля „ВАЗ-21099" д.н. НОМЕР_1, 2002 р.в., 1/2 житлового будинку у АДРЕСА_3 частину земельної ділянки площею 0,0777 га у АДРЕСА_3 а також позивач просив визнати власністю відповідачки три живописних картини (масло) 2002 року, без врахування їх вартості при поділі майна.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав уточнені позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні не визнала позовні вимоги та заперечувала проти їх задоволення. У квітні 2007 р. ОСОБА_2 звернулася у суд із зустрічним позовом, який в подальшому доповнила, згідно якого ОСОБА_2 просить стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 в розмірі 35 % від його доходу щомісячно за 3 попередніх роки, а також визнати її власністю, яка не підлягає поділу, наступне майно: нежиле приміщення площею 100 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2, літ. «А», 1/2 житлового будинку у АДРЕСА_3 частину земельної ділянки площею 0,0777 га у АДРЕСА_3 оскільки зазначене майно поділено подружжям; поділити інше майно, що є спільною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 і не предявлено до розділу, в рівних частках, а на неподільне майно встановити спільну власність. Таким майном ОСОБА_2 визначає: 38/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 частин земельної ділянки площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1, гараж бетонний, побудований у 1995 році, а також рухоме майно: шафа настінна - 4 шт., шафа підлогова - 3 шт., полиця з дубу - 1 шт., газова плита - 1 шт., мякий кухонний куточок - 1 шт., стіл обідній - 1 шт., посуд, холодильник „Мінськ-Атлант" - 1 шт., 1993 р.в., холодильник „Бош" - 1 шт., 2003 р.в., мікрохвильова піч -1 шт., 2003 р.в., меблі, 1999 р.в.: горка - 1 шт., мякий куточок - 1 шт., крісла розкладні - 2 шт., телевізор „Соні" - 1 шт., 1998 р.в., відеомагнітофон „Соні" - 1 шт., 1998 р.в., відеокамера „Шарп" - 1 шт., 1996 р.в., диван - 1 шт., стіл-бюро - 1 шт., шафа - 2 шт., полиці-стелажі - 3 шт., 1998 р.в., тумби - 2 шт., 1996 р.в.; у спальні: ліжко - 1 шт., 2002 р.в., тумбочки - 2 шт., 2002 р.в., дзеркало настінне з полицею - 1 шт., 2002 р.в., комод - 3 шт. (все - 2002 р.в.), музичний центр - 1 шт., 2000 р.в., килим шерстяний 3x4 - 1 шт., 2003 р.в., пилосос миючий „Вакс" - 1 шт., 2003 р.в., пральна машина „Горенія" - 1 шт., 2002 р.в., картини (масло) - 3 шт., 2002 р.в., набори інструментів. Крім того, ОСОБА_2 просила відмовити позивачу в позові, посилаючись на пропуск ним позовної давності.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та просила суд задовольнити позов ОСОБА_2 з відступленням від засад рівності часток подружжя на користь відповідачки з огляду на те, що позивач не бере участь у витратах на утримання неповнолітньої ОСОБА_4 та його діями завдано шкоди інтересам сімї та її майну.

Третя особа - ОСОБА_3 в судовому засіданні також заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та просила суд задовольнити позов ОСОБА_2

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 та позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено 13 жовтня 1990 року. Від цього шлюбу у них народилася донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, донька відповідачки від попереднього шлюбу, була усиновлена позивачем в 1993 році. Рішенням від 24.04.2003 р. Печерського райсуду м. Києва у задоволено позов ОСОБА_2 Постановлено розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Також судом встановлено, що під час спільного подружнього життя сторін у справі було придбано у спільну сумісну власність наступне майно: 38/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 частин земельної ділянки площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1, нежиле приміщення - 21/100 частин від нежилих приміщень секції II в будинку площею 479,2 кв. м, площею 100 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, літ. «А», 1/2 частина житлового будинку у АДРЕСА_3 частина земельної ділянки площею 0,0777 га за адресою: АДРЕСА_3, автомобіль „ВАЗ 21099" д.н. НОМЕР_1, 2002 р.в., автомобіль „ВАЗ 21063" д.н. НОМЕР_2, 1993 р.в., рухоме майно, заявлене відповідачкою до поділу.

Відповідно до ст. 28 КпШС майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності; в разі поділу такого майна, частки подружжя визнаються рівними. Для вирішення спірних правовідносин в частині розділу спільного майна подружжя підлягають застосуванню норми Кодексу про шлюб та сімю України, який діяв на серпень 2003 р., коли відбулося розірвання шлюбу між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 і про що було Печерським РАГС м. Києва 28.08.2003 р. було здійснено відповідний запис.

За час спільного подружнього життя, подружжям було придбано та набуто у власність вищевказане майно, вартість якого визначена висновком судово-будівельно-технічної експертизи № 6212/6394 від 06.06.2008 р., висновком № 6211 судової авто-товарознавчої експертизи від 15.10.2007 р., а саме:

- вартість 38/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, становить 253 998 грн.;

- вартість 38/100 частин земельної ділянки площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 становить 2 235 030 грн.;

- вартість нежилого приміщення - 21/100 частин від нежилих приміщень секції II в будинку площею 479,20 кв.м, площею 100 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 літ. «А» становить 1 923 170 грн.;

- вартість 1/2 частини житлового будинку у АДРЕСА_3, становить 1 247 025 грн.;

- вартість 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0777 га у АДРЕСА_3 становить 1 009 281 грн.;

- вартість автомобіля „ВАЗ 21099" д.н. НОМЕР_1, 2002 р.в., становить 11 792 грн.;

- вартість автомобіля „ВАЗ 21063" д.н. НОМЕР_2, 1993 р.в., становить 26 840 грн.;

- вартість гаража за адресою: АДРЕСА_1, становить 80 000 грн., самовільно побудований у 1993 році за спільні кошти подружжя ОСОБА_2, не прийнятий в експлуатацію у встановленому законом порядку.

Також подружжям за період шлюбу придбане наступне рухоме майно:

шафа настінна - 4 шт., шафа підлогова - 3 шт., полиця з дубу - 1 шт., газова плита - 1 шт., мякий кухонний куточок - 1 шт., стіл обідній - 1 шт. (все 1990 р.в.), посуд, холодильник „Мінськ-Атлант" - 1 шт., 1993 р.в., холодильник „Бош" -1 шт., 2003 р.в., мікрохвильова піч - 1 шт., 2003 р.в., меблі - 1999 р.в.: горка - 1 шт., мякий куточок - 1 шт., крісла розкладні - 2 шт., телевізор „Соні" - 1 шт., 1998 р.в., відеомагнітофон „Соні" - 1 шт., 1998 р.в., відеокамера „Шарп" - 1 шт., 1996 р.в., диван - 1 шт., стіл-бюро - 1 шт., шафа - 2 шт., полиці-стелажі - 3 шт., 1998 р.в., тумби - 2 шт., 1996 р.в.; у спальні: ліжко - 1 шт., 2002 р.в., тумбочки - 2 шт., 2002 р.в., дзеркало настінне з полицею - 1 шт., 2002 р.в., комод - 3 шт. (все - 2002 р.в.), музичний центр - 1 шт., 2000 р.в., килим шерстяний 3x4 - 1 шт., 2003 р.в., пилосос миючий „Вакс" - 1 шт., 2003 р.в., пральна машина „Горенія" - 1 шт., 2002 р.в., загальна вартість яких згідно наданого позивачем Звіту про оцінку майна-рухомих речей станом на 30.11.2008 р., виконаного спеціалістом ТОВ «Центр правової допомоги «Правозахист», склала 25 017 грн., а також картини (масло) - 3 шт., 2002 р.в., набори інструментів (які для оцінки не надані).

Відповідно до ст. 23 КпШС України майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою.

З урахуванням пояснень позивача про те, що на дату припинення шлюбних відносин він не вважав, що відбувається порушення його прав, оскільки майном придбаним в період шлюбу і яке є сумісною власністю, він з відповідачкою до кінця 2004 року користувалися за взаємною згодою, і що дії ОСОБА_2 щодо створення перешкод у користуванні ОСОБА_1 нежилим приміщенням площею 100 кв. м у АДРЕСА_2, літ. «А» відбулися наприкінці 2004 року, і що до кінця 2004 р. відповідачка отримувала орендну плату за користування зазначеного нежилого приміщення та інші обставини, враховуючи, що позов був поданий в січні 2005 року, суд вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки, як вбачається з пояснень ОСОБА_1 і матеріалів справи він дізнався про порушення своїх прав наприкінці 2004 року, ознайомившись зі змістом заяв ОСОБА_2 про те, що вона вирішила на свій розсуд використовувати вказане приміщення без згоди з позивачем. Також суд виходить із розяснення з цього питання, наданого у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 р. N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», згідно з яким (п.15 згаданої постанови) початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС чи з дати набрання рішенням суду законної сили, а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Статтею 24 КпШС передбачено правові підстави визначення майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка; ст. 22 КпШС визначено обєкти права спільної сумісної власності подружжя. Аналогічні за змістом норми відтворено в ст. ст. 57 та 61 Сімейного кодексу України.

Згідно із зазначеними нормами при вирішенні питання про визнання майна подружжя їх спільною сумісною власністю чи роздільним майном (особистою приватною власністю згідно ст. 57 Сімейного кодексу) зясуванню підлягають як підстави й час набуття такого майна, так і інші обставини.

Судом встановлено, що придбання позивачем під час шлюбу подружжя на підставі договору купівлі-продажу від 28.12.1990 р. 38/100 частин будинковолодіння в АДРЕСА_1, здійснювалося за кошти, які належали особисто ОСОБА_1 до укладення шлюбу і були його роздільною власністю, а також за кошти, отримані ним у позику від юридичної особи до укладення шлюбу, а повернення вказаної позики фактично відбулося після розірвання шлюбу. Зазначені факти підтверджуються доказами, відповідно до яких ОСОБА_1 мав доходи у виді заробітної плати в період з червня по грудень 1989 р. та з січня по жовтень 1990 р. у сумі 7 900 рублів, отримав в дар від своєї бабусі ОСОБА_6 весною 1989 р. 5 000 рублів, а також отримав позичку від кооператива «Юрзовнішсервіс» в серпні 1990 року в розмірі 17 500 рублів. Зазначене підтверджується довідками про дохід за 7 місяців 1989 р., вказаними в партійному квітку № 24667846 ОСОБА_1, довідкою ТОВ «Юрзовнішсервіс» № 12 від 15.02.2007 р. (т. 3 а.с. 18), даними протоколу кооперативу «Юрзовнішсервіс» від 30.08.1990 р. про видачу позичок членам кооперативу (т. 3 а.с. 109,110), іншими письмовими доказами, що є в матеріалах справи. Факт отримання ОСОБА_1 до укладення шлюбу з метою придбання ним у власність 38/100 частин будинковолодіння у м. Києві по АДРЕСА_1 в дар 5 000 рублів від своєї бабусі ОСОБА_6 встановлений рішенням Бердянського міськрайсуду Запорізької області від 07.11.2006 р. у справі № 2 - 6361/2006 і не підлягає доказуванню згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України при розгляді цієї справи. Факт отримання ОСОБА_1 позички від кооперативу «Юрзовнішсервіс» в серпні 1990 року у сумі 17 500 рублів на придбання ним у власність 38/100 частин будинковолодіння, а також той факт, що зазначені кошти були повернені позивачем фактично в 2007 році, тобто після розірвання шлюбу з ОСОБА_2, також встановлений рішенням Шевченківського райсуду м. Києва від 26.01.2007 р. у справі № 2-1498/2007 і не підлягає доказуванню згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України при розгляді цієї справи. Таким чином, на час купівлі зазначеної нерухомості позивач мав кошти, що були його роздільною власністю в сумі, не менш ніж 30 400 рублів, яка була достатня для сплати вартості 38/100 частин будинковолодіння по АДРЕСА_1, яка згідно зазначеного договору від 28.12.1990 р. складала 29 000 рублів. За таких підстав суд не приймає до уваги інші письмові докази та пояснення, надані позивачем щодо наявності у нього до укладення шлюбу інших доходів з огляду на їх недостатність. Заперечення відповідача ОСОБА_2, що вона також вклала у придбання цього будинковолодіння належні їй кошти не прийняті судом до уваги, оскільки такі заперечення не були підтверджені належними доказами, до того ж спростовуються доказами, наданими позивачем.

Судом також встановлено, що після придбання у 1990 році зазначених 38/100 частин будинковолодіння їх перебудова, добудова та капітальний ремонт на момент припинення шлюбу не здійснювались, жила та допоміжна площа будинку не змінилася, а тому підстав вважати, що жилий будинок за рахунок праці та коштів сторін як подружжя збільшився в цінності у суду немає.

З огляду на те, що купівля 38/100 частин будинковолодіння по АДРЕСА_1 була здійснена за кошти, що були роздільним майном позивача, 38/100 земельної ділянки площею 0,1 га у АДРЕСА_1 приватизовані (безоплатно отримані) позивачем в період шлюбу в 1999 році для будівництва і обслуговування зазначених 38/100 частин будинковолодіння по АДРЕСА_1 також мають бути визнані роздільною приватною власністю позивача, оскільки йдеться не про нажите в шлюбі майно подружжя, а про одержання громадянином частки із земельного фонду (безплатна приватизація). Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду України (правові позиції ВСУ 17.15 (пп. 98/119).

Також роздільною приватною власністю позивача суд визнає належну йому на дату розірвання шлюбу частку в розмірі 33% статутного фонду ТОВ «Юридична фірма «Ю. ОСОБА_2 і партнери», яку він придбав при створенні зазначеного товариства в березні 1998 року в обмін на набор меблів на 2 робочих місця, розрахунки за які позивачем здійснено у 2006 році, тобто після розірвання шлюбу із відповідачкою та нематеріальні активи («ноу-хау») - обєкти інтелектуальної власності позивача, які він створив до укладення шлюбу із відповідачкою. Зазначене підтверджується письмовими доказами, а саме договором про врегулювання взаємних прав від 01.04.1998 р. (т. 3 а.с. 152), дипломом №162718 про закінчення позивачем Київського держуніверситету від 16.06.1989 р., випискою із залікової відомості (т. 3 а.с. 153), установчим договором ТОВ «ЮФ «Ю.ОСОБА_2 і партнери» від 13.03.1998 р. (т. 3 а.с. 154-156), актом прийому-передачі майна до статутного фонду від 21.01.1999 р. (т. 3 а.с. 157), договором купівлі-продажу офісних меблів від 21.12.2006 р. (т. 3 а.с. 159) та іншими письмовими доказами.

Суд не бере до уваги заперечення відповідачки про використання належних їй особисто коштів для придбання 38/100 будинковолодіння у АДРЕСА_1, а також для придбання нежилого приміщення площею 100 кв.м у АДРЕСА_2 літ. «А», оскільки в судовому засіданні не надано доказу на підтвердження таких обставин.

Таким чином, майно, а саме: гараж у АДРЕСА_1, нежиле приміщення площею 100 кв. м у АДРЕСА_2. «А», 1/2 частина житлового будинку та 1/2 частина земельної ділянки у АДРЕСА_3, автомобіль „ВАЗ 21063" д.н. НОМЕР_2, 1993 р.в., автомобіль „ВАЗ 21099" д.н. НОМЕР_1, 2002 р.в., та зазначене у зустрічному позові рухоме майно (меблі, предмети побутової техніки та ін.) є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2, яке підлягає поділу.

З довідок ДПІ у Печерському районі м. Києва від 03.03.2009 р. (т. 3, а.с. 2), ТОВ «Юрзовнішсервіс» №№10,11,12 від 15.02.2007 р., ТОВ «ЮФ «Ю. ОСОБА_2 і партнери» від 13.02.2003 р., №№ 5,8 від 04.04.2007 р. (т. 3 а.с. 20-25,131,145) про доходи ОСОБА_1 і ОСОБА_2, та інших залучених до матеріалів справи документів вбачається, що загальна сума сукупного доходу, отриманого подружжям з дати укладення шлюбу до придбання в квітні 2003 року нерухомості по АДРЕСА_3 у м. Києві склала близько 708 000 гривень.

При визначенні джерел придбання майна, що є спільною сумісною подружжя ОСОБА_2, яке підлягає поділу, суд встановив, що у придбання зазначеного майна позивач вклав грошові кошти, які належали йому особисто, а саме:

- 17 029,98 гривень, отриманих позивачем згідно довідки ТОВ «ЮФ «Ю. ОСОБА_2 і партнери» від 12.12.2002 р. (т. 3 а.с. 131) в 1999 р. як дивіденди на частку в розмірі 33% статутного фонду зазначеного товариства і які згідно ст. 133 (Право власності на плоди і доходи) ЦК УРСР, що діяв на час набуття таких доходів позивачем, також мають бути віднесені до його особистої власності, як отримані від майна (частки в статутному фонді зазначеного товариства), що належить позивачеві;

- 45 000 гривень, отриманих від продажу рукопису «Слова о полку Ігоревім» на бересті, створеного позивачем у 1996-1998 р.р., доказом чого є договір від 23.04.2001 р. (т.2 а.с. 131);

- 8 132 гривень, отриманих позивачем від продажу частки в ТОВ «ЮФ «Юрзовнішсервіс» згідно договору про відступлення частки від 15.04.2002 р. (т.2 а.с. 230), яка належала йому особисто як набута до укладення шлюбу з відповідачкою, а ТОВ «ЮФ «Юрзовнішсервіс» в 1996 р. було перетворено з кооперативу

«Юрзовнішсервіс», членом якого позивач був з липня 1989 року, що підтверджується установчими документами зазначеного товариства;

- 43 091 гривень із 55 000 гривень, отриманих позивачем у липні 2002 р. як позичка від ТОВ «ЮФ «Ю. ОСОБА_2 і партнери». Зазначені 43 091 гривень позивач повернув в погашення такої позички після розірвання шлюбу - протягом з вересня 2003 р. по березень 2006 р. доказом чого є довідка ТОВ «ЮФ «Ю. ОСОБА_2 і партнери» №11 від 04.04.2007 р. (т. 3 а.с. 25);

- 160 000 гривень, позичені позивачем у ОСОБА_8 у березні 2003 р. для придбання нерухомості і які було стягнуто з позивача на користь ОСОБА_8 після розірвання шлюбу. Зазначений факт встановлений рішенням Шевченківського райсуду м. Києва від 26.01.2007 р. у справі № 2-1498/2007 і не підлягає доказуванню згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України при розгляді цієї справи.

Судом не прийнято до уваги твердження позивача, що у придбання нежилого приміщення площею 100 кв.м у м. Києві по АДРЕСА_2 літ. «А» ним було вкладено належні йому особисто кошти в розмірі 100 000 гривень, отриманих ним в позичку від ОСОБА_9. Нотаріальна засвідчена заява ОСОБА_9 від 06.04.2009 р. не може вважатися письмовим доказом, що підтверджує зазначені обставини, а інших доказів позивачем суду не надано.

Таким чином, в придбання майна у власність ОСОБА_4 (решта 1/2 частини житлового будинку у АДРЕСА_3, та 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0777 га за адресою АДРЕСА_3, яка є власністю ОСОБА_4 і не є предметом поділу), а також в придбання майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, яке підлягає поділу і загальна вартість якого на момент придбання, як встановлено судом, складала близько 690 000 гривень, окрім коштів, що були спільною власністю подружжя, були також залучені грошові кошти, які належали ОСОБА_1 особисто в загальній сумі 273 252 гривень 98 коп. При цьому, спільні доходи позивача і відповідачки (які згідно з ст. 22 КпШС є спільною сумісною власністю подружжя) від заробітної плати сторін та доходів від підприємницької діяльності ОСОБА_2 з початку шлюбних відносин до придбання в квітні 2003 р. земельної ділянки та будинковолодіння по АДРЕСА_3 у сукупності склали 708 000 гривень, що підтверджено зазначеними вище довідками.

За таких обставин суд вважає, що у придбання спільного майна подружжя, яке підлягає поділу були також залучені грошові кошти позивача, що належали йому особисто. З огляду на принцип, встановлений ст. 28 КпШС України щодо рівності часток в спільному майні подружжя при його поділі, з урахуванням вартості майна та позовних вимог позивача, а також того, що вартість обєктів спільного майна подружжя, що підлягає поділу і яку він просить визнати його власністю, менше від вартості відповідного майна, яке має бути визнано власністю відповідачки, внаслідок чого виникає необхідність або призначення відповідної компенсації, або визнання частини відповідного майна спільною власністю позивача і відповідача.

Враховуючи, що на час винесення рішення позивачка проживає з дітьми в будинковолодінні по АДРЕСА_3, а нежиле приміщення по АДРЕСА_2, літ. «А» в м. Києві фактично використовується позивачем у підприємницькій діяльності, зважаючи на відмову ОСОБА_1 від отримання ним компенсації різниці у вартості спільного майна, яке він просив розділити у визначений позовними вимогами спосіб, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а запропонований ним варіант поділу майна не порушує прав та інтересів сторін.

Заперечення представника органу опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації з приводу того, що при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сімї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сімї, суд не можу прийняти до уваги. Суду надані підтвердження того, що позивач ОСОБА_1 протягом шлюбу та після його розірвання здійснював витрати на навчання ОСОБА_4 та ОСОБА_3, яка на момент припинення шлюбу досягла повноліття, здійснював інші витрати, а також пересилав аліменти на утримання ОСОБА_4, які відповідачкою не отримувались. Враховуючи дані обставини у суду немає підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя на користь відповідачки при поділі їх спільного майна.

За таких обставин суд вважає, що позов підлягає задоволенню в частині, 38/100 частин будинковолодіння у АДРЕСА_1, вартістю 253 998 грн. та 38/100 частин земельної ділянки площею 0,1 га у АДРЕСА_1, вартістю 2 235 030 грн. та частку в ТОВ «Юридична фірма «Ю. ОСОБА_3 і партнери» що становила 33% статутного фонду на момент створення зазначеного ТОВ, вартістю 21 450 грн., визнати особистою приватною власністю позивача, інше спільне сумісне майно подружжя необхідно розділити наступним чином: за ОСОБА_1 визнати право власності на:

- нежиле приміщення - 21/100 частини від нежилих приміщень секції II в будинку площею 479,20 кв. м, площею 100 кв.м у м. Києві по вул. Анрі Барбюса 40, літера «А», вартістю 1 923 170 грн.;

- грошові кошти 80 000 грн., які становлять вартість гаража, що був збудований у АДРЕСА_1;

- автомобіль „ВАЗ 21063" д.н. НОМЕР_2, 1993 р.в., вартістю 11 792 грн.;

- рухоме майно (меблі, побутова техніка та інше рухоме майно згідно з переліком) загальною вартістю 25 017 грн. Загальна вартість зазначеного майна, що визнається власністю позивача, складає 2 039 979 гривень.

за ОСОБА_2 визнати право власності на:

- 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3, вартістю 1247 025 грн.;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0777 га у АДРЕСА_3, вартістю 1009 281 грн.;

- грошові кошти в сумі 26 840 грн., які становлять вартість автомобіля „ВАЗ 21099" д.н. НОМЕР_1, 2002 р.в., на час розгляду справи. Загальна вартість зазначеного майна, що визнається власністю відповідачки, складає 2 283 146 гривень.

При розгляді зустрічного позову в частині стягнення аліментів суд встановив, що ОСОБА_1 працездатний та має заробіток 4 000 гривень щомісяця. При встановленні розміру аліментів суд враховує, що на утриманні. ОСОБА_1 знаходяться малолітній син ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3; ОСОБА_1 також здійснює з 2006 р. плату за навчання племінниці ОСОБА_11 в Київському економічному університеті в розмірі 7036 грн. на рік, має на 20.04.2009 р. заборгованість по оплаті позичок в сумі 139 140 грн. перед ТОВ «Юридична фірма «Ю. ОСОБА_1 і партнери» згідно довідки зазначеного товариства №11 від 20.04.2009 р., а також те, що відповідач здійснював витрати щодо оплати навчання, лікування та оздоровлення доньки ОСОБА_4, що підтверджується угодами з туроператорами щодо відпочинку ОСОБА_4 в Криму та квитанціями по оплаті путівок в 2007 р. та 2008 р. (т. З, а.с. 33-37). Позивач після припинення шлюбу в 2004-2006 рр. оплачував навчання доньки ОСОБА_3 в Київському держуніверситеті, здійснював протягом 2003-2008 р. витрати, повязані із утриманням доньки ОСОБА_4, зокрема на її навчання, що підтверджується наданими ним приходними ордерами приватної школи «Афіни» з лютого 2004 р. по червень 2006 р., лікування - довідка офтальмонологічної клініки «Ексімер» від 10.03.2004 р., даними квитанції про оплату лікування зору (т. 3, а.с. 24), та витрати на навчання в музикальній та художній студії протягом в 2006-2007 роках (т. 3, а.с. 47), не ухилявся від сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4, оскільки добровільно перераховував в 2005-2009 роках на адресу відповідачки кошти, на підтвердження чого суду були надані відповідні докази - поштові квитанції про сплату на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_4 від 29.04.2005 р., 21.06.2005 р., 23.08.2005 р., 34.10.2006 р., 09.01.2007 р., 04.03.2009 р. (всього на 11 600 грн.) та повідомлення про їх повернення.

Зустрічний позов підлягає частковому задоволенню в частині поділу рухомого майна, яке враховано судом при визначенні переліку майна, що визнається власністю позивача та відповідачки, його вартості, а також стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 до її повноліття в розмірі 1/4 частини від його заробітку щомісячно. Враховуючи, що позивач після припинення шлюбу здійснював протягом 2003-2008 років витрати, повязані із утриманням доньки ОСОБА_4, зокрема на її лікування, та оздоровлення, не ухилявся від сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 та за власною ініціативою перераховував в 2005-2009 рр. на адресу відповідачки грошові кошти, на підтвердження чого суду були надані відповідні докази, та за відсутність доказів з боку ОСОБА_2 - позивачки за зустрічним позовом щодо вжиття нею заходів для одержання аліментів з позивача (ч. 2 ст. 191 Сімейного кодексу України), зазначені аліменти підлягають стягненню починаючи з дня предявлення зустрічного позову - 28 березня 2007 р. - всього в сумі 21 800 грн. за період з 28 квітня 2007 р. по березень 2009 р. включно з урахуванням довідок ТОВ «ЮФ «Ю. ОСОБА_2 і партнери» № 9 від 17.04.2009 р. та № 10 від 20.04.2004 р. Після набрання чинності рішенням - в розмірі 1/4 частини від його заробітку щомісячно до повноліття ОСОБА_4

Керуючись ст. ст. 22,24,28 КпШС України, ст. ст. 181-183,185,191 Сімейного кодексу України, ст. 372 ЦК України, ст. ст. 10,30. 60,212 та 213 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати особистою приватною власністю позивача ОСОБА_1:

- 38/100 частини будинковолодіння у АДРЕСА_1,

- 38/100 частин земельної ділянки площею ОД га у АДРЕСА_1;

- частку в ТОВ «Юридична фірма «Ю. ОСОБА_1 і партнери» (ЄДРПОУ 25407323), що становила 33% статутного фонду на момент створення зазначеного ТОВ.

Розділити спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином, передавши у власність ОСОБА_1:

- нежиле приміщення - 21/100 частини від нежилих приміщень секції II в будинку площею 479,20 кв. м, площею 100 кв. метрів у м. Києві по вул. Анрі Барбюса, 40, літера «А» вартістю 1 923170 грн.,

- грошові кошти у сумі 80 000 грн. вартості гаража, що був збудований у АДРЕСА_1,

- автомобіль „ВАЗ 21063" д/н НОМЕР_2, 1993 року випуску, вартістю 11 792 грн.,

- рухоме майно (меблі, побутова техніка та інше рухоме майно згідно з переліком) загальною вартістю 25 017 грн.;

передавши у власність ОСОБА_2:

- 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3, вартістю 1247 025 грн.;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0777 га за адресою: АДРЕСА_3, вартістю 1 009 281 грн.;

- грошові кошти в сумі 26 840 грн. вартість автомобіля „ВАЗ 21099" д/н НОМЕР_1, 2002 року випуску.

У решті первісного позову відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця Ворошиловградської області, працюючого у ТОВ «Юридична фірма «Ю. ОСОБА_1 і партнери», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходу щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 квітня 2007 року і до повноліття дитини.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць піддати негайному виконанню.

Скасувати ухвалу Голосіївського райсуду м. Києва від 21.01.2005 року про забезпечення позову, якою заборонено ОСОБА_2 відчужувати будь-яким способом нежиле приміщення - 21/100 частини від нежилих приміщень секції II в будинку площею 479,20 кв. м, площею 100 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 літ. «А», а також здавати зазначене приміщення в оренду, заставу або здійснювати будь-які дії по розпорядженню зазначеним приміщенням.

Рішення може бути оскарженим до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.