Рішення № 11100816, 02.09.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" вересня 2010 р. Справа № 14/118

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Журавлина"

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл Трейдінг"

до відповідача 2: Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції

про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів

Суддя Марач В.В.

Представники:

від позивача: представники по довіреності Сміховський М.М., Маслюк О.М.

від відповідача 1: представник не з"явився

від відповідача 2: представники по довіреності Прищепа О.С., Янок Т.М.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Журавлина” (надалі Позивач або ТзОВ "Журавлина") звернулося в господарський суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ойл Трейдінг” (надалі Відповідач-1 або ТзОВ“Ойл Трейдінг”) та до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі Відповідач-2 або СМДПІ) в якому просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з придбання Товариством з обмеженою відповідальністю фірма “Журавлина” паливно-мастильних матеріалів у Товариства з обмеженою відповідальністю “Ойл Трейдінг” на загальну суму 6430054,72 грн., а саме: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ойл Трейдінг” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Журавлина” 100,00 грн. моральної шкоди; стягнути з Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Журавлина” 100,00 грн. моральної шкоди.

          Свої вимоги Позивач обгрунтовує тим, що з 10 листопада 2009 року по 17 грудня 2009 року службовими особами Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Журавлина” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2009 року. За результатами вказаної перевірки складено акт від 24 грудня 2009 року № 507/23/13994640.

          В абзаці 10 на сторінці 23 акта перевірки від 24 грудня 2009 року № 507/23/13994640 службовими особами Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції зроблено висновок, що договори між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма “Журавлина” та постачальниками паливно-мастильних матеріалів, в тому числі Відповідачем-1, відповідно до пунктів 1 і 5 статті 203, пунктів 1 і 2 статті 215, статтей 216 та 228 Цивільного кодексу України є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Нікчемність вищевказаних правочинів податковий орган обгрунтовує наступним чином.

В абз. 4 на с. 23 акта перевірки від 24.12.2009 р. № 507/23/13994640 зазначено, що ТзОВ фірма “Журавлина” не надано для перевірки залізничних накладних, які б підтвердили факт здійснення господарських операцій з фірмами, з якими були укладені договори на поставку нафтопродуктів.

В абз. 10 на с. 23 цього ж акта зазначено, що перевіркою встановлено невідповідність документів обліку (між залізничними накладними та податковими накладними, актами прийому-передачі, платіжними дорученнями).

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною другою статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Згідно з частиною п'ятою статті 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Так як придбані Товариством з обмеженою відповідальністю фірма “Журавлина” у Відповідача-1 паливно-мастильні матеріали реалізовано, то повернути їх у натурі немає можливості. Отже, в даному випадку неможливо застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України.

Однак, надавши Позивачеві залізничні накладні, які за твердженням податкового органу (Відповідача-2) є неналежними, Відповідач-1 завдав Позивачеві моральної шкоди.

Відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ойл Трейдінг" - завдав Позивачеві моральної шкоди надавши йому залізничні накладні, які за твердженням податкового органу (Відповідача-2) є неналежними, що призвело до поширення Відповідачем-2 інформації про те, що Позивач є стороною нікчемної угоди, яка порушує публічний порядок.

Відповідач-2 - Сарненська міжрайонна державна податкова інспекція - завдав Позивачеві моральної шкоди поширенням інформації про те, що Позивач є стороною нікчемної угоди, яка порушує публічний порядок.

Сарненська МДПІ надала суду заперечення на позов в яких вимоги ТзОВ фірма "Журавлина", викладені в позовній заяві від 02 серпня 2010 року визнає в частині застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, а в частині стягнення 100,00 грн. моральної шкоди не визнає, вважає їх безпідставними та необгрунтованими з наступних підстав:

Стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним ....

Згідно частини 1 статті 215 „підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України".

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 216 ЦК України „недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування".

„Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною" (ч.2 ст. 216 ЦК України).

Згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України „підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням".

Як свідчать обставини справи, під час проведення Сарненською МДПІ планової документальної перевірки ТзОВ фірма „Журавлина" (акт від 24.12.2009 року за №507/23/13994640) встановлено, що укладені договори № 640908 від 12 вересня 2008 року, № 1271108 від 12 листопада 2008 року, № 090519 від 20 травня 2009 року між ТзОВ „Ойл Трейдінг" (код за ЄДРПОУ 35921455, 01133, юридична адреса: м.Київ, вул.Щорса, 19) та ТзОВ фірма „Журавлина" на поставку нафтопродуктів не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, тобто є нікчемними правочинами.

Сарненська МДПІ до укладання вказаних договорів не має жодного відношення, права ТзОВ фірма „Журавлина" та ТзОВ „Ойл Трейдінг" не порушувала, тому вимога позивача про стягнення 100,00 грн. моральної шкоди є безпідставна та необгрунтована.

На підставі наведеного Сарненська МДПІ просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідач-1 відзиву на позов суду не надав, представник його в судове засідання повторно не з"явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №33001 0594237 5.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Журавлина” звернулося з позовом одночасно до двох відповідачів, а саме до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ойл Трейдінг” та до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції в якому просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та стягнути з відповідачів по 100,00 грн. моральної шкоди.

Відповідно до статті 23 Господарського процесуального кодексу України Позов може бути подано кількома позивачами чи до кількох відповідачів. Кожний з позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно.

Відповідно до статті 15 цього ж кодексу справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Стаття 58 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Підстава позовних вимог — це юридичні факти, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача. Юридичні факти - це обставини, які створюють, змінюють та припиняють юридичні права і обов'язки.

Пунктом 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Позивач в позовній заяві обґрунтовує свої позовні вимоги до обох відповідачів однією підставою виникнення позовних вимог, а саме - вчиненням службовими особами Відповідача-2 в акті про результати перевірки Позивача запису про нікчемність правочинів між Позивачем і Відповідачем-1. Зокрема, в абзаці 10 на сторінці 23 акта перевірки від 24 грудня 2009 року № 507/23/13994640 службовими особами Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції зроблено висновок, що договори між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Журавлина" та постачальниками паливно-мастильних матеріалів відповідно до пунктів 1 і 5 статті 203, пунктів 1 і 2 статті 215, статтей 216 та 228 Цивільного кодексу України є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Частиною другою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, позов товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Журавлина” як за підвідомчістю, так і за підсудністю підлягає розгляду в господарському суді Рівненської області.

          Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

          При цьому суд керувався наступним.

          Між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма “Журавлина” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ойл Трейдінг” було укладено договори поставки нафтопродуктів від 12 вересня 2008 року № 640908, від 12 листопада 2008 року № 1271108 та від 20 травня 2009 року № 090519.

          На виконання вказаних договорів поставки нафтопродуктів від 12 вересня 2008 року № 640908, від 12 листопада 2008 року № 1271108 та від 20 травня 2009 року № 090519 Товариство з обмеженою відповідальністю “Ойл Трейдінг” поставило Товариству з обмеженою відповідальністю фірма “Журавлина” паливно-мастильні матеріали на загальну суму 6430054,72 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 1071675,77 грн., а саме:

          1) 180,569 тони дизельного пального Л-02-62 вартістю 1148960,55 грн., в т.ч. ПДВ 191493,42 грн., у вагонах-цистернах № 74205030, № 73950883, № 73745101.

          Поставка вказаної партії паливно-мастильних матеріалів підтверджується наступними документами:

-          акт приймання-передачі від 13 вересня 2008 року № 13/09;

-          видаткова накладна від 13 вересня 2008 року № РН-091305;

-          податкова накладна від 13 вересня 2008 року № 91301;

-          залізнична накладна № 33335102;

-          акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю від 16 вересня 2008 року № 96.

          2) 159,421 тони дизельного пального Л-02-62 вартістю 843815,35 грн., в т.ч. ПДВ 140635,89 грн., у вагонах-цистернах № 72194384, № 72350861, № 74048778.

          Поставка вказаної партії паливно-мастильних матеріалів підтверджується наступними документами:

-          акт приймання-передачі від 13 листопада 2008 року № 13/11;

-          видаткова накладна від 13 листопада 2008 року № РН-111311;

-          податкова накладна від 13 листопада 2008 року № 111302;

-          розрахунок № 112806/111302 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 13 листопада 2008 року № 111302;

-          залізнична накладна № 33335741;

-          акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю від 15 листопада 2008 року № 83.

          3) 286,950 тони дизельного пального ЕН-590 вартістю 1400889,90 грн., в т.ч. ПДВ 233481,65 грн., у вагонах-цистернах № 74944067, № 73050676, № 73145856, № 73740581, № 74752866.

          Поставка вказаної партії паливно-мастильних матеріалів підтверджується наступними документами:

-          акт приймання-передачі від 22 травня 2009 року № 22/05;

-          видаткова накладна від 22 травня 2009 року № РН-052201;

-          залізнична накладна № 33590686;

-          акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю від 23 травня 2009 року № 74.

          4) 258,100 тони дизельного пального ЕН-590 вартістю 1244558,20 грн., в т.ч. ПДВ 207426,37 грн., у вагонах-цистернах № 74812165, № 75069252, № 72000599, № 79494134.

          Поставка вказаної партії паливно-мастильних матеріалів підтверджується наступними документами:

-          акт приймання-передачі від 29 травня 2009 року № 29/05;

-          видаткова накладна від 29 травня 2009 року № РН-052906;

-          залізнична накладна № 33590816;

-          акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю від 01 червня 2009 року № 43.

          На третю та четверту партію поставлених нафтопродуктів було виписано єдину податкову накладну від 31 травня 2009 року № 53113 на суму 2645448,10 грн., в т.ч. ПДВ — 440908,02 грн.

          5) 283,383 тони дизельного пального Л-02-62 вартістю 1791830,72 грн., в т.ч. ПДВ 298638,46 грн., у вагонах-цистернах № 74046731, № 72322811, № 73735151, № 74221441, № 74170317.

          Поставка вказаної партії паливно-мастильних матеріалів підтверджується наступними документами:

-          акт приймання-передачі від 12 серпня 2009 року № 12/08;

-          видаткова накладна від 12 серпня 2009 року № РН-081202;

-          податкова накладна від 12 серпня 2009 року № 81201;

-          залізнична накладна № 33336887;

-          акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю від 14 серпня 2009 року № 83.

          За отримані паливно-мастильні матеріали Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Журавлина” перерахувало на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю “Ойл Трейдінг” грошові кошти в сумі 6591308,65 грн.

          Товариство з обмеженою відповідальністю “Ойл Трейдінг” повернуло Товариству з обмеженою відповідальністю фірма “Журавлина” надмірно сплачені грошові кошти в сумі 161253,93 грн.

          Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Журавлина” сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю “Ойл Трейдінг” за отримані паливно-мастильні матеріали грошові кошти в сумі 6430054,72 грн.

          Оплата отриманих паливно-мастильних матеріалів підтверджується платіжними дорученнями:

          - від 12 вересня 2008 року № 23716 на суму 500000,00 грн.;

          - від 15 вересня 2008 року № 23748 на суму 648960,55 грн.;

          - від 12 листопада 2008 року № 24690 на суму 900000,00 грн.;

          - від 21 травня 2009 року № 159 на суму 350000,00 грн.;

          - від 25 травня 2009 року № 26880 на суму 280000,00 грн.;

          - від 25 травня 2009 року № 26876 на суму 650889,90 грн.;

          - від 26 травня 2009 року № 26883 на суму 120000,00 грн.;

          - від 29 травня 2009 року № 26982 на суму 80000,00 грн.;

          - від 01 червня 2009 року № 26994 на суму 284000,00 грн.;

          - від 01 червня 2009 року № 26983 на суму 390000,00 грн.;

          - від 01 червня 2009 року № 26991 на суму 490558,20 грн.;

          - від 11 серпня 2009 року № 28251 на суму 1896900,00 грн.

          Повернення надмірно сплачених грошових коштів в сумі 161253,93 грн. підтверджується платіжними дорученнями:

          - від 27 листопада 2008 року № 1636 на суму 56184,65 грн.;

          - від 21 серпня 2009 року № 11727 на суму 105069,28 грн.

          Аналіз наведених вище документів дає підстави для висновку, що наведені у них дані про постачальника, номенклатуру, кількість та вартість поставлених нафтопродуктів, номери вагонів-цистерн узгоджується між собою та свідчить про реальне виконання правочину сторонами.

          Пунктом першим статті 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

          З доказів, що надані Позивачем до позовної заяви не вбачається, що укладення та виконання правочину з придбання Товариством з обмеженою відповідальністю фірма “Журавлина” паливно-мастильних матеріалів у Товариства з обмеженою відповідальністю “Ойл Трейдінг” на загальну суму 6430054,72 грн. було спрямовано на порушення конституційних прав і свобод громадянина, нищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

          Відтак необгрунтованим є твердження Позивача про те, що договори поставки нафтопродуктів від 12 вересня 2008 року № 640908, від 12 листопада 2008 року № 1271108 та від 20 травня 2009 року № 090519, укладені між ним та Відповідачем-1 є нікчемними, і, відповідно посилання Позивача на статтю 228 Цивільного кодексу України є безпідставним та необгрунтованим..

Твердження Відповідач - 2 про те, що зазначені вище договори є нікчемними, так як не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, є помилковим оскільки, відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України, такі правочини є фіктивними і визнаються недійсними судом. Крім того правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, не відноситься до правочинів, які вважаються такими, що порушують публічний порядок.

Враховуючи те, що при дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що договори поставки нафтопродуктів від 12 вересня 2008 року № 640908, від 12 листопада 2008 року № 1271108 та від 20 травня 2009 року № 090519, укладені між Позивачем та Відповідачем-1 не є недійсними (нікчемними), то, відповідно, відсутні правові підстави і для застосування наслідків недійсності правочину.

Керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову.

Суддя

підписано "07" вересня 2010 р.