Ухвала суду № 11100642, 06.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА Справа № 17/32706.09.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислова фірма «Терра-С» До відповідачаАдміністративно-господарчого управління Генерального штабу Збройних сил України Простягнення 158396,11 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивачаХоменко В.І. ( директор)

Від відповідачаТютюн М.С. (за дов.) ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислова фірма «Терра-С»до адміністративно-господарчого управління Генерального штабу Збройних Сил України про стягнення заборгованості в сумі 158396,11 грн. за договором підряду № 327/3/т-3 про надання послуг з поточного ремонту під’їздів від 12.02.2008 року, з яких 113574,00 грн.- основний борг, 19038,47 грн. –пеня, 20556,89грн. –інфляційні збитки, 5226,75 грн. –три проценти річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 06.09.2010 р..

Представник відповідача у судовому засіданні подав заяву про застосування строків позовної давності щодо стягнення пені згідно статті 258 Цивільного кодексу України.

Розглянувши надані позивачем документи та матеріали, повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

21.02.2008 р. між адміністративно-господарчим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України (замовником) та товариством з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислової фірми «Терра-С»(підрядником) укладено договір про надання послуг з поточного ремонту під’їздів (за кошти Державного бюджету України) ( далі - Договір).

          Згідно з пунктом 1.1. Договору замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов’язання своїми силами та засобами із забезпеченням належної якості надати передбачені Локальним кошторисом, що є невід’ємною частиною цього Договору, послуги з поточного ремонту під’їздів.

Згідно з пунктом 4.5. Договору замовник здійснює остаточні розрахунки протягом 10 банківських діб після підписання акту виконаних робіт, за умови надходження бюджетних коштів на рахунок замовника за даним кодом видатків.

До вказаного Договору сторони уклали додаткову угоду № 1 від 15.12.2008 р., згідно з пунктом 10.1. Договору визначено, що тверда договірна ціна визначається згідно з Договірною ціною, що є невід’ємною частиною цього Договору та становить 113574,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Відповідно до умов вказаного Договору позивач виконав, а відповідач без жодних заперечень прийняв роботи на загальну суму 113574,00 грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року (ф. КБ-2В), належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Згідно зі ст.ст. 14, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) між сторонами у справі виникли цивільні права і обов’язки (зобов’язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Між сторонами складено акт звірки взаєморозрахунків, підписаний повноваженими представниками позивача та відповідача по справі з прикладенням круглих печаток останніх, відповідно до якого заборгованість від подача перед позивач станом на 24.12.2008 р. становить 113574,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату 113574,00 грн. за надані послуги з ремонту під’їздів за договором від 21.02.2008 р. № 327/3/т-3.

На вказану претензію відповідач надіслав лист від 07.06.2010 р., в якому визнав заборгованість в повному обсязі та зазначив, що причиною несвоєчасного погашення суми заборгованості стало недофінансування Державного бюджету у 2008 році.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 113574,00 грн. належним чином доведена, підтверджується матеріалами справи, визначна відповідачем, а тому підлягає задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 19038,47 грн., нараховані позивачем за період з 02.12.2008 р. по 14.06.2010 р., не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 5.4 Договору за несвоєчасну оплату наданих послуг замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми наданих послуг за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України (далі –ГК України) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Заперечуючи проти позовних вимог в частині стягнення пені, відповідач просить суд застосувати строк позовної давності, який, на його думку, пропущений позивачем.

Згідно зі ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач вважається таким, що прострочив, починаючи з грудня 2008 р., а тому відповідно до приписів ст. 232 ГК України нарахування пені підлягає припиненню з червня 2008 року. З урахуванням вимог ст.ст. 258, 261 ЦК України позовна давність за вимогою про стягнення з відповідача пені сплила в грудні 2009 року.

Беручи до уваги, що позивач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача пені лише в липні 2010 року, суд вважає обґрунтованими твердження відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності за цією позовною вимогою, що на підставі ст. 267 ЦК України є підставою для відмови в позові в цій частині.

Крім того, статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 5226,75 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 5124,83 грн. за розрахунком суду:

сума боргу, щодо якої нараховуються 3% річних, грн.період прострочення

кількість днів прострочки3%сума 3 % річних

113574,0013.12.2008 14.06.20104395124,83грн.

Вимоги позивача про стягнення з відповідач 3% річних в сумі 101,92 грн. задоволенню не підлягають як необґрунтовані.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 20556,89 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 19556,71 грн. за період з 13.12.2008 р. по 14.06.2010 р., враховуючи те, що прострочення оплати заборгованості виникло з 13.12.2008 р. по 14.06.2010 р..

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач доказів належного виконання умов Договору суду не подав.

Стосовно умов, викладених в пункті 4.5 Договору, щодо обов’язку здійснити оплату після надходження коштів з бюджету, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України визначено, що після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання, розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 36 ст. 2 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.

Згідно з приписами частин п'ятої та шостої статті 51 Бюджетного кодексу України: розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами; будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями; витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Отже, враховуючи те, що відносини, які виникли між сторонами, є майновими відносинами, заснованими на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, тобто цивільними відносинами, суд відзначає, що після підписання відповідачем Договору у нього виникли безумовні зобов’язання виконання умов договору та оплати наданих послуг, при цьому чинним законодавством не передбачено звільнення відповідача від виконання своїх зобов’язань в зв’язку з відсутністю фінансування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача. Зокрема, з останнього підлягає стягненню витрат по оплаті державного мита в сумі 1382,56 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 205,99 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з адміністративно-господарчого управління Генерального штабу Збройних Сил України ( 03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код 22991178, рахунок 35223046000891 в ГУДК України в місті Києві, МФО 820019) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислової фірми «Терра-С»(03061, м. Київ, вул. Пост-Волинська, 3, рахунок 26002200422102 в Станкобудівний філії ВАТ КБ «Експобанк», МФО 322421, код 1614309) 113574,00 грн. основного боргу, 5124,83 грн. трьох процентів річних, 19556,71 грн. інфляційних збитків, 1382,56 грн. витрат по оплаті державного мита та 205,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.Г. Удалова