Рішення № 11100601, 07.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/27307.09.10 За позовомАкціонерного товариства «Страхова компанія «Залізничні шляхи» доВідкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

третя особаДяченко Анатолій Іванович

простягнення в порядку регресу шкоди у розмірі 803,53 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники:

від позивача:Губарькова Н.Л. –представник за довіреністю б/№ від 05.01.2010 року;

від відповідача:не з’явились;

від третьої особи:не з’явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Акціонерне товариство «Страхова компанія «Залізничні шляхи»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про стягнення в порядку регресу шкоди у розмірі 803,53 грн.

          В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 11.02.2010 року в с. Березова Рудка Пирятинського р-ну Полтавської обл. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «ГАЗ», державний номер 105-03 СН, яким керував Вовченко І.В., та автомобіля марки «ВАЗ», державний номер СА 8092 АС, яким керував Дяченко А.І. Автомобіль марки «ГАЗ»належав на праві власності ТОВ «Продсервіс»та був застрахований на підставі укладеного з позивачем договору добровільного страхування наземного транспорту № 02/91 від 28.10.2009 року. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «ГАЗ»зазнав механічних пошкоджень, у зв’язку з чим позивач виплатив ТОВ «Продсервіс»страхове відшкодування. Водночас, винним у настанні дорожньо-транспортної пригоди було визнано Дяченка А.І., відповідальність якого як власника автомобіля була застрахована на підставі договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного з відповідачем. Посилаючись на вказану обставину, позивач просив стягнути виплачене страхове відшкодування (за вирахуванням франшизи, встановленої договором, укладеним між Дяченком А.І. та відповідачем) в порядку регресу з відповідача.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2010 року порушено провадження у справі, залучено до участі у справі на стороні відповідача у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Дяченка Анатолія Івановича та призначено розгляд справи на 07.09.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 07.09.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 26.07.2010 року, та підтримав позовні вимоги.

          Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 07.09.2010 року не з’явилися, вимоги ухвали суду від 26.07.2010 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

          За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          З постанови Оржицького районного суду Полтавської області від 04.03.2010 року у справі № 3-84/2010 року та довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 8573457 вбачається, що 11.02.2010 року близько 14 год. 00 хв. в с. Березова Рудка Пирятинського р-ну Полтавської обл. гр. Дяченко А.І., керуючи автомобілем марки «ВАЗ», державний номер СА 8092 АС, виявивши перешкоду, не вжив заходів до зменшення швидкості до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «ГАЗ», державний номер 105-03 СН, яким керував гр. Вовченко І.В.

          Названою постановою гр. Дяченко А.І. визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

          Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «ГАЗ» отримав механічні пошкодження.

          Пошкоджений автомобіль належав на праві власності ТОВ «Продсервіс»та був застрахований на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 02/91 від 28.10.2009 року, укладеного з Акціонерним товариством «Страхова компанія «Залізничні шляхи»(надалі –позивач).

          Згідно з проведеним товарознавчим дослідженням, відповідно до звіту № 1402 від 05.03.2010 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «ГАЗ», внаслідок його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді, склала 1521,53 грн.

          Як вбачається зі страхового акту № 129/10-91/10 від 22.03.2010 року, позивачем було прийнято рішення про виплату ТОВ «Продсервіс»1313,53 грн. (вартість матеріального збитку за вирахуванням франшизи та витрат на отримання довідки Державної автомобільної інспекції).

          22.03.2010 року було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 1313,53 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2799 від 22.03.2010 року.

          Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

          Відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

          Як встановлено судом, транспортний засіб –автомобіль марки «ВАЗ», державний номер СА 8092 АС, яким спричинено дорожньо-транспортну пригоду, що потягнуло завдання шкоди автомобілю марки «ГАЗ», державний номер 105-03 СН, належить Дяченку А.І. (надалі – тертя особа).

          Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

          Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

          Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

          При цьому, з матеріалів справи вбачається, що згідно з полісом № ВС/6244137 між третьою особою та Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(надалі –відповідач) було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип 3), відповідно до умов якого було застраховано цивільно-правову відповідальність третьої особи, при цьому забезпеченим транспортним засобом було визначено автомобіль «ВАЗ», державний номер СА 8092 АС, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, визначено в сумі 25500,00 грн. на одного потерпілого, франшизу встановлено в сумі 510,00 грн.

          Умовами договору страховим випадком визначено подію, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором, що кореспондується зі статтею 6 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

          Згідно з пунктом 15.3 статті 15 цього Закону договором ІІІ типу є договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладений на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі.

          Відшкодувавши шкоду, завдану третьою особою, позивач, на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України, став у межах фактичних витрат стороною-кредитором у зобов’язанні, що виникло з делікту, замість потерпілої особи –ТОВ «Продсервіс».

          Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу, відповідальну за її спричинення, став кредитором у деліктному зобов’язанні, отримавши право вимагати її відшкодування замість потерпілої особи.

          Відповідно до статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

          За загальним правилом зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).

          Водночас, згідно з частиною 7 статті 528 ЦК України виконання обов’язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов’язання не випливає обов’язок боржника виконати зобов’язання особисто.

          Згідно з частинами 1, 2 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

          Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобов’язання»книги п’ятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (у тому числі деліктних) зобов’язань.

          Відповідно до статті 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов’язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

          Згідно з пунктом 4 частини 1 та частиною 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов’язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов’язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

          Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобов’язанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

          Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно з пунктом 12.1 статті 12 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

          Таким чином, на підставі наведених норм та приписів статей 27 Закону України «Про страхування», 993, 1194 ЦК України в Акціонерного товариства «Страхова компанія «Залізничні шляхи»виникло право вимоги до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»на відшкодування у порядку регресу понесених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди витрат, що складаються з виплаченого страхового відшкодування за вирахуванням встановленої договором франшизи у розмірі 510,00 грн.

          Враховуючи зазначене, суд визнає пред’явлення даного позову до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»як до страховика особи, відповідальної за завдані збитки, правомірним, та у зв’язку з цим, вимоги позивача про стягнення з відповідача шкоди у розмірі 803,53 грн. (розмір страхового відшкодування за вирахуванням франшизи) обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

          Згідно з статтею 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код 00034186) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «Залізничні шляхи» (36011, м. Полтава, вул. Шевченка, 3; ідентифікаційний код 22523595) шкоду у розмірі 803 (вісімсот три) грн. 53 коп., 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання: 08.09.2010 року.