Рішення № 11100568, 01.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/32901.09.10 За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста» До Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

про стягнення 27600,00 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача Кусюк А.Л. –представник за довіреністю

Від відповідача Кучма О.Л. –представник за довіреністю

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 01.09.2010 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 27600,00 грн., а також відшкодування витрат по сплаті державного мита –276,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 236,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2010 було порушено провадження у справі № 47/329, розгляд якої було призначено на 13.07.2010р., ухвалою від 13.07.2010р. відкладено 01.09.2010р.

В судовому засіданні 01.09.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити посилаючись на те, що позивачем, як страховиком по договору добровільного страхування наземного транспорту № 205.004246 від 28.03.2009р., було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 27600,00 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику. Також позивач в додаткових поясненнях звертав увагу суду, що розмір страхового відшкодування нараховується від страхової суми яка складає 64000,00 грн., оскільки це передбачено умовами договору між позивачем та страхувальником.

В судовому засіданні 01.09.2010р. представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечував частково, а саме: відповідач погоджується з тим, що у позивача виникає право вимагати в порядку регресу суму виплаченого страхового відшкодування, але відповідно до звіту про оцінку матеріального збитку, ринкова вартість пошкодженого автомобіля складає 59130,35 грн., а позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування від страхової суми, яка складає 64000,00 грн., що суперечить статті 30 закону України «про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Розмір суми страхового відшкодування який підлягає поверненню в порядку регресу за розрахунками відповідача складає –22730,35 грн.

Розглянувши надані сторонами матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28 травня 2009р. між ДП «Кондитерська корпорація «Рошен», як страхувальником, та позивачем - ТДВ «Страхова компанія «Наста», як страховиком, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, № 205.0004246 (далі –договір), згідно умов якого предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов’язані з володінням, користуванням (експлуатацією) та/або розпорядженням транспортним засобом (далі - ТЗ) та/або додатковим обладнанням транспортного засобу (далі - ДО), зазначеним в додатку № 2, що є невід’ємною частиною даного договору (п. 4.1).

Умовами договору сторони погодили, що страховим випадком за цим договором є пошкодження, знищення або втрата ТЗ (ДО)внаслідок дорожньо транспортної пригоди (п. 9.1)

Згідно з додатком до договору, до списку транспортних засобів які застраховані, входить автомобіль марки SKODA FABIA, 2006 року випуску, держаний номерний знак АА0947ВМ, страхова сума якого складає 64000,00 грн.

Згідно полісу загальнообов’язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів ВС 4505293, між відповідачем, як страховиком, та Роклару Костянтином Васильовичем, як страхувальником, було укладено договір загальнообов’язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 04.04.2009р. по 03.04.2010р., ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 35000,00 грн., розмір франшизи –00,00 грн., забезпечений транспортний засіб –автомобіль VOLKSWAGEN GETTA, державний номерний знак АА0947ВМ.

Згідно довідки Глибоцького ВДАІ при УДАІ України в Чернівецькій області, 07.09.2009р. в селі В.Кузьмін, Глибоцького району Чернівецької області, сталася ДТП (зіткнення) за участю застрахованого автомобіля марки SKODA FABIA, 2006 року випуску, держаний номерний знак АА0947ВМ, під керуванням водія Погорєлова О.В., та автомобіля VOLKSWAGEN GETTA, державний номерний знак АА0947ВМ, під керуванням Раклару К.В., внаслідок якого відбулось пошкодження автомобілів.

Відповідно до наказу позивача № 43-П від 03.05.2007р., Погорєлов О.В. прийнятий на роботу на посаду Менеджер із збуту.

Згідно з подорожнім листом службового легкового автомобіля № 690, водієм автомобіль марки SKODA FABIA, 2006 року випуску, держаний номерний знак АА0947ВМ, було визначено Погорєлова О.В., з 01 вересня 2009р. по 30 вересня 2009р.

Відповідно до постанови Глибоцького районного суду Чернівецької області Косова Т.Т. від 15 вересня 2009р. по справі № 3-1094/09, Роклару Костянтина Васильовича визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки його вина у здійсненні зіткнення та порушенні п. 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМ України від 31.12.1993 № 1094, що підтверджується зібраними по справі доказами.

Відповідно до висновку про оцінку № 1037 від 23.09.2009р., складеного на замовлення позивача, вартість ремонту автомобіля марки SKODA FABIA, 2006 року випуску, держаний номерний знак АА0947ВМ, з урахуванням зносу, складає – 59130,35 грн., вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням зносу складає –59524,88 грн.

Згідно акту страхового відшкодування № 2009-09-10/004 від 30 вересня 2009р. та розрахунку страхового відшкодування до зазначеного акту, вартість страхового відшкодування пошкодження транспортного засобу марки SKODA FABIA, 2006 року випуску, держаний номерний знак АА0947ВМ складає 27600,00 грн. (64000 (страхова сума) –33200,00 (розмір залишків) –3200,00 (франшиза) = 27600,00).

Відповідно до платіжного доручення № 5286 від 07.10.2009р. на суму 27600,00 грн., позивачем було виплачено страхове відшкодування в сумі 27600,00 грн. з призначенням платежу «страхове відшкодування згідно страхового акту № 2009-09-10/004 від 30 вересня 2009р.».

Позивачем було направлено відповідачу претензію про відшкодування в порядку регресу шкоди, заподіяної в результаті ДТП з вимогою сплати суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 27600,00 грн., оскільки під час ДТП автомобілем VOLKSWAGEN GETTA, державний номерний знак АА0947ВМ керував водій Раклар К.В., і цивільно-правова відповідальність якого застрахована в обсязі 35000,00 грн. у відповідача згідно полісу загальнообов’язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Ст. 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В ст.1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб”.

Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" в редакції Закону України №2745-111 від 4 жовтня 2001 року страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Аб.1 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Аб.16 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно із аб.18 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначає що, франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.1996 року, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст.27 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ч. 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що між ДП «Кондитерська корпорація «Рошен», як страхувальником, та позивачем - ТДВ «СК «Наста», як страховиком, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 205.004246 від 28.03.2009р., згідно умов якого об'єктом страхування є транспортний засіб марки SKODA FABIA, 2006 року випуску, держаний номерний знак АА0947ВМ. Відповідно до наказу про призначення на работу та подорожнього листа, водієм транспортного засобу марки SKODA FABIA, 2006 року випуску, держаний номерний знак АА0947ВМ, було призначено Погорєлова О.В.

Внаслідок ДТП (зіткнення), яке сталося 07.09.2009р. в Чернівецькій області, 07.09.2009р. в селі В.Кузьмін, Глибоцького району Чернівецької області, сталася ДТП (зіткнення) за участю застрахованого автомобіля марки SKODA FABIA, 2006 року випуску, держаний номерний знак АА0947ВМ, під керуванням водія Погорєлова О.В., та автомобіля VOLKSWAGEN GETTA, державний номерний знак АА0947ВМ., відбулось пошкодження автомобілів, під керуванням Раклару К.В., а останнього визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що підтверджується постановою Глибоцького районного суду Чернівецької області по справі 3-1094/09.

На виконання укладеного договору між ДП «Кондитерська корпорація «Рошен»та позивачем, останній на підставі акту страхового відшкодування № 2009-09-10/004 від 30 вересня 2009р., внаслідок ДТП (зіткнення), яке визнано страховим випадком, здійснив виплату страхового відшкодування ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» в сумі 27600,00 грн. (64000 (страхова сума) –33200,00 (розмір залишків) –3200,00 (франшиза) = 27600,00).

В свою чергу, оскільки автомобіль VOLKSWAGEN GETTA, державний номерний знак АА0947ВМ, яким під час ДТП керував Раклару К.В. є джерелом підвищеної небезпеки, водій Раклару К.В., цивільно-правова відповідальність якого застрахована в обсязі 35000,00 грн. у відповідача згідно полісу загальнообов’язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, суд дійшов висновку, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування, що складає вартість відновлювального ремонту автомобіля, але частково.

Суд дослідивши страховий акт та розрахунки до страхового акту встановив, що позивач здійснює розрахунки суми страхового відшкодування від страхової суми 64000,00 грн., без урахування ринкової вартості автомобіля станом на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка відповідно до висновку № 1037 від 23.09.2009р. складала –59130,00 грн., а також встановив що відповідно до зазначеного висновку вартість ремонту складає 59524,88 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.

Згідно з п. 2 статті 30 закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо транспортної пригоди.

Твердження позивача про те, що сума страхового відшкодування повинна розраховуватись від страхової суми 64000,00 грн., оскільки це передбачено умовами договору між позивачем та ДП «Кондитерська корпорація «Рошен», судом відхиляються, оскільки відповідач не є стороною договору добровільного страхування наземного транспорту № 205.004246 від 28.03.2009р., право регресу до відповідача, щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування виникає на підставі закону, та укладеного між винною особою Раклару К.В. та відповідачем, полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Порядок проведення виплат за даним видом обов’язкового страхування, регулюється спеціалізованим законом «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Таким чином суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу на підставі ст.ст. 22, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України є законними обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, однак такими що підлягають задоволенню частково, з огляду на нижчевикладене.

Розмір виплаченого страхового відшкодування, яке підлягає стягненню в порядку регресу, за розрахунками суду складає:

59130,35 (ринкова вартість автомобіля на підставі висновку) - 33200,00 (розмір залишків) –3200,00 (франшиза) = 22730,35 грн., і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З огляду на викладене вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме: сума виплаченого страхового відшкодування в розмірі 22730,35 грн.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути в порядку регресу з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(код ЄДРПОУ 00034186, місцезнаходження: 01032 м. Київ, вул. Жилянська, 75) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста» (код ЄДРПОУ 35893575, місцезнаходження: 01025, м. Київ, вул. Володимирська, 5б) суму виплаченого страхового відшкодування 22730 (двадцять дві тисячі сімсот тридцять) грн. 35 коп. а також 227 (двісті двадцять сім) грн. 30 коп. витрат по сплаті державного мита та 194 (сто дев’яносто чотири) грн. 36 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                           Станік С.Р.

Дата складання повного тексту рішення -06.09.2010