Рішення № 11100508, 01.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/583-48/41101.09.10 За позовомСубєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1

доПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»

простягнення 80998,74 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1.

від відповідача:Чопей М.І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Субєкт підприємницької діяльності фізична особа Лантінов Андрій Михайлович (надалі СПД-ФО ОСОБА_1.) звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»про стягнення 80998,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням господарського суду м. Києва від 09.09.2008 р. у справі №18/300 з ЗАТ «СК «Еталон»на користь СПД-ФО ОСОБА_1. стягнуто страхове відшкодування у розмірі 238863,87 грн., пеню у розмірі 47641,98 грн., витрати повязані з оплатою послуг експертизи у розмірі 2485,20 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 2865,05 грн. та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення у розмірі 118,00 грн. Відповідач рішення господарського суду м. Києва від 09.09.2008 р. у справі №18/300 не виконав, у звязку із чим позивачем у період з 19.09.2008 р. по 26.06.2009 р. було додатково нараховано індекс інфляції у розмірі 31530,03 грн., 3% річних у розмірі 5493,87 грн. та пеню у розмірі 43974,84 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.11.2009 р. порушено провадження у справі №18/583.

Рішенням господарського суду м. Києва від 03.12.2009 р. в задоволенні позову СПД-ФО Лантінова А.М. відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2010 р. рішення господарського суду м. Києва від 03.12.2009 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2010 р. рішення господарського суду м. Києва від 03.12.2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2010 р. скасовано, а справу №18/583 передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

За резолюцією керівництва суду розгляд справи доручено судді Бойко Р.В.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.07.2010 року справу №18/583 прийнято до провадження, присвоєно їй новий номер №18/283-48/411 та призначено до розгляду на 09.08.2010р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.08.2010 р. у звязку із неявкою представників сторін розгляд справи відкладено до 01.09.2010 р.

У судове засідання 01.09.2010 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судове засідання 01.09.2010 р. з'явився, надав Статут товариства з якого вбачається, що на виконання вимог Закону України "Про акціонерні товариства" відповідач змінив організаційно-правову форму на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Еталон" (надалі ПрАТ "СК «Еталон"), вимоги ухвал суду виконав, проти позову в частині інфляційних та 3% річних заперечив.

За таких обставин суд вважає за можливе замінити організаційно-правову форму відповідача у справі.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.04.2005 р. між ЗАТ «СК «Еталон»(після зміни організаційно-правової форми ПрАТ "СК "Еталон") (страховик) та СПД-ФО Лантіновим А.М. (страхувальник) укладено договір добровільного страхування заставленого майна №04303-2486, обєктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника повязані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом.

Рішенням господарського суду м. Києва від 09.09.2008 р. у справі №18/300 з ЗАТ «СК «Еталон»на користь СПД-ФО ОСОБА_1. стягнуто страхове відшкодування у розмірі 238863,87 грн., пеню у розмірі 47641,98 грн., витрати повязані з оплатою послуг експертизи у розмірі 2485,20 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 2865,05 грн. та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення у розмірі 118,00 грн.

Вказане рішення господарського суду набрало законної сили та не було оскаржене жодною із сторін до апеляційної чи касаційної інстанції.

19.09.2008 р. господарським судом м. Києва було видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду м. Києва від 09.09.2008 р. у справі №18/300.

11.12.2008 р. постановою ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва від 19.09.2008 р. у справі №18/300.

На виконання платіжної вимоги №288/2 від 26.05.2009 р. з відповідача на рахунок ВДВС у Печерському РУЮ у м. Києві списано 291 974,10 грн.

Платіжним дорученням №288/2 від 07.07.2009 р. ВДВС у Печерському РУЮ у м. Києві перерахувало на користь позивача 291 974,10 грн., а постановою 10.07.2009 р. закінчено виконавче провадження.

Спір у справі виник у звязку із несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобовязання по виплаті страхового відшкодування.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 43974,84 грн., інфляційних витрат у розмірі 31530,03 грн. та 3% річних у розмірі 5493,87 грн. за прострочення по оплаті 238 863,87 грн., які нараховані за період з 19.09.2008 р. по 26.06.2009 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на корить другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пунктом 1 частини 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Наявність грошового зобовязання відповідача (виникло за договором від 28.04.2005 р.) по сплаті позивачу суми страхового відшкодування у розмірі 238 863,87 грн. підтверджується рішенням господарського суду м. Києва від 09.09.2008 р. за участі тих самих сторін, а тому відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України, які не передбачають підставою припинення зобовязання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобовязання, передбачених договором або законом, зобовязання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Належним виконанням зобовязання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обовязки сторін зобовязання.

Саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобовязальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується, що спірне грошове зобовязання у розмірі 238863,87грн. відповідачем своєчасно не виконано.

Зокрема, кошти з рахунку відповідача списані 02.06.2009 р. на підставі платіжної вимоги ВДВС у Печерському РУЮ у м. Києві №288/2 від 26.05.2009 р., а перераховані позивачу платіжним дорученням ВДВС у Печерському РУЮ у м. Києві №288/2 від 07.07.2009 р.

Представниками сторін в судовому засіданні також підтверджено факт надходження позивачу грошових коштів 07.07.2009 р.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Днем виконання грошового зобовязання при стягнення коштів в примусовому порядку є не день списання коштів з рахунку боржника, а момент їх зарахування на рахунок стягувача.

Зазначений висновок ґрунтується в т.ч. на положеннях ст. 43 Закону України "Про виконавче провадження" якою встановлено черговість розподілу стягнутих грошових сум, а також безпосереднім змістом зобовязання по сплаті страхового відшкодування, яке вважається виконаним з моменту фактичного отримання страхувальником суми страхового відшкодування.

Таким чином, спірне грошове зобовязання є припиненим у звязку із виконанням належним чином 07.07.2009 р.

Отже, у заявлений в позові період (з 19.09.2008 р. по 26.06.2009 р.) мало місце прострочення виконання грошового зобовязання по сплаті суми страхового відшкодування у розмірі 238863,87 грн.

Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, правомірним є нарахування інфляційних витрат та 3% річних, які правильно нараховані позивачем на суму основного боргу, а не на загальну суму стягнутих рішенням коштів.

За перерахунком суду розмір інфляційних витрат та 3% річних за визначений в позові період становить 34 396,40 грн. та 5 516,77 грн. відповідно, проте приймаючи до уваги відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, задовольняються у заявленому до стягнення розмірі 31530,03грн. та 5493,87 грн. відповідно.

Стосовно вимог про стягнення пені суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тобто, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за весь період прострочення до подачі позову.

Позивач просить стягнути пеню за прострочення у період з 19.09.2008 р. по 26.06.2009 р.

З урахуванням строку виконання грошового зобовязання по сплаті страхового відшкодування, який встановлений рішенням господарського суду м. Києва від 09.09.2008 р. у справі №18/300, та враховуючи положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування пені припинилось до початку періоду, що визначений позивачем у позові.

Крім того, пеню за інший період стягнуто рішенням господарського суду м. Києва від 09.09.2008 р. у справі №18/300.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ПАТ "СК "Еталон" на користь СПД-ФО Лантінова А.М. інфляційних втрат у розмірі 31 530,03 грн. та 3% річних у розмірі 5 493,87 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (до складу яких включається державне мито за подачу апеляційної та касаційної скарги) покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»(01011, м. Київ, вул. Кутузова, 4-а; ідентифікаційний код 20080515) на користь Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (68800, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) інфляційні втрати у розмірі 31 530 (тридцять одна тисяча пятсот тридцять) грн. 03 коп., 3% річних у розмірі 5 493 (пять тисяч чотириста девяносто три) грн. 87 коп., державне мито у розмірі 740 (сімсот сорок) грн. 48 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 142 (сто сорок дві) грн. 84 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В.Бойко

Дата підписання повного тексту рішення 06.09.2010 р.