Рішення № 11100502, 08.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/24008.09.10 За позовом                    Фірми «Т.М.М»–товариства з обмеженою відповідальністю

До                              Головного управління економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації

Третя особа                    на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Генеральна прокуратура України

Про                               визнання недійсним договору

                                                                                           Суддя Удалова О.Г.

Представники учасників процесу:

Від позивача                    Саєнко Ю.М. (за дов.)

Від відповідача                     Стецина І.В. (за дов.)

Від третьої особи                    Смізюк О.Л. (за дов.)

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулась фірма «Т.М.М»–товариство з обмеженою відповідальністю з позовом до Головного управління економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації про визнання недійсним договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 582 від 26.09.2008 р..

Позовні вимоги мотивовані тим, що, як слідує зі змісту вказаного договору, його укладено відповідно до рішення Київради від 27.02.2003 р. № 271/431 «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва»(з подальшими змінами), в той час як вказане рішення з 01.09.2008 р., тобто ще до укладення договору, втратило свою чинність, а отже, вказаний договір не є дійсним та не породжує жодних прав та обов’язків сторін.

Крім того, позивач зазначає, що 25.12.2008 р. було прийнято Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», який набрав чинності 14.01.2009 р. та відповідно до п. 11 ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень якого втратив свою чинність п. 5 ст. 22 Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ», у зв’язку з чим Київрада не має такої функції як залучення коштів замовників будівництва в порядку пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста.

Також позивач вказав на те, що сплата пайового внеску відповідно до положень ст.ст. 175, 177 Господарського кодексу України є добровільною та здійснюється за умови здійснення будівництва, а спірним договором встановлено шість видів відповідальності позивача за порушення грошових та інших зобов’язань, у той час як жодних штрафних санкцій для відповідача в договорі не передбачено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2010 р порушено провадження у справі № 17/240.

Відповідач письмового відзиву на позов на вимогу суду не надав. У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги відхилив повністю.

Розгляд справи відкладався, ухвалою суду від 05.07.2010 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Генеральну прокуратуру України.

Третя особа в письмових поясненнях зазначила, що вона є стороною спірного договору, однак жодних прав та обов’язків вона за вказаним договором не несе. Крім того, третя особа зауважила на тому, що спірний договір укладено на підставі рішення Київради від 27.02.2003 р. № 271/431, яке втратило чинність на дату укладення договору.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

26.09.2008 р. позивач, відповідач та третя особа уклали договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно –транспортної інфраструктури міста Києва № 582 (далі - Договір).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що його предметом є сплата позивачем пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (пайовий внесок) у зв’язку з будівництвом житлового будинку (загальна площа квартир 31841,36 кв. м.) з вбудованими приміщеннями загальною площею 3054,38 кв. м. (в т. ч. площа спортивно-оздоровчого комплексу 1498,94 кв. м., бару –131,50 кв. м., офісних приміщень –1423,94 кв. м.), підземним паркінгом площею 7072,76 кв. м. та відкритою автостоянкою площею 355,50 кв. м. у провулку Лабораторному, 7 у Печерському районі м. Києва.

Відповідно до п. 1.3 Договору розмір пайового внеску згідно з розрахунками 1, 2, 3, 4, 5 та 6 становить 16596,40 тис. грн. (без ПДВ).

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьої, п’ятою, шостою ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»визначено, що судам необхідно враховувати, що згідно зі статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 648 ЦК України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Як слідує зі змісту Договору, його укладено відповідно до рішення Київської міської ради № 271/431 від 27.02.2003 р. «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва»(далі - Рішення № 271/431).

Проте, згідно з рішенням Київської міської ради від 17 січня 2008 р. № 3/4475 «Про бюджет міста Києва на 2008 рік»Рішення № 271/431 втратило чинність з 1 вересня 2008 року.

Отже, на момент укладення Договору Рішення № 271/431, відповідно до якого укладений Договір, не було чинним, а відтак, Договір не відповідає чинному на дату його укладення законодавству, що є підставою для визнання його недійсним.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено обставини, на які він посилається ні на підставу для задоволення позовних вимог, з огляду на що позовні вимоги позивача про визнання недійсним договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 582 від 26.09.2008 р. є законним та підлягають задоволенню.

З огляду на обставини, викладені вище, та підстави, згідно з якими Договір не може вважатися дійсним, решта посилань позивача на невідповідність Договору чинному законодавству України судом не досліджуються, як такі, що не впливають на вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсними договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 582 від 26.09.2008 р., укладений між фірмою «Т.М.М»–товариством з обмеженою відповідальністю, Головним управління економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації та Генеральною прокуратура України.

Стягнути з Головного управління економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 24262621) на користь фірми «Т.М.М»–товариства з обмеженою відповідальністю (03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б, код 14073675) витрати по сплаті державного мита в сумі 85 (вісімдесят п’ять) грн. та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                                 О. Г. Удалова