Рішення № 111004679, 19.05.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/35037/21

Провадження № 2/761/3500/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 травня 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва в складі головуючої судді Романишеної І.П., розглянувши за правилами спрощеного спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (далі по тексту -позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд:

- стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» з ОСОБА_1 11 969,82 грн заборгованості за спожиту електричну енергію;

- стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» з ОСОБА_1 10,88 грн в рахунок трьох відсотків річних від простроченої суми боргу, 2270,00 судового збору.

В обгрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою на підставі документів про право власності відповідача, на ім`я останньої відкрито особовий рахунок споживача електроенергії № НОМЕР_1 .

Позивач вказує, що відповідач приєдналась до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» на умовах комерційної пропозиції, що опублікована на веб-сайті постачальника, вчинивши фактичне споживання електричної енергії.

Станом на 28 липня 2021 року заборгованість відповідача за спожиту електроенергію становить 11 969,82 грн, яку остання в добровільному порядку не погашає, у зв`язку з чим позивачем на суму заборгованості нараховані три відсотки річних у сумі 10,88 грн.

Зважаючи на те, що відповідач у добровільному порядку наявну суму заборгованості не сплачує, позивач змушений звернутись до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 27 жовтня 2021 року відкрито провадження у справи, вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення копії ухвали суду подати відзив на позовну заяву у відповідності до статті 274 ЦПК України.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач з 23 вересня 2016 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи №72172462 від 23 жовтня 2021 року. На вказану адресу судом направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі, позовну заяву з доданими до неї документами рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням (штрих-код Укрпошти 0305719547473), проте, відповідно до довідки відділення поштового зв`язку копія ухвали суду разом з доданими до неї документами, не вручені та повернуті на адресу суду «адресат відсутні за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно частини 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням пункту 3, пункту 4 частини 1 статті 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок споживача електричної енергії на ім`я ОСОБА_1 № НОМЕР_1 на підставі пред`явлення останньою документів щодо права власності на квартиру.

Судом також встановлено, що станом на день звернення позивача до суду з цим позовом за вказаною вище адресою будь-яких змін щодо власника квартири ні від боржника, ні від третіх осіб до заявника не надходило.

Також, з матеріалів справи вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 споживається електроенергія.

Відповідно до наданого суду розрахунку заборгованості у відповідача станом на 28 липня 2021 року наявна заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 11 969,82 грн.

Враховуючи наявність заборгованості за спожиту електричну енергію, яку відповідач у добровільному порядку не сплачує, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі по тексту - Закон України від 09 листопада 2017 року №2189-VIII) до комунальних послуг, зокрема, відносяться послуги з постачання електричної енергії.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII предметом регулювання відповідно до цього Закону є, зокрема, відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії.

Згідно частини 1 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14 червня 2018 року № 429, Товариству з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» видано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам.

Відповідно до пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13 квітня 2017 року №2019-VIII, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги», яке створене в результаті здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу, упродовж двох років з дня отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії виконує функції постачальника універсальної послуги на території м. Києва, на якій до відокремлення провадив свою діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом вертикально інтегрований суб`єкт господарювання ПРАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (правонаступник ПАТ «Київенерго»).

Суд зазначає, що універсальна послуга - постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України (пункт 93 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13 квітня 2017 року №2019-VIII).

Судом встановлено, що у місті Києві єдиним постачальником універсальної послуги є Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги».

Наведене в сукупності свідчить, що у зв`язку з реформою ринку електричної енергії та у відповідності до Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13 квітня 2017 року №2019-VIII розрахунки за спожиту електроенергію, починаючи з 01 січня 2019 року, проводяться з компанією-постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги».

Так, у відповідності до пункту 3.1.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 (далі по тексту - ПРРЕЕ), електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам до укладення. До договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на своїх офіційних веб-сайтах. Вищезазначений договір є публічним договором приєднання та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України).

Відповідно до пункту 8 постанови НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Згідно з підпунктом 2 пункту 5.5.5. ПРРЕЕ споживач електроенергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до підпунктів 1, 2, 8 пункту 5.2.1 ПРРЕЕ електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів, а також звернутися до оператора системи розподілу стосовно відключення (обмеження) електропостачання на об`єкт споживача у випадках, визначених цими Правилами, крім випадків постачання вразливих споживачів, визначених Кабінетом Міністрів України, та має право на застосування санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії відповідно до вимог законодавства.

Згідно з пунктом 4.12 ПРРЕЕ плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Згідно пункту 4.19 ПРРЕЕ розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції під час укладення відповідного договору).

Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується, зокрема, протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем або в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість виникла з огляду на відсутність оплат боржником та почала формуватись з січня 2019 року.

Так, в умовах реформи ринку електроенергії потрібно розмежовувати функції постачальника універсальної послуги та оператора системи розподілу. Заявник (Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги») як постачальник універсальної послуги здійснює продаж електричної енергії та забезпечує розрахунки, надає споживачам інформацію та консультує відносно споживання електроенергії, пропонує сервіси і продукти по підвищенню енергоефективності, а оператор системи розподілу (у м. Києві це ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі») забезпечує встановлення лічильників електроенергії і фіксує їх показники, забезпечує якість і надійність електропостачання, приєднує споживачів до електромереж і обмежує електропостачання, управляє системою розподілу.

Відповідач приєдналась до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг Товариством з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» на умовах комерційної пропозиції, що опублікована на веб-сайті постачальника, вчинивши фактичне споживання електричної енергії.

Водночас згідно з пунктом 7.5 ПРРЕЕ заборгованість з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником є підставою припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу.

Згідно частини 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 625 ЦК України визначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, за змістом вищенаведеної норми, нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідач, не сплативши у строк вартість послуг, порушив вимоги статті 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до наданого суду розрахунку заборгованості за спожиту електричну енергію станом на 28 липня 2021 року заборгованість відповідача за спожиті послуги складається з: 11 969,82 грн та 10,88 грн - три відсотки річних, нараховані на прострочену суму заборгованості.

Відповідач доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості суду не надав.

Так само, відповідач не надала суду доказів того, що остання не споживає електроенергію за адресою: АДРЕСА_1 .

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позивач обґрунтовано нарахував суми заборгованості за спожиту електричну енергію та трьох відсотків річних, а тому доходить висновку про обгрунтованість заявлених позовних вимог, відповідно, про наявність правових підстав для їх задоволення.

Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

У відповідності до частини 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частинами 1, 7 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року, принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідач процесуальним правом подання відзиву на позовну заяву, не скористався, тому доводи позивача відповідачем не спростовано.

Відповідно до частини 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2 270, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 352-355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» заборгованість за спожиту електричну енергію станом на 28 липня 2021 року у розмірі 11 969,82 грн та три відсотки річних у розмірі 10,88 грн, а разом 11 980,70 грн (одинадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят гривень 70 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги», адреса: 04050, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 31, код ЄДРПОУ 41916045.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення суду складений 19.05.2023 р.

СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА