Ухвала суду № 111003583, 12.05.2023, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/3564/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2023 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

при секретарі судового засідання - ОСОБА_2

з участю:

прокурора - ОСОБА_3

обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисників обвинувачених - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород кримінальне провадження № 303/3564/22, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021070000000102 від 24.03.2021 р. про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України,-

в с т а н о в и в :

В провадженні суду перебуває кримінальне провадження № 303/3564/22, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021070000000102 від 24.03.2021 р. про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України.

До суду 12.05.2023 року від захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_12 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 із тримання під вартою на - домашній арешт в нічний період доби. Клопотання мотивоване тим, що у змісті ухвали відсутнє обгрунтування доведеності того, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбачених статтею 177 КПК України. Суд не звернув увагу на те, що стороною обвинувачення не було вказано у клопотанні про застосування запобіжного заходу обґрунтування наявності одного чи кількох ризиків/підстав, що визначає можливість застосувати той чи інший із встановлених КПК запобіжних заходів та не виконано обов`язок прокурора щодо доведення неможливості застосування інших, більш м`яких видів запобіжних заходів. Також, зазначив, що з боку ОСОБА_4 не було і не буде жодних переховувань від органів досудового розслідування або суду, не було і не буде жодних дій з боку ОСОБА_4 спрямованих на знищення, приховування або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Дії, спрямовані на вплив свідків, потерпілих, експертів чи спеціалістів з боку ОСОБА_4 теж відсутні. Вважає, що прокурором у судовому засіданні не доведено та не надано доказів, які б підтверджували існування ризиків визначених у ст. 177 КПК України, що також підтверджується наступним: підозрюваний не затримувався в порядку ст. 208 КПК України; підозрюваний без вручення повістки прибував до органу досудового розслідування для вручення підозри, допиту в якості підозрюваного, вручення клопотання про обрання запобіжного заходу, вручення заяви про внесення змін до клопотання про застосування запобіжного заходу; підозрюваний без судового виклику прибував до суду для розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, для розгляду заяви про внесення змін до клопотання про застосування запобіжного заходу, для розгляду заяви про відвід судді. Вказує на те, що у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутнє обгрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш мяких запобіжних заходів. Вважає, що зміна запобіжного заходу за клопотанням прокурора від 13.03.2023 року відбулась незаконно.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_12 клопотання про зміну запобіжного заходу підтримав. Надав пояснення аналогічні викладеним у клопотанні. Зазначив, що прокурором не доведено та не надано доказів, які б підтверджували існування ризиків визначених у ст. 177 КПК України, зауважує на належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 . Про відсутність ризику впливу на свідків вказує, що свідки допитані в ході судового розгляду, а відтак просив суд змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт в нічний період доби за місцем проживання з підстав та мотивів викладених у клопотанні. Акцентував увагу суду на практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема на висновках, викладених у рішенні в справі «Харченко проти України», «Маккей проти Обєднаного Королівства», «Медведев та інші проти Франції», «Бойченко проти Молдови».

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_12 про зміну запобіжного заходу заперечив , просив відмовити у його задоволенні, зокрема зазначив, що ризики, через які було змінено відносно ОСОБА_4 запобіжний захід, не зменшились, обставини на які посилається захисник були відомі суду при зміні запобіжного заходу та враховані ним при ухваленні рішення. Обставини, вказані захисником, не є новими, були враховані при зміні відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу із застави на тримання під вартою без визначення розміру застави.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав доводи свого захисника.

Обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та їх захисники в судовому засіданні повністю підтримали позицію захисника ОСОБА_4 - ОСОБА_12 .

Суд, заслухавши доводи учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах заявленого клопотання захисника , приходить до наступного висновку.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 25.08.2022 року обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави в розмірі 205 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 508 605 грн, яку сплачено, та покладено на нього обов`язки відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до суду на першу вимогу; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну. Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 вважався таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави (ч. 4 ст. 202 КПК України).

Вказаний запобіжний захід було обрано за фактом обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.307 КК України.

Як вбачається зі змісту зазначеної ухвали, при її постановленні, з`ясовано всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування до обвинуваченого відповідного запобіжного заходу:

-наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, яка є умовою законності застосування запобіжного заходу. При цьому правильність кваліфікації дій обвинуваченої особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу кримінального правопорушення вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню під час розгляду клопотання про обрання, зміну запобіжного заходу;

-встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України;

-зроблено висновок, що більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою з із можливістю внесення застави не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 та запобігти встановленим ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.03.2023р. клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 із застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави - задоволено, змінено обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави в сумі 508 605,00 грн., обраний ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 серпня 2022 року, на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 (шістдесят) днів, а саме до 28.05.2023 року без визначення розміру застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

За ч. 4 ст. 201 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Частиною 2 ст. 177 КПК України встановлено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Це кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, обвинуваченому вже вручений обвинувальний акт. З огляду на стадію кримінального провадження та зміст самого клопотання, Суд не вирішує питання щодо обґрунтованості підозри, однак оцінює критерії, визначені у статті 178 КПК України, та зазначені прокурором ризики, передбачені пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, та обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому, під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу Суд не перевіряє обґрунтованість самих підстав застосування запобіжного заходу, а заявником не можуть ставитися під сумнів висновки, які були покладені в основу такого рішення слідчого судді, суду. Зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про обрання запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну, зменшення або збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Тому Суд не переглядає рішення про застосування запобіжного заходу, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює факти, що виникають у зв`язку з плином кримінального провадження і можуть вплинути на застосований до обвинуваченого відповідний захід або спосіб його виконання. Такий висновок опосередковано ґрунтується і на приписах ч. 5 ст. 201 КПК України, яка унеможливлює подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником клопотання про зміну запобіжного заходу протягом тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Заявляючи клопотання про зміну запобіжного заходу, захисник ОСОБА_12 посилаючись на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, належну процесуальну поведінку обвинуваченого , незгоду з рішенням суду про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 із застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, відсутність обгрунтування в ухвалі суду неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш мяких запобіжних заходів ставить питання щодо зміни застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт в нічний період доби за місцем проживання.

Із змісту клопотання захисника ОСОБА_12 про зміну запобіжного заходу, вбачається, що останній висловлює не згоду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та вказує на його недоліки та висловлює не згоду з процесуальним рішенням суду про застосування запобіжного заходу та про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 .

Слід звернути увагу на те, що при розгляді клопотання, захисника ОСОБА_12 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 суд не надає оцінку дотриманню вимог Закону при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу та ухвали про зміну запобіжного заходу, якою ОСОБА_4 змінено запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, та її законності, що є виключно прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою без визначення розміру застави на запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний період доби за місцем проживання.

Таким чином, враховуючи доводи клопотання, беручи до уваги положення ст. 201 та ч. 3 ст. 26 КПК України, судом при розгляді поданого клопотання, на підставі наданих доказів, встановлюється наявність/відсутність ризиків, які були встановлені при зміні обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу ; можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, що не пов`язаний із триманням ОСОБА_4 під вартою.

Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Так, при застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави, судом було встановлено наявність трьох ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином.

Суд зазначає, що ризики передбачені п.п.1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України встановлені судом під час обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, з визначенням застави, які наразі залишаються реальними і триваючими і продовжують об`єктивно існувати.

Існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, було встановлено ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 25.08.2022 року. Зазначені ризики на даний час не зменшились та зберігають свою актуальність.

Так, при зміні обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави судом було встановлено наявність чотирьох ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним, обвинуваченим зазначених дій. При цьому Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) слідчий суддя, суд використовує для перевірки продовження існування ризиків, які стали підставою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у цьому кримінальному провадженні та в подальшому його зміні.

На переконання суду, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).

У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року, ЄСПЛ зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Дані про особу ОСОБА_4 : раніше не судимий, має місце проживання, офіційно не працює, що свідчить про відсутність тісних соціальних звязків та підтверджує існування ризиків, а відтак дані про особу суд визнає такими, що не спростовують визнані доведеними вказані вище ризики.

Кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 , належить до особливо тяжких злочинів, за який передбачено відповідальність у виді позбавлення волі строком від 9 до 12 років з конфіскацією майна, з неможливістю застосування процедури, передбаченої ч. 1 ст. 75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробовуванням). Дана обставина, може спонукати обвинуваченого до переховування від суду.

Крім того, ризик переховування від суду становить собою не лише можливість виїхати та перебувати за кордоном, оскільки таке переховування можливе і на території України.

З огляду на зазначене, а також в сукупності з іншими встановленими судом обставинами, передбаченими ст. 178 КПК України, суд дійшов висновку про продовження існування ризику переховування від суду, а належна процесуальна поведінка ОСОБА_4 у статусі обвинуваченого не може свідчити про відсутність даного ризику.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків

Встановлена кримінальним процессуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні ( ст. 23,224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Суд вважає ризик впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні обгрунтованим, оскільки їх показання відповідно, є процессуальними джерелами доказів ( ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування.

Також дотепер судом не допитано всіх свідків. ( двоє свідків зі сторони обвинувачення в ході судового розгляду не допитані і не зявляються до суду навіть після отримання ними судового виклику)

Тож суд не виключає можливості незаконного впливу на свідків з боку обвинуваченого з використанням свого кола звязків з метою схилити їх до зміни показань під час допиту у суді, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

З огляду на зазначене, а також в сукупності з іншими встановленими судом обставинами, суд дійшов висновку про продовження існування ризику незаконного впливу на свідків.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином

З метою уникнення кримінальної відповідальності обвинувачений ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Суд вважає реальним існування ризику перешкодж ати кримінальному провадженню іншим чином, з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_4 з метою уникнення кримінальної відповідальності матиме можливість домовлятись із іншими співучасниками злочину, про спільну позицію та процесуальну поведінку, консультуватись з приводу можливих способів уникнення від передбаченої законом відповідальності.

Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.

Про наявність та продовження існування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення , свідчить наступне.

Суд, зважає на те, що після обрання попереднього запобіжного заходу ( ухвала Ужгородського міськрайонного суду від 25.08.2022 року), ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні нового кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, а відтак зявився ще один ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вагомість якого є значно висока, і який на даний час продовжує існувати і бути реальним.

Зокрема, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,що відноситься до категорії особливо тяжких злочинів. Будучи обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні нового умисного кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України щодо переправлення осіб через державний кордон України, відповідно до якого особи призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон, що відноситься до категорії тяжких злочинів, що свідчить про його схильність до вчинення злочинів.

З моменту перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під дією запобіжного заходу у виді застави у даному кримінальному провадженні , йому оголошено про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 332 КК України .

З огляду на зазначене, а також в сукупності з іншими встановленими судом обставинами, зокрема обвинувачений офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела прибутків, а тому не має сталих соціальних зв`язків, суд дійшов висновку про продовження існування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином , судом констатовано продовження існування чотирьох ризиків - переховування від суду, незаконного впливу на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, передбачених п.п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Добросовісне виконання ОСОБА_4 процесуальних обов`язків саме по собі не спростовує і не нівелює ризиків, про які йдеться вище та в ухвалі суду про застосування запобіжного заходу та про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 . Виконання процесуальних обов`язків є обов`язковим для особи, щодо якої вони встановлені приписами кримінального процесуального закону, їх виконання не можна представляти як таке, що залежить від волі підозрюваного (обвинуваченого) і, тим більше, обумовлює скасування чи зміну запобіжного заходу. Більше того, визначені статтею 42 КПК України процесуальні обов`язки діють незалежно від основного запобіжного заходу, отже їх виконання саме по собі не може впливати на суть та порядок виконання запобіжного заходу.

За наведених обставин суд вважає, що на даний час жоден із більш м`яких запобіжних заходів , в тому числі і домашній арешт не зможе запобігти встановленим ризикам, які є реальними та продовжують існувати.

Таким чином, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, у сукупності з відомостями, що характеризують його як особу, дає підстави вважати, що значущість зазначених ризиків є досить високою, вони є триваючими , а більш м`який запобіжний захід не дає змоги запобігти переліченим ризикам.

Окрім того суд наголошує на тому, що при вирішенні клопотання. Про зміну запобіжного заходу суд не вирішує питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 307 КК України, а виходить лише з фактичних даних, що містяться в матеріалах кримінального провадження

Суд, звертає увагу сторони захисту на те, що питання щодо доведеності чи недоведеності вини обвинуваченого не являється предметом розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного,обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Суд звертає увагу на спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на недостатність застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам, на переконання Суду, в актуальних умовах стану кримінального провадження, забезпечити дієвість кримінального провадження здатний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, а відтак суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни застосованого до ОСОБА_4 запобіжного заходу, оскільки більш м`який запобіжний захід не здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого у даному кримінальному провадженні.

За такого, у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_12 , слід відмовити.

Керуючись ст.ст.201,372-376 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_12 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з тримання під вартою на домашній арешт в нічний період доби за місцем проживання - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали оголошено 16.05.2023 року о 15 год. 50 хв.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1