Ухвала суду № 111003440, 22.05.2023, Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/2732/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2023 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва в складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

представника потерпілого - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100120000043 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Шрома Сухумського району, Абхазія, громадянина України, вдівця, приватного підприємця, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України,

встановив:

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля являється об`єктом права власності Українського народу.

Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Частинами 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності на право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності в межах їх повноважень. Набуття права на землю громадянами та юридичним особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки вникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельними ділянками посвідчується державними актами. Пунктом «б» ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни несуть кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття - це будь - які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно ч. 1 ст. 112 Земельного кодексу України, охоронні зони створюються:

а)навколо особливо цінних природних об`єктів, об`єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів;

б)уздовж ліній зв`язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти.

Частина 2 вказаної статті передбачає, що правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України.

Так, всупереч зазначеним нормам законодавства, у 2012 році у ОСОБА_4 винник злочинний умисел направлений на самовільне будівництво одноповерхової споруди на самовільно занятій земельній ділянці, яка розташовується за адресою: м. Київ, Подільський р-н, вул. Сагайдачного, 23/8, кадастровий квартал 8000000000:85:389 площею 0,0046 га, усвідомлюючи те, що вказана земельна ділянка розташована в охоронних зонах.

Реалізуючи злочинний умисел направлений на самовільне будівництво одноповерхової споруди на самовільно зайнятій земельній ділянці за адресою: м. Київ, Подільський р-н, вул. Сагайдачного, 23/8, кадастровий квартал 8000000000:85:389, яка розташована в охоронних зонах, ОСОБА_4 , не маючи рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу у власність чи надання у користування земельної ділянки, а також не маючи дозвільних документів на будівництво одноповерхової споруди, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, ОСОБА_4 у 2012 році здійснив самовільне будівництво одноповерхової споруди, на самовільно зайнятій земельній ділянці, яка розташовується за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий квартал 8000000000:85:389 площею 0,0046 га, яка розташована в наступних охоронних зонах:

-зона охорони III категорії пам`ятки національного значення Андріївської церкви (Наказ Міністерства культури України від 10.02.2014 № 65);

-межі Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ» (постанова Ради Міністрів УРСР від 18 травня 1987 р. № 183);

-центральний історичний ареал міста Києва (наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 № 599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва»);

-територія пам`ятки археології місцевого значення «Культурний шар Подолу ІХ-ХУІІІ ст.» (рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 17.11.1987 №1112);

-пам`ятки ландшафту, історії місцевого значення «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра» (наказ Міністерства культури і туризму України від 03.02.2010 № 58/0/16-10 у редакції наказу Міністерства культури і туризму України від 16.06.2011 № 453/0/16/11);

-охоронювані зони електричних мереж відповідно до п. 7 Правил охорони електричних мереж (ПОЕМ), затверджених постановою КМУ від 27.12.2022 №1455.

Реалізувавши свій злочинний умисел ОСОБА_4 у 2012 році здійснив самовільне будівництво без погодженого у встановленому порядку проекту та без відповідного дозволу на виконання будівельних робіт одноповерхової споруди на самовільно зайнятій земельній ділянці, яка розташована в охоронних зонах, площею 0,0046 га, за адресою: м. Київ, Подільський р-н, вул. Сагайдачного, 23/8, кадастровий квартал 8000000000:85:389 та по теперішній час продовжує використовувати самовільно збудовану одноповерхову споруду на самовільно зайнятій земельній ділянці, в охоронних зонах, за вищевказаною адресою.

Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи № СЕ-19/111-23/2779-ЗТ площа земельної ділянки, що знаходиться під спорудою закладу громадського харчування " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до «Плану земельної ділянки АДРЕСА_2 », що виконаний КОФ ДЗК у 2023 році складає 46,25 м2, тобто 0,0046 га.

Вказані дії ОСОБА_4 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 4 ст. 197-1 КК України, а саме самовільне будівництво споруди на самовільно зайнятій земельній ділянці щодо земель в охоронних зонах.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 звернулись до суду із клопотанням про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 197-1 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України. Захисник зазначив, що злочин, передбачений ст.197-1 КК України, визнається закінченим з моменту самовільного зайняття земельної ділянки і настання суспільно-небезпечних наслідків. Так, злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 є нетяжким, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , вчинено у період до 2012 року, тобто з часу вчинення минуло більше 10 років, перебіг давності не переривався, що є підставою для звільнення обвинуваченого на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заперечила проти звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України. Зазначила, що є злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , є триваючим, останній продовжує користуватись земельною ділянкою з самобудовою і 01.09.2023 року передав в оренду.

Представник потерпілого - Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_6 заперечив щодо поданого стороною захисту клопотання про закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України.

Розглянувши клопотання, заслухавши учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Приписами частини 3 статті 288 КПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 04 червня 2020 року (справа №127/26665/16-к; провадження №51-1066км20), положеннями ч. 4 ст. 286 КПК визначено, що в разі, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Ця норма, як і положення ст. 49 КК України є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов`язок розглянути відповідне питання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 4 ст. 197-1 КК України - самовільне будівництво споруди на самовільно зайнятій земельній ділянці щодо земель в охоронних зонах.

Зазначене кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, з дня вчинення кримінального правопорушення минуло понад десять років, перебіг давності не зупинявся та не переривався, що є підставою, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст. 284 КПК України та ст.49 КК України для звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, крім того, обвинувачений ОСОБА_4 не заперечує щодо закриття кримінального провадження з цих підстав.

ОСОБА_4 зрозуміле його право на таке звільнення, а також суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. При цьому обвинувачений просив звільнити його від кримінальної відповідальності та кримінальне провадження закрити.

Цивільний позов, речові докази відсутні.

Стосовно стягнення процесуальних витрат у кримінальному провадженні, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові ОП ККС ВС від 12.09.2022 (справа №203/241/17, провадження №51-4251кмо21), якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

Враховуючи викладене, витрати за проведення експертизи у кримінальному провадженні слід віднести на рахунок держави.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не обирався.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. 49 КК України, ст. 284-286,369-372 КПК України, суд

постановив:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 197-1 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100120000043 - закрити.

Витрати за проведення експертизи у кримінальному провадженні слід віднести на рахунок держави.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення через Подільський районний суд м. Києва.

Ухвала набирає законної сили на наступний день після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено і оголошено о 17 год. 45 хв. 22.05.2023 року.

СуддяОСОБА_1