Постанова № 110999, 30.08.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.06 р. Справа № 31/182а

Суддя господарського суду Донецької області Ушенко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні при секретарі судового засідання Москалик В.В., справу

за позовом: ТОВ „Агрофірма „Колос” с. Мемрик

до відповідача: Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових-повідомлень рішень №№0000522340/0, 0000532340/0 від 06.06.06р.

За участю представників сторін:

від позивача: Василенко А.І. – довіреність від 21.08.06р.

від відповідача: Луценко С.А. – довіреність б/н від 04.07.06р.

Горбань Л.П. – довіреність б/н від 20.07.06р.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Колос” с. Мемрик звернулось із позовом до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №№0000522340/0, 0000532340/0 від 06.06.06р.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що застосування штрафних санкцій до нього як платника податку – сільськогосподарського товаровиробника за порушення вимог п. 11.21, п. 11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” законодавством не передбачено, тому застосування до нього штрафних санкцій з підстав нецільового використання коштів ПДВ щодо операцій з продажу товарів власного виробництва на його думку є неправомірним.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на приписи п. 11.21, 11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” та постанови КМУ № 271 від 26.02.1999р. та від 12.05.99р. № 805, акт планової документальної перевірки № 36-23-0-30790503 від 29.05.06р., проведеної у позивача з питань дотримання податкового законодавства, в якому зафіксовані факти нецільового використання сум ПДВ, нарахованого з операцій позивача як сільськогосподарського товаровиробника з продажу товарів власного виробництва.

Судовий розгляд справи здійснено за нормами КАС України відповідно до п. 6, 7 розділу “Прикінцеві та Перехідні положення” КАС України.

В судовому засіданні вівся протокол судового засідання.

Провадження у справі зупинялось відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 156 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в судовому засіданні докази, надані сторонами, господарський суд встановив наступне.

В травні 2006р. Красноармійською ОДПІ проведена планова виїзна документальна перевірка у позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, про що складено акт перевірки № 36-23-0-30790503 від 29.05.06р., в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 11.21, 11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме: неповне перерахування на окремі (спеціальні) рахунки сум податку на додану вартість по спеціальній декларації з ПДВ №1 (тваринництво) у сумі 20447грн., в т.ч. 2003р. – 8692грн., 2004р. – 5179грн., 2005р. – 6576 грн. Крім того, в порушення вимог постанови КМУ № 805 від 12.05.99р. “Про порядок нарахування, виплати і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі”, та постанови КМУ № 271 від 26.02.99р. “Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками – платниками ПДВ щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини” підприємством використовувались акумульовані кошти не за цільовим призначенням у сумі 22305,42грн., в т.ч. по декларації № 1 (тваринництво) – 14 365,42грн. – використано на придбання насіння соняшника, гербіцидів, послуг по аналізу сільськогосподарської продукції (насіння), апробації пшениці, що не відноситься на думку ОДПІ до витрат виробництва тваринницької продукції і 8000грн. – по декларації № 2 (рослинництво) – послуги хімічної обробки полів, оскільки ці витрати не відносяться до матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

За результатами перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 06.06.06р. № 0000522340/0, яким застосована до позивача штрафна санкція з ПДВ у сумі 34812грн. за порушення п. 11.21 ст.. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” (по декларації № 1) та № 0000532340/0 від 06.06.06р., яким застосована штрафна санкція у сумі 8000грн. за порушення п. 11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” (по декларації № 2). Правові підстави застосування штрафних санкцій в податкових повідомленнях-рішеннях не зазначені.

Господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Позивач є сільськогосподарським товаровиробником, який щомісяця надає до Красно армійської ОДПІ 3 види податкових декларацій з ПДВ:

- декларація № 1, у якій відображаються податкові зобов’язання і податковий кредит по операціях з продажу продукції власного виробництва (м’яса, молока і м’ясопродуктів – тваринництво) – відповідно до п. 11.21 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”;

- декларація № 2 – в якій відображаються податкові зобов’язання та податковий кредит по операціям з продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва (продукція рослинництва) відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”;

- декларація № 3 – в якій відображаються податкові зобов’язання та податковий кредит по операціям із продажу продукції не власного виробництва.

Відповідно до абз. 2 п. 11.21 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м’ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється КМУ, який на виконання зазначеної норми прийняв постанову № 805 від 12.05.99р. “Про порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським виробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі”.

Відповідно до приписів п. 15 даного Порядку сільськогосподарські підприємства ведуть окремий облік розрахунків з ПДВ.

На підставі даних бухгалтерського обліку сільськогосподарські товаровиробники щомісяця складають окрему податкову декларацію з ПДВ із реалізованих ними молока, худоби, птиці, вовни, а також молочної продукції та м’ясопродуктів, вироблених у власних цехах (декларація № 1). Одночасно з декларацією з ПДВ за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до ДПС за місцем реєстрації довідку про цільове використання ПДВ за попередній звітний період.

Залишок податкових зобов’язань відповідно до декларації з ПДВ із реалізованої зазначеної продукції, тобто різниця між ПДВ, отриманим від покупців, та ПДВ, сплаченим постачальникам, перераховується підприємством з поточного на окремий рахунок.

Зазначені кошти, перераховані сільськогосподарськими підприємствами на окремий рахунок, використовуються ними на підтримку власного виробництва продукції тваринництва та птахівництва. У разі нецільового використання цих коштів вони стягуються до державного бюджету відповідно до законодавства.

Контроль за правильністю визначення сум ПДВ, їх перерахування на окремі рахунки та використанням коштів податку на додану вартість здійснюють управління агропромислового комплексу місцевих державних адміністрацій, споживчі товариства разом з відповідними органами ДПС та фінансовими органами.

В Порядку визначено цілі, на які може бути спрямований ПДВ за реалізовані молоко та вироблену молочну продукцію, а саме на придбання приладів і реактивів, необхідних для визначення якісних показників молока і молочної продукції, фільтруючих матеріалів, холодильного обладнання та доїльних установок, у разі неналежного забезпечення ними сільськогосподарських підприємств.

Крім того, відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість” до 01.01.06р. була зупинена дія п. 7.7 ст. 7, п. 10.1, 10.2 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині сплати до бюджету ПДВ щодо операцій з поставки товарів власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів) виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (за винятком операцій з поставки молока та м’яса живою вагою), що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Сторонами не оспорюється право позивача на особливий порядок сплати ПДВ за умовами даної норми.

ПДВ по цим операціям (декларація № 2 – рослинництво) залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника і використовується ним на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

У разі нецільового використання акумульованих коштів, вони стягуються до Держбюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції цих коштів та їх використання визначений постановою КМУ № 271 від 26.02.99р.

Актом перевірки зафіксовано, що акумульовані кошти використовувались не за цільовим призначенням, а саме:

- по декларації № 1 (тваринництво) кошти у сумі 14365,42грн., витрачені на придбання насіння соняшника, гербіцидів, послуг по аналізу сільськогосподарської продукції, апробації пшениці, що не є цільовим використанням на виробництво тваринницької продукції відповідно до постанови КМУ № 805 від 12.05.99р.;

- по декларації № 2 (рослинництво): кошти у сумі 8000грн., витрачені на послуги хімічної обробки полів, що за висновком ДПІ не відноситься до витрат на придбання матеріально-технічних ресурсів відповідно до постанови КМУ від 26.02.99р. № 271.

Загальна сума таких нецільових витрат по декларації № 1 та декларації № 2 складає за даними перевірки 22365,42грн.

Крім того, відповідачем зазначено, що позивач не перерахував на окремий рахунок податок на додану вартість по декларації № 1 (тваринництво) у сумі 20447грн. за 2003-2005р., що на думку ОДПІ є нецільовим використанням цих коштів відповідно до п. 11.21 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість” та постанови КМУ № 805 від 12.05.99р.

Разом з тим, відповідно до п. 7 „Порядку нарахування, виплати і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі”, затвердж. Постановою КМУ № 805 від 12.05.99р., не перерахування на окремі рахунки коштів розцінюється як використання їх за нецільовим призначенням тільки відносно сум дотацій, які підлягали перерахуванню з окремого рахунку переробними підприємствами на окремі рахунки сільськогосподарським товаровиробникам за здані молоко і м’ясо в живій вазі за звітний період.

Господарський суд вважає, що позивачем були допущені окремі порушення в порядку використання акумульованих коштів відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість” та постанови КМУ № 271 від 26.02.99р., однак ні п. 11.29 Закону України „Про податок на додану вартість”, ні постановою КМУ № 271 від 26.02.99р. не визначена відповідальність сільськогосподарського товаровиробника за дані порушення у вигляді штрафних санкцій, тому у ДПІ були відсутні підстави для їх застосування.

Приписами норм зазначеного Закону та постанови КМУ визначено, що суми коштів, використаних за нецільовим призначенням стягуються до Державного бюджету України у безспірному порядку, тобто встановлення зазначених порушень спричинює настання можливих негативних наслідків для платника податку, пов’язаних з матеріальною відповідальністю, розмір якої обмежений сумою коштів, використаних не за цільовим призначенням.

Зазначений вид відповідальності не є по своїй суті фінансовою санкцією.

Підстави застосування та види штрафних санкцій за порушення податкового законодавства визначені в ст.. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, однак обставини, за якими ОДПІ застосувала штрафні санкції шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень в ст.. 17 зазначеного Закону не передбачені і більш того, правова норма застосування штрафних санкцій у спірних податкових повідомленнях-рішеннях податковим органом не визначена.

Види та підстави, а також повноваження податкових органів щодо застосування штрафних санкцій за інші порушення, що не пов’язані з оподаткуванням, передбачені іншими Законами, які не мають відношення до встановлених під час перевірки порушень.

Суд також зазначає, що контроль за цільовим використанням податку на додану вартість, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника та сум дотацій, які нараховуються переробними підприємствами і перераховуються сільськогосподарським товаровиробникам, здійснюється також управліннями агропромислового комплексу райдержадміністрацій, споживчими спілками системи „Укоопспілка” та фінансовими органами, які не були залучені податковим органом до перевірки з метою правильного визначення цільового призначення використаних коштів.

За результатами розгляду справи судові витрати позивача підлягають відшкодуванню з коштів Держбюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 11 Закону України „Про податок на додану вартість”, постановами КМУ № 271 від 26.02.99р. та № 805 від 12.05.99р., ст.. 2, 17, 71, 72, 86, 94, 153, 158-163, 185, 186, 254 КАС України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Колос” с. Мемрик до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових-повідомлень рішень №№0000522340/0, 0000532340/0 від 06.06.06р. задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсними повністю податкові повідомлення-рішення Красно армійської ОДПІ № 0000522340/0 від 06.06.06р. про застосування штрафних санкцій з ПДВ у сумі 34812грн. та № 0000532340/0 від 06.06.06р. про застосування штрафних санкцій з ПДВ у сумі 8000грн.

Стягнути з коштів Держбюджету України на користь ТОВ „Агрофірма „Колос” с.Мемрик судовий збір у сумі 3,40грн.

Вступну та резолютивну частини постанови долучити до справи.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного господарського суду шляхом подання через господарський суд Донецької області заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту постанови та подачі протягом 20 днів апеляційної скарги з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 04.09.06 р.

Суддя Ушенко Л.В.