Рішення № 110998751, 10.05.2023, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№367/9012/21

Провадження № 2/938/54/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2023 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі:

головуючого судді Джуса Р.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Мартищук Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1 ,

до відповідача: ОСОБА_2 ,

за участю:

третьої особи №1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області,

третьої особи №2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -

Виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області (орган опіки та піклування),

про: позбавлення батьківських прав,

за участю представників:

від позивача: представник -адвокат Філіповська В.В.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи №1: не з`явився;

від третьої особи№2: не з`явився;

Обставини справи.

ОСОБА_1 звернулася до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області від 26.09.2022, позовну заяву передано за підсудністю до Верховинського районного суду Івано-Франківської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2022, для розгляду даної справи визначено суддю Джуса Р.В.

Ухвалою суду від 29.12.2022 відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання на 17.01.2023. Також даною ухвалою суду залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області.

Подальший хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

Зокрема ухвалою від 23.02.2023 судом залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-Виконавчий комітет Бучанської міської ради Київської області (орган опіки та піклування), продовжено строк підготовчого провадження у справі №367/9012/21 на 30 днів, та відкладено підготовче засідання у справі на 16.03.2023.

Ухвалою від 28.03.2023 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 19.04.2023

В судове засідання 19.04.2023 не з`явилися всі учасники справи. Про дату час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому процесуальним законом порядку.

Зокрема, позивач та її представник причин неявки не повідомили.

Відповідач в судове засідання не з`явився, судову повістку про виклик до суду на 19.04.2023 отримав, завчасно, а саме - 11.04.2023, що підтверджується рекомендованим повідомлення м про вручення судової повістки №7656100008066.

Від третьої особи №1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області на електронну адресу суду надійшла заява, в якій вона просить розгляд справи проводити за відсутності представника міської ради.

Третя особа №2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Виконавчий комітет Бучанської міської ради Київської області (орган опіки та піклування), причини неявки не повідомив.

З наведених підстав розгляд справи було відкладено на 10.05.2023.

В судове засідання 10.05.2023 з`явився представник позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №7870100716372.

Третя особа №1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області, не забезпечила явки представника в судове засідання, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №7870100716500.В матеріалах справи наявна заява, в якій третя особа просить суд проводити розгляд справи за відсутності представника міської ради.

Третя особа №2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Виконавчий комітет Бучанської міської ради Київської області (орган опіки та піклування), також не забезпечила явки представника в судове засідання, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №7870100716534.

Представник позивача просила суд проводити розгляд справи без участі її довірительки, відповідача та представників третіх осіб. Звернула увагу на те, що позивачка разом із дочкою перебувають за межами України та вона немає змоги з`явитись до суду, а відповідач та треті особи будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, повторно до суду не з`явились.

Також зазначила, що зверталась до органу опіки та піклування Виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області, та згідно отриманої в них інформації, орган опіки не має змоги надати висновок щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав, через перебування позивачки разом із дочкою за кордоном.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із п.1 ч.3 ст . 223 ЦПК України, законодавець визначив, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, якщо такий учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання.

Відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи наведені обставини су дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі відповідача та представників третіх осіб.

В судовому засіданні 10.05.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка посилається на те, що 03.04.2018 року вона одружилась із відповідачем, однак шлюб виявився невдалим, вони не зійшлись характерами та не мають спільних інтересів. Починаючи із 2019 року вони спільно не проживають. Від шлюбу у них народилась дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебуває на її утриманні та проживає разом із нею. Відповідач не проживає з ними ще до моменту народження дитини, жодного разу не бачив дитину та не відвідував її, не приймає жодної участі у її вихованні та утриманні. Всі питання щодо виховання дочки, вона вирішує самостійно. При народженні дочці було встановлено діагноз вроджене правобічне незрощення верхньої губи, альвеорного паростка, у зв`язку із чим 19.11.2019 було проведено оперативне втручання. Однак відповідач участі у витратах на лікування дитини не брав.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила суд їх задовільнити з підстав наведених у позовній заяві та матеріалах справи. Звернула увагу на те, що відповідач жодного разу не бачив дитину, не допомагав позивачці ні під час народження дитини ні після її народження, не цікавиться здоров`ям та вихованням дитини, не приймає участі в її утриманні, лікуванні, вихованні.

Також зауважила, що у зв`язку із військовими діями на території України, позивач разом із дочкою виїхала за межі України, та на даний час перебувають за кордоном.

Правова позиція відповідача.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, відзиву на позов чи будь-яких письмових пояснень по суті спору не подав.

Правова позиція третьої особи №1.

Третя особа - Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області, письмового висновку, що до розв`язання спору між позивачем і відповідачем не надала.

Подала заяву в якій зазначила, що позивач ОСОБА_1 разом із донькою мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до адміністративно-територіального поділу України м. Буча відноситься до окремої об`єднаної територіальної громади з центром в м.Буча. Територіальна громада має єдиний представницький орган -Бучанську міську раду. Натомість, місто Ірпінь відноситься до окремої територіальної громади - Ірпінська міська територіальна громада , та має свій окремий представницький орган - Ірпінську міську раду.

Посилається на те, що зв`язку із тим, що позивач із дочкою не проживають на території Ірпінської міської територіальної громади, Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області, немає повноважень на надання висновку, що до розв`язання спору між позивачем і відповідачем.

Правова позиція третьої особи №2.

Третя особа - Виконавчий комітет Бучанської міської ради Київської області, письмового висновку, щодо розв`язання спору, між позивачем і відповідачем не надала. На адресу суду надійшли письмові пояснення, за підписом заступника міського голови, в якому він повідомив суд, що виконати ухвалу суду в частині надання письмового висновку щодо розв`язання спору про позбавлення батьківських прав, не видається можливим оскільки під час проведення обстеження житлово-побутових умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 , було встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із малолітньою дитиною ОСОБА_4 , 17.07.2007 року з 20.03.2022 не проживають за вищевказаною адресою та на теперішній час проживають за межами України в Польщі, повертатися не планують.

Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , було укладено шлюб, який зареєстровано 03 квітня 2018 року у Бучанському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис №53. Після державної реєстрації шлюбу, чоловік та дружина обрали прізвище « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 від 03.04.2018.

Від спільного подружнього життя у сторін народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданою 23.07.2019 Бучанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного (амбулаторного) хворого від 20.05.2020 №828, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поставлено діагноз: вроджене правобічне незрощення верхньої губи, альвеарного паростка, та 19.11.2019 проведено лікування.

Згідно витягу із Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання №3215-1770597-2018 від 04.07.2018 та довідки Відділу реєстрації місця проживання Бучанської міської ради від 06.08.2019 №1301/8377, ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , разом із батьком ОСОБА_7 , матір`ю ОСОБА_8 та сестрою ОСОБА_9 .

Оцінка суду.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Конституції України, СК України, Закону України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини, прийнятою 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою ВР №789-XII від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенції про права дитини).

У відповідності до ч. 2,3 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно постанови № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У Преамбулі Конвенції проголошено, що діти мають право на особливе піклування і допомогу, а також що дитині мають бути надані необхідні захист і сприяння, з тим щоб вона могла повністю покласти на себе зобов`язання в рамках суспільства, визнано, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.

Статтею 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо і лише за наявності вини у їхніх діях. Питання щодо сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

Дитині, здатній сформулювати власні погляди, згідно ст. 12 Конвенції, забезпечується право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Крім цього, статтею 18 Конвенції про права дитини визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Статтею 59 Закону України «Про освіту», статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачені обов`язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини, відповідно до яких батьки зобов`язані виховувати дітей в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, поважати гідність дитини, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної середньої освіти та ін.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Як роз`яснив у своїй постанові Пленум Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно з ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Верховний Суд у своїй постанові від 26.12.2018 у справі № 404/6391/16-ц дійшов висновку, що обов`язковим елементом позбавлення батьківських прав є встановлення судом винності в умисному ухиленні батька від виконання його батьківських обов`язків.

Також Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц.

Згідно ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Одночасно, у відповідності до положень ст.76 ЦПК України доказування у цивільних справах здійснюється за допомогою визначених засобів доказування, зокрема письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

За змістом положень ЦПК України:

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч.ч.3 і 4 ст.12 ЦПК України);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 13 ЦПК України);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Звертаючись до суду із позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, ОСОБА_1 , як на підставу заявлених вимог, посилалась на те, що відповідач, ще до народження їх спільної дитини залишив сім`ю, та починаючи із 2019 року вони спільно не проживають. Натомість їх спільна донька, ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на її утриманні та проживає разом із нею. Позивач стверджує, що відповідач жодного разу не бачив дитину та не відвідував її, не приймає жодної участі у її вихованні та утриманні, а всі питання щодо виховання дочки, вона вирішує самостійно. Також позивач зазначає, що при народженні дочці було встановлено діагноз вроджене правобічне незрощення верхньої губи, альвеорного паростка, у зв`язку із чим 19.11.2019 було проведено оперативне втручання, оплату за яке вона провела самостійно, а відповідач участі у витратах на лікування дитини не брав.

На підтвердження зазначених обставин позивачкою представлено суду наступні докази, а саме: копію свідоцтва про шлюб між позивачкою та відповідачкою серія НОМЕР_1 від 03.04.2018; копію свідоцтва про народження дочки ОСОБА_3 , серія НОМЕР_2 , виданою 23.07.2019 Бучанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області; витяг із Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання №3215-1770597-2018 від 04.07.2018; довідку Відділу реєстрації місця проживання Бучанської міської ради від 06.08.2019 №1301/8377; виписку із медичної карти стаціонарного (амбулаторного) хворого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 20.05.2020 №828.

Так, судом в судовому засіданні безспірно встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сторони у справі, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

З представлених позивачем доказів, а саме витягу із Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання №3215-1770597-2018 від 04.07.2018 та довідки Відділу реєстрації місця проживання Бучанської міської ради від 06.08.2019 №1301/8377, вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , разом із батьком ОСОБА_7 , матір`ю ОСОБА_8 та сестрою ОСОБА_9 . Вказані документи підтверджують місце проживання позивачки, однак, не містять інформації щодо місця проживання дитини.

В позовній заяві позивач зазначає, що її малолітня донька ОСОБА_3 , проживає разом із нею та перебуває на її утриманні, однак доказів які б підтверджували вказані обставини, суду не надає.

Натомість, як вбачається із довідки Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМСУ у Івано-Франківській області від 08.09.2022, відповідач ОСОБА_2 , зареєстрований та проживає у с.Дземброня Верховинського району, Івано-Франківської області.

В судовому засіданні під час розгляду справи, представник позивача зазначили, що ОСОБА_1 разом із дочкою ОСОБА_3 , у зв`язку із військовими діями на території України, виїхала за межі України, та на даний час перебувають за кордоном.

Вказана обставини знайшла своє підтвердження і у листі органу опіки і піклування - Виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області. Зокрема в процесі підготовки письмового висновку, щодо розв`язання вказаного спору, органом опіки та піклування під час проведення обстеження житлово-побутових умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 , було встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із малолітньою дитиною ОСОБА_4 , 17.07.2007 року з 20.03.2022 не проживають за вищевказаною адресою та на теперішній час проживають за межами України в Польщі, і повертатися не планують.

Суд звертає увагу на те, що саме із вказаних підстав, орган опіки і піклування не зміг надати свій висновок щодо розв`язання вказаного спору.

Також позивач стверджує, що їх із відповідачем спільна дочка, у листопаді 2019 року отримала необхідне лікування, участі у якому відповідач не брав. Проте належних доказів вказаного не долучає.

Так, згідно долученої позивачкою виписки із медичної карти стаціонарного (амбулаторного) хворого від 20.05.2020 №828, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було поставлено діагноз: вроджене правобічне незрощення верхньої губи, альвеарного паростка, та 19.11.2019 проведено лікування.

Проте така довідка не містить інформації, про те, що батько дитини був відсутній в період лікування. Довідка не містить жодних даних про те, хто саме оплачував вказане лікування.

Системний аналіз наведених доказів дає підстави для обґрунтованого висновку, що такі самі по собі не можуть бути доказом в ухиленні відповідача від виконання ним батьківських обов`язків відносно дитини, та є недостатніми для підтвердження позиції позивача щодо ухилення відповідачем від виконання своїх батьківських обов`язків відносно неповнолітньої дитини, та наявності умислу в його діях. Будь яких інших доказів, зокрема показів свідків, позивачем не надано.

Суд також враховує ту обставину, що неактивна участь батька в житті дочки може бути спричинена проживанням відповідача на значній відстані від позивача та дитини, та відповідно відсутністю сталого спілкування і постійного емоційного зв`язку між членами родини.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити за їх недоведеністю.

Судові витрати.

Згідно положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, та витрати пов`язані із проведенням експертизи.

Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Як вбачається із матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 908,00грн.

Оскільки судом відмовлено в задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати у справі у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України суд покладає на позивача.

Керуючись ст.ст. 10-13, 49, 76-81,89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, Виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області (орган опіки та піклування), про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;

відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків- відсутній;

третя особа №1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області,юридична адреса: м.Ірпінь, вул. Шевченка, 2-а, Київської області; код ЄДРПОУ 05408846 ;

третя особа №2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -

Виконавчий комітет Бучанської міської ради Київської області (орган опіки та піклування); юридична адреса: м.Буча, вул.Енергетиків,12, Бучанського району Київської області; код ЄДРПОУ 04360586.

Повне рішення складено 22.05.2023.

Суддя Роман ДЖУС