Постанова № 11099706, 21.08.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2010 року о 13 год. 31 хв. Справа № 2а-3352/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтрельнікової Н.В.

при секретаріГорбовій І.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез»,

м. Запоріжжя

до відповідача-1: Запорізької митниці, м. Запоріжжя

до відповідача-2: Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій

області, м. Запоріжжя

про визнання недійсним рішення та зобовязання вчинити дії,

за участю представників сторін:

від позивача: Сєрова Е.Г., довіреність № 12/10 від 18.02.2010 р.;

Тарасова С.М., довіреність № 38/10 від 02.08.2010 р.;

Бабенко Л.М., паспорт НОМЕР_1 від 27.01.1998 р.

від відповідача-1: Дудник С.М., довіреність № 07-01-14-23/3161 від 14.06.2010 р.

від відповідача-2: не зявився, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» звернулося із адміністративним позовом до Запорізької митниці, Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області в якому просить суд повернути ТОВ «Корпорація «Агросинтез» митні платежі надмірно сплачені до бюджету у сумі 39358,51 грн. В обґрунтування позову товариство посилається на те, що Запорізькою митницею був порушений порядок застосування методів визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, а саме застосований резервний метод замість методу визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості, що призвело до значного збільшення митної вартості товару, та як наслідок надмірного сплачення ПДВ у сумі 39358,51 грн. При цьому сам позивач вважає, що для обчислення вартості товару треба враховувати два контракти на придбання насіння батьківських ліній гібридного соняшника № 14 від 29.02.2008 р. та контракт № 15 від 29.02.2008 р. на вирощування насіння батьківських ліній (послуги), а тому слід застосовувати метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (ст. 272 Митного кодексу України).

29 червня 2010 р. ТОВ «Корпорація «Агросинтез» подало заяву про зміну позовних вимог (вх. № 15852 ), в якій просить суд визнати недійсним рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів № 112000006/бб2010/000286/1 від 01.04.2010 р.; зобовязати Запорізьку митницю надати довідку, адресовану Корпорація «Агросинтез» та Головному управлінню Державного казначейства України в Запорізькій області про надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 20 % на загальну суму 39358,51 грн., який підлягає поверненню позивачу; зобовязати Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області повернути ТОВ «Корпорація «Агросинтез» з Державного бюджету України надмірно сплачену суму у розмірі 39358,51 грн., перераховану в якості податку на додану вартість, шляхом зарахування на поточний рахунок ТОВ «Корпорація «Агросинтез» (ЄДРПОУ 30345439, п/р 26008976712744 в Запорізькій філії «Перший український міжнародний банк», МФО 313623).

В судовому засіданні представники позивача підтримали уточнені вимоги.

Запорізька митниця адміністративний позов не визнає. У письмових запереченнях від 22.04.2010 р. зазначає, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було перевірено подані для митного оформлення документи, але після перевірки відповідності заявленої митної вартості ціновій інформації ЄАІС ДМСУ у митниці виникли обґрунтовані сумніви щодо достовірності відомостей, зазначених у документах, поданих для підтвердження митної вартості товару. Вказує, що згідно вимог п. 11 постанови КМУ від 20.12.2006 р. № 1766 на зворотному боці декларацій митної вартості було зроблено записи вимог щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару. Як зазначає відповідач, оскільки декларантом в установлений строк не були надані додаткові документи в повному обсязі, які підтверджують митну вартість, було здійснено митну оцінку товару за методом № 6. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив, вважає його необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню з підстав, визначених вище.

Головне управління Державного казначейства України в Запорізькій області позовні вимоги не визнає, у письмових пояснення від 24.06.2010 р. вх. № 15585 вказує, що Порядок повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних платежів, затверджених спільним наказом Державної митної служби та Державного казначейства України від 20.07.2007 р. № 661/147 передбачає, що повернення митних платежів з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України на підставі висновку митного органу. Зазначає, що оскільки відповідний висновок від Запорізької митниці щодо повернення позивачу надмірно сплачених митних платежів у сумі 39358,51 грн. на адресу Головного управління не надходив, то підстави для перерахування коштів у Головного управління відсутні. Також просить суд розглянути справу без участі уповноваженого представника управління.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

У 2009 році ТОВ «Корпорація «Агросинтез» отримало гібридне насіння соняшника, який був вирощений та допрацьований фірмою D.N.A. TARIM ve TOHUMCULUK SAN ve TIC LTD STI за контрактом № 15 вед-08 від 29.02.2008 р. з придбаних за контрактом № 14 вед-08 ТОВ «Корпорація «Агросинтез» у компанії «New Sun Oilseeds Trading» Ltd насіння батьківських ліній. Згідно кінцевого акту приймання-передачі виконаних робіт до контракту № 15 від18.03.2009 р. загальна кількість отриманого гібридного насіння соняшника після вирощування складає 153107 кг.

Весь товар був ввезений на територію України у 2009 році та розміщений на МЛС позивача, що підтверджується ВМД на імпорт 74 у кількості 8 шт. Після часткового митного оформлення товару у 2009 році, у позивача залишилося 19344,00 кг. товару сорту PAL-0117.

25 березня 2010 року ТОВ «Корпорація «Агросинтез» подала на митне оформлення 6344 кг. товару згідно ВМД № 112000009/0/003122.

При митному оформлені товару, Запорізькою митницею на зворотному боці декларації митної вартості (ДМВ-1) зроблено запис вимог щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

01.04.2010 р. декларантом Тарасовою С.М. вчинено запис про неможливість надання додаткових документів.

Рішенням від 01.04.2010 р. № 112000006/2010/000286/1 Запорізька митниця визначила митну вартість товару за резервним методом відповідно до ст. 273 Митного кодексу України.

Не погоджуючись із рішенням Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів від 01.04.2010 р. № 112000006/2010/000286/1, ТОВ «Корпорація «Агросинтез» звернулося до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митна вартість товарів це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Статтею 261 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів, заявлені декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України і прийняті митним органом, використовуються для нарахування податків і зборів, ведення митної статистики, а також у випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Частиною 2 статті 262 Митного кодексу України встановлено, що порядок та умови декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлюється Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення мають базуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації, що подається у кількісному виразі. Митний орган має право прийняти рішення про неможливість використання вибраного декларантом методу митної оцінки (ч. ч. 1, 3 ст. 264 Митного кодексу України).

Згідно із ст. 265 Митного кодексу України, митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.

Стаття 266 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

·за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1);

·за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2);

·за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3);

·на основі віднімання вартості (метод 4);

·на основі додавання вартості (метод 5);

·резервного (метод 6).

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи віднімання та додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності за розсудом декларанта.

Наявні у матеріалах справи документи свідчать, що позивач, подавши декларацію митної вартості за формою ДМВ-1, визначив митну вартість товару за методом оцінки на основі додавання вартості (метод 5) відповідно до статті 272 Митного кодексу України.

Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Позивачем для митного оформлення вантажу було надано: фінансову довідку про транспортні витрати 180310 від 18/03/10, фінансова довідка про вартість 74 від 10/03/10, договори (контракти) вед -0 від 26/05/08, від 29/02/08, б/н від 12/03/10, вед-08 від 29/02/08, а також інші документи, зазначені в графі 44 Декларації (форма МД-2).

Пунктом 11 вказаного Порядку передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

26.03.2010 р. в процесі митного оформлення співробітниками Запорізької митниці були додатково затребувані від позивача наступні документи: копію митної декларації країни відправлення; калькуляцію фірми-виробника товару; відповідну бухгалтерську документацію; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інші можливі документи.

У запереченнях на позов відповідач пояснив, що сумніви у співробітників митниці виникли на підставі того, що митна вартість ввезеного товару значно відрізнялася від рівня митної вартості аналогічних товарів, імпортованих на митну територію України.

Згідно з вимогами п. 13. Постанови КМУ від 20.10.2006 р. № 1766, декларанту з дати ознайомлення із записом надається 10 календарних днів для надання в митний орган додаткових документів.

01.04.2010 р. декларантом Тарасовою С.М. було вчинено запис про неможливість надання додаткових документів.

Посилання представників позивача на те, що ними надавалися додаткові документи судом до уваги не приймається, оскільки вказане не підтверджується будь-якими документальними доказами та суперечить вчиненому власноруч брокером Тарасовою С.М. запису «Додаткові та інші документи надати неможливо».

Враховуючи те, що декларантом не надані додаткові документи для підтвердження

митної вартості, а зазначені в поданих декларантом документах не можуть бути використані для підтвердження митної вартості товару, Запорізька митниця на законних підставах здійснила митну оцінку за методом № 6 відповідно до ст. 273 Митного кодексу України.

При цьому суд зазначає, що метод № 1 не міг бути застосований через те, що декларант не зміг довести, що використані ним відомості є обєктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

Метод № 2 не був застосований через те, що ані митний орган, ані декларант не володіли інформацією про вартість операції з ідентичними товарами, які продавались на експорт в Україну,час експорту яких збігався б часом експорту оцінюваних товарів або був максимально наближеним до нього, а саме цінова база ЄАІС ДМСУ не містила такої інформації і вона не могла бути отримана з інших компетентних джерел.

Метод № 3 не застосований через відсутність у митниці та декларанта інформації про вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в режимі експорт на територію України і час експорту яких збігався з часом імпорту оцінюваних товарів або був максимально наближений до нього.

Метод № 4 не був застосований у звязку із відсутністю необхідної інформації.

Представники позивача наполягали, що митна вартість мала визначатися саме за методом № 5 за статтею 272 Митного кодексу України. Згідно вказаної норми, для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, які оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум:

1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються;

2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну;

3) загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну.

Однак, позивач не надав митному органу документи, що містили б необхідну інформацію, потрібну для визначення митної вартості товару за методом № 5.

Суд спростовуючи доводи позивача також вказує на те, що наданий для митного оформлення висновок ДЗІ № 8/487 виданий 01.04.2009 р. правомірно не прийнято митницею до уваги, оскільки митна вартість товару має визначатися саме на момент випуску товару зі складу, а не рік потому.

Щодо калькуляції витрат на вирощування насіння то остання не відображає вартості самого товару, а містить інформацію про витрати на його вирощування.

Також слід зазначити, що не можливо прийняти до уваги ціну, яка була визначена Запорізькою митницею при оформлені товару згідно рішення № 112000010/2009/000178/1 від 10.04.2009 р. та рішення № 112000010/2009/000179/1 від 10.04.2009 р. вартістю 3,14 Євро за 1 кг., оскільки, по-перше, з дня попереднього митного оформлення минув рік; по-друге, вартість на експортуєме насіння зросло; по-третє, насіння за своїми якісними характеристиками могло змінитися.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дескримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)своєчасно, тобто проятгом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що посадові особи Запорізької митниці при винесенні оскаржуваного рішення діяли у межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, порушення закону, на які посилається позивач, допущенні не були, у звязку з чим вимоги позивача про скасування рішення про визначення митної вартості від 01.04.2010 р. № 112000006/2010/000286/1, не ґрунтуються на законі та задоволенню не підлягають.

У задоволенні позовних вимог щодо зобовязання Запорізьку митницю надати висновок та про повернення з Державного бюджету надмірно сплаченої суми суд відмовляє, оскільки не підтвердилось протиправність рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товару.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» до Запорізької митниці та Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області про визнання недійсним рішення та зобовязання вчинити дії, - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя(підпис)Н.В. Стрельнікова

Постанова у повному обсязі складена 26.08.2010 р