Рішення № 110996856, 22.05.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.05.2023Справа № 910/3742/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес страхування» (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 22)

про стягнення 13 979,72 грн.

Представники сторін: не викликались

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес страхування» про стягнення 13 979,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до умов договору добровільного майнового страхування позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування за пошкоджений у ДТП автомобіль у розмірі 10 046,09 грн, при цьому відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про страхування» та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 958,78 грн, інфляційні втрати у розмірі 797,32 грн та 3% річних у розмірі 177,53 грн у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань у встановлений строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

31.03.2023 на електронну пошту суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечував проти стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, з огляду неможливість встановлення факту порушення відповідачем строків виконання зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування позивачу.

Позивач не скористався своїм правом, передбаченим ч.1 ст. 184 Господарського процесуального кодексу України та не подав відповідь на відзив до суду.

За приписами ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

27.10.2021 року на підставі договору добровільного страхування транспортних засобів, №06-GRТовариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (позивач, страховик) було застраховано автомобіль марки Suzuki Grand Vitara д.н. НОМЕР_1 , страхувальником та вигодо набувачем за яким є ОСОБА_1 .

19.12.2021 року о 18 год. 05 хв. в м. Києві по вул. Якуба Колоса, 2, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Suzuki Grand Vitara д.н. НОМЕР_1 , та транспортного засобу КІА д.н.з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .

З матеріалів справи вбачається, що дорожньо-транспортна пригода оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколом) від 19.12.2021, відповідно до відомостей якого, автомобіль КІА д.н.з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 під час руху заднім ходом зачепив стоячий автомобіль Suzuki Grand Vitara д.н. НОМЕР_1 .

20.12.2021 страхувальник звернувся до позивача з заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу.

Відповідно до рахунку на оплату по замовленню № 244 від 10.02.2022, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу Suzuki Grand Vitara д.н. НОМЕР_1 , склала 10 046,09 грн.

16.02.2022 позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля Suzuki Grand Vitara д.н. НОМЕР_1 у розмірі 10 046,09 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 27265 від 16.02.2022.

За твердженням позивача, з метою досудового врегулювання спору останній звернувся до відповідача із заявою від 06.05.2022 № 03/824 про виплату страхового відшкодування в порядку суброгації, яка була залишено відповідачем без відповіді та задоволення, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як зазначалось судом вище, дорожньо-транспортна пригода, що відбулася 19.13.2021 року, була оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколом).

Суд визнає європротокол як належний та допустимий доказ у справі, виходячи з наступного.

З набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" № 3045-VI від 17.02.2011 року, яким внесено зміни та доповнення до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що дозволило учасникам дорожнього руху при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за наявності встановлених пунктом 33.2 статті 33 наведеного Закону обставин спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду ("європротокол") без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання.

Так, відповідно до пункту 33.2 статті 33 зазначеного вище Закону України, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

На виконання Закону України № 3045-VI від 17.02.2011, Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 року № 274/2011 Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Інструкція).

Відповідно до вказаної вище Інструкції, у європротоколі зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання ДТП, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше.

За умовами статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`я та/або майну потерпілого.

Судом встановлено, що наявне в матеріалах справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 19.12.2021 є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про учасника ДТП 1 (Suzuki Grand Vitara д.н. НОМЕР_1 ) та учасника ДТП 2 (КІА д.н.з НОМЕР_2 ), зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, визначені обставини дорожньо-транспортної пригоди для пояснення цієї схеми. Крім того, у повідомленні міститься інформація про наявність полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АР/6076118 щодо автомобіля (КІА д.н.з НОМЕР_2 ).

Також, суд зазначає, що відповідно до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

У зв`язку із тим, що між учасниками ДТП спільно складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, отже, водій, винний у вчиненні ДТП, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Згідно з відомостями європротоколу від 19.12.2021 та відповідної схеми, ДТП відбулася з вини водія автомобіля КІА д.н.з НОМЕР_2 , ОСОБА_2 .

Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду складене учасниками ДТП відповідно до норм чинного законодавства і є належним доказом вини особи, що скоїла ДТП, у зв`язку з чим завдана шкода підлягає відшкодуванню.

Таким чином, судом за змістом означених документів встановлено обставини скоєння ДТП та особу, відповідальну за заподіяну шкоду.

Отже, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, складене учасниками ДТП відповідно до норм чинного законодавства і є належним доказом вини особи, що скоїла ДТП, у зв`язку з чим завдана шкода підлягає відшкодуванню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

З урахуванням змісту ст. 979 ЦК України та ст. 16 Закону України "Про страхування", у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватися судом у кожному конкретному випадку.

Судом встановлено, що страховик за договором добровільного страхування прийняв Європротокол як належний доказ настання страхового випадку, виплатив за ним страхове відшкодування у розмірі 10 046,09 грн, що підтверджується платіжним дорученням №27265 від 16.02.2022, та звернувся з даним позовом до суду про відшкодування здійснених виплат зі страховика винної особи.

Таким чином, після виплати страхового відшкодування на користь потерпілої особи у розмірі 10 046,09 грн, у позивача виникло право зворотної вимоги до Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес страхування», яке згідно полісу АР № 6076118 застрахувало транспортний засіб "КІА" д.н.з НОМЕР_2 .

Вказаний поліс діяв станом на дату дорожньо-транспортної пригоди, з лімітом відповідальності за шкоду, завдану майну - 130 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача суми відшкодування в розмірі 10 046,09 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 2958,78 грн, інфляційні втрати у розмірі 797,32 грн та 3% річних у розмірі 177,53 грн нарахованих з 05.08.2022 по 07.03.2023 на вказану суму основного боргу, у зв`язку з чим, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у відповідній редакції) за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач у якості доказів направлення відповідачу вимоги від 06.05.22 про виплату страхового відшкодування в порядку суброгації, надав роздруківку з електронної пошти позивача про направлення певних матеріалів на електронну адресу ds@express-group.com.ua.

При цьому, відповідач зазначає, що жодних повідомлень від позивача не отримував, в тому числі і електронною поштою, та вказує та ту обставину, що на його сайті https://express-insurance.com.ua/ було розміщено електронну адресу для звернення споживачів: еxpress.lns@express- group.com.ua. Також, на сайті МТСБУ в централізованій базі даних зазначена електронна адреса відповідача - manager@ukravto.kiev.ua

З огляду на зазначене суд зазначає, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження направлення та отримання відповідачем вимоги в порядку суброгації від 06.05.2022, у зв`язку із чим, суд позбавлений можливості встановити факт порушення відповідачем строків виконання зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування в порядку передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для нарахування штрафних санкцій за порушення виконання зобов`язання у вигляді пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Що стосується витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Як встановлено судом, правова допомога надавалася позивачу на підставі договору про надання правничої допомоги від 14.05.2019, який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-гарант» в особі генерального директора Соніної Тетяни Віталіївни (клієнт) та Адвокатським Бюро «Грідін і Партнери» в особі керуючого бюро адвоката Грідіна Володимира Володимировича.

Згідно до п. 1.1 Договору, за цим договором Адвокатське бюро зобов`язується надавати клієнту професійну правничу допомогу передбачену цим договором та/або додатками, додатковими угодами, завданнями-дорученнями до цього договору, а клієнт зобов`язується прийняти відповідну правничу допомогу та оплатити її.

На підставі вказаного договору та відповідно до завдання-доручення № 200 від 18.10.2022 клієнтом було передано адвокатському бюро, в тому числі, страхову справу СТ/21/0280 та визначено гонорар за надання правничої допомоги у розмірі 5 000,00 грн.

Платіжним дорученням № ID-186645 від 19.10.2022, позивачем було сплачено 39 000,00 грн за надані йому послуги за договором про надання правничої допомоги від 14.05.2019, в тому числі й щодо страхової справи СТ/21/0280, що була предметом розгляду у господарській справі № 910/3742/23.

Згідно детального розрахунку та опису робіт (наданих послуг) від 07.03.2023, виконаних за договором про надання правничої допомоги від 14.05.2019, позивачу була надана наступна правнича допомога:

- консультація клієнта щодо порядку та строків надання правничої допомоги Адвокатом відповідно до погодженого завдання-доручення (вартість однієї години роботи - 2 000,00 грн; кількість годин - 0,5; загальна вартість - 1 000,00 грн);

- підготовчі дії (з`ясування чи мали місце обставини (факти), про які вказує клієнт та якими доказами вони підтверджуються; з`ясування чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин; визначення правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин; збір необхідних доказів на підтвердження позовних вимог; аналіз та вивчення судової практики, визначення підсудності, визначення складу учасників судового процесу; розрахунок ціни позову та судових витрат, написання позовної заяви, копіювання, завірення, зшивання додатків до позовної заяви, підготовка справи до відправки в суд) - (вартість однієї години роботи - 2 000,00 грн; кількість годин - 2; загальна вартість - 4 000,00 грн).

Відповідно до Акту прийму-передачі наданої правничої допомоги від 07.03.2023 до договору про надання правничої допомоги від 14.05.2019, сторони підтвердили, що адвокатське бюро надало клієнту правову допомогу згідно визначеного та погодженого завдання-доручення № 200 від 18.10.2022 на суму 5 000,00 грн та підтвердили відсутність претензій один до одного

Таким чином, загальний розмір винагороди за Договором про надання правничої (правової) допомоги від 14.05.2019 та завдання-доручення № 200 від 18.10.2022, склав 5 000,00 грн, та за вимогою заявника має бути стягнутий з відповідачів рівними частинами.

Частиною 4-5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи надані представником позивача документи на підтвердження наданих адвокатом послуг та з огляду на подані відповідачем заперечення, судом зазначається таке.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, а також зважаючи на складність справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», з покладенням на відповідача обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 593, 09 грн, пропорційно до задоволених судом позовних вимог.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес страхування» (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 22, ідентифікаційний код: 36086124) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, ідентифікаційний код: 3238598) страхове відшкодування у розмірі 10 046 грн 09 коп, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 593 грн 09 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 928 грн 77 коп.

3. В іншій частині вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22.05.2023

Суддя Л. Г. Пукшин