Рішення № 110996197, 15.05.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2023м. ДніпроСправа № 904/4262/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Товстоп`ятка В. В.

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код 30019801)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Андрія Фабра, буд. 2, офіс 1, ідентифікаційний код 41395843)

про стягнення 5 424 657,53 грн. пені, 464 178,08 грн. 3% річних, 2 713 859,71 грн. інфляційних втрат

Представники:

Від позивача: Вагнер Д.В., довіреність №1-3401 від 21.12.2022, адвокат;

Від відповідача: Шпакова Т.С. ордер АЕ № 1174175 від 17.01.2023, адвокат.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №1001вих-22-4164 від 14.11.2022 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор" заборгованості на загальну суму 5 907 945,21 грн., з яких:

- 4 130 136,99 грн. пеня за період з 15.06.2022 по 24.10.2022;

- 247 808,22 грн. 3% річних за період з 13.06.2022 по 15.07.2022;

- 1 530 000,00 грн. інфляційні втрати за період з червня по вересень 2022 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №2205000032 від 16.05.2022 купівлі-продажу, а саме п.5.1 договору щодо своєчасного перерахування попередньої оплати на поточний рахунок позивача у розмірі 100% від ціни визначеної п.4.1 договору - 22 500 000,00 грн. Термін невиконання покупцем зобов`язання передбаченого п.5.1 договору станом на 24.10.2022 складає 134 дні (з 15.06.2022 по 24.10.2022).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/4262/22, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено підготовче засідання на 12.12.2022 о 11:00год.

Підготовче засідання 12.12.2022 відкладено на 23.01.2022 о 10:00 год.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче засідання на 20.02.2023 о 10:30 год.

На електрону пошту суду 20.02.2023 надійшов відзив відповідача на позовну заяву в якому не погоджується із позовними вимогами у повному обсязі та просить суд відмовити в їх задоволенні виходячи з наступного.

Відповідач акцентує увагу на тому, що позивач не здійснив поставку товару за договором № 2205000032 від 16.05.2022 року. Так, відповідач попередив позивача про відсутність можливості здійснити попередню оплату товару, посилаючись на непередбачувані обставини, а саме відповідач направив позивачу повідомлення вих. №66 від 11.04.2022 до дати укладання договору, згідно змісту якого зазначено, що: "В зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України яка засвідчена сертифікатом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року як форс-мажорні обставини повідомляємо наступне: На адресу товариства надійшов лист з проектом Договору за результатами тендеру ВSЕ001-UA20220204-41589 від 15.02.2022 року. ТОВ "ВК Вінкор" сумлінно виконує свої зобов`язання і не зважаючи на війну в Україні ми маємо можливість підписати Договір, але зобов`язання за ним в частині оплати зможемо виконати після закінчення бойових дій та припинення військового стану". Таким чином, на дату погодження проекту сторони не могли знати про обставини форс-мажору, що вплинули на діяльність кожної із сторін. Позивач відповіді за звернення відповідача від 11.04.2022 не надав.

22.06.2022 року відповідач вдруге звернулося до позивача з повідомленням вих. № 96 де зазначив, що станом на дату звернення (22.06.2022) бойові дії не закінчено, військовий стан не припинено, отже форс-мажорні обставини не минули, що не дає відповідачу змоги виконати умови договору. Також зазначив, що виконання зобов`язання в частині оплати зможе виконати тільки після закінчення бойових дій та припинення військового стану.

Таким чином, відповідач попередив позивача про обставини непереборної сили, які вплинули на виконання зобов`язань, при цьому до повідомлення було долучено лист ТПП, згідно вимог розділу 9 даного договору. Відповідно до п.9.5. договору, у разі, коли строк дії обставин непереборної сили продовжуються більше 90 днів, кожна із сторін в установленому чинним законодавством порядку має право розірвати цей Договір. Таким чином, приймаючи до уваги положення чинного законодавства щодо ст. 538 Цивільного кодексу України та умови Форс-мажору, відповідач звільняється від відповідальності, а позивач в свою чергу повинен був, або зупинити виконання свого обов`язку, або відмовитись від його виконання повністю або частково.

Отже, відповідач стверджує, що у позивача відсутні правові підстави щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Крім того, відповідач зазначає, що заявлені позивачем штрафні санкції є надмірно великими та такими що не відповідають збиткам, що могли бути понесені позивачем, крім того на підтвердження понесених позивачем збитків не надано жодних доказів.

Разом з тим, відповідач просить суд поновити строк для подання відзиву в зв`язку із обставинами воєнного стану, які ускладнюють реалізацію своїх прав та обов`язків.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 поновлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву та відкладено підготовче засідання на 13.03.2023 о 10:30 год.

На електрону пошту суду 13.03.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив в якому не погоджується із викладеними відповідачем аргументами виходячи з наступного. Так, позивач вказує, що починаючи з 15.06.2022 відповідачем порушено право позивача, щодо своєчасного та в повному обсязі отримання плати за товари. У відповідності до вимог статті 538 Цивільного кодексу України, у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №903/333/17, від 08.08.2018 у справі №904/10083/15, від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 03.09.2019 у справі№910/2849/18).

Тому, позивач не вимагає від відповідача здійснити саме оплату товару, яку ним не проведено, а лише застосовує штрафні санкції за невиконання умов договору, що мали місце під час його виконання, які ним і передбачені.

Щодо форс-мажорних обставин, позивач зазначає, що згідно з умовами п. 9.2., 9.3. договору, покупець повинен був протягом 10-ти календарних днів з моменту виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини) повідомити про це продавця з наданням відповідних документів передбачених договором протягом 40 календарних днів з моменту виникнення зазначених обставин і довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс - мажорними (мали непереборний характер) саме для даного конкретного випадку виконання господарських зобов`язання по Договору і саме для цієї конкретної особи (господарюючого суб`єкта) Покупця.

Враховуючи вищезазначене, та з огляду на те, що договором визначені конкретні строки протягом яких покупець повинен був повідомити продавця про настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) з моменту їх виникнення та документи, які можуть підтверджувати виникнення таких обставин, то загальне посилання покупця на не закінчення бойових дій в зв`язку з військовою агресією російської федерації та не припинення військового стану, не може бути належним підтвердженням настання обставай непереборної сили (форс-мажорних обставин), оскільки не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс - мажорної обставини (непереборної сили) на зобов`язання покупця по договору з доведенням ним причинно-наслідкового зв`язку.

У підготовчому засіданні 13.03.2023 оголошувалася перерва до 04.04.2023 о 11:30 год.

До суду 03.04.2023 позивачем подана заява про збільшення розміру позовних вимог в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 8 602 659,32 грн., з яких:

- 5 424 657,53 грн. пеня за період з 15.06.2022 по 07.12.2022;

- 464 178,08 грн. 3% річних за період з 15.06.2022 по 20.02.2023;

- 2 713 859,71 грн. інфляційні втрати за період з червня 2022 року по січень 2023 року.

Підготовче засідання 04.04.2023 відкладено на 17.04.2023 о 15:30 год.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 в задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку на подання зустрічного позову відмовлено та повернуто зустрічний позов без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 15.05.2023 о 10:30год.

На електрону пошту суду 05.05.2023 надійшло клопотання відповідача про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню до 1 000,00 грн. та про здійснення розрахунок інфляційних витрат та 3% річних з урахуванням зменшеного розміру пені. Клопотання обґрунтовано тим, що ТОВ "ВК Вінкор" жодного разу не відмовлялось від виконаним раніше взятого на себе зобов`язання, однак наполегливо просило врахувати умови воєнного стану та погодити проведення попередньої оплати, після закінчення форс-мажорних обставин (воєнного стану). Вказані умови оплати були повідомлені ТОВ "ВК Вінкор" АТ "Укртрансгаз" до дати укладання договору. Таким чином, відповідач стверджує, що АТ "Укртрансгаз" усвідомлювало, що фактично попередня оплата буде внесена після закінчення воєнного стану.

Також відповідач зазначає, що поставка товару за договором купівлі-продажу №2205000032 від 16.05.2022 не здійснювалася. ТОВ "ВК Вінкор" не спричинило прямих збитків АТ "Укртрансгаз". На сьогоднішній день, АТ "Укртрансгаз" не здійснювало поставки товару за договором купівлі-продажу №2205000032 від 16.05.2022. АТ "Укртрансгаз" не обґрунтувало наявність збитків в даному випадку. АТ "Укртрансгаз" в підставах позову не зазначало завдання збитків, в тому числі їх розмір.

Крім того, відповідач зазначає, що в результаті збройного нападу російської федерації та часткової окупації території України, ТОВ "ВК Вінкор" втратило частину своїх активів, а також зменшились прибутки з причини втрати частини клієнтської бази. Дані обставини негативно вплинули на майновий стан ТОВ "ВК Вінкор". 05 жовтня 2022 року ТОВ "ВК Вінкор" звернулось до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з заявою про вчинення декількох кримінальних правопорушень. Відповідно до змісту заяви, з 25 червня 2021 року ТОВ "ВК Вінкор" виконувало роботи у м. Маріуполі на території комбінату ПрАТ "ММ Кім.Ілліча" за договорами субпідряду. Для виконання договорів була необхідна купа інструментів та матеріалів, вартість яких становить близько 8 686 430 грн., з ПДВ. Крім того, на вказаних об`єкта передували основні засоби ТОВ "ВК Вінкор", балансовою вартістю близько 1 973 056,21 грн. Це також підтверджується витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань №12022041030001860 від 06.10.2022. В результаті військової агресій російської федерації, ТОВ "ВК Вінкор" втратив значну частину своїх активів, а також був позбавлений можливості отримати запланований прибуток від виконання субпідрядних робіт на комбінаті ПрАТ "ММ Кім.Ілліча". Дані обставини негативно вплинули як на майновий стан ТОВ "ВК Вінкор", так і відповідно на можливість здійснення попередньої оплати за спірним договором на встановлених умовах.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 6 лютого 2023 року №58/2023, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 07 лютого 2023 року № 2915-IХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до частини 1 статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.

Так, розпорядженням голови Господарського суду Дніпропетровської області № 34 від 28.03.2022 "Про роботу суду в умовах воєнного стану" відповідно до ст. 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у зв`язку із запровадженням 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ та рішення Ради суддів України від 24 лютого 2022 року № 9, з метою недопущення випадків загрози житло, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, встановлено в Господарському суді Дніпропетровської області особливий режим роботи суду.

Суд з метою належного виконання свого процесуального обов`язку щодо розгляду справи по суті, керується п.10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, що кореспондується із ст. 129 Конституції України, за якою однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 15.05.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

16 травня 2022 року між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (далі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор" (далі - покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу №2205000032 (далі - договір) відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язався передати у власність покупця трубу 820x9 б/в недемонтовану (труби підземного способу прокладання, що були у використанні, і втратили експлуатаційну цінність внаслідок списання газопроводу-лупінгу "Турійськ" довжиною 7,84 км з точністю плюс-мінус 40 м та розподільчого газопроводу від АГРС "Ратне" довжиною 6,24 км з точністю плюс-мінус 5 м) (далі - товари), а покупець зобов`язався прийняти і оплатити товари на умовах договору.

Відповідно п.1.3 договору найменування товарів, кількість, місцезнаходження, одиниці виміру та вартість, зазначені у Специфікації(-ях), наведеній(-их) у додатку(-ах) до договору, які є його невід`ємною частиною (далі - Специфікація(-ї)).

Згідно з п. 4.1 договору, ціна договору складається із загальної вартості товарів, наведеної у Специфікації(-ях) і становить 22 500 000,00 грн. ПДВ нараховується згідно вимог чинного законодавства. Податкові накладні оформляються згідно вимог Податкового Кодексу України.

Згідно з п. 4.2 договору, ціна за одиницю товарів зазначена у Специфікації(-ях).

Відповідно до п. 5.1 договору розрахунки за товари проводяться на умовах попередньої оплати, яка здійснюється покупцем у розмірі 100% від ціни договору, зазначеної в п. 4.1 договору, протягом 5 банківських днів з дати укладення договору та отримання оригіналу рахунку-фактури від продавця, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця, зазначений у розділі 15 договору. В графі призначення платежу платіжного доручення на перерахування коштів покупець вказує номер договору, Специфікації.

Відповідно п.п. 7.1.1, 7.1.3, 7.1.6, 7.1.9 п. 7.1 договору покупець зобов`язався здійснити оплату товарів своєчасно та в повному обсязі згідно умов договору; прийняти від продавця товари за актом приймання-передачі товарів у порядку та умовах визначених цим договором; негайно письмово інформувати продавця про ускладнення, які виникають в ході виконання своїх зобов`язань за договором або про наявність обставин, що впливають на строки оплати, приймання, вивозу товарів; виконувати інші обов`язки, передбачені чинним законодавством України та договором.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2022 року, а в частині розрахунків за передані товари - до повного їх здійснення (п. 11.1 договору).

На виконання умов договору позивач направив відповідачу рахунок №5 від 31.05.2022 на суму 22 500 000,00 грн., який був отриманий відповідачем 07.06.2022, що підтверджується інформацією ТОВ "Нова пошта" по відправленню №59000825744795.

Враховуючи умови п. 5.1 договору останнім днем для оплати покупцем рахунку фактури №5 від 31.05.2022 у розмірі 100% від ціни встановленої п. 4.1 договору є 14.06.2022 (включно).

Позивач стверджує, що станом на 14.06.2022 відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання встановлені п. 5.1 договору в частині перерахування грошових коштів на поточних рахунок продавця у розмірі 100% від ціни визначеної п. 4.1 договору, чим допустив порушення умови договору.

На електронну адресу представника АТ "Укртрансгаз" надійшов лист відповідача вих.№96 від 22.06.2022 (вх.№3301ВХ-22-305 від 24.04.2022) щодо настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) по договору №2205000032 від 16.05.2022, що в свою чергу на думку покупця не дає йому змоги виконати зобов`язання в частині оплати і даний обов`язок може бути виконаний ним тільки після закінчення бойових дій та припинення військового стану.

Позивач зазначає, що з огляду на те, що договором визначені конкретні строки протягом яких покупець повинен був повідомити продавця про настання обставин непереробної сили (форс-мажорних обставин) з моменту їх виникнення та документи, які можуть підтверджувати виникнення таких обставин, то загальне посилання покупця на не закінчення бойових дій в зв`язку з військовою агресією російської федерації та не припинення військового стану, не може бути належним підтвердженням настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), оскільки не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс - мажорної обставини (непереборної сили) на зобов`язання покупця по договору з доведенням ним причинно-наслідкового зв`язку.

Щодо посилання покупця в листі на інший свій лист вих.№66 від 11.04.2022, як на начебто обставину інформування продавця про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), позивач зазначає, що відповідно до п. 14.3 договору з укладанням (16.05.2022) цього договору попереднє листування та документація щодо предмету цього договору втрачають юридичну силу.

З боку позивача вживались заходи досудового врегулювання спору, у зв`язку з чим на адресу відповідача направлена вимога №3301ВИХ-22-573 від 07.07.2022 про виконання покупцем в повному обсязі зобов`язань визначених п. 5.1 договору. Однак, відповідачем зазначена вимога залишена без відповіді.

Позивач, посилаючись на порушення відповідачем зобов`язань за договором в частині своєчасного та повного перерахування суми попередньої оплати, на підставі п.8.1 договору та ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 5 424 657,53 грн. пені за період з 15.06.2022 по 07.12.2022, 464 178,08 грн. 3% річних за період з 15.06.2022 по 20.02.2023 та 2 713 859,71 грн. інфляційних втрат за період з червня по січень 2023 року, що і є причиною виникнення спору.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору купівлі-продажу, порядок здійснення розрахунків, строк дії договору, наявність/відсутність прострочення здійснення розрахунків за договором, наявність/відсутність підстав для стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач своє зобов`язання передбачене пунктом 5.1. договору в частині здійснення попередньої оплати у розмірі 100% від ціни договору, зазначеної в п.4.1 договору, не виконав.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойка (пеня, штраф) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.1 договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та договором.

Відповідно п. 8.3 договору у разі порушення покупцем строків оплати за цим договором, покупець сплачує продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п.8.11 договору).

Умовами договору передбачений обов`язок покупця перерахувати 100% попередньої оплати у розмірі 22 500 000,00 грн., а також передбачена відповідальність за несвоєчасне перерахування (пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Згідно з приписами пункту 5.1 договору обов`язок перерахувати 100% попередньої оплати у розмірі 22 500 000,00 грн. є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

При цьому у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач своє зобов`язання передбачене пунктом 5.1 договору в частині здійснення попередньої оплати у розмірі 100% суми договору визначеної пунктом 4.1. договору не виконав. Про обставини неможливості виконати свої зобов`язання по договору попереджав позивача як до укладання договору так і після дати укладання з посиланням на відповідні обставини.

На електронну адресу представника АТ "Укртрансгаз" надійшов лист відповідача вих.№96 від 22.06.2022 (вх.№3301ВХ-22-305 від 24.04.2022) щодо настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) по договору №2205000032 від 16.05.2022, що в свою чергу на думку покупця не дає йому змоги виконати зобов`язання в частині оплати і даний обов`язок може бути виконаний ним тільки після закінчення бойових дій та припинення військового стану.

За приписами пункту 9.1 договору обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальні військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, Тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів. землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), повинна не пізніше, ніж протягом 10-ти (десяти) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (п.9.2 договору).

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються компетентним органом, зокрема документ (сертифікат) Торгово-промислової палати України. Строк для надання відповідних документів - протягом 40 (сорок) календарних днів з моменту виникнення обставин непереборної сили (п.9.3 договору).

У випадку невиконання вимог пунктів 9.2, 9.3 договору сторона, що їх не виконала, позбавляється права посилатися на, обставину непереборної сили (форс-мажорну обставину), як на таку, що виключає її відповідальність (п.9.4 договору).

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

З наведеного вбачається, що учасник господарського зобов`язання може бути звільнений від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі №904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором, отриманням повідомлення позивача про наявність форс-мажорних обставин, як це передбачено законодавством. Договір купівлі-продажу №2205000032 від 16.05.2022 був укладений вже під час дії воєнного стану в Україні, а військова агресія російської федерації проти України триває на час розгляду справи.

З урахуванням викладеного господарський суд вважає правомірними позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 5 424 657,53 грн. пені за період з 15.06.2022 по 07.12.2022, 464 178,08 грн. 3% річних за період з 15.06.2022 по 20.02.2023 та 2 713 859,71 грн. інфляційні втрати за період з червня 2022 року по січень 2023 року.

З приводу клопотання відповідача про зменшення суми пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи тощо.

Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Господарський суд враховує, що в результаті збройного нападу російської федерації та часткової окупації території України, ТОВ "ВК Вінкор" втратило частину своїх активів, а також зменшились прибутки з причини втрати частини клієнтської бази. Дані обставини негативно вплинули на майновий стан ТОВ "ВК Вінкор". 05 жовтня 2022 року ТОВ "ВК Вінкор" звернулось до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з заявою про вчинення декількох кримінальних правопорушень. Відповідно до змісту заяви, з 25 червня 2021 року ТОВ "ВК Вінкор" виконувало роботи у м. Маріуполі на території комбінату ПрАТ "ММ Кім.Ілліча" за договорами субпідряду. Це також підтверджується витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань №12022041030001860 від 06.10.2022. В результаті військової агресій російської федерації, ТОВ "ВК Вінкор" втратив значну частину своїх активів, а також був позбавлений можливості отримати запланований прибуток від виконання субпідрядних робіт на комбінаті ПрАТ "ММ Кім.Ілліча". Дані обставини негативно вплинули як на майновий стан ТОВ "ВК Вінкор", так і відповідно на можливість здійснення попередньої оплати за спірним договором на встановлених умовах.

Суд об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання та враховуючи, що сума попередньої оплати складає 22 500 000,00 грн., а розмір пені 5 424 657,53 грн., дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача у розмірі 10 000,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Розмір нарахувань за даним позовом лише 3% річних за період з 15.06.2022 по 20.02.2023 складає 464 178,08 грн., до стягнення заявлені ще інфляційні втрати за період з червня 2022 року по січень 2023 року - 2 713 859,71 грн. Господарський суд вважає за можливе зменшити 3% річних та інфляційних втрат на 100%.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про те, що є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги у розмірі 10 000,00 грн. пені.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог. При розподілі сум судового збору суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор" про стягнення 5 424 657,53 грн. пені, 464 178,08 грн. 3% річних, 2 713 859,71 грн. інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Андрія Фабра, буд. 2, офіс 1, ідентифікаційний код 41395843) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код 30019801) 10 000,00 грн. пені та 129 039,89 грн. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 22.05.2023.

Суддя Е.М. Бондарєв