Рішення № 110996195, 15.05.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2023м. ДніпроСправа № 904/3001/22за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м. Київ

до ОСОБА_1 , м. Дніпро

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал", м. Дніпро

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Чернявська Е.О.

Представники:

Від позивача: Від позивача: Сергач А.В., адвокат

Від відповідача: Малега С.О., адвокат

Від третьої особи: Целік В.В., адвокат

С У Т Ь С П О Р У:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, у якому просить:

в рахунок часткового погашення простроченої заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал" перед Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" зі сплати винагороди за Кредитним договором № КП461-Г від 20.03.2011 в сумі 12 702 721,32грн, звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки № КП461-Г-ДИЗ від 19.12.2012, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , будинок 35т, квартира 39в, шляхом проведення електронного аукціону у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону України "Про іпотеку".

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал" умов кредитного договору №КП461-Г від 20.03.2011 щодо сплати винагороди за користування кредитом, в сумі 12 702721,32 грн.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, зазначає, що:

- основне зобов`язання за кредитним договором було погашено ТОВ "Істейтглобал" в повному обсязі;

- додатковою угодою від 25.07.2016 до кредитного договору сторони змінили кінцевий термін повернення кредиту та встановили новий строк його повернення 31.07.2016, що призвело до зміни формули для розрахунку додаткової винагороди та значного збільшення обсягу відповідальності поручителя, на яку ОСОБА_2 (іпотекодавець) не розраховував під час укладення договору іпотеки. Тобто, сторони самостійно визначили додаткову плату, що збільшує обсяг прав поручителя та є підставою припинення договору поруки відповідно до частини першої статті 559 ЦК України;

- винагорода банку не входить до складу основного зобов`язання, а є платою за послуги, що супроводжують кредит, тому такі пункти договору, які передбачають її сплату, є нікчемними;

- відповідач є добросовісним набувачем спірного майна на підставі договору дарування квартири від 24.10.2017; право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.10.2017. На момент укладення договору дарування квартира не перебувала під арештом чи забороною, в судовому спорі та під заставою. При цьому, відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 31.05.2022 по справі № 750/9652/20, якою було відмовлено в задоволенні позову про звернення стягнення на майно; постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/73/17, в якій наведено висновок про те, що внесення нотаріусом до реєстру запису про припинення іпотеки є офіційним підтвердженням існування юридичного факту припинення іпотеки; постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.202 у справі № 610/1030/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17;

- просить застосувати позовну давність до спірних відносин, вважає, що право звернення позивача до суду виникло 01.08.2016 та закінчується 01.08.2019.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2022 справу № 904/3001/22 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2022 зобов`язано Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради надіслати на адресу господарського суду інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .

03 жовтня 2022 року від Департаменту до суду надійшла відповідь на запитувану інформацію, повідомлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2022 позовну заяву залишено без руху.

12 жовтня 2022 року від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшла заява про усунення недоліків та долучено відповідні докази.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08.11.2022. З 08.11.2022 оголошувалась перерва до 30.11.2022, з 30.11.2022 до 12.12.2022.

12.12.2022 до канцелярії суду від позивача надійшли додаткові пояснення до позовної заяви, до яких позивачем долучено висновок № 009-21 від 07.10.2021, складений ТОВ "Консалтингова група "Агро-Експерт". Згідно цього висновку, винагорода, передбачена п.4.7. кредитних договорів є економічно доцільною та виправданою платою.

У судовому засіданні 12.12.2022 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів; відкладено підготовче засідання на 10 січня 2023 року.

20.12.2022 відповідач надав заперечення на додаткові пояснення до позовної заяви, в яких зазначив, що на момент судового розгляду власником майна є ОСОБА_1 за договором дарування. На дату укладення договору дарування квартира була вільна від іпотеки. Крім того, Банк не направляв на адресу відповідача письмової вимоги про порушення основного зобов`язання. Згідно висновку експерта № 009-21 від 07.10.2021 предметом дослідження були обставини, які не входять до предмета доказування по справі (інші кредитні договори, які не пов`язані будь-яким чином ні з позичальником, ні з іпотекодавцем, ні з відповідачем; кредитні кошти надавались в доларовому еквіваленті).

10 січня 2023 року до господарського суду від третьої особи надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

З 10.01.2023 оголошено перерву до 31.01.2023.

31.01.2023 від третьої особи надійшло клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи з переліком питань, які необхідно поставити на вирішення експертів та заперечення на додаткові пояснення позивача.

Ухвалою суду від 31.01.2023 відмовлено ТОВ "Істейтглобал" в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі з підстав непідвідомчості спору господарським судам.

З 31.01.2023 оголошено перерву до 28.02.2023.

17.02.2023 до суду надійшли додаткові пояснення до відзиву відповідача.

У судовому засіданні 28.02.2023 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал": в задоволенні усного клопотання про передачу справи №904/3001/22 на розгляд Господарського суду Дніпропетровської області, в провадженні якого перебуває справа №904/372/23 про банкрутство ТОВ "Істейтглобал"; в задоволенні клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи; закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 28.03.2023, про що постановлено ухвали.

27.03.2023 до суду надійшло клопотання третьої особи про поновлення строку на подання доказів та долучення експертного висновку № 03.03.2023 щодо розрахунку розміру винагороди за користування кредитом з урахуванням формули, зазначеній в договорі.

Позивач просить відмовити в задоволенні цього клопотання.

Клопотання третьої особи залишено без задоволення, як таке, що подане з порушенням строку на його подання.

У судовому засіданні 28.03.2023 оголошено перерву до 20.04.2023, з 20.04.2023 до 15.05.2023.

13.04.2023 позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій, з урахуванням клопотання про уточнення цієї заяви в судовому засіданні 21.04.2023, просив вжити заходів до забезпечення позову шляхом встановлення заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, державним реєстраторам, а також будь-яким іншим суб`єктам, які наділені владними повноваження щодо здійснення реєстраційних дій, в тому числі нотаріусам, проводити реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо відчуження, зміни або поділу наступного об`єкту нерухомого майна, а саме: квартира за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ (місто Дніпро), вулиця Дзержинського (вулиця Вернадського Володимира), будинок 35т, квартира 39в (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1387343912101).

Ухвалою суду від 21.04.2023 заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволена.

Судом досліджені наявні в матеріалах справи докази.

У судовому засіданні 15.05.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, заслухавши доводи представників позивача, відповідача та третьої особи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

20.03.2011 Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (правонаступником якого є АТ Комерційний Банк "Приватбанк") (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал" (позичальник) укладено кредитний договір №КП461-Г.

Кредитним договором передбачені істотні умови кредитування:

А.1. Вид кредиту - відновлювальна кредитна лінія.

А.2. Ліміт кредитного договору 32 000 000,00грн на поповнення обігових коштів.

А.3. Строк повернення кредиту 19 березня 2041 року. Згідно статей 212, 651 Цивільного кодексу України у разі порушення позичальником будь-якого зобов`язання, передбаченого договором, Банк, починаючи з 91-ого дня порушення будь-якого зобов`язання має право змінити умови договору, встановивши інший строк повернення кредиту. При цьому Банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням строку повернення кредиту. У разі непогашення заборгованості по договору в строк, вказаний в повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, вказаної в повідомленні, вважається простроченою.

А.5. Зобов`язання позичальника забезпечуються Договором застави корпоративних прав.

А.6. За користування кредитом позичальник сплачує відсотки в розмірі 12 % річних.

А.12. Позичальник сплачує Банку винагороду за користування кредитом. Розмір винагороди розраховується по формулі, яка наведена в пункті 4.7. Договору.

Позичальник зобов`язується сплатити банку винагороду відповідно до п.п. 4.4.,4.5., 4.6., 4.14 даного договору (п. 2.2.5 договору).

Із пункту 2.4.1. договору вбачається, що позичальник має право за згодою банку здійснити дострокове повернення кредиту, сплату процентів, винагороди за його користування. При цьому позичальник зобов`язаний одночасно сплатити банку неустойку (штраф, пеню), якщо на дату дострокового повернення кредиту у Банку виникли підстави для стягнення неустойки згідно з п. п. 5.1., 5.2., 5.3. даного договору.

Позичальник сплачує Банку винагороду за користування кредитом згідно з п. А.10. (п. 4.6. договору).

Згідно з п. 4.7. договору сума винагороди за користування кредитом (п. 4.5.) сплачується на дату, встановлену п. 1.2. даного договору або в день дострокового повернення кредиту (п. 2.4.1.). При несплаті винагороди за користування кредитом у визначену дату, винагорода вважається простроченою.

За пунктом 4.8. договору, в разі якщо дата повернення кредиту та/або оплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки згідно даного договору припадає на вихідний або святковий день, вказані платежі повинні бути проведені в банківський день, що передує вихідному або святковому дню.

Пунктом 4.10. договору встановлено, що в разі порушення позичальником умов цього договору, погашення всіх платежів проводиться у наступній послідовності: 1) проценти за користування кредитом, 2) кредит), 3) винагорода, 4) неустойка (штраф, пеня). Остаточне погашення всіх грошових зобов`язань позичальника по кредитному договору виконується не пізніше дати, зазначеної в п. 1.2. У разі несплати винагороди, процентів у відповідні дати/строки оплати, узгоджені даним договором, вони вважаються простроченими. У разі витрат банку у відповідності з п.п. 2.2.13., 2.3.13. поза узгодженням сторін можлива зміна строків погашення кредиту.

Відповідно до пункту 5.7. кредитного договору позовна давність за вимогою про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів позовна давність встановлюється в п`ять років.

Додатковими угодами № 7 від 01.01.2012, № 8 від 05.01.2012, № 9 від 19.12.2012, № 10 ві 10.01.2012, № 11 від 11.01.2012 внесено зміни до Кредитного договору в частині відсоткової ставки, графіків платежів, забезпечення виконання зобов`язань за договором.

Договором від 25 липня 2016 року до Кредитного договору внесено зміни щодо порядку нарахування винагороди та змінено формулу нарахування (а.с.23 том 1), в якій:

V сума винагороди за користування кредитом;

П числове значення фіксованої процентної ставки згідно цього договору (п. А.6, п. А.7),

Д базис днів у році для розрахунку процентів 360 днів,

Knor- офіційний курс української гривні до долара США на день розрахунку, що відповідає порядковому номеру для n;

n-порядковий номер дня в історії цього договору, що відповідає 31.07.2016;

і порядковий номер дня в історії цього договору (за період з дати списання коштів з позичкового рахунку по 31.07.2016);

Ai різниці між сумою видачі та сумою погашення кредиту за визначену дату, що відповідає порядковому номеру "і";

Pi сума погашених процентів "Р" за визначену дату, що відповідає порядковому номеру "і";

Ki офіційний курс гривні до долара США за визначену дату, що відповідає порядковому номеру "і";

Si вихідне сальдо за визначену дату, що відповідає порядковому номеру "і";

Sn вхідне сальдо на день розрахунку, що відповідає порядковому номеру " n";

При негативному значенні, сума винагороди "V" сплаті не підлягає.

При достроковому повному погашенні зобов`язань за договором (кредиту відсотків винагороди за користування кредитом), подальший розрахунок винагороди за користування кредитом відбувається відповідно до зазначеної формули, де наступні обороти, після повного погашення зобов`язань розглядаються, як початкові, "п" і "і" набувають нові первинні значення.

Відповідно до пункту 2 Договору про внесення змін віл 25.07.2016 до Кредитного договору, за період з дати списання коштів а позичкового рахунку до 01.08.2016 Позичальник в термін, встановлений пунктом 1.2 Кредитного договору або у день дострокового повернення кредиту п. 2.4.1. Кредитного договору, сплачує Банку винагороду за користування кредитом. Розрахунок і нарахування винагороди за користування кредитом проводиться в термін повернення кредиту п. 1.2. Кредитного договору або строк дострокового повернення кредиту п. 2.4.1 Кредитного договору.

Тож, з урахуванням зазначених положень, Позичальник сплачує Банку винагороду за період з дати списання коштів з позичкового рахунку (20.03.2011) до 31.07.2016.

Строк встановлено остаточно, у подальшому він не змінювався.

В забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за Кредитним договором, між АТ КБ "ПриватБанк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (далі - Іпотекодавець) був укладений договір іпотеки № КП 461-Г-ДИЗ від 19.12.2012, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського місткого нотаріального округу Крючковою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 13916 (далі - Іпотечний договір).

Предметом цього договору є надання Іпотекодавцем в іпотеку Майна, зазначеного в пункті 7 цього договору, в забезпечення виконання Позичальником (ТОВ "Істейтглобал" перед Іпотекодержателем, в силу чого Іпотекодержатель має право у випадку невиконання Позичальником забов`язань, забезпечених іпотекою, та (або) невиконання Іпотокодавцем зобов`язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку Майна переважно перед іншими кредиторами Позичальника та (або) Іпотекодавця.

Іпотекою забезпечується виконання зобов`язань Позичальником, що випливають з Кредитного договору, з повернення кредиту з лімітом 32 900 000,00 грн, сплати процентів за користування кредитом, сплати винагороди за користування кредитом, розмір якої розраховується згідно умов, зазначених у пункті 4.7. Кредитного поговору (пункт 2 Іпотечного договору).

Згідно з пунктом 7 Іпотечного договору в забезпечення виконання Позичальником за Кредитним договором та Іпотекодавцем зобов`язань за цим договором, Іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_3 т, загальною площею 151,2 кв.м, житловою - 41.4 кв.м (далі - Предмет іпотеки).

Умовами Іпотечного договору, окрім іншого, передбачені наступні права Іпотекодержателя:

звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання позичальником якого-небудь із зобов`язання, передбаченого кредитним договором, воно не буде виконано (п.18.8.1 Іпотечного договору);

звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання позичальником якого-небудь із зобов`язань за кредитним договором у випадку порушення позичальником якого-небудь із зобов`язань, передбачених кредитним договором (п.18.8.3. іпотечного договору).

Сторони дійшли згоди, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки і в разі дострокового розірвання кредитного договору або зміни його умов, при наявності невиконаних зобов`язань на момент розірвання або внесення змін (п.18.9. іпотечного договору).

Пунктом 24 Іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених пунктами 18.6., 18.8.1, 18.8.2, 18.8.3, 18.9 цього договору, відповідно до розділу V Закону України "Про іпотеку", у тому числі на підставі рішення суду.

Термін дії договору до повного виконання позичальником та іпотекодержателем зобов`язань за кредитним договором (п.30 Іпотечного договору).

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Банку про визнання недійсним кредитного договору, визнання припиненими договорів майнової поруки (іпотеки), в тому числі іпотечного договору, і договору поруки.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.2017 по справі № 201/5563/17 позовні вимоги за вказаним позовом задоволені частково: визнано припиненими правовідносини за договорами іпотеки (майнової поруки) від 19 грудня 2012 року № КП 461-Г-ДИ2, від 19 грудня 2012 року № КП 461-Г-ДИ3 та договором поруки від 19 грудня 2012 року № КП461-Г-П2, укладеними між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_2

10.10.2017 державним реєстратором було прийнято рішення про припинення іпотеки та обтяження, про що до Державного реєстру внесено записи про припинення іпотеки - 22760134 та обтяження 22758782. Підставою прийняття рішення державним реєстратором стало рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.2017 по справі № 201/5563/17.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (Інформаційна довідка № 306540589 від 04.08.2022 додана до позову) теперішнім власником предмета іпотеки за Іпотечним договором є ОСОБА_1 . Підстава права власності-договір дарування від 24.10.2017, реєстровий № 2020, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М. (а.с.29-31 том 1).

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2018 року, залишеною без змін постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2020, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.2017 по справі № 201/5563/17 в частині визнання припиненими правовідносин за договором іпотеки (майнової поруки) від 19 грудня 2012 року № КП 461-Г-ДИ2, від 19 грудня 2012 року № КП 461-Г-ДИ3 та договором поруки від 19 грудня 2012 року № КП461-Г-П2, укладеними між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_2 скасоване, в задоволенні позову ОСОБА_2 про припинення договорів поруки та майнової поруки відмовлено (а.с.34-45 том 1).

Як свідчать матеріали справи, свої зобов`язання за кредитним договором Банк виконав повністю, надав позичальнику узгоджену договором грошову суму.

В свою чергу, 26.03.2015 позичальником були перераховані кошти для погашення кредиту та нарахованих процентів, які були зараховані в погашення основної суми боргу (виписки з рахунків, платіжні доручення та меморіальні ордери, арк.с.49-267 у томі 1; арк.с.1-27 у томі 2).

1 грудня 2016 року зі складу учасників ТОВ "Істейтглобал" вибуло Товариство з обмеженою відповідальністю "Долма" (заставодавець), а власником його частки стало ТОВ "Люкс-Офіс".

18.03.2017 внаслідок чергових змін у складі учасників позичальника, власником частки заставодавця ТОВ "Спектрум-Енерго" стало ТОВ "Приватофис".

Заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 17 Закону України "Про заставу", частина 2 статті 586 Цивільного кодексу України).

Право заставодержателя вимагати дострокового виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, передбачено у разі: передання заставодавцем предмета застави іншій особі без згоди заставодержателя, якщо одержання такої згоди було необхідним; порушення заставодавцем правил про заміну предмета застави; втрати предмета застави за обставин, за які заставодержатель не відповідає, якщо заставодавець не замінив або не відновив предмет застави (ч.1 ст. 592 ЦК України).

Згідно п. 2.3.2 кредитного договору у разі порушення заставодавцями за договорами застави, укладеними в забезпечення виконання зобов`язань за цим договором; передачі предмета застави іншій особі без згоди заставодержателя Банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за договором у повному обсязі шляхом направлення повідомлення.

Відповідно до статей 212,611,651 Цивільного кодексу України по зобов`язанням, строки виконання яких не настали, строки вважаються такими, що настали у вказану в повідомленні дату. В цю дату позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, відсотки за фактичний строк його використання, повністю виконати інші зобов`язання за договором.

Відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю "Долма" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектрум-Енерго" своїх часток у статутному капіталі позичальника на користь інших осіб відбулося без згоди Банку, тому Банк направив на адресу ТОВ "Істейтглобал" повідомлення № Э.1/3-20721/14804 від 21.07.2022 про зміну умов договору та дострокове виконання зобов`язань погашення винагороди (а.с.46-47 том 1).

В повідомленні Банк вимагав виконати зобов`язання, встановлене пунктом 4.7. кредитного договору зі сплати винагороди в розмірі 25 405442,64грн за користування кредитом та зазначив, що терміном повернення кредиту, встановлений пунктами А.3., 1.2. Кредитного договору та Додатком № 1 до кредитного договору, є 08.08.2022.

Так як, з 31.07.2016 Додатковою угодою внесені зміни до п. 4.7. Кредитного договору та формула розрахунку викладена в новій редакції, то на момент проведення розрахунку - 31.07.2016, за підставу нарахування була взята формула в новій редакції та саме за цією формулою було проведено розрахунок винагороди за фіксований період з 20.03.2011 до 31.07.2016 та у подальшому встановлено термін її виплати - до 08.08.2022, про що й було повідомлено Відповідача вимогою про її сплату від 21.07.2022.

Повідомлення отримано ТОВ "Істейтглобал" 09.08.2022 (а.с.48 том 1).

Вимога про погашення заборгованості на адресу ОСОБА_1 . Банком не направлялась.

В порушення умов кредитного договору вимоги Банку залишені позичальником без задоволення, у зв`язку із чим Банк просить звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки №КП461-Г-ДИЗ від 19.12.2012, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (вулиця Вернадського Володимира), будинок 35т, квартира 39в, шляхом проведення електронного аукціону у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону України "Про іпотеку"; звернення стягнення провести в межах суми 12702721,32грн.

Відповідач та третя особа заперечують проти задоволення позовних вимог, що і є причиною спору.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту.

Під способом захисту цивільного права чи інтересу розуміють визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (аналогічний висновок, викладений у п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, у п. 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.07.2021 у справі № 903/1030/19). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (подібний висновок, викладений п. 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17).

Відтак, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (частина друга статті 509 ЦК України). Однією з таких підстав є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Судом установлено, що 10.10.2017 державним реєстратором було прийнято рішення про припинення іпотеки та обтяження, про що до Державного реєстру внесено записи про припинення іпотеки - 22760134 та обтяження 22758782. Підставою прийняття рішення державним реєстратором стало рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.2017 по справі № 201/5563/17.

У подальшому, 24.10.2017 на підставі договору дарування квартири від 24.10.2017 та рішення приватного нотаріуса Мошковської Н.М про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за фізичною особою Діхтяр Андрієм Анатольовичем зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_3 т, загальною площею 151,2 кв.м, житловою - 41.4 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1387343912101), а.с.29 том 1.

Таким чином, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр) зареєстроване припинення права іпотеки на майно, право власності на яке зареєстроване за відповідачем.

Згідно п.7.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17:

"скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення;

- виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру на підставі судового рішення є не правовим наслідком такого рішення, а фактичною дією, вчиненою на підставі цього рішення;

- виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі;

- запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя;

- за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 за провадженням № 12-127гс19). За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню;

- при вирішенні таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження".

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя (п.9.8. постанови від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17).

У справі про визнання права іпотекодержателя позивач не позбавлений права доводити недобросовісність кінцевого набувача предмета іпотеки. При вирішенні спорів щодо прав на нерухоме майно необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного з порушенням закону, оскільки від цього може залежати, зокрема, чинність чи припинення іпотеки.

У наведений в цій постанові Верховного Суду спосіб, право Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Приватбанк", як іпотекодержателя не відновлено, а відтак заявлена вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасною.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (висновок Великої Палати Верховного суду у постанові від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19).

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Отже, положеннями частини другої статті 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, за якою право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не передбачена законом.

Факт неправомірності набуття права власності, якщо це не передбачено законом, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності передбачає його законність і добросовісність.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/73/17 (провадження № 12-67гс18) наведено висновок про те, що внесення нотаріусом до реєстру запису про припинення іпотеки є офіційним підтвердженням існування юридичного факту припинення іпотеки відповідно до підстав, передбачених положеннями чинного законодавства, але такий факт не створюється реєстраційною дією нотаріуса. Існування спірного запису в реєстрі про припинення іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права доводити обставини дійсності такої іпотеки в суді.

Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (провадження № 14-192цс19)).

Суд не досліджує обставини, які можуть свідчити про добросовісність/недобросовісність відповідача, як набувача майна, оскільки наявність/відсутність таких обставин враховується судом за належною вимогою про визнання права іпотекодержателя.

Також безпідставними є посилання позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц про те, що дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 відступила від цього висновку шляхом конкретизації та зазначила, що запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя (п.7.22).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідач у відзиві заявляє про застосування позовної давності до спірних відносин.

Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише, якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку із спливом строку позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на відмову в позові з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав, заява відповідача про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 9 статті 145 Господарського процесуального кодексу України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (ч.10. ст. 145 ГПК України).

Ухвалою суду від 21.04.2023, за заявою позивача, вжито заходів до забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, державним реєстраторам, а також будь-яким іншим суб`єктам, які наділені владними повноваження щодо здійснення реєстраційних дій, в тому числі нотаріусам, проводити реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо відчуження, зміни або поділу наступного об`єкту нерухомого майна, а саме: квартира за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ (місто Дніпро), вулиця Дзержинського (вулиця Вернадського Володимира), будинок 35т, квартира 39в (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1387343912101).

У зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позовних вимог заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 21.04.2023, підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача у справі.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал", про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Судові витрати віднести на позивача.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 21.04.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.05.2023

Суддя Н.М. Євстигнеєва