Рішення № 11099109, 27.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/8427.08.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Восколович Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Полінтертранс», м. Полтава

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркон Трейд», м. Київ

про: стягнення 8 370,40 грн.

за участю:

представника Позивача –не з’явився

представника Відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полінтертранс», м. Полтава (далі –Позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркон Трейд», м. Київ, (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості за фактично виконані роботи у розмірі 8 370,40грн., а саме: 8 000,00грн. –сума основного боргу, 370, 40 грн.- пені.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за Договором про транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів №0040 від 23.11.2009р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Договір про транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів №0040 від 23.11.2009р., контракт-заявку № 18 від 23.11.2009р., Рахунок-фактуру № СФ-0000171 від 01.12.2009р., податкову накладну, оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної № 0050382, Перепустку ПП, Посвідчення про відрядження, Подорожній лист, Гарантійний лист від 09.02.2010р., виписки з банківського рахунку на підтвердження часткової оплати Відповідачем наданих послуг, поштове повідомлення, Претензію на суму 10226, 06 грн. від 13.04.2010р. за вих№33, Лист про повернення актів виконаних робіт №32 від 13.04.2010р. з доказами направлення їх Відповідачу, Свідоцтво про державну реєстрацію Позивача та інше.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 193, 198, 199, 231 Господарського кодексу України.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги та надав на вимогу ухвали суду наступні документи: Акт звірки розрахунків від 14.07.2010р., підписаний з боку Позивача з доказами його направлення Відповідачу, розрахунок, Витяг ЄДРПОУ станом на 15.07.2010р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача, установчі документи.

05.08.2010р. через канцелярію суду Позивач надав оригінали наступних документів для огляду судом: Договір про транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів №0040 від 23.11.2009р., контракт-заявку № 18 від 23.11.2009р., Рахунок-фактуру № СФ-0000171 від 01.12.2009р., податкову накладну, оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної № 0050382, Перепустку ПП, Посвідчення про відрядження, Подорожній лист, Гарантійний лист від 09.02.2010р., виписки з банківського рахунку на підтвердження часткової оплати Відповідачем наданих послуг, поштове повідомлення, Претензію на суму 10226, 06 грн. від 13.04.2010р. за вих№33.

25.08.2010р. через канцелярію суду від Позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Позивача.

Відповідач відзиву не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених Позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Представник позивача в судових засіданнях клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданнях пояснення представника Позивача сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

23 листопада 2009 року між Позивачем (Перевізник) та Відповідачем (Експедитор) було укладено Договір № 0040 про транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів (надалі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору предметом даного Договору є взаємовідносини сторін, які виникають при транспортному обслуговуванню вантажів, що надаються Експедитором для перевезення автомобільним транспортом Перевізника (або його субпідрядників, довіреними особами, яких він являється) в міському, міжміському та міжнародному сполученні.

Відповідно п.3.1.7 Договору, Експедитор зобов’язаний вчасно на підставі п.4.4 Договору проводити розрахунки з Перевізником.

Розділом 4 Договору «Платежі та умови розрахунків»сторони встановили наступний порядок розрахунків та вартість послуг, зокрема відповідно до п.4.3 встановлено, що порядок і термін оплати обумовлюються в разовій заявці, що направляється Перевізнику перед конкретним перевезенням (групою однотипних перевезень). Оплата послуг Перевізника здійснюється Експедитором згідно ст.929 Цивільного кодексу України, а саме безготівковим шляхом на розрахунковий рахунок Перевізника із коштів, що були перераховані Замовником перевезення на розрахунковий рахунок Експедитора, згідно належним чином оформлених оригіналу товарно-транспортних документів (ТТН, СМR) з відповідними відмітками про одержання вантажу і оригіналів рахунку та акту виконаних робіт, на протязі 10 –ти банківських днів.

Позивач на виконання умов договору надав послуги на суму 15000,00 грн., а саме:

23.11.2010р. Відповідачем було надано Позивачеві Заявку № 18 за якою Позивач повинен був перевезти Відповідачеві упаковку 21 т. у строк до 30.11.2009р, вартість послуги –15000,00 грн.,

Позивач виконав вказану заявку, у зв’язку з чим було виставлено Відповідачу рахунок –фактуру №СФ-0000171 від 01.12.2009р.

Відповідач 09.02.2010р. направив на адресу Позивачу гарантійний лист відповідно до якого гарантував що сума у розмірі 15000,00грн. буде сплачена у строк не пізніше 10 днів.

13.04.2010р. Позивач направив Відповідачу претензію про сплату заборгованості та лист, яким просив повернути підписаний Акт виконаних робіт, проте відповіді на лист та підписаного Акту виконаних робіт не отримав.

Факт отримання Відповідачем Претензії про сплату заборгованості підтверджується поштовими повідомленням з відмітками про вручення, які додані до матеріалів справи.

Відповідач свої зобов’язання виконав лише частково, а саме оплатив заборгованість за Договором у сумі 7000,00грн., що підтверджується банківськими виписками, які додані до матеріалів справи.

У зв’язку з частковою оплатою заборгованості за Договором Позивач звернувся з зазначеним позовом до суду.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

В свою чергу, згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором транспортного експедитування, який підпадає під правове регулювання ст.ст.929-935 Цивільного кодексу України.

Відповідно зі ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.

Позивач свої обов`язки за вищезазначеним Договором виконав належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Уклавши договір Відповідач прийняв на себе зобов’язання згідно п.3.1.7 Договору, вчасно на підставі п.4.4 Договору проводити розрахунки з Перевізником.

Факт здійснення перевезення підтверджено матеріалами справи, проте, Відповідач не здійснив у повному обсязі оплату за надані послуги.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов’язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, становить 8 000,00 грн.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем за виконані роботи підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов’язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі на суму 8 000,00 грн.

Щодо нарахування Позивачем 370,40 грн. пені за прострочення грошового зобов’язання, суд зазначає наступне:

Вимоги Позивача по стягненню штрафних санкцій на порушення грошового зобов’язання у розмірі 370,40 грн. на підставі п.6 ст.231 Господарського кодексу України, задоволенню не підлягають, оскільки згідно статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.96р. № 543/96-ВР платники грошових коштів оплачують на користь отримувачів цих коштів за прострочення оплати пеню у розмірі, який встановлюється за згодою сторін. Крім того, відповідно вимог ст. ст. 546, 549 ЦК України неустойка (штраф, пеня) нараховуються в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання, якщо це передбачено договором. З урахуванням зазначеного, штрафні санкції (неустойка, пеня, штраф) можуть стягуватися тільки у випадку встановлення їх розміру в договорі чи в законі.

Пунктом 6 ст.231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошового зобов’язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, на підставі вищевикладених статей Господарського та Цивільного кодексу п.6 ст.231 Господарського кодексу України передбачає тільки порядок встановлення штрафних санкцій за невиконання грошових зобов’язань в договорах, а не норму на підставі якої стягуються штрафні санкції.

У даному випадку договором не передбачено нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, у зв’язку з чим, позовні вимоги Позивача в частині стягнення 370, 40 грн. пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати розподіляються пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 42, 43, 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Полінтертранс», м. Полтава (ідентифікаційний код 25159836) задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркон Трейд», м. Київ (ідентифікаційний код 30678082) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полінтертранс», (ідентифікаційний код 25159836) 8 000,00 грн. –суми основного боргу

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркон Трейд», м. Київ (ідентифікаційний код 30678082) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полінтертранс», (ідентифікаційний код 25159836) витрати по сплаті державного мита в розмірі 97,49 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 225,56 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

В судовому засіданні 27.08.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 30.08.2010р.

Суддя Н.І. Ягічева