Рішення № 11099010, 17.08.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.10 Справа № 12/127/10

Позивач – Концерн “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району, (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; 69057, м. Запоріжжя, вул. Адм.Нахімова, 4)

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрспецпром-М”, (69057, м. Запоріжжя, вул. 40 Років Радянської України, 86-А; 69001, м. Запоріжжя, вул. Лобановського, 19/31)

про стягнення 11153,56 грн.

суддя Владимиренко І.В.

Представники учасників:

від позивача –П”ятковська О.О., дов. № 19 від 04.01.2010року

від відповідача –не з’явився

До господарського суду Запорізької області 01.06.2010 року звернувся позивач –концерн “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району з позовною заявою до відповідача –ТОВ “Укрспецпром-М” про стягнення 11153,56 грн., з яких 9950,64 грн. - основного боргу, 3% річних у розмірі 207,33 грн., втрат від інфляції у розмірі 665,04 грн., пені у розмірі –330,55 грн. за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202013 від 01.01.2007р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.06.2010р. заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 12/127/10 з призначенням судового засідання на 20.07.2010р.

Ухвалою суду від 20.07.2010р., у зв'язку з неявкою представника відповідача та неподання ним документів, необхідних для розгляду справи, суд відклав розгляд справи до 29.07.2010р.

Ухвалою в.о голови господарського суду Запорізької області Немченко О.І. від 29.07.2010р. у справі № 12/127/10, згідно п. 3 ст. 69 ГПК України, продовжено процесуальний строк розгляду справи на один місяць, до 01.09.2010р. та відкладено розгляд справи до 17.08.2010р.

У судовому засіданні 17.08.2010 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, надав документи витребувані судом, які прийняті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, про причини неявки суд не повідомив, повноважного представника у судові засідання не направив. Про час і місце судового засідання був попереджений належним чином шляхом направлення ухвал суду про порушення провадження у справі від 01.06.2010р.та відкладення розгляду справи від 02.12.2009р.

Відповідно до довідки № 15-7/4483 від 23.07.2010р. головного управління статистики у Запорізькій області ТОВ “Укрспецпром-М” значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом ЄДРПОУ 32890021 та зареєстроване за адресою: м. Запоріжжя, вул. 40 Років Радянської України, 86-А.

Згідно зі ст. 93 ЦК України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем його державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Згідно п. 3.6 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно до ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Неявка відповідача чи його представника в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в попередніх ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов’язання не виконав, не скористався без поважних причин правом на захист своїх інтересів. Не надав суду відзив на позовну заяву чи доказів заперечення (при наявності таких), чи доказів виконання договірних зобов’язань.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача за наявними доказами, яких достатньо для вирішення спору.

За клопотанням представника позивача судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 17.08.2010р. розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2007року концерн “Міські теплові мережі” (надалі –позивач) та ТОВ “Укрспецпром-М” (надалі –відповідач) уклали договір № 202013 купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді (далі –договір).

Згідно п. 1.1. договору позивач взяв на себе зобов’язання відпустити теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами даного договору та додатками до нього, що є його невід’ємними частинами.

Відповідно до п. 2.1. договору, теплова енергія відпускається відповідачу в Гкал згідно з додатком 1 до договору в гарячій воді на потреби:

-          опалення та вентиляцію –протягом опалювального періоду;

-          підігрів води –за наявності можливості;

- інші технологічні потреби;

- кондиціювання –по замовленню споживача.

Згідно умов договору він набуває чинності з 01.10.2007 р. та діє до 30.09.2008 р. (п. 10. договору). Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.

Згідно із п. 4.1.1. Договору теплопостачальна організація зобов’язана відпускати споживачу теплову енергію в гарячій воді відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 6.1. договору, розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2. Договору).

Згідно з п. 6.3. Договору підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов’язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату (п. 6.4 Договору).

Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п’яти днів з дати отримання (п. 6.6.1. Договору).

Відповідно до п. 6.6.2. Договору у разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.6.1. Договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Згідно до пп. 3.2.6., 3.2.26. Договору споживач теплової енергії, зокрема, зобов’язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором. Щомісячно, у строки, визначені даним Договором, повертати теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді.

Позивач, на виконання умов договору, за період вересень 2008р., з листопада 2008 року по 31 березня 2010 року поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 9 950,64грн. про що підтверджують акти приймання-передачі теплової енергії, а саме: акт приймання-передачі теплової енергії від 30.09.2008 р. на суму 60,02грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 30.11.2008 р. на суму 609,76грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.12.2008р. на суму 727,51грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2009р. на суму –901,93грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 28.02.2009р. на суму 733,43грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2009 р. на суму 908,57грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 30.04.2009 р. на суму 226,50 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.05.2009 р. на суму 65,48грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 30.06.2009 р. на суму 65,48 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.07.2009 р. на суму 65,48грн. акт приймання-передачі теплової енергії від 31.08.2009 р. на суму 65,48 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 30.09.2009 р. на суму 65,48грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.10.2009 р. на суму 135,18 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 30.11.2009 р. на суму 940,31 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.12.2009 р. на суму 1183,87 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2010 р. на суму 1319,26грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 28.02.2010 р. на суму 900,54 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2010 р. на суму 987,37грн.

Позивач виставив відповідачу на сплату поставленої теплової енергії у гарячій воді рахунки. Вказані акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки були направлені позивачем відповідачу, про що свідчать реєстри направлення кореспонденції та поштові квитанції.

Відповідач не оплатив вартість наданих позивачем послуг, таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за отриману теплову енергію за період вересень 2008р., з листопада 2008 року по 31 березня 2010 року, на час розгляду справи у суді, складає 9 950,64 грн.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Факт порушення відповідачем умов договору, доведений представником позивача у судовому засіданні. Вимоги позивача є законними та підлягають задоволенню.

Таким чином, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 9 950,64 грн. основного боргу, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 330,55 грн.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2.8. Договору в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3. цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожний день прострочення по день фактичної оплати.

В судовому засіданні судом перевірено правильність нарахування позивачем пені. Таким чином, вимоги про стягнення пені у розмірі 330,55 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції у сумі 665,04 грн., сума трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 207,33 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Інший розмір відсотків договором не встановлений.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування 3 % річних, втрат від інфляції грошових коштів та встановлено, що вимоги в цій частині є законні і обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню судом.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ТОВ “Укрспецпром-М” 9 950,64 грн. - основного боргу, 3% річних –207,33 грн. та втрат від інфляції у сумі 665,04 грн. та пені у сумі 330,55 грн. документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрспецпром-М”, (69057, м. Запоріжжя, вул. 40 Років Радянської України, 86-А, р/р 26007060049795, у ЗРУ КБ “Приватбанк”, МФО 313399, код ЄДРПОУ 32890021) на користь концерну “Міські теплові мережі” (69137, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДПРОУ 32121458, р/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849) 9 950 (дев’ять тисяч дев’ятсот п’ятдесят) грн. 64 коп. основного боргу, 3% річних –207 (двісті сім) грн.. 33 коп., та втрат від інфляції у сумі 665 (шістсот шістдесят п’ять) грн. 04 коп., пені - 330 (триста тридцять) грн..55 коп.; 111 (сто одинадцять) грн. 54 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 18.08.2010р.

Суддя           Владимиренко І.В.

Суддя