Рішення № 11098971, 11.08.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.10 Справа № 38/28-27/140/10

Суддя

          За позовом: Закритого акціонерного товариства “Нікопольський завод сталевих труб “ЮТіСТ”, м. Нікополь Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тайм”, м. Донецьк (зміна реєстрації юридичної особи до м. Запоріжжя)

про стягнення 288 150 426 грн. 59 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Дергач О.Г., дов. № 4 від 02.02.2010 р.

Від відповідача: не з’явився

Закрите акціонерне товариство “Нікопольський завод сталевих труб “ЮТіСТ”, м. Нікополь Дніпропетровської області звернулось з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тайм”, м. Донецьк про стягнення 288 150 426 грн. 59 коп., у тому числі 233 596 492 грн. 23 коп. основного боргу, 66861170 грн. 42 коп. штрафних санкцій.

Відповідно до ухвали господарського суду Донецької області від 17.06.2010 р. справу № 38/28 направлено за підсудністю до господарського суду Запорізької області.

Розпорядженням виконуючого обов’язки голови господарського суду Запорізької області від 29.06.2010 р. справу № 38/28 передано на розгляд судді Дроздовій С.С., справа прийнята до розгляду та присвоєний № 38/28-27/140/10.

Ухвалою господарського суду від 29.06.2010 р. порушено провадження у справі № 38/28-27/140/10 та призначено судове засідання на 26.07.2010 р.

26.07.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав заяву про уточнення суми позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 233 592 961, 87 грн. та 66 859 949, 60 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 22 ГПК України заяву позивача судом прийнято, оскільки не суперечить діючому законодавству України.

26.07.2010 р. розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 ГПК України, у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача. Судове засідання призначено на 11.08.2010 р.

11.08.2010 р. продовжено судовий розгляд справи № 38/28-27/140/10.

11.08.2010 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

В засіданні суду 11.08.2010 р. позивач надав письмову заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв’язку з допущеною арифметичною помилкою при складанні розрахунку суми штрафу (пені). Просить суд: стягнути з відповідача 233 592961 грн. 87 коп. основного боргу та 27777 086 грн. 32 коп. пені. (заява міститься в матеріалах справи).

Заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, якою передбачено, що позивач має право до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог, приймається судом.

Розгляду підлягають зменшені позовні вимоги про стягнення з відповідача 233 592961 грн. 87 коп. основного боргу та 27777 086 грн. 32 коп. штрафу (пені).

Представник відповідача у судові засідання, відкриті 26.07.2010 р. та 11.08.2010 р. не з’явився. Письмового відзиву не надав. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Господарським судом ухвали суду від 29.06.2010 р. та 26.07.2010 р. було направлено за місцезнаходженням відповідача, на адресу суду поштовим відділенням не поверталися, що свідчить про належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Неявка уповноваженого представника відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

          Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов’язання не виконав, не скористався правом на захист своїх законних інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

Господарським судом встановлено, що 01.10.2003 р. між ЗАТ “Нікопольський завод сталевих труб “ЮТіСТ” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Тайм” (покупець) укладено договір поставки № УМ/205.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов’язується виробляти, поставляти та передавати у власність покупця трубну продукцію на умовах «EXW-місто (станція) Нікополь», а покупець –приймати та оплачувати товар в порядку та на умовах даного договору.

          Згідно з п. 1.2 договору номенклатура, якісні характеристики, кількість, строки поставки та ціна товару, узгоджуються в специфікаціях на кожну партію товару, які є невід’ємною частиною даного договору.

          Відповідно до п. 3.3 договору відвантаження та прийомка товару здійснюється в строки, узгоджені сторонами в Специфікації на відповідну партію товару.

          Згідно з п. 3.5 договору покупець здійснює приймання товару по кількості та якості в порядку, передбаченому Інструкціями П-6 та П-7.

Позивач виконав умови договору № УМ/205 та поставив продукцію покупцю у повному обсязі.

          Відповідно до п. 2.1 договору покупець зобов’язаний сплатити продавцю вартість товару на протязі 25 банківських днів з моменту його відвантаження.

Дія договору № УМ/205 від 01.10.2003 р. на 2004 р. була пролонгована додатковою угодою № 2 від 06.01.2004 р., на 2005 р. - № 5 від 28.12.2004 р., на 2006 р. - № 6 від 30.12.2005 р., на 2007 р. - № 8 від 29.12.2006 р., на 2008 р. - № 9 від 24.12.2007 р., на 2009 р. - № 12 від 29.12.2008 р.

Постачання по договору № УМ/205 від 01.10.2003 р., укладеному між позивачем та відповідачем, в оспорюванний період здійснювалося згідно з додатками до договору № 56-69.

Між постачальником та покупцем був підписаний акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.10.09 р., відповідно до якого заборгованість покупця складала 249412 578 грн. 53 коп.

На день розгляду справи відповідач повернув труби на суму 29 913 322, 86 грн., що підтверджується відомістю відвантаження и повернення трубної продукції та первинними документами, а також сплатив за трубу 388 900 грн.

Всього повернуто 29 402 222, 86 грн. Таким чином, сума основного боргу склала 233 592 961, 87 грн.

          Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного ними договору, який породив взаємні обов’язки: обов’язком позивача стало поставка відповідачу товару, а обов’язком відповідача –прийняття товару та оплата його вартості на умовах, визначених договором.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

          Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Крім того, з метою досудового врегулювання питання щодо погашення заборгованості, позивачем на адресу відповідача направлена претензія № 2294-12 від 30.10.2009 р.

Претензія позивача від 30.10.2009 р. залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

На день звернення позивача з позовом до господарського суду Запорізької області, відповідач не здійснив оплату вартості товару у повному обсязі, що є порушенням умов договору, в результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 233592 961 грн. 87 коп. за період з 31.08.08 р. (дата першого відвантаження товару за який не було сплачено) по 26.10.09 р. (дата останнього відвантаження товару за договором) (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог).

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 27777086 грн. 32 коп. (з урахуванням письмової заяви щодо зменшення суми штрафу).

Відповідно до п. 5.2 договору покупець за порушення строків приймання та оплати товару сплачує постачальнику штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується штраф, від вартості неприйнятої або неоплаченої партії товару за кожний день прострочення.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов’язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Згідно з п. 6 ст. 232 Цивільного кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконаним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до договору та розрахунку стягуваної суми штраф у розмірі 27777086 грн. 32 коп. заявлений обґрунтовано та підлягає задоволенню. (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог).

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано жодного доказу, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Також суд зазначає, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09.08.2010 рік ТОВ “Тайм” –яке є відповідачем у даній справі знаходиться та зареєстровано 69002 Запорізька область м. Запоріжжя Жовтневий район, вулиця Г.Сталінграду, будинок 46-А.

Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.

Закрите акціонерне товариство “Нікопольський завод сталевих труб “ЮТіСТ” правомірно звернулося до господарського суду Запорізької області, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову.

На підставі статті 85 ГПК України –11.08.2010 року прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати: державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82 – 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тайм” ( 69002 м. Запоріжжя вул. Героїв Сталінграду, 46-А, код ЄДРПОУ 23610103 ) на користь Закритого акціонерного товариства “Нікопольський завод сталевих труб “ЮТіСТ” (53201 Дніпропетровська область м. Нікополь пр. Трубніков, 56, код ЄДРПОУ 30926951, р/р 26000110050231 в НО ДОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 305017) 233592961 (двісті тридцять три мільйони п’ятсот дев’яносто дві тисячі дев’ятсот шістдесят одна) грн. 87 коп. основного боргу, 27777086 (двадцять сім мільйонів сімсот сімдесят сім тисяч вісімдесят шість) грн. 32 коп. штрафу, 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 16.08.2010р.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.