Рішення № 11098963, 09.08.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.10 Справа № 27/160/10

Суддя

За позовом: Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “МТМ” Ленінського району, м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерпланета, ЛТД К”, м. Запоріжжя

про стягнення 39 562 грн. 98 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники:

Від позивача: Крючковська В.Є., дов. № 3446/27 від 28.08.2010 р., Михайлова О.В., дов. № 2566/27/18 від 14.06.2010 р.

Від відповідача: не з’явився

На підставі статті 85 ГПК України –09 серпня 2010 року прийнято рішення та оголошено суддею у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Концерн “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району, м. Запоріжжя звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерпланета, ЛТД К” 37115 грн. 68 коп. основного боргу за спожиту теплову енергію в гарячій воді за договором № 472 від 01.10.2002 р., 299 грн. 05 коп. три відсотка річних, 2 148 грн. 25 коп. пені порушення договірних зобов’язань.

Ухвалою господарського суду від 12.07.2010 р. порушено провадження у справі № 27/160/10 та призначено судове засідання на 27.07.2010 р.

У судовому засіданні, відкритому 27.07.2010 р. оголошувалася перерва, з метою надання сторонами додаткових доказів у справі. Судове засідання призначено на 09.08.2010 р.

09.08.2010 р. продовжено судовий розгляд справи № 27/160/10.

09.08.2010 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні, відкритому 09.08.2010 р. надав письмову заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу, у зв’язку з тим, що відповідач 23.07.2010 р. сплатив 37115 грн. 68 коп. основного боргу за спожиту теплову енергію в гарячій воді за договором № 472 від 01.10.2002 р.

          Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Представник відповідача у судове засідання, відкрите 09.08.2010 р. не з’явився. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Неявка уповноваженого представника відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалі суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов’язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

Господарським судом встановлено, що 01.10.2002 р. між Концерном “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району, м. Запоріжжя (енергопостачальна організація) та ТОВ “Інтерпланета, ЛТД К”, м. Запоріжжя (споживач) укладений договір № 472 про постачання теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до п. 1.2 договору, Концерн “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району взяв на себе зобов’язання постачати теплову енергію в гарячій воді відповідачу в потрібних йому обсягах, а ТОВ “Інтерпланета, ЛТД К” взяло на себе обов’язок оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені даним договором.

Відповідно до п. 6.2 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.3 договору енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Споживач зобов’язаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його енергопостачальній організації.

Згідно з п. 6.4 договору підставою для розрахунків споживача з енергопостачальною організацією є акт надання послуг, підписаний обома сторонами.

Згідно зі п. 6.6 договору, споживач зобов’язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію і передоплати.

Відповідно до п. 3.2.2 договору споживач зобов’язаний виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах згідно рахунків за теплову енергію і в терміни передбачені умовами договору № 472.

Концерном «Міські теплові мережі»були виконані всі умови договору.

Теплова енергія постачалась Концерном «Міські теплові мережі»на адресу відповідача кожного місяця, починаючи з листопада 2009 року по травень 2010 року на загальну суму 37 115 грн. 68 коп.,акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки відповідачу направлені, але з боку відповідача не підписані.

          Відповідач договірних зобов'язань належним чином та у повному обсязі не виконав, оплату за спожиту теплову енергію у встановлений договором строк не здійснив, чим порушив умови договору.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, сума боргу за спожиту теплову енергію за період з листопада 2009 року по травень 2010 року склала 37 115 грн. 68 коп.

Під час розгляду справи № 27/160/10 знайшли підтвердження обставини, що відповідач сплатив 37 115 грн. 68 коп. суму основного боргу за спожиту теплову енергію в гарячій воді, що підтверджується платіжним дорученням № 130 від 23.07.2010 р. (копія платіжного доручення міститься у матеріалах справи).

Таким чином, у зв'язку з погашенням відповідачем суми основного боргу у розмірі 37 115 грн. 68 коп. після звернення позивача з позовом до суду, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору з покладенням судових витрат на відповідача, адже спір виник з його вини.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов’язки.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов’язання і сплати суми боргу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 299 грн. 05 коп. 3 % річних.

          Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши 3 % річних, господарський суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, вимога про стягнення 299 грн. 05 коп. 3 % річних за період з листопада 2009 р. по травень 2010 р. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 148 грн. 25 коп. пені за порушення грошових зобов’язань за договором № 472 від 01.10.02 р.

Відповідно до підпункту 7.2.3 п. 7.2 договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 0,5 % від належної сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Пеня нараховується з наступного дня після закінчення терміну розрахунку, визначеного у п.6.6 договору.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов’язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Згідно з п. 6 ст. 232 Цивільного кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконаним.

Розглянувши розрахунок суми пені, господарський суд дійшов висновку, що він складений невірно та відповідно до розрахунку суду пеня складає 1 976 грн. 67 коп. за період з листопада 2009 р. по травень 2010 р.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано жодного доказу, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень. Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.

Концерн “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району правомірно звернувся до господарського суду, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, пояснення представника позивача, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову.

Судові витрати: державне мито України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача, тому як спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33,44,49, п. 1.1 ст. 80, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерпланета, ЛТД К” (69121 м. Запоріжжя вул. Товариська, 37а, код ЄДРПОУ 13604538, р/р 26003318134700 в ЗОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 313010) на користь Концерну «»Міські теплові мережі»в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району м. Запоріжжя (69091 м. Запоріжжя бул. Гвардійський, 137, ЄДРПОУ 32121458 р/р 26004045320001 в АКБ «Індустріалбанк»м. Запоріжжя МФО 313849) 299 (двісті дев’яносто дев’ять) грн. 05 коп. 3 % річних, 1976 (одна тисяча дев’ятсот сімдесят шість) грн. 67 коп. пені, 395 (триста дев’яносто п’ять) грн. 62 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 37115 грн. 68 коп. провадження у справі припинити на підставі статті 80 п.1-1 ГПК України.

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 13.08.2010р.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.С. Дроздова