Рішення № 11098894, 03.08.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.10 Справа № 18/160/10

Суддя

за позовом: комунальної установи “Запорізька обласна клінічна лікарня” (69600, м.Запоріжжя, Оріхівське шосе, 10)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “САНТЕ” (69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 12, аптека “Здоров’я”)

про стягнення 3088,19 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Федько О.А., довіреність № 31/10 від 26.04.2010 р.;

від відповідача: Лебеденко О.М. директор –наказ № 1/К від 30.09.1997 р., паспорт СА 298286 від 22.11.1996 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 03.06.2010 року звернувся позивач –комунальна установа “Запорізька обласна клінічна лікарня” з позовною заявою до відповідача –товариства з обмеженою відповідальністю “САНТЕ” про стягнення 4251,29 грн., а саме: 2862,05 грн. боргу та 1389,24 грн. штрафу, на підставі договору б/н оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, що знаходиться на балансі КУ “Запорізька обласна клінічна лікарня” від 15.09.2006 р., статей 525, 526, 626, 631 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) та ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України (надалі –ГК України).

Ухвалою суду від 08.06.2010 р. було порушено провадження у справі № 18/160/10, судове засідання призначене на 30.06.2010 р. Ухвалою суду від 30.06.2010 р., в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи був відкладений, судове засідання призначено на 07.07.2010 р. Ухвалою суду від 07.07.2010 р., розгляд справи був відкладений, судове засідання призначено на 21.07.2010 р.

21.07.2010 р. на адресу суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просив суд стягнути із відповідача 2085,25 грн. боргу, 9,03 грн. заборгованості із земельного податку та 1389,24 грн. штрафу. Заява про зменшення позовних вимог була прийнята судом до розгляду. Крім того, 21.07.2010 р. від відповідача надійшла заява, у якій була зазначена адреса для листування ТОВ “САНТЕ”. Ухвалою суду від 21.07.2010 р., розгляд справи був відкладений, судове засідання призначено на 03.08.2010 р.

Розгляд справи був закінчений 03.08.2010 р., в судовому засіданні за згодою представників сторін, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 03.08.2010 р. представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просив суд стягнути із відповідача 1691,63 грн. боргу за договором оренди, 7,32 грн. заборгованості із земельного податку та 1389,24 грн. штрафу. Судом прийнята до розгляду заява про зменшення позовних вимог. Крім того, представник позивача надав заяву про затвердження мирової угоди та примірник двосторонньої підписаної мирової угоди у справі № 18/160/10. Суд відхилив заяву про затвердження мирової угоди, а мирову угоду залишив без затвердження, оскільки, заява про затвердження мирової угоди та сама мирова угода містили ознаки порушення норм чинного Господарського процесуального кодексу України, а саме ч. 3 ст. 78 ГПК України, яка проголошує: мирова угода може стосуватись лише прав та обов’язків сторін щодо предмету позову. Суд, перевіривши текст мирової угоди та законність позовних вимог, знайшов у них невідповідності щодо дійсної заборгованості відповідача, щодо стягуваної суми штрафу, щодо обґрунтованості підстав стягнення земельного податку, що заявлені до стягнення позивачем; суд вважає, що мирова угода сторін порушує права відповідача і тому мирова угода залишена судом без затвердження.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальна установа “Запорізька обласна клінічна лікарня” (надалі –позивач, орендодавець) та товариство з обмеженою відповідальністю “САНТЕ” (надалі –відповідач, орендар) 15.09.2006 р. уклали договір б/н оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, що знаходиться на балансі КУ “Запорізька обласна клінічна лікарня” (надалі договір оренди).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.3 договору оренди, позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області: частину нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 10, яке знаходиться на балансі позивача, вартість якого визначена відповідно до Акту оцінки вартості нерухомого майна і становить 8688,01 грн. станом на 15.09.2006 р. Частина нежитлового приміщення (вестибюль) загальною площею 18,55 кв.м., розташована на другому поверсі головного корпусу лікарні. Призначення орендованої площі: розміщення аптечного пункту, який реалізовує готові ліки.

В пункті 2.1 договору оренди зазначено, що вступ орендаря у користування майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту приймання-передачі вказаного майна.

15.09.2006 р. на підставі акту прийому-передачі частини нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 10, переданого в оренду ТОВ “САНТЕ”, згідно договору оренди нерухомого майна від 15.09.2006 р., позивач передав, а відповідач прийняв в оренду, частину нежитлового приміщення на другому поверсі головного корпусу лікарні за адресою: м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 10, площею 18,55 м2 станом на 15.09.2006 р.

У п. 3.1. договору оренди, в редакції додаткової угоди № 5 від 23.01.2008 р., встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням Запорізької обласної ради № 31 від 23.12.2005 р. Вартість 1 кв.м. орендованого нерухомого майна за домовленістю сторін становить 40,00 грн. Місячна орендна плата за лютий 2008 р. (після перегляду) складає 462,00 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць розраховується шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 3.2. договору). Відповідно до п. 3.3 договору оренди, орендна плата перераховується відповідачем на розрахунковий рахунок позивача щомісячно, до 20 числа, наступного за тим, що підлягає оплаті.

Додатковою угодою № 6 від 10.10.2008 р. до договору оренди, п. 10.1. викладено у наступній редакції: продовжити строк дії договору до 13.09.2009 р., включно.

Орендар зобов’язується, згідно п. 5.3. договору оренди, укласти з орендодавцем орендованого майна договір про відшкодування орендарем витрат на утримання орендованого майна та надані йому комунальні послуги.

15.07.2006 року позивач та відповідач уклали договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Відповідно до п. 1.1 вищезазначеного договору від 15.07.2006 р. позивач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 10, загальною площею 41300 м2, а також утримання прибудинкової території, а відповідач бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором.

Згідно п. 2.1.2. договору від 15.07.2006 р. балансоутримувач будівлі зобов’язується забезпечити: надання орендарю комунальних послуг за діючими розцінками і тарифами.

Позивачем виставлялися рахунки для здійснення орендних платежів за період часу з липня по вересень 2009 р., відшкодування податку на землю та відшкодування комунальних послуг, а саме: рахунок № 368 від 09.07.2009 р. на суму 699,57 грн.; рахунок № 556 від 16.09.2009 р. на суму 699,02 грн.; рахунок № 553 від 14.09.2009 р. на суму 697,63 грн.; рахунок № 596 від 30.09.2009 р. на суму 697,63 грн. та рахунок № 411 від 13.07.2009 р. на суму 68,20 грн.

Відповідач, взяті на себе договірні зобов’язання, не виконував належним чином, лише частково сплатив за оренду приміщення, внаслідок чого, у відповідача перед позивачем, на момент розгляду справи у суді, виникла заборгованість з орендної плати з липня по вересень 2009 р., у сумі 1691,63 грн.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1691,63 грн. заборгованості з орендної плати з липня по вересень 2009 р. (згідно заяви про зменшення позовних вимог від 03.08.2010 р.), є обґрунтованою та підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Аналогічний припис міститься в ст. 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, тому воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 759, 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситься за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Подібні приписи містять і норми ст.ст. 283, 286 ГК України.

Згідно зі ст.ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Оскільки відповідач не виконав своїх зобов’язань за договором належним чином, не сплатив орендну плату за липень, серпень та 13 днів вересня 2009 р, то вимога позивача про стягнення з відповідача 1691,63 грн. основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути із відповідача 7,32 грн. заборгованості з земельного податку за вересень 2009 р., 1389,24 грн. штрафу за несвоєчасне внесення орендної плати за вересень 2009 р. (згідно заяви про зменшення позовних вимог від 03.08.2010 р.).

Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України). Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 5.13 договору оренди передбачено, що у разі якщо орендарем не сплачується орендна плата за орендоване майно в повному обсязі протягом 3-х місяців підряд, орендар сплачує штраф у розмірі 200 % місячної орендної плати.

Позивач нарахував відповідачу штраф за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 1389,24 грн. за вересень 2009 р. однак, судом встановлено, що обґрунтовано нарахований штраф складає 602 грн., оскільки орендна плата за 13 днів вересня 2009 р. дорівнює 301,00 грн. Отже, в частині стягнення із відповідача 787,24 грн. штрафу, суд відмовляє в задоволенні позову.

Пунктом 3.7. Договору передбачено, що до суми орендної плати не входять: компенсація за податок на землю; додатково орендоване окреме індивідуально визначене майно, яке знаходиться на балансі Орендодавця; відшкодування витрат Орендодавця за надані Орендареві комунальні послуги на обслуговування будинку і прибудинкової території, тощо. Відшкодування вищезазначених витрат відбувається відповідно до укладених угод між Орендодавцем і Орендарем та чинного законодавства України.

Щодо стягнення з відповідача 7,32 грн. податку на землю за вересень 2009 р. (згідно заяви про зменшення позовних вимог від 03.08.2010 р.), то суд зазначає, що жодним чинним законом не передбачено та сторонами у договорі не встановлено обов’язок орендаря нерухомого майна оплачувати податок на землю. За таких обставин, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача суми податку на землю у сумі 7,32 грн., задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Згідно зі ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Таким чином, в цілому, позов задовольняється частково.

Згідно із ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “САНТЕ” (69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 12, аптека “Здоров’я”; код ЄДРПОУ 25218585, р/р 260043010307 в Шевченківському відділенні ОБ № 5878, МФО 373072) на користь комунальної установи “Запорізька обласна клінічна лікарня” (69600, м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 10, код ЄДРПОУ 02006716, р/р 35414002001348 в ГУДКУ в Запорізькій області, МФО 813015) 1691,63 (одну тисячу шістсот дев’яносто одну) грн. 63 коп. боргу з орендної плати, 602 (шістсот дві) грн. штрафу, 75,76 (сімдесят п’ять) грн. 76 коп. державного мита та 175,28 (сто сімдесят п’ять) грн. 28 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В іншій частині позову –відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оформлення і підписання. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 09.08.2010р.