Рішення № 11098848, 16.07.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.10 Справа № 27/323/09

Суддя

16 липня 2010 року Справа № 27/323/09

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАП-Екостальтрейдинг”, м. Запоріжжя

До - Товариства з обмеженою відповідальністю “Бі Строй Транс”, м. Запоріжжя

про стягнення 105 068 грн. 12 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: Зінченко М.В., дов. № б/н від 31.12.2008 р.

від відповідача: Гончаренко І.Б., дов. б/н від 15.02.2010 р.

ТОВ “ЗАП-Екостальтрейдинг”, м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з ТОВ “Бі Строй Транс”, м. Запоріжжя 105 068, 12 грн., в тому числі 81 705, 60 грн. заборгованості за договором про відступлення права боргу № 21 від 04.05.2009 р., 2 024, 57 грн. –3% річних, 11 507, 13 грн. втрат від інфляції та 9 830, 82 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду від 17.09.2009 р. порушено провадження у справі № 27/323/09 та призначено судове засідання на 05.11.2009 р.

Ухвалою суду від 05.11.2009 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 16.11.2009 р.

Ухвалою виконуючого обов’язки голови господарського суду Запорізької області від 16.11.2009 р, на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України, строк вирішення спору було продовжено на один місяць.

Ухвалою суду від 16.11.2009 р, на підставі ст. 77 ГПК України, у зв’язку з неявкою в засідання суду представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 14.12.2009 р.

Ухвалою суду від 14.12.2009 р., на підставі ч. 4 ст. 69 ГПК України, за клопотанням сторін строк вирішення спору було продовжено до 18.02.2010 р., засідання суду призначено на 18.01.2010 р.

Ухвалою суду від 18.01.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв’язку з неявкою в засідання суду представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 10.02.2010 р.

Ухвалою суду від 10.02.2010 р, на підставі ст. 77 ГПК України, у зв’язку з неявкою в засідання суду представника позивача, розгляд справи було відкладено на 18.02.2010 р.

Ухвалою суду від 18.02.2010 р. провадження у справі № 27/323/09 зупинено на підставі ст. 79 ГПК України, окремі матеріали справи направлено прокурору міста Запоріжжя для організації проведення перевірки та прийняття відповідного рішення в порядку ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України.

09.03.2010 р., у зв’язку із надходженням апеляційної скарги на ухвалу суду від 18.02.2010 р. у справі № 27/323/09, матеріали справи направлено до Запорізького апеляційного господарського суду.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду України від 22.04.2010р. апеляційну скаргу ТОВ “Бі Строй Транс” задоволено, ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.02.2010р. скасовано, матеріали справи повернуті до господарського суду Запорізької області.

Ухвалою від 17.05.2010р. судове засідання призначено на 07.07.2010р.

У судовому засіданні 07.07.10р. суд оголосив перерву на підставі статті 77 ГПК України з метою надання додаткових доказів.

16.07.10р. слухання справи продовжено.

До початку розгляду справи представники позивача та відповідача заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Під час розгляду справи представники позивача та відповідача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві.

Зокрема, в обґрунтування посилається на той факт, що між Приватним підприємством “Меркурій –Внешбуд”, м. Запоріжжя та ТОВ “ЗАП-Екостальтрейдинг” 04.05.2009 р. був укладений договір № 21 про відступлення права вимоги, за яким ПП “Меркурій –Внешбуд” передає ТОВ “ЗАП-Екостальтрейдинг” за договором субпідряду № 03/04-1 від 23.04.2008 р. право вимоги грошової суми в розмірі 81 705,60 грн.

Між ТОВ “БІ Строй Транс” та Приватним підприємством “Меркурій –Внешбуд” 23.04.2008 р. було укладено договір субпідряду № 03/04-1.

Відповідно до п.1.1 договору субпідрядник був зобов’язаний виконати будівельно-монтажні роботи, а саме: ремонт та монтаж 3-го поверху в осях 33-35 на ЗАТ “ЗАЗ”. Загальна вартість виконаних робіт становить 81 705,60 грн., що підтверджується актами приймання виконаних робіт № 48 від 17.06.2008 р., № 49 від 17.06.2008 р., № 50 від І7.06.2008 р., № 51 від 17.06.2008 р.

Згідно з п. 2.3 договору сплата вартості робіт між субпідрядником та відповідачем здійснюється протягом 5 банківських днів після підписання сторонами акта виконаних робіт та розрахунку за виконані роботи між заказником та відповідачем. Оскільки в актах приймання виконаних робіт № 48, № 49, № 50, № 51 вказано дату підписання - 17.06.2008 р., то останнім днем терміну, протягом якого відповідач зобов’язаний був здійснити повну оплату виконаних за договором робіт, є 24.06.2008 р.

Відповідно до п. 4.3 Договору при простроченні сплати, відповідач повинен сплатити субпідряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення розрахунків.

Таким чином, розмір пені за прострочення платежу з 25.06.2008р. по 15.06.2009р. складає 9 830, 82 грн.

Розмір втрат субпідрядника від інфляції за період з 25.06.2008 р. по 30.04.2009 р., складає 11 507, 13 грн. Розмір 3% річних від простроченої суми у період з 25.06.2008 р. по 22.06.2009 р., складають 2 024, 57 грн.

20.03.2009 р. на адресу відповідача була направлена претензія № 1 з вимогою про оплату робіт та сплату пені. На теперішній час сума заборгованості продовжує залишатися несплаченою.

На думку позивача вищевикладені обставини свідчать, що відповідачем не виконуються зобов’язання, визначені договором субпідряду № 03/04-1 від 23.04.2008 р. по оплаті робіт, виконаних субпідрядником в розмірі 81 705,60 грн., чим порушуються умови договору та положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

З огляду на викладене, позивач просить задовольнити позов та стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 81 705, 60 грн., пені в розмірі 9 830, 82 грн., втрати від інфляції у сумі 11 507, 13 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 2 024, 57 грн.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив на підставах викладених у письмовому відзиві, з якого вбачається, що відповідач вважає доводи позивача помилковими, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства, а отже, не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

На підтвердження своєї позиції позивач вказує на те, що між ним та ПП “Меркурій –Внешбуд” (субпідрядник за договором) був укладений договір відступлення права вимоги, за яким субпідрядник передав позивачу право вимоги за договором субпідряду № 03/04-1 від 23.04.2008 р., укладеним між відповідачем та субпідрядником.

Як вбачається з зазначеного договору субпідряду № 03/04-1 від 23.04.2008 р., від імені відповідача його підписав заступник директора Курбаков І.М., який діє на підставі Статуту.

Проте, у статутних документах відповідача визначено, що єдиним виконавчим органом товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є генеральний директор, якому згідно зі Статутом надано право укладати від імені товариства договори та угоди. Відомості про керівника відповідача містяться у довідці Головного управління статистики Запорізької області, згідно з якою керівником ТОВ “Бі Строй Транс” є Черняк Оксана Володимирівна.

Від імені субпідрядника підпис уповноваженої особи у договорі взагалі відсутній, так само як і вказівка на таку особу у преамбулі договору.

Також, в актах прийому виконаних робіт та довідках про вартість виконаних підрядних робіт, на які посилається позивач як на підставу існування заборгованості відповідача, міститься підпис, відмінний від підпису у договорі (копії зазначених документів містяться у матеріалах справи).

Крім того, за даними первинного бухгалтерського обліку документи, що підтверджують взаємовідносини ТОВ “Бі Строй Транс” з ПП “Меркурій –Внешбуд”, відсутні, та відсутня заборгованість відповідача перед субпідрядником.

Також, п. 12.2. договору містить вказівку на термін дії договору - до 30 січня 2008 року. Проте, як вбачається із актів прийому виконаних робіт та довідок про вартість виконаних підрядних робіт, на які посилається позивач, роботи були виконані у червні 2008 року, тобто, за межами терміну дії договору, що суперечить положенням ст. 631 Цивільного кодексу України, згідно з якими строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Це положення підтверджується також ст. 207 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст. 208 Цивільного кодексу України, у письмовій формі належить вчиняти: правочини між: юридичними особами.

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, неукладеність договору виключає можливість виникнення за ним прав і обов'язків у сторін спору, оскільки в такому випадку договір вважається таким, що не відбувся.

Відповідач вважає, що зважаючи на не підписання уповноваженими особами відповідача та субпідрядника, договір субпідряду № 03/04-1 від 23.04.2008 р., укладений між відповідачем та субпідрядником, слід вважати неукладеним.

Отже на думку відповідача, вимоги, заявлені ТОВ “ЗАП-Екостальтрейдинг” у позовній заяві, є помилковими, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України, а отже, не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд встановив:

ТОВ “БІ Строй Транс” (Генпідрядник) та ПП “Меркурій –Внешбуд” (Субпідрядник) 23.04.2008 р. укладений договір субпідряду № 03/04-1, відповідно до п.1.1 якого Субпідрядник зобов’язується виконати будівельно-монтажні роботи, а саме: ремонт і монтаж 3-го поверху в осях 33-35 на ЗАТ “ЗАЗ”, а Генпідрядник зобов’язується створити Субпідряднику всі необхідні умови, прийняти виконані роботи і оплатити згідно умовам цього договору.

Загальна вартість виконаних робіт становить 81 705,60 грн. (п.2.1 Договору).

Згідно з п. 2.3 Договору сплата вартості робіт між Субпідрядником та Генпідрядником здійснюється протягом 5 банківських днів після підписання сторонами акта виконаних робіт та розрахунку за виконані роботи між Замовником та Генпідрядником.

Відповідно до п. 4.3 Договору при простроченні сплати, Генпідрядник повинен сплатити Субпідряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення розрахунків.

20.09.2009р. на адресу ТОВ “БІ Строй Транс” керівником ПП “Меркурій –Внешбуд” направлено претензію №1 про оплату робіт та сплату пені на загальну суму 88 242, 05 грн., яка залишена без задоволення.

04.05.2009р. ПП “Меркурій –Внешбуд” та ТОВ “ЗАП-Екостальтрейдинг” уклали договір № 21 про відступлення права вимоги, за яким ПП “Меркурій –Внешбуд” передає ТОВ “ЗАП-Екостальтрейдинг” за договором субпідряду № 03/04-1 від 23.04.2008 р. право вимоги грошової суми в розмірі 81 705,60 грн.

Про укладення між ПП “Меркурій –Внешбуд” та ТОВ “ЗАП-Екостальтрейдинг” договору № 21 про відступлення права вимоги, яке містить вимогу про здійснення оплати суми боргу в розмірі 81 705, 60 грн., ТОВ “БІ Строй Транс” було повідомлено листом заступника директора ТОВ “ЗАП-Екостальтрейдинг” від 29.07.2009р.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір субпідряду № 03/04-1 від 23.04.2008 р. між ТОВ “БІ Строй Транс” (Генпідрядник) та ПП “Меркурій –Внешбуд” (Субпідрядник), а також договір № 21 про відступлення права вимоги від 04.05.2009р. між ПП “Меркурій –Внешбуд” та ТОВ “ЗАП-Екостальтрейдинг”.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах тощо, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв’язку.

Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами укладено договір на виконання будівельно-монтажних робіт (договір субпідряду №03/04-1 від 23.04.2008р.).

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.2 ст. 837 ЦК України).

Частиною 1 статті 838 ЦК України встановлено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Відповідно ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

2. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

3. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ч.1 ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.516 ЦК України).

Вимоги ст. ст. 512-514 ЦК України під час укладення договору № 21 про відступлення права вимоги від 04.05.2009р. між ПП “Меркурій –Внешбуд” та ТОВ “ЗАП-Екостальтрейдинг” сторонами дотримано. До нового кредитора (ТОВ “ЗАП-Екостальтрейдинг”) перейшли права первісного кредитора (ПП “Меркурій –Внешбуд”) у зобов'язанні (договору субпідряду № 03/04-1 від 23.04.2008 р.) в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Заміна кредитора у цьому зобов'язанні не потребує згоди боржника - ТОВ “БІ Строй Транс”.

Таким чином, в даному випадку відповідач зобов’язався здійснити оплату вартості робіт між Субпідрядником та Генпідрядником протягом 5 банківських днів після підписання сторонами акта виконаних робіт та розрахунку за виконані роботи між Замовником та Генпідрядником.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Підстави для припинення зобов’язання за договором субпідряду №03/04-1 від 23.04.2008р. (з урахуванням договору № 21 про відступлення права вимоги від 04.05.2009р.), які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Враховуючи встановлений факт невиконання ТОВ “БІ Строй Транс” грошових зобов’язань, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу по договору субпідряду №03/04-1 від 23.04.2008р. у розмірі 81 705, 60 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 9 830, 82 грн., 11 507, 13 грн. - втрат від інфляції грошових коштів та 3 % річних від простроченої суми –2 024, 57 грн.

Загальна вартість виконаних робіт становить 81 705, 60 грн., що підтверджується актами приймання виконаних робіт №48 від 17.06.2008р., №49 від 17.06.2008р., №50 від 17.06.2008р., №51 від 17.06.2008р.

Згідно з п. 2.3 договору субпідряду №03/04-1 від 23.04.2008р. сплата вартості робіт між Субпідрядником та Генпідрядником здійснюється протягом 5 банківських днів після підписання сторонами акта виконаних робіт та розрахунку за виконані роботи між Замовником та Генпідрядником.

Тобто, останнім днем терміну, протягом якого відповідач був зобов’язаний здійснити повну оплату виконаних за договором робіт, є 24.06.2008р.

Відповідно до п. 4.3 Договору при простроченні сплати, Генпідрядник повинен сплатити Субпідряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення розрахунків.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов’язання.

Господарським судом встановлено, що сума пені в розмірі 9 830, 82 грн. за період з 25.06.2008р. по 15.06.2009р. розрахована позивачем невірно з наступних підстав:

Згідно з п. 6 ст. 232 Цивільного кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконаним.

Пеня за порушення строків оплати повинна нараховуватися за шість місяців, а не за рік.

Разом з тим, відповідно до норм ст. 256 ЦК України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Застосування скорочених строків позовної давності обумовлене специфікою тих суб’єктивних прав, для захисту яких вони встановлені. Отже, скорочені строки виконують своєрідну стимулюючу функцію з метою своєчасного та найбільш оперативного врегулювання спірних відносин.

Частина 2 статті 258 Цивільного кодексу України встановлює річний скорочений строк позовної давності і містить перелік вимог, які можуть бути заявлені протягом цього строку.

Як свідчать матеріали справи останнім строком за прострочення платежу є 25.06.08 р., граничним строком пред’явлення позову є 25.06.09 р. Позов заявлено позивачем 15.09.09 р., тобто після спливу позовної давності для звернення до суду про стягнення суми пені.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду вже був пропущений строк позовної давності для пред’явлення позову до відповідача щодо стягнення пені.

За таких обставин, в частині стягнення 9 830 грн. 82 коп. суми пені слід відмовити.

Стосовно вимог позивача про стягнення 3 % річних від простроченої суми та сум втрат від інфляції, то відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом встановлено, що сума 3 % річних від простроченої суми у розмірі 2 024, 57 грн. за період з 25.06.2008р. по 22.06.2009р. розрахована позивачем вірно (розрахунок у тексті позовної заяви).

Господарським судом встановлено, що сума втрат від інфляції грошових коштів у розмірі 11 507, 13 грн. розрахована позивачем вірно (розрахунок у тексті позовної заяви) і підлягає стягненню у повному обсязі.

Заперечення відповідача спростовуються вищенаведеним.

Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що у деяких випадках в установчих документах встановлюються обмеження щодо можливості здійснення певних дій органами управління. Так, у статутах підприємницьких товариств дуже часто встановлюються види договорів, які не має право укладати керівник юридичної особи без попереднього рішення загальних зборів чи наглядової ради чи іншого органу управління. Але у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. З наданих доказів суд вбачає, що зам. директора відповідача Курбаков І.М. знав про встановлені обмеження щодо укладення певних договорів, але все ж таки укладав такі договори (субпідряду).

Тому для попередження таких ситуацій необхідно у договорах зазначати про те, що сторони ознайомлені з установчими документами.

Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов’язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі –стаття 92 ч.4 ЦК України.

Зокрема, судом не приймаються посилання відповідача на те, що договір субпідряду № 03/04-1 від 23.04.2008р. не підписаний уповноваженою особою відповідача, в силу чого цей договір слід вважати неукладеним.

Стверджуючи, що договір субпідряду № 03/04-1 від 23.04.2008р. та акти виконаних робіт з боку ТОВ “БІ Строй Транс” підписані не уповноваженою особою, оскільки заступник директора Курбаков І.М., відповідно до Статуту товариства не мав права підписувати договір, оскільки це є прерогативою керівника –Черняк Оксани Володимирівни, відповідач не враховує наступне.

Згідно ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч.1 ст.205 ЦК України).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною 1 ст. 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п.п.9.1, 9.2 п.9 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України N 02-5/111 від 12.03.99 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” письмова угода може бути укладена від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час укладення угод діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Що ж до кола повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно укладення угод від імені цієї особи, то воно визначається її установчими документами, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. Оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони (від імені якої укладено угоду) задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.

Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.).

Згідно ст.241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як зазначив Вищий господарський суд України в п.2.18 Рекомендацій від 28.12.2007р. №04-5/14, розглядаючи справи про визнання недійсними правочинів, вчинених керівником товариства з перевищенням повноважень, господарським судам необхідно виходити з положень частини третьої статті 92 ЦК України, якою передбачено, що у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Заперечуючи проти позову ТОВ “ЗАП-Екостальтрейдинг” та стверджуючи, що договір субпідряду № 03/04-1 від 23.04.2008р. та акти виконаних робіт з боку ТОВ “БІ Строй Транс” підписані не уповноваженою особою - заступником директора товариства Курбаковим І.М., відповідач не довів, що третя особа (в даному випадку ПП “Меркурій –Внешбуд”) знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження в компетенції вказаної особи.

Господарський суд вважає, що дії та поведінка ТОВ “БІ Строй Транс”, а саме: допущення працівників субпідрядника - ПП “Меркурій –Внешбуд” до фактичного виконання робіт, підписання довідок про вартість виконаних підрядних робіт від 17.06.2008р., актів прийому виконаних робіт від 17.06.2008р. безумовно свідчать про наступне схвалення юридичною особою - ТОВ “БІ Строй Транс” господарського зобов’язання, оформленого договором субпідряду №03/04-1 від 23.04.2008р.

Крім того, відповідно п. 3.4.1 “Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлення на виготовлення печаток і штампів” затв. Наказом МВС України від 11.01.1999 р. № 17, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Отже, зазначене обумовлює презумпцію, в силу якої печатка на любому документі вважається поставленою з відома її керівника.

Приписами ст.33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Заперечуючи проти позову, відповідач не довів належних доказів на обґрунтування своїх заперечень.

Посилання відповідача на те, що роботи були виконані у червні 2008 року, тобто, за межами терміну дії договору, що суперечить положенням ст. 631 Цивільного кодексу України, також не заслуговують на увагу.

Оскільки, відповідно до ч.4 ст.631 ЦК України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Крім того, в самому ж п. 12.2. договору субпідряду №03/04-1 від 23.04.2008р. сторони передбачили, що у випадку, якщо на момент закінчення строку дії договору залишаються невиконаними договірні зобов’язання і не задоволені законні вимоги, дія договору продовжується по відношенню таких зобов’язань і задоволення законних вимог.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати підлягають віднесенню на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.22,33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “БІ Строй Транс” (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 6-А, кв. 110, код ЄДРПОУ 35105051) на користь ТОВ “ЗАП-Екостальтрейдинг” (69035 м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 11, код ЄДРПОУ 33795097) 81 705 (вісімдесят одну тисячу сімсот п’ять тисяч) грн. 60 коп. основного боргу, 11 507 (одинадцять тисяч п’ятсот сім) грн. 13 коп. втрат від інфляції, 3 % річних від простроченої суми у розмірі 2 024 (дві тисячі двадцять чотири) грн. 57 коп.,952 (дев’ятсот п’ятдесят дві) грн. 30 коп. витрат на державне мито і 283 (двісті вісімдесят три) грн. 26 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

У задоволенні суми пені відмовити.

Суддя С.С. Дроздова

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 21.07.2010р.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.