Рішення № 11098798, 06.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.09.10 р.                     Справа № 37/132                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Сьома лінія”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 35951469

до Відповідача: Приватного підприємства „Его Моделс”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 36062716

про: стягнення основного боргу у сумі 23518,97грн. та пені в сумі 15815,49грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Висоцький В.Ю. (за довіреністю б/н від 21.06.2010р.);

від Відповідача – Вялкова Є.Ф. (керівник згідно довідки ЄДРПОУ АБ №029922); Санамян О.О. (за довіреністю б/н від 19.07.2010р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України у судове засідання відкладалось з 21.07.2010р. на 16.08.2010р. з подальшим оголошенням перерви на 06.09.2010р.

У судовому засіданні 06.09.2010р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Сьома лінія”, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства „Его Моделс”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення основного боргу у сумі 23518,97грн. та пені в сумі 15815,49 за договором оренди №2009-04/13-А3 від 13.04.2009р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором оренди №2009-04/13-А3 від 13.04.2009р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунки заборгованості та пені, графік погашення заборгованості від 02.11.2009р., лист №02/10-09 від 08.02.2009р., лист №04/10-49/1 від 20.04.2010р., договір оренди №2009-04/13-А3 від 13.04.2009р. з додатками, додаткову угоду №1 від 29.05.2009р. до нього та акти від 31.05.2010р. і від 01.06.2009р. про повернення об’єкту оренди.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 530, 611, 612, 624, 625 Цивільного кодексу України.

Позивач на виконання вимог суду надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.30-110, 118-122, 144).

Відповідач надав відзив б/н від 15.08.2010р. (а.с.а.с.131-134), яким визнав вимоги у загальному розмірі 18421,48грн., з яких: заборгованість з орендних платежів за період травень 2009р. – лютий 2010р. становить 12722,78грн., пеня, виходячи із подвійної облікової ставки НБУ та без врахування комунальних та експлуатаційних витрат - 2210,68грн., борг за комунальні послуги – 1314,52грн., борг за експлуатаційні витрати – 2173,5грн., заперечуючи проти решти вимог з підстав: нарахування пені за ставкою, що перевищує подвійну обліку НБУ, включення до бази нарахування пені заборгованість з комунальних платежів та експлуатаційних витрат, невикористання приміщення у березні та квітні 2010р. через припинення Позивачем доступу до приміщень, відсутність актів наданих послуг за січень і лютий 2010р., відсутність відомостей щодо стану та здійснення відповідального зберігання майна Орендаря, яке залишилося в орендованому приміщенні.

Відповідачем надані розрахунки визнаної ним суми позовних вимог (а.с.а.с.135-138) та додаткові документи для залучення до матеріалів справи не виконання вимог суду (а.с.а.с.123-130).

Відповідачем також надане доповнення до відзиву на позовну заяву від 03.09.2010р. з додатками (а.с.а.с.145-161), в якому наведені аргументи щодо: відсутності актів наданих послуг з оренди приміщення відносно січня і лютого 2010р., доказів їх надання Орендодавцем та відмови Орендаря від їх підписання; протиправного присвоєння Позивачем речей відповідача, що знаходилися в орендованому приміщенні; не реєстрації з 26.02.2010р. робітників Відповідача в журналі, в якому співробітником Позивача здійснювалися відповідні записи щодо приходу та виходу з приміщення; недотримання нотаріальної форми, яка була обов’язковою при укладання договору оренди з огляду на тривалість орендних правовідносин з урахуванням попереднього договору, що зумовлює нікчемність договору.

У судових засіданнях представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово, а представник Відповідача 06.09.2010р. також заявив клопотання про витребування доказів (а.с.а.с.162, 163), проти якого Позивач заперечив.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, тим більше що подальше перенесення розгляду справи є неможливим, оскільки 06.09.2010р. добігає кінця процесуальний строк її розгляду.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

13.04.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Сьома лінія” (Орендодавець) та Приватним підприємством „Его Моделс” (Орендар) укладений договір оренди №2009-04/13-А3 (а.с.а.с.13-20), згідно п.п. 1.1. - 1.5., 8.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 24,8кв.м. згідно плану схеми (а.с.21), що знаходяться за адресою: м. Донецьк, вул. Постишева, 117, літ А-3 для розміщення офісу строком до 13.04.2012р. з моменту підписання акту прийому-передачі, який згідно п. 2.1. має бути складений не пізніше 13.05.2009р.

Приналежність об’єкту оренди Позивачу підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна від 09.06.2008р., заочним рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 01.03.2010р. та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.а.с.54-64).

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобов’язання із перерахування орендної плати, визначеної із розрахунку 100,2грн. на місяць за один квадратний метр та в цілому за орендований об’єкт - 2484,96грн., що вноситься наступним чином:

- забезпечувальна сума, що була отримана Орендодавцем згідно п. 2.2. Попереднього договору щодо укладання основного договору - договору оренди №8-П від 13.04.2009р. – зараховується як орендна плата за останній місяць оренди;

- внесення поточних орендних платежів проводиться щомісячно до 10 числа поточного місяця оренди за рахунком Орендодавця за надані послуги шляхом перерахування суми коштів на поточний рахунок Орендодавця.

Крім орендної плати за умовами п. 3.5. договору на Орендаря покладено обов’язок з компенсації витрат Орендодавця з оплати вартості комунальних та інших послуг, якими він користується, а саме:

- вартість використаної електричної енергії та теплопостачання (визначається на підставі показників вимірювального обладнання або на підставі розрахунку вартості спожитих послуг пропорційно долі площі території орендованого майна у відсотковому співвідношенні до основної площі об’єкту нерухомого майна, належного Орендодавцю);

- вартість водопостачання та водовідведення, вивозу побутових відходів (на підставі розрахунку вартості спожитих послуг пропорційно долі площі території орендованого майна у відсотковому співвідношенні до основної площі об’єкту нерухомого майна, належного Орендодавцю);

- вартість витрат на утримання територій загального користування орендарів та прилеглої території, експлуатаційні витрати Орендодавця, витрати, пов’язані з експлуатацією та утриманням спільних зовнішніх мереж, з проведенням відновлювальних і регламентних робіт, яка становить 310,5грн. на місяць.

При цьому сторонами визначено, що всі витрати, належні до сплати згідно цього пункту, підлягають сплаті протягом 10 календарних днів з моменту надання Орендарю відповідних рахунків Орендодавцем.

Положеннями п. 4.3.1. договору своєчасне та повне внесення орендних та інших платежів віднесено до обов’язків Орендаря.

Пунктом 7.2. договору встановлена відповідальність Орендаря за несвоєчасне внесення орендної плати у вигляді пені у розмірі 0,5% від несвоєчасно внесеної суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

13.05.2009р. об’єкт оренди відповідно до п.п. 2.1. та 4.4.1 договору був переданий Відповідачу, про що сторонами складено відповідний акт приймання-передачі приміщень (а.с.22).

29.05.2009р. сторони уклали додаткову угоду № 1 (а.с.23), згідно якої домовилися про заміну орендованого приміщення – повернення Відповідачам не пізніше 31.05.2010р. приміщення загальною площею 24,8кв.м. та отримання Відповідачем в оренду не пізніше 01.06.2009р. іншого приміщення загальною площею 27,2кв.м., у зв’язку із чим розмір орендної плати щодо нового приміщення визначений у сумі 91,32грн. за 1кв.м. на місць, та усього – 2483,9грн. на місяць. На виконання цієї угоди Орендар повернув первісно надане приміщення Орендодавцю та прийняв інше приміщення в оренду, що опосередковано відповідними актами приймання-передачі від 31.05.2009р. (а.с.24) та від 01.06.2009р. (а.с.25).

В перебігу дії договору Позивачем складалися рахунки-фактури на сплату орендних та комунальних і експлуатаційних платежів (а.с.а.с.65-87), які не містять відміток про їх отримання Відповідачем, і акти здачі приманні акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) (а.с.а.с.88 -109), з яких Відповідачем підписані лише відносно компенсації: комунальних витрат від 31.12.2009р. на суму 460,68грн., оренди та експлуатаційних витрат від 31.12.2009р. на суму 2795,46грн., комунальних витрат від 30.11.209р. на суму 277,96грн., оренди та експлуатаційних витрат від 30.11.2009р. на суму 2795,46грн., комунальних витрат від 31.10.2009р. на суму 50,29грн., оренди та експлуатаційних витрат від 31.10.2009рю. на суму 2795,46грн., комунальних витрат від 30.09.2009р. на суму 42,26грн., оренди та експлуатаційних витрат від 30.09.2009р. на суму 2795,46грн., комунальних витрат від 31.08.2009р. на суму 51,48грн., комунальних витрат від 31.07.2009р. на суму 78,56грн., оренди та експлуатаційних витрат від 31.07.2009р. на суму 2795,46грн., комунальних витрат від 30.06.2009р. на суму 50,34грн., оренди та експлуатаційних витрат від 30.06.2009р. на суму 2795,46грн., комунальних витрат від 31.05.2009р. на суму 46,15грн., оренди та експлуатаційних витрат від 31.05.2009р. на суму 1713,35грн.

В свою чергу, згідно наданих банківських виписок (а.с.а.с.44 - 51) Відповідачем на користь Позивача було перераховано 17050,94грн. на виконання зобов’язань з оплати орендних, комунальних та експлуатаційних платежів, при цьому в призначенні платежів містилися посилання на рахунки-фактури за травень – жовтень 2009р.

Стан розрахунків між сторонами з урахуванням вказаного часткового виконання грошових зобовязань Відповідачем, приведений Позивачем в розрахунку суми заборгованості (а.с.52) та акті звірення розрахунків (а.с.42), згідно яких загальний розмір стягуваної заборгованості за період з травня 2009р. по квітень 2010р. становить 23518,97грн., з яких орендна плата складає 17879,68грн. (а.с.118), експлуатаційні платежі – 2794,5грн. (а.с.119), комунальні платежі – 2844,79грн. (а.с.120). Згідно довідки №06/08-2010 від 03.08.2010р. за підписом керівника та головного бухгалтера Позивача (а.с.121) означена заборгованість станом на 03.07.2010р. Відповідачем не погашена.

02.11.2009р. сторони склали графік погашення заборгованості за договором оренди, згідно якого Відповідач зобов’язувався до 20.11.2009р. погасити заборгованість у сумі 2800грн., до 20.12.2009р. – 5780,95грн. та до 20.01.2010р. – 2800грн. Положеннями п.п. 3, 4 вказаного Графіку сторони домовилися, що він не змінює умов договору оренди, а у разі його порушення Орендодавець залишає за собою право розірвати договір та пред’явити вимогу про сплату штрафних санкцій, збитків тощо.

12.03.2010р. керівник Відповідача отримав лист Орендодавця №02/10-09 від 08.02.2010р. (а.с.11), в якому вказувалося про наявність заборгованості за договором оренди у розмірі 13602,32грн., необхідність її термінової сплати під загрозою застосування Орендодавцем заходів для обмеження доступу до об’єкту оренди.

Листом №04/10-49/1 від 20.04.2010р. (а.с.12), надісланим Відповідачу 23.04.2010р., Орендодавець повідомив Орендаря про розірвання договору в порядку ст. 782 Цивільного кодексу України у зв’язку із невиконанням останнім грошових зобов’язань. Доказів отримання означеного листа Відповідачем не надано, і той факт отримання листа за змістом відзиву заперечує.

За таких обставин Позивач, нарахувавши на всю суму заборгованості пеню в сумі 15815,49 грн., виходячи зі ставки 0,5% за день прострочення платежу, наполягає на задоволені заявлених вимог.

В перебігу розгляду справи Позивачем надавалися інші розрахунки суми пені (а.с.а.с.53, 122), на більшу суму порівняно із первісним у зв’язку із охопленням більшого періоду нарахування, проте із заявами в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про збільшення суми позовних вимог Позивач не звертався.

Відповідач позов частково визнав, виклавши свої заперечення щодо невизнаної суми у відзиві від 15.08.2010р. та доданих розрахунках (а.с.а.с.123-130). У доповненнях до відзиву від 03.09.2010р. (а.с.а.с.145-147) Відповідачем приведені додаткові аргументи на користь своєї позиції.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених у позові вимог, виходячи з їх первісно визначного розміру, оскільки їх одночасне висування цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вимоги є однорідними (грошовими), пов’язані наданими доказами та підставами виникнення (порушення грошових зобов’язань за договором оренди), їх сумісний розгляд не утруднює вирішення справи, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

В свою чергу, за відсутністю заяв про збільшення суми вимог суд позбавлений можливості враховувати розрахунки сум пені за інші періоди, ніж наданий до позовної заяви, розглядаючи первісний період, обмежений датою кінцевого розрахунку 02.07.2010р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором і застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені.

Враховуючи статус сторін та об’єкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами договору оренди №2009-04/13-А3 від 13.04.2009р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Водночас, встановлення Відповідачеві грошових зобов’язань з компенсації вартості спожитих комунальних послуг та експлуатаційних витрат узгоджується із приписами ст.ст.3, 6, 627 Цивільного кодексу України, які встановлюють принцип свободи договору.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №2009-04/13-А3 від 13.04.2009р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Зауваження Відповідача щодо нікчемності означеного договору судом відхиляються, оскільки тривалість його строку його дії за умовами п.п. 2.1., 8.1. пов’язувалась із підписанням акту прийому передачі приміщення, яке (підписання) саме за цим договором відбулося лише 13.05.2010р., що з урахуванням кінцевої дати дії становить проміжок часу менший 3-років, а отже за змістом ст. 793 Цивільного кодексу України усуває потребу в обов’язковому нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено ч.1 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Втім, якщо момент здійснення орендних платежів безпосередньо визначений умовами договору – щомісячно до 10 числа поточного місяця оренди, то момент настання грошових зобовязань щодо решти заявлених до стягнення платежів з комунальних та експлуатаційних витрат за відсутністю доказів вручення (отримання) Відповідачем відповідних рахунків і посилань на такі рахунки в наявних банківських виписках (згідно умов п. 3.5. договору) визначити не вбачається за можливе, окрім тієї частини, що увійшла до суми 13602,32грн. згідно отриманого Відповідачем листа №02/10-09 від 08.02.2010р., який суд кваліфікує як вимогу про плату у розумінні ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Виходячи із дати складання означеного листа-вимоги (08.02.2010р.) та змісту складеного Позивачем на виконання вимог суду акту звіряння розрахунків (а.с.42) склад витребуваної суму 13602,32грн. охоплював період, який включав комунальні та експлуатаційні витрати з травня по січень 2010р. включно – згідно підписаних сторонами здачі-прийняття робіт (наданих послуг). Отже, в матеріалах справи відсутні докази відносно виникнення моменту оплати комунальних та експлуатаційних витрат згідно п. 3.5. договору оренди відносно частини заявленого до стягнення періоду з лютого по квітень 2010р. включно у загальній сумі (згідно розрахунків заборгованості на а.с.а.с.119, 1120) 2461,77грн., з яких Відповідач визнає заборгованість з експлуатаційних витрат у сумі 310,5грн. за лютий 2010р. (а.с.137).

Посилання Відповідача на відсутність актів про надання послуг з оренди судом відхиляється, оскільки ані умови договору, ані положення діючого законодавства не покладають обов’язку із здійснення орендних платежів у залежність від наявності таких актів.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку зі сплати орендних та інших платежів відповідно до умов договору, щодо яких (платежів) визначений у встановленому ст. 530 Цивільного кодексу України порядку момент їх здійснення Орендарем.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. В свою чергу, невиконання або неналежне виконання зобов’язань є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, при якому боржник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Водночас, невизначеність строку виконання (доказів протилежного до матеріалів справи не надано) зобов’язань з оплати комунальних за період лютого по квітень 2010р. включно та експлуатаційних витрат за період березня по квітень 2010р. включно у загальній сумі 2151,27грн. (2461,77грн. – 310,5грн., визнаних Відповідачем) унеможливлює прострочення платежу означеної суми, а відтак – існування факту порушення права Позивача на його отримання, і, як наслідок, - неможливість згідно ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України задоволення позовних вимог в цій частині в контексті застосування способу судового захисту суб’єктивного права проти його відсутнього порушення з боку Відповідача.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні вимог щодо стягнення заборгованості з оплати комунальних та експлуатаційних витрат за період лютого по квітень 2010р. включно у загальній сумі 2151,27грн. з огляду на передчасність їх (вимог) висування.

Судом відхиляються заперечення Відповідача пов’язані із:

- порушенням його права власності з боку Позивача на невизначене майно, що знаходилося в орендованому приміщенні, оскільки це не має жодного відношення до предмету судового дослідження по цій справі4

- відсутністю відміток в ненаданому до матеріалів справи журналі реєстрації присутності співробітників в об’єкті оренди, доказів і обґрунтування його існування та правового значення для орендних правовідносин до відому суд доведено не було.

Наразі, приймаючи до уваги надані до матеріалів справи докази здійснення Відповідачем платежів на користь Позивача за користування приміщенням згідно укладеного між ними договору та часткове визнання позовних вимог, яке приймається судом згідно ст.ст. 22, 78 Господарського процесуального кодексу України з огляду на належну письмову форму, вчинення уповноваженою особою (керівником) та відсутність ознак порушення прав та інтересів інших осіб, суд дійшов висновку про наявність невиконаних грошових зобовязань Орендаря з:

-          орендної плати за період з травня 2009р. по квітень 2010р. сумі 17879,68грн.;

-           експлуатаційних платежів за період з травня 2009р. по лютий 2010р. у сумі 2173,5грн.;

-          комунальних платежів за період з травня 2009р. по січень 2010р. у сумі 1314,52грн.

При цьому суд відхиляє за недоведеністю аргументи Відповідача щодо безпідставності нарахування орендних платежів за березень і квітень 2010р. з мотивів неможливості використання об’єктом оренди через обмеження доступу з боку Орендодавця з 26.02.2010р., адже доказів фактичного застосування такого заходу не надано, а посилання на лист №02/10-09 від 08.02.2010р. враховуватися не може, оскільки останній опосередковує лише попередження про можливість застосування обмеження доступу, проте не доводить факту реалізації Позивачем такого наміру.

Наразі, згадування Відповідача на одностороннє розірвання договору у квітні згідно листа №04/10-49/1 від 20.04.2010р. та неможливість нарахування орендних платежів за цей місяць також не може бути враховано, оскільки за умов відсутності доказів отримання такого листа в матеріалах справи і заперечення самими Орендарем його отримання, припинення договору на підставі ст. 782 Цивільного кодексу України є неможливим.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Отже, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог з урахуванням приведених вище висновків, суд задовольняє вимоги про стягнення заборгованості: з оренди – в сумі 17879,68грн., з компенсації експлуатаційних платежів у сумі 2173,5грн. та з компенсації комунальних платежів – у сумі 1314,52грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення перерахування грошових коштів сформульована безпосередньо у п. 7.2. договору оренди, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги висновок про наявність заборгованості з орендних платежів перед Позивачем як бази для нарахування пені, суд, здійснивши перерахування представленого разом із позовом розрахунку пені (а.с.6) виходячи із:

-          обмежувального розміру подвійної облікової ставки НБУ згідно приписів п. 7.2. договору та ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, а не застосованої Позивачем ставки 0,5% за кожен день прострочення;

-           граничного шестимісячного строку нарахування згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України в межах первісно визначної кінцевої дати нарахування (02.07.2010р.);

-          використання у якості бази нарахування пені заборгованість виключно з орендних платежів (а.с.118), як це передбачено п. 7.2. договору, а не з урахуванням заборгованості за комунальними і експлуатаційними платежами;

-           часткового визнання Відповідачем вимог щодо пені (а.с.128), яке приймається лише в частині, що враховує обмеження 6 місяцями нарахування згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодекс України,

суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення вимог щодо пені, а саме – у розмірі 1832,78грн., не приймаючи визнання вимог щодо решти із визнаної пені Відповідачем пені, як таке, що суперечить визначеному законодавством порядку розрахунків.

Відхилення судом клопотання Відповідача про витребування доказів (а.с.а.с.162, 163) зумовлено невідповідністю означеної заяви приписам ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо визнання обставин, які перешкоджають наданню доказу та підстав, з яких випливає, існування витребуваних документів у Позивача. Крім того, витребування додаткових документів за змістом ст. 77 Господарського процесуального кодексу України вимагає необхідність відкладання розгляду справи, що є неможливим з огляду на закінчення 06.09.2010р. строків розгляду цієї справи.

Наразі, в перебігу розгляду справи Відповідач не був позбавлений можливості звернутися до суду із відповідним клопотанням.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Сьома лінія”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 35951469) до Приватного підприємства „Его Моделс”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 36062716) про стягнення основного боргу у сумі 23518,97грн. та пені в сумі 15815,49грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Его Моделс”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 36062716) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сьома лінія”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 35951469) заборгованість з оренди – в сумі 17879,68грн., з компенсації експлуатаційних платежів у сумі 2173,5грн., з компенсації комунальних платежів – у сумі 1314,52грн. та пеню в сумі 1832,78грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства „Его Моделс”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 36062716)на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сьома лінія”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 35951469) державне мито в розмірі 232 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 139,2грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 06.09.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.09.2010р.

Суддя