Рішення № 11098739, 06.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.09.10 р.                     Справа № 43/157                               

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання Т.А. Братченко

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕКЛАМНИЙ ДІМ”, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “СЕРВИС КОМПАНИ”, м. Донецьк

про стягнення суми боргу у розмірі 6008,69грн.

За участю представників:

від позивача: представник не з’явився

від відповідача: представник не з’явився

В судовому засіданні брали участь:

Суд перебував у нарадчій кімнаті 06.09.2010р. з 10:35год. до 10:40год.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “РЕКЛАМНИЙ ДІМ”, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “СЕРВИС КОМПАНИ”, м. Донецьк про стягнення суми боргу у розмірі 6008,96грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем господарського та цивільного законодавства України щодо оплати поставленого товару та виконаних робіт з друку зображення на плівці та банерній тканині, а також видаткові накладні №РН-40 від 31.03.2009р. у сумі 4338,90грн., №РН-106 від 21.05.2009р. у сумі 1773,42грн., №РН-744 від 07.12.2009р. у сумі 469,49грн., №РН-1018 від 07.12.2009р. у сумі 162грн., акти здачі-прийомки робіт (надання послуг) №ОУ-000220 від 17.08.2009р. у сумі 50грн., №ОУ-000223 від 18.08.2009р. у сумі 212,60грн., №ОУ-000263 від 15.09.2009р. у сумі 634,50грн., №ОУ-000264 від 15.09.2009р. у сумі 100,80грн., №ОУ-000313 від 08.10.2009р. у сумі 255грн., №ОУ-000391 від 25.11.2009р. у сумі 740,50грн., лист №25 від 06.05.2010р., фіскальний чек №4448 від 07.05.2010р., опис вкладення від 07.05.2010р.

20.07.2010р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог №29, в якій пояснив, що остаточно визначена сума позовних вимог до відповідача за позовною заявою №27 від 31.05.2010р. складає 6008,69грн., яку він і намагається стягнути.

Відповідач право на подання відзиву не використав і його представники в судове засідання не з’явилися. Про час і місце слухання відповідач був належним чином повідомлений, що підтверджує штамп канцелярії суду на ухвалах від 09.07.2010р., 20.07.2010р.,12.08.2010р.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) №14/4-20/3975 від 30.07.2010р., відповідач – юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю “СЕРВИС КОМПАНИ”, ідентифікаційний код 21988854, зареєстрований за адресою: 83122, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 246А/64, на яку направлялись ухвали суду.

На адресу суду було повернуто поштові відправлення №№ 05621291, 05884586, 06411274 адресоване відповідачу з відмітками органу поштового зв’язку „за зазначеною адресою не зареєстроване”. Також на адресу суду було повернуто поштове відправлення №06392849 адресоване позивачу.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Між тим, позивач був присутній у судовому засіданні від 12.08.2010р. та був повідомлений про час та місце наступного судового засідання.

Відповідно роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, тільки якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України процесуальний строк розгляду справи обмежений та у даному випадку закінчується 07.09.2010р., оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки сторін за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю “РЕКЛАМНИЙ ДІМ” та Товариством з обмеженою відповідальністю “СЕРВИС КОМПАНИ” виникли фактичні взаємовідносини з поставки продукції та виконання робіт з друку зображення на плівці та банерній тканині.

Між сторонами не було погоджено та підписано ані договору поставки, ані договору підряду або змішаного договору, який би регулював спірні відносини сторін. Як не було визначено строк та порядок сплати відповідачем винагороди за поставлений товар та виконані роботи.

Згідно усної домовленості позивач передав відповідачу продукцію загальною вартістю 6743,81грн. за витратними накладними №РН-40 від 31.03.2009р. у сумі 4338,90грн., №РН-106 від 21.05.2009р. у сумі 1773,42грн., №РН-744 від 07.12.2009р. у сумі 469,49грн., №РН-1018 від 07.12.2009р. у сумі 162грн., а також виконав роботи з друку зображення на плівці та банерній тканині загальною вартістю 1993,40грн., що підтверджується актами здачі-прийомки робіт (надання послуг) №ОУ-000220 від 17.08.2009р. у сумі 50грн., №ОУ-000223 від 18.08.2009р. у сумі 212,60грн., №ОУ-000263 від 15.09.2009р. у сумі 634,50грн., №ОУ-000264 від 15.09.2009р. у сумі 100,80грн., №ОУ-000313 від 08.10.2009р. у сумі 255грн., №ОУ-000391 від 25.11.2009р. у сумі 740,50грн.

У звязку з підписанням перелічених витратних накладних та актів відповідач повністю погодився з обсягами, якістю та вартістю поставленого товару та виконаних позивачем робіт.

Таким чином розмір винагороди, яка належить позивачу, складає 8737,21грн.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч.1 ст.174 ГК України).

Ст.509 ЦК України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За висновком суду зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 ЦК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, є договором, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України) та правила підряду ст.837 (глава 61 ЦК України).

Згідно норм статті 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

Статтею 688 ЦК України передбачено, що покупець зобов’язаний повідомити продавця про порушення умов правочину щодо купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

При отриманні товару відповідачем не подавалося жодних застережень щодо неналежності виконання продавцем зобов’язання щодо поставки (стосовно якості, недостачі, строків тощо). Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним на відповідальне зберігання.

Проте, оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача з якістю, кількістю та асортиментом поставленого товару, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що покупець погодився з поставкою товару.

Згідно ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами ст.837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплати виконану роботу.

Відповідно до ч.4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Ст.854 ЦК України передбачає виникнення у замовника зобов'язання з оплати підрядникові обумовленої ціни після остаточної здачі роботи.

Оскільки сторони належним чином не визначили строки виконання відповідачем зобов’язання по оплаті товару та виконаних робіт, господарський суд вважає, що право вимагати виконання такого зобов’язання виникло у позивача в порядку ч.2 ст.530 ЦК України через сім днів з моменту направлення відповідачу письмової вимоги №25 від 06.05.2010р.

Доказом направлення відповідачу вищевказаної вимоги є фіскальний чек №4448 від 07.05.2010р. та опис вкладення в поштове відправлення з відбитком календарного штемпелю об’єкта поштового зв’язку.

Однак, відповідач взяті на себе зобов’язання по оплаті товару та виконаних робіт належним чином не здійснив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 6008,69грн., враховуючи твердження позивача про сплату відповідачем 2728,52грн. за поставлену продукцію.

Доказів погашення боргу в сумі 6008,69грн. відповідач не надав, у зв’язку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобов’язання відповідача перед позивачем залишилося невиконаним, що є порушенням вимог ст.ст.525, 526 ЦК України.

За таких обставин, враховуючи те, що факт заборгованості підтверджений матеріалами справи, господарський суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, та стягує з відповідача заборгованість в сумі 6008,69грн.

Судові витрати згідно ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.11, 205, 509, 525, 526, 530, 688, 690, 692, 712, 837, 854, 882 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕКЛАМНИЙ ДІМ”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “СЕРВИС КОМПАНИ”, м. Донецьк про стягнення суми боргу у розмірі 6008,69грн. – задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СЕРВИС КОМПАНИ” (83122, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 246А/64; ідентифікаційний код 21988854; р/р 26004207142700 в АКІБ „УКРСИББАНК” м. Донецьк, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕКЛАМНИЙ ДІМ” (83048, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 212а/29; ідентифікаційний код 30544672; р/р 26000037889000 в АКІБ „УКРСИББАНК” м. Донецьк, МФО 30544672) суму боргу у розмірі 6008,69грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 102грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 06.09.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                               

Повний текст рішення за правилами

ст.85 ГПК України підписано 06.09.2010р.