Рішення № 11098614, 02.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215

РІШЕННЯ

Іменем України

02.09.2010Справа №2-19/4080-2010 За позовом – Фірми «ТЕС», АР Крим, м.Сімферополь, вул.Г.Аджимушкая, 5, кв.11, ідентифікаційний код 16512506

До відповідача - Приватного підприємства «Рондо - Крим», АР Крим, м.Сімферополь, вул.Комсомольська, 6, кв.38, ідентифікаційний код 31859771

Про стягнення 19823,23 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Бабенко Н.Ю. – представник, дов. № б/н від 12.04.2010 р.; Савченко В.А. – представник. дов. № б/н від 12.01.2010 р.

Від відповідача – не з’явився

Суть спору: Позивач – Фірма «ТЕС» звернулась до Господарського суду АР Крим з позовом до Приватного підприємства «Рондо - Крим» про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № 430/09 від 16.07.2009 р. у розмірі 19823,23 грн., з яких 10974,00 грн. сума основного боргу, 2863,50 грн. штраф, 3004,03 грн. пеня, 2981,70 грн. 20% річних за користування чужими грошовими коштами відповідно до умов договору, а також просить стягнути судові витрати. Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки № 430/09 від 16.07.2009 р. по сплаті за отриманий товар за витратними накладними № РН-0002717 від 29.07.2009 р. на суму 12510,00 грн., № РН-0002759 від 31.07.2009 р. на суму 16125,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні користуючись своїм правом наданим ст.22 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, оскільки відповідачем сума основного боргу погашена. Згідно заяви позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 3004,03 грн., 20% річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 2981,70грн., штраф в розмірі 2863,50 грн., а також просить стягнути судові витрати. До заяви додані докази оплати суми основного боргу відповідачем.

Суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду та розглядає зменшені позовні вимоги, як первісні вимоги позивача до відповідача.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, витребувані судом документи не представив, про причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) - це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 9, 10 Конституції України, ст. 9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст. 3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 року № 2453), ст. 18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст. ст. 10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотання представників позивача, вони давали пояснення на російський мові.

Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) сторонами не заявлялося.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

16.07.2009 р. між Фірмою «ТЕС» (Постачальник) та Приватним підприємством «Рондо-Крим» (Покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 430/09 (а.с.29-31).

Відповідно до п.1.1 Договору «Постачальник» зобов’язується постачати та передавати у власність «Покупця» світлі нафтопродукти, іменуючи надалі ГСМ, а «Покупець» зобов’язується прийняти ГСМ та своєчасно оплатити його у відповідності з умовами даного Договору. Предметом поставки по даному договору є ГСМ: бензин марки А-80, А-92, А-95, А-98, дизельне топливо (п.1.2 Договору).

Пунктом 1.5 Договору сторони домовились, що всі нафтопродукти, отримані «Покупцем» від «Постачальника», вважаються отриманими у виконання даного Договору.

Згідно п.2.1 Договору поставка ГСМ здійснюється по заявкам «Покупця» в період всього строку дії даного договору. Кількість ГСМ для кожної окремої поставки оговорюється в заявці (устній або письмовій) та відображається у витратній накладній (п.2.2 Договору.).

У пункті 3.1. Договору зазначено, що умовою поставки є відстрочка платежу за отриманий товар. «Покупець» зобов’язується сплатити відвантажений на його адресу ГСМ на протязі 14-ти календарних днів з моменту виписки «Постачальником» витратної накладної на товар.

Ціна постачаємого ГСМ зазначається у виставленому «Постачальником» рахунку – фактурі (п.4.1 Договору).

Пунктом 4.3. Договору встановлено, що форма оплати – безготівкова. Шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок «Продавця». Зміна умов оплати може бути погоджена сторонами у додатковій угоді до даного Договору.

Відповідно до п.5.1 – 5.3 Договору «Постачальник» зобов’язаний передати, а «Покупець» зобов’язаний прийняти та оплатити ГСМ на умовах, обумовлених даним договором та додаткових угодах до нього. У випадку не виконання або неналежного виконання зобов’язань по даному Договору, винна сторона відшкодовує іншій стороні усі збитки спричинені своїми діями або бездіями, у тому числі не отриманий прибуток, в порядку передбаченому Цивільним кодексом України. У разі не виконання або неналежного виконання прийнятих на себе зобов’язань винна сторона виплачує іншій стороні штраф в розмірі 10% від суми порушених зобов’язань.

Згідно п.5.6 вказаного договору сторони передбачили, що на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань «Покупець» виплачує «Постачальнику» 20% річних від суми боргу за весь час прострочки.

Пунктом 5.7 Договору встановлено, що оплата стороною визначених даним Договором штрафних санкцій (штраф, пеня) не звільняє її від обов’язку відшкодувати на вимогу іншої сторони збитки, понесені порушенням договору в повному обсязі. При цьому відшкодування збитків не звільняє її від зобов’язання оплатити іншій стороні штрафні санкції в повному обсязі, передбачені даним Договором та діючим законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що витратними накладними № РН-0002717 від 29.07.2009р. на суму 12510,00 грн., № РН-0002759 від 31.07.2009 р. на суму 16125,00 грн., які підписані уповноваженою особою відповідача, підтверджується факт поставки товару відповідачу у виконання мов договору поставки № 430/09 від 16.07.2009 р. на загальну суму 28635,00 грн. (а.с.32-39). Однак, відповідач за отриманий товар сплатив не в строки передбачені договором та на час звернення до суду із даним позовом мав заборгованість за поставлену продукцію. Що й стало підставою для звернення до суду із даним позовом. Вказаних обставин відповідач не оспорив і доказів, які спростовують такі висновки не надав.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами та доповненнями), зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами та доповненнями) та положень статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 436 із змінами та доповненнями), зобов’язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 №435 із змінами та доповненнями) якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 №435 із змінами та доповненнями).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами та доповненнями) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе забов’язання щодо сплати у встановлений договором строк за отриману за вказаними вище витратними накладними продукцію.

Так, відповідно до п.3.1 Договору відповідач зобов’язався в строк до 13.08.2009 р. оплатити заборгованість за витратною накладною № РН-0002717 від 29.07.2009 р. Однак, в порушення п.3.1 Договору відповідач сплачував за поставлений товар частками та у повному обсязі погасив заборгованість за поставку товару лише 02.12.2009 р. Отже, за витратною накладною № РН-0002717 від 29.07.2009 р. відповідач станом на день розгляду справи заборгованість перед позивачем погасив у повному обсязі.

За витратною накладною № РН-0002759 від 31.07.2009 р. відповідно до п. 3.1 Договору відповідач зобов’язався в строк до 15.08.2009 р. оплатити заборгованість.

Згідно наданої заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог позивач вказує на повне погашення суми основного боргу за витратною накладною № РН-0002717 від 31.07.2009 р. Факт погашення заборгованості у сумі 10974,00 грн. підтверджується матеріалами справи.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами та доповненнями) порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 611 цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 №435 із змінами та доповненнями), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 436 із змінами та доповненнями) встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 436 із змінами та доповненнями) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами та доповненнями) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами та доповненнями) визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» (Закон України від 22.11.1996 № 543/96-ВР із змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.4 Договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати «Покупець» сплачує «Постачальнику» пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не оплаченого товару за кожен день прострочки оплати.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 3004,03грн. за прострочення виконання останнім грошового зобов’язання щодо оплати за поставлений товар обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.229 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами та доповненнями) учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов’язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов’язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Зазначені вимоги також передбачені ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами та доповненнями).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами та доповненнями) передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право продавця вимагати уплати відсотків за користування чужими грошовими коштами у разі прострочення оплати товару передбачено також ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами та доповненнями).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 3004,03 грн., 20% річних в розмірі 2981,70 грн., штраф в розмірі 2863,50 грн. обґрунтовані, засновані на законі і підлягають задоволенню.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачем суду не надано.

Оскільки, зазначений спір виник внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки нафтопродуктів № 430/09 від 16.07.2009 р., суд покладає судові витрати в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) у повному обсязі на відповідача.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 33, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·          Прийняти заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

·          Позов задовольнити.

·          Стягнути з Приватного підприємства «Рондо - Крим» (АР Крим, м.Сімферополь, вул.Комсомольська, 6, кв.38, ідентифікаційний код 31859771, р/р 26006047058501 в КО ВАТ «Сведбанк», м.Київ, МФО 300164) на користь Фірми «ТЕС» (АР Крим, м.Сімферополь, вул.Г.Аджимушкая, 5, кв.11, ідентифікаційний код 16512506, р/р 26004440265030 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010) пеню в розмірі 3004,03 грн., 20% річних - в розмірі 2981,70 грн., штраф в розмірі 2863,50 грн., державне мито в розмірі 198,23 грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236, 00 грн.

·          Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 07.09.2010 р.

Рішення направити:

-          Фірма «ТЕС» (АР Крим, м.Сімферополь, вул.Г.Аджимушкая, 5, кв.11;

-          Приватне підприємство «Рондо - Крим» (АР Крим, м.Сімферополь, вул.Комсомольська, 6, кв.38

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Мокрушин В.І.