Рішення № 110985861, 28.04.2023, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/2665/23

Провадження №2/523/2269/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2023 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого - судді Малиновського О.М.

за участю секретаря - Славинського А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, у місті Одеса, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ

АТ КБ «Приват Банк» (далі Банк) звернулось до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 10 497,03грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між Банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н від 09.07.2019р. Відповідач не виконав умови договору щодо повернення використаного кредитного ліміту та сплати відсотків за користування кредитним лімітом. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 07.12.2022р. з відповідача на користь Банка була стягнута заборгованість по тілу кредиту, втім у задоволенні решти позовних вимог було відмовлено. В зв`язку з чим, на думку представника, Банк в силу ч.1 ст.1048 ЦК України має право на стягнення з відповідача відсотків за обліковою ставкою НБУ за період з 31.01.2020р. по 31.01.2022р. в сумі 10 497,03грн., додавши до позовної заяви розрахунок. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 01.03.2023р. провадження у справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження.

26.04.2023р. від представника відповідача - адвоката Барабаш Г.Л. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 07.12.2022р. Банку було відмовлено у стягненні заборгованості по відсоткам за кредитним договором від 09.07.2019р., а відтак відсутні підстави для стягнення відсотків.

Представник позивача в призначене судове засідання не з`явився надіславши до суду заяву, в якій підтримав пред`явлені позовні вимоги, просить розглянути справу у їх відсутність.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи був сповіщений через його представника - адвоката Барабаш Г.Л.

Неявка сторін не перешкоджає розгляду справи.

Суд, вивчивши матеріли справи, дійшов висновку з огляду на таке.

Так, матеріалами справи встановлено, що згідно умов кредитного договору №б/н від 09.07.2019р., укладеного між Банком та ОСОБА_1 , останній отримав від Банку кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на суму 76 000,00грн. на платіжну картку. Договір було укладено шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 09.07.2019р. (а.с.8-9).

Вважаючи, що з боку ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконувались належним чином, Банк, станом на 03.10.2022р., за договором кредитування розрахував заборгованість, розмір якої склав 78 081,83грн., з яких: 71108,64грн. - заборгованість за тілом кредиту, 6 973,19грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 07.12.2022р. у справі № 523/13253/22, яке набрало законної сили, позовні вимоги Банка були задоволені частково. З ОСОБА_1 була стягнута заборгованість за тілом кредиту по кредитному договору б/н від 09.07.2019р. у розмірі 71 108,64грн. В частині стягнення відсотків було відмовлено у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків суд встановив відсутність домовленості між сторонами договору про розмір процентів, зазначивши, що без надання підтверджень про конкретні запропоновані ОСОБА_1 . Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вирішуючи питання про стягнення нарахованих Банком відсотків по кредитному договору на підставі абз.3 ч.1 ст.1048 ЦК України, суд виходить з наступного обґрунтування.

Виниклі між сторонами правовідносини регулюються нормами права, в редакції чинній на час укладання кредитного договору (09.07.2019р.) зокрема Цивільним кодексом України, параграфом 2 Главою 71 «Позика, кредит, банківський вклад», Законом України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15.11.2016 року.

Так, згідно із ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

За приписами статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відтак, кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним, оплатним і двостороннім та відмінним від договору позики за своїм суб`єктним складом, оскільки кредитором може виступати лише банк чи інша кредитна установа, яка має відповідну ліцензію.

Питання стосовно процентів за кредитом врегульовано статтею 1056-1 ЦК України, а саме, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.2 ст.1056-1 ЦК).

Аналогічні умови, порядок та тип процентної ставки, як складової частини кредитного договору, визначені Законом України № 1734-VIII, зокрема п.п.8,9 ч.1 ст.12, якою передбачено, що у договорі про споживчий кредит зазначаються процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів, реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені.

Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися) (п.10 ч.1 ст.12 Закону № 1734-VIII ).

Аналізуючи зазначені вище норми, враховуючи побудову та структуру норм, якими врегульовано питання нарахування та стягнення процентів за кредитними договорами, то слід дійти висновку, що стаття 1048 ЦК України, в частині стягнення процентів на рівні облікової ставки НБУ не може бути застосована до кредитних правовідносин, так як законодавцем передбачені спеціальні норми, зазначені вище, щодо визначення процентів за кредитним договором (тип процентної ставки «фіксована» або «змінювана»), як однієї із істотних умов кредиту, які повинні бути узгодженні між сторонами кредитного договору до його підписання.

Як було зазначено вище, рішенням суду АТ КБ «Приват Банк» було відмовлено у стягненні з ОСОБА_1 процентів за кредитним договором від 09.07.2019р., із встановленням судом факту відсутності домовленості між сторонами кредитного договору про нарахування відсотків за користування кредитом.

Отже, будь-яких правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача відсотків на підставі абзацу 3 ч.1 ст.1048 ЦК України на рівні облікової ставки НБУ, суд не вбачає.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Натомість з такими позовними вимогами АТ КБ «Приват Банк» до суду не зверталось.

Судом не приймається до уваги посилання представника Банка на постанову ВП ВС від 03.07.2019р. №342/180/17, так як таке рішення було не за подібними правовідносинами (однакове нормативно-правове регулювання, склад учасників, підстави виникнення правовідносин тощо). Крім того, у вказаній постанові судом не було визначено право Банка на стягнення процентів за ч. 1ст.1048 ЦК України, а лише було констатовано, що вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

З тих же підстав суд не приймає до уваги посилання представника Банка на постанову ВС від 10.04.2019р. №356/1635/16-ц.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про безпідставність звалених позовних вимог у задоволенні яких слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.12,13,76,259,263-265,268,279 ЦПК України,

ВИРІШИВ

Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів залишити без задоволення у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду, через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 28 квітня 2023р.

Суддя