Рішення № 110972868, 19.05.2023, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/1118/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Науменка В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача-1: Військова частина НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 окремий мотопіхотний батальйон « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») (смт. Донське, Волноваський район, Донецька область, 85772, ЄДРПОУ 26613668)

до відповідача-2: Військова частина НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 окрема мотопіхотна бригада) ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 )

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, через уповноваженого представника адвоката Швеця Р.Ю., звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:

1) визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_2 протиправною, яка полягає у нездійсненні нарахування та виплаті усіх видів грошового забезпечення та додаткової винагороди ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ;

2) зобов`язати військову частину НОМЕР_2 включити ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , до списку осіб, що входять до переліку осіб, зазначених Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень та здійснити нарахування виплат додаткової винагороди Позивачеві - ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 з розрахунку 100 000 грн. пропорційно розрахунку на місяць у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

3) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_4 щодо невиплати ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 усіх видів грошового забезпечення та грошового забезпечення - додаткової грошової винагороди за період з 17.10.2022 по 17.02.2023;

4) зобов`язати військову частину НОМЕР_4 здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 грошове забезпечення додаткової грошової винагороди за період з 17.10.2022 по 17.02.2023 як особі, що входить до переліку осіб, зазначених Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що проходить військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 на посаді навідника. 17 жовтня 2022 року отримав поранення під час виконання службових обов`язків, був евакуйований до ЦРЛ м. Селідове, після чого з 18 по 19 жовтня 2022 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «МКЛ4» у м. Дніпро, з 20 по 28 жовтня на стаціонарному лікуванні у КП «Волинська обласна клінічна лікарня». Після лікування позивач тричі перебував у відпустці за станом здоров`я, останній раз з 19.01.2023 по 17.02.2023.

Водночас, у позові наголошується, що за час лікування та реабілітації відповідачами у порушення вимог чинного законодавства позивачу не виплачувалась додаткова винагорода у розмірі 100000 грн. у розрахунку на місяць, відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022, що призвело до безпідставного ненарахування та невиплати позивачу належних йому сум грошового утримання на загальну суму 339510,01 грн.

Вважає таку бездіяльність відповідачів протиправною, що й обумовило необхідність звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 20.03.2023 відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій (а.с. 53).

Ухвалою суду від 21.03.2023 задоволено клопотання представника позивача та витребувано у відповідачів: розрахунок щомісячного грошового забезпечення позивача, із зазначенням сум основних і додаткових виплат, дати нарахування та дати виплат; розрахунок нарахування додаткової винагороди за безпосередню участь позивача у бойових діях згідно постанови №168 від 28.02.2022, із зазначенням сум, дати нарахування та дати виплати; копії наказів (розпоряджень), на підставі яких здійснювались нарахування грошового забезпечення та додаткових виплат (а.с.54).

Відповідачам копії ухвал та адміністративного позову судом направлялись за зазначеними позивачем адресами, водночас такі відправлення не були прийняті Укрпоштою у зв`язку з тимчасовою відсутністю поштового зв`язку з м. Маріуполем та смт. Донське Волноваського району Донецької області (а.с. 62-63).

У зв`язку з відсутністю поштового зв`язку з зареєстрованими адресами постійної дислокації військових частин, які є відповідачами у справі, 24.03.2023 ухвали та примірники позову судом направлено до Міністерства оборони України для передачі відповідачам, проте даних про вручення таких документів відповідачам до суду не надано (а.с. 69).

У зв`язку з відсутністю будь-яких даних щодо вручення зазначених ухвал та примірників позову відповідачам, ухвалою суду від 21.04.2023 зобов`язано Міністерство оборони України надати інформацію та документи, витребувані у відповідачів, а також зобов`язано забезпечити отримання відповідачами ухвал та примірників позовної заяви, що були отримані Міністерством оборони України 04.04.2023 (а.с. 73-74).

28.04.2023 до суду від відповідача-2 військової частини НОМЕР_4 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач-2 позов не визнає та у його задоволенні у частині вимог до в/ч НОМЕР_4 просить відмовити. Відповідач-2 зазначає, що позивач жодного дня не перебував у списках військової частини НОМЕР_4 , відтак, у в/ч НОМЕР_4 відсутній обов`язок виплати останньому грошового забезпечення, а позовні вимоги, адресовані до в/ч НОМЕР_4 , є безпідставними та задоволенню не підлягають (а.с. 83-85).

05.05.2023 від відповідача-1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач-1 позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні. Зазначає, що на даний час позивачу нараховано та виплачено грошове забезпечення у повному обсязі, включно з додатковою грошовою винагородою у розмірі 100000 грн. у розрахунку на місяць, відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022. Зазначає, що за період з серпня по листопад 2022 року включно позивачу нараховано та виплачено грошове забезпечення, включаючи додаткову винагороду у розрахунку 100000 грн. за місяць. За грудень 2022 року, січень та 17 днів лютого 2023 року перерахунок та виплату додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн. за місяць здійснено у квітні 2023 року, після отримання медичної документації довідок ВЛК, якими підтверджено проходження реабілітації позивачем після отриманого поранення з 17.12.2022 по 11.01.2023 та з 19.01.2023 по 16.02.2023. Отже вказує, що позивачу нараховано та виплачено усі суми належного йому грошового забезпечення, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають (а.с. 89-93).

16.05.2023 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої представник позивача просить суд не враховувати відзив, наданий відповідачем-1; на позовних вимогах наполягає у повному обсязі (а.с. 112-115).

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши надані сторонами докази та письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.08.2022 №262, солдата ОСОБА_1 призначено на посаду навідника 3 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти в/ч НОМЕР_2 , зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення (а.с. 107).

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 17.02.2023 №50, солдата ОСОБА_1 з 17.02.2023 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_2 та наказано вважати таким, що справи і посаду здав та вибув для подальшого проходження військової служби у військову частину НОМЕР_7 (а.с. 108).

Отже, позивач перебував у списках особового складу військової частини НОМЕР_2 у період з 05.08.2022 по 17.02.2023 включно.

Судом також встановлено, що 17 жовтня 2022 року позивач під час проходження служби отримав мінно-вибухову травму, унаслідок якої отримав осколкове поранення лівого плеча та закритий внутрішньосуглобовий перелом головки лівої стегнової кістки. Вказані обставини підтверджуються довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 18.11.2022 (а.с. 27), первинною медичною карткою невідкладної допомоги (а.с. 28), іншими матеріалами справи. Обставини та факт отримання позивачем травми (поранення) не заперечуються відповідачами.

Відповідно до виписки з медичної картки стаціонарного хворого №25553 (а.с. 29), позивач з 18 по 19 жовтня 2022 року перебував на лікуванні КНП «МКЛ4» ДМР, м. Дніпро, після чого з 20.10.2022 по 28.10.2022 у КП «Волинська обласна клінічна лікарня», що підтверджується випискою із медичної картки стаціонарного хворого №16416/3071 (а.с. 31).

28.10.2022 проведено медичний огляд позивача військово-лікарською комісією (ВЛК), підтверджено факт захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, визначено, що позивач потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів, що підтверджується довідкою ВЛК №603 від 28.10.2022 (а.с. 32).

Згідно довідки ВЛК від 15.12.2022 №7496, комісією визначено, що позивач потребує відпустки за станом здоров`я на тридцять календарних днів (а.с. 34).

Згідно довідки ВЛК від 16.01.2023 №50/ЗСУ, комісією визначено, що позивач потребує відпустки за станом здоров`я на тридцять календарних днів (а.с. 37).

Відповідно до відпускного квитка №347 від 16.12.2022, позивачу надавалась відпустка за станом здоров`я з 17.12.2022 по 15.01.2023 (а.с. 35).

Відповідно до відпускного квитка №14 від 18.01.2023, позивачу надавалась відпустка за станом здоров`я з 19.01.2022 по 17.02.2023 (а.с. 38).

Відповідачем-1 зазначається, що у відпустках за станом здоров`я позивач перебував з 31.10.2022 по 28.11.2022, з 17.12.2022 по 11.01.2023 та з 19.01.2023 по 16.02.2023 (а.с. 100 зворот).

Інших даних та відповідних їм підтверджуючих документів щодо періодів фактичного перебування позивача у відпустках за станом здоров`я у зв`язку з отриманою травмою, матеріали справи не містять.

Відповідно довідки про доходи №2785 від 27.04.2023, виданої в/ч НОМЕР_2 , ОСОБА_1 за період з серпня 2022 по лютий 2023 отримав грошове забезпечення у розмірі 710118,07 грн. (а.с. 100).

Вказані нарахування та виплати також підтверджуються Карткою особового рахунку військовослужбовця №890 (а.с. 109).

Не заперечуючи щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за період з серпня по 17 жовтня 2022 року, позивач наполягає, що йому не було нараховано та виплачено грошове забезпечення у належному розмірі за період після отримання ним поранення 17.10.2022, а саме не нараховано та не виплачено додаткову грошову виплату, передбачену Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 у розмірі 100000 грн. на місяць.

Отже спірним у цій справі є повнота виплаченого позивачу розміру грошового забезпечення позивачу за період з 17.10.2022 по 17.02.2023.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII (у подальшому Закон 2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Посадові оклади військовослужбовцям виплачуються у розмірах, визначених додатками 1, 2, 12 і 13 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (зі змінами) (далі - постанова № 704).

Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (надалі Порядок №260), затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.

Пунктами 2, 3 Розділу І Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення включає:

щомісячні основні види грошового забезпечення;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:

посадовий оклад;

оклад за військовим званням;

надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать:

підвищення посадового окладу;

надбавки;

доплати;

винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту;

премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:

винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану;

допомоги.

Підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:

штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);

накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;

накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;

накази про присвоєння військових звань;

грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Пунктом 7 Порядку №260 визначено, що військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов`язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Як зазначалось вище, суд встановив, що позивач перебував у списках особового складу в/ч НОМЕР_2 у період з 05.08.2022 по 17.02.2023. Водночас, жодних відомостей про перебування позивача у списках особового складу військової частини НОМЕР_4 (відповідач-2 у справі) матеріали справи не містять.

Суд наголошує, що позовна заява та інші матеріали справи не містять жодного обґрунтування, за яких правових підстав саме до вказаного суб`єкту скеровано позивачем позовні вимоги щодо зобов`язання здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 17.10.2022 по 17.02.2023.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов у частині усіх пред`явлених до Відповідача-2 військової частини НОМЕР_4 , вимог є безпідставним та необґрунтованим, а отже задоволенню у зазначеній частині не підлягає.

Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято Постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168), пунктом 1 якої встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Отже, зміст зазначеної Постанови свідчить про те, що до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн. необхідно включати військовослужбовців, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Як встановлено судом, позивач перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 18 по 28 жовтня, та у відпустках для лікування після тяжкого поранення за висновком ВЛК з 31.10.2022 по 28.11.2022, з 17.12.2022 по 11.01.2023 та з 19.01.2023 по 16.02.2023.

Таким чином, у вказані проміжки часу позивачу мало бути нараховано та виплачено додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, збільшену до 100000 грн.

Як зазначено судом, відповідно довідки про доходи №2785 від 27.04.2023, виданої в/ч НОМЕР_2 , позивач за період з серпня 2022 по лютий 2023 отримав грошове забезпечення у розмірі 710118,07 грн.

Зі змісту вказаної Довідки судом встановлено, що позивач за період служби з серпня по листопад 2022 включно отримував додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, із розрахунку 100000 грн. на місяць.

За грудень 2022 та січень 2023 позивачу була нарахована додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, у розмірі 30000 грн. на місяць.

Водночас, у квітні 2023 року відповідачем-1 здійснено перерахунок грошового забезпечення позивача, нараховано та виплачено додаткову винагороду із розрахунку 100000 грн. на місяць за періоди перебування у відпустці у зв`язку з пораненням - з 31.10.2022 по 28.11.2022, з 17.12.2022 по 11.01.2023 та з 19.01.2023 по 16.02.2023, різниця становить 145207,38 грн.

Вказану різницю нарахованих сум грошового забезпечення у квітні 2023 виплачено позивачу.

Відповідач-1 у своєму відзиві визнає факт несвоєчасного нарахування та виплати додаткового грошового забезпечення, що пояснює несвоєчасним отриманням медичних документів висновків ВЛК, які є підставою у нарахуванні додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, збільшеної до 100000 грн.

Усі наведені нарахування та виплати підтверджуються Карткою особового рахунку військовослужбовця №890 (а.с. 109).

Позивачем наведені розрахунки та факт виплати грошового забезпечення не спростовано.

Наведені у позові розрахунки належних, на думку позивача, виплат грошового забезпечення суд до уваги не приймає, оскільки такі розрахунки проведено без посилань на будь-які докази, які б містили у собі вихідні дані для таких розрахунків.

Отже, суд приходить до висновку, що на час вирішення даної справи позивачу перераховано та виплачено усі належні йому суми грошового забезпечення за спірний період часу, що свідчить про безпідставність позовних вимог, які за встановлених судом обставин задоволенню не підлягають.

Доводи представника позивача про те, що відзив відповідача-1 не належить приймати до уваги, суд відхиляє за наступних підстав.

По-перше, доводи представника позивача про те, що такий відзив підписано представником, який не підтвердив свої повноваження, не заслуговують на увагу, оскільки такий відзив підписано особисто керівником - командиром військової частини НОМЕР_2 .

По-друге, доводи щодо порушення строку на подачу відзиву судом також відхиляються, оскільки строки на подачу відзиву встановлювались судом в ухвалі про відкриття провадження та пов`язувались з моментом отримання копії зазначеної ухвали. Водночас, матеріали справи не містять дати отримання відповідачем-1 такої ухвали, оскільки ухвала про відкриття провадження у справі та копія позову надавалась відповідачу-1 через Міністерство оборони України, що обумовлено відсутністю поштового зв`язку з адресою постійної дислокації відповідача-1 та обумовленим воєнним станом режимом нерозголошення фактичної дислокації такої військової частини.

Зазначені обставини суд визнає такими, що обумовлюють об`єктивні труднощі із своєчасним отриманням та надсиланням поштової кореспонденції, у тому числі у справі, що розглядається, що, на думку суду, виключає можливість застосування наслідків несвоєчасного направлення відзиву у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність своїх дій підтверджено належними та допустимими доказами.

Отже, судом не встановлено будь-яких ознак протиправності в діях відповідачів під час нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 17.10.2022 по 17.02.2023, а тому позовні вимоги щодо визнання таких дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії є такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову необхідно відмовити.

Судові витрати сторонами не понесені.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО