Рішення № 110970627, 19.05.2023, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2023 року справа № 580/1931/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши правилами спрощеного письмового провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ в особі Смілянського відділу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

16.03.2023 та 17.03.2023 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі позивач) до УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ в особі Смілянського відділу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області (18002, Черкаська обл., місто Черкаси, бульвар Шевченка, будинок 117; код ЄДРПОУ 37852733) (далі відповідач) про: визнання протиправним і скасування рішення від 05.01.2023 №71264300017709 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації - позивачу; зобов`язання відповідача повторно розглянути його заяву від 17.10.2021, як громадянина Російської Федерації, про надання дозволу на імміграцію з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду; стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь сплаченого судового збору в розмірі 1073, 60грн.

Обґрунтовуючи зазначив, що оскаржуваним рішенням позивачу відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну. Підставою рішення зазначив п.5 ч.1 ст.10 Закону України «Про імміграцію» заборона в`їзду на територію України особам на підставі закону. Стверджує про відсутність щодо нього будь-яких заборон у в`їзді на територію України, а також відсутність будь-яких рішень компетентних органів його примусового повернення на територію Російської Федерації. Вказує, що в оскаржуваному рішенні відсутнє вмотивування із нього неможливо встановити, які саме порушення стали причиною відмови.

Ухвалою від 21 березня 2023 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив її розгляд здійснювати правилами спрощеного позовного провадження. Згідно з даними довідки про доставку електронного листа ухвалу відповідач отримав 21.03.2023, а позивач 06.04.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про поштове вручення.

31.03.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Обґрунтовуючи зазначив, що спірне рішення прийняв на підставі п.5 ч.1 ст.10 Закону України «Про імміграцію» у зв`язку із забороною в`їзду на територію України. Рішення ГУДМС у Харківській області від 18.03.2021 про заборону позивачу в`їзду на територію України є чинним та в установленому законом порядку не скасоване. Тому вважає, що спірне рішення є законним та не підлягає скасуванню.

13.04.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Обґрунтовуючи зазначив, що не знав про існування рішення ГУДМС у Харківській області від 18.03.2021 про заборону йому в`їзду на територію України. Тому не міг оскаржити його раніше. Відповідач не надав до суду належних доказів, які б свідчили про наявність обставин, передбачених п.5 ч.1 ст.10 Закону України «Про імміграцію» та були підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію. Вказані обставини свідчать про відсутність здійснення відповідачем всебічного вивчення питання при розгляді заяви позивача про надання дозволу на імміграцію та без повного аналізу інформації, що свідчить про недотримання відповідачем встановленої процедури та термінів для розгляду вказаного питання, що є підставою для визнання спірного рішення неправомірним та його скасування.

14 квітня 2023 року ухвалою суд. відмовив повністю у задоволенні клопотання позивача (вх. від 12.04.2022 № 14173/23 та від 13.04.2023 № 14308/23) про витребування доказів. Ухвалою від 26 квітня 2023 року суд задовольнив клопотання (вх.№ 15660/23) та продовжив строк для надання суду відповіді на відзив та доказів для її обґрунтування до 02 травня 2023 року.

05.05.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Стверджує, що 27.10.2021 звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на імміграцію та в цей момент перебував на території України. Письмові запити щодо розгляду його заяви відповідач направив 22.12.2022 та 23.12.2022, тобто після закінчення допустимого терміну в один рік. Вважає, що факт недотримання процедури та строків розгляду заяви про дозвіл на імміграцію є підставою для скасування рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію. ГУДМС у Харківській області ніколи не відвідував, постійно проживає в м.Сміла Черкаської області зі своєю дружиною, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи. 06.01.2021 позивач пересік територію України з метою з`єднання з сім`єю та її не залишав. 07.03.2023 відповідач виніс рішення про примусове повернення позивача до країни походження, у т.ч. на підставі спірного рішення, з терміном виконання до 12.03.2023, а також 14.03.2023 спроби примусового видворення за межі України.

Ухвалою від 19.05.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача (вх. № 16325/23) про зупинення провадження у справі.

Оскільки обґрунтовані заяви про розгляд справи з викликом сторін у судове засідання суду не надходили, зважаючи на відсутність необхідності призначити в справі експертизу або викликати для допиту свідків, суд вирішив справу розглянути правилами спрощеного провадження без такого виклику (у письмовому провадженні) на підставі письмових доказів.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

27.10.2021 позивач - громадянин Російської Федерації звернувся до відповідача заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну відповідно до пункту 1 частини З статті 4 Закону України «Про імміграцію», оскільки його дружина є громадянкою України, перебуває у шлюбі понад 2 роки.

22.12.2022Смілянський відділ УДМС у Черкаській області направив запити до УДМС у Черкаській області та до ГУДМС в Харківській області для перевірки інформації щодо наявності/відсутності інформації про заборону в`їзду в Україну позивачу. 23.12.2022 УДМС у Черкаській області у відповідь направило лист, яким повідомило, що позивач до адміністративної відповідальності на території УДМС у Черкаській області не притягувався, рішення про заборону в`їзду на територію України та примусове повернення (видворення) з території України відносно нього не приймалися. Водночас повідомили, що згідно з архівними даними підсистеми «Незаконний мігрант» ЄГАС УМП наявна інформація про заборону в`їзду на територію України вищевказаному громадянину. Рішення про заборону позивачу в`їзду на територію України прийняте 18.03.2021 ГУДМС у Харківській області на підставі статті 13 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». 05.01.2023 ГУДМС у Харківській області надало відповідь на запит Смілянського відділу УДМС у Черкаській області та повідомило, що 18.03.2021 відносно позивача прийнято рішення про заборону в`їзду на територію України строком до 18.03.2024.

05.01.2023 відповідач прийняв рішення № 71264300017709 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації позивачу на підставі пункту 5 частини 1 статті 10 Закону України «Про імміграцію», а саме особам, яким на підставі закону заборонено в`їзд на територію України (далі спірне рішення).

Тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначаються Законом України від 18.01.2001 №2235-III «Про громадянство України» (далі - Закон №2235-ІІІ).

Згідно з підп. 4 п.1 ст.1 Закону №2235 іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону № 2235-III законодавство України про громадянство ґрунтується, зокрема, на принципі єдиного громадянства - громадянства держави Україна.

Частиною 1 ст.1 Закону України від 07.06.2001 №2491-ІІІ «Про імміграцію» (далі Закон №2491-ІІІ) визначено, що імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання. Іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

Статтею 3 Закону №2491-ІІІ визначено, що правовий статус іммігранта в Україні визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законами України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону №2491-ІІІ дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається: 1) одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України; 2) особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України; 3) особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням; 4) особам, імміграція яких становить державний інтерес для України; 5) закордонним українцям, подружжям закордонних українців, їх дітям у разі їх спільного в`їзду та перебування на території України; 6) особам без громадянства, які проживали на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання протягом двох років з дня визнання їх особами без громадянства.

Згідно зі ст.9 Закону №2491-ІІІ заяви про надання дозволу на імміграцію подаються:

1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання;

2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.

Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи:

1) три фотокартки;

2) копія документа, що посвідчує особу;

3) документ про місце проживання особи;

4) відомості про склад сім`ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі);

5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначає Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983 (далі Порядок № 1983).

Згідно з п.12. Порядку № 1983 територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію:

формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, інформацію, зазначену ними у заяві про надання дозволу на імміграцію, справжність поданих документів та відповідність, їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з`ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію;

проводять перевірку законності перебування в Україні іммігранта з використанням інтегрованої міжвідомчої інформаційно-комунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України (система Аркан), або шляхом надсилання запитів до Адміністрації Держприкордонслужби;

проводять перевірку даних іммігранта за банками даних Інтерполу з метою отримання інформації, яка є підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 10 Закону України Про імміграцію;

надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції ДМС чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам;

здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.

Пунктом 14. Порядку № 1983 визначено, що територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з`ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України "Про імміграцію", надсилають відповідні запити до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів СБУ та Держприкордонслужби.

МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба проводять відповідно до компетенції у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який надіслав запит.

Термін перевірки може бути продовжений, але не більше ніж на один місяць.

Відповідно до п.16. Порядку № 1983 у разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції територіальних органів і підрозділів, ці органи аналізують у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.

Згідно з п.17. Порядку № 1983 ДМС перевіряє у місячний термін правильність оформлення документів, що надійшли від зазначених у пунктах 13 і 15 цього Порядку органів, вивчає відповідність наведених підстав, визначених статтею 4 Закону України "Про імміграцію", з`ясовує питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію відповідно до статті 10 Закону України "Про імміграцію" у разі потреби, надсилає запит до МВС, органів Національної поліції, СБУ. Запит до Держприкордонслужби надсилається тільки стосовно тих осіб, клопотання яких надійшли через МЗС.

МВС, Національна поліція, СБУ та Держприкордонслужба проводять відповідно до компетенції у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Інформація про результати перевірки надсилається ДМС.

Термін розгляду може бути продовжений, але не більше ніж на один місяць.

Суд установив, що із заявою щодо надання дозволу на імміграцію позивач звернувся до відповідача 27.10.2021. Водночас запити до УДМС у Черкаській області та до ГУДМС в Харківській області для перевірки інформації щодо наявності/відсутності інформації про заборону в`їзду в Україну позивачу Смілянський відділ Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області направив 22.12.2022. Тобто, з недотриманням встановленого законодавством місячного терміну для перевірки правильності оформлення документів та наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону №2491-ІІІ, надсилання відповідних запитів до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів СБУ та Держприкордонслужби. Про поважність причин свідчить запроваджений в Україні воєнний стан та період активних бойових дій на території Харківської області.

Відповідно до п.п.18-20 Порядку № 1983 ДМС аналізує у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 17 цього Порядку органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймає рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу. Рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу діє протягом року від дня його прийняття. Органи, які прийняли рішення про надання дозволу на імміграцію або про відмову у наданні такого дозволу, надсилають його копію протягом трьох робочих днів з дня прийняття безпосередньо заявнику або через МЗС відповідній закордонній дипломатичній установі України.

Суд установив, що відповіді на запити Смілянського відділу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області надійшли до нього 23.12.2022 від УДМС у Черкаській області та 05.01.2023 від ГУДМС у Харківській області.

05.01.2023 начальник Смілянського відділу УДМС у Черкаській області затвердив висновок за результатами розгляду матеріалів справи громадянина Російської Федерації позивача у цій справі та відповідач прийняв спірне рішення.

Отже, відповідач дотримався вимог п.18 Порядку № 1983 та в межах місячного терміну прийняв спірне рішення.

Підстави для відмови у наданні дозволу на імміграцію визначені ст.10 Закону №2491-ІІІ. Так, згідно з п.5 ч.1 ст.10 Закону №2491-ІІІ дозвіл на імміграцію не надається особам, яким на підставі закону заборонено в`їзд на територію України.

У висновку за результатами розгляду матеріалів справи громадянина Російської Федерації позивача відповідач зазначив, що за результатами перевірки встановив, що відносно позивача 18.03.2021 на підставі ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та п.п. «г» п.4 наказу МВС України від 17.12.2013 № 1235 «Про затвердження Інструкції про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства» прийнято рішення про заборону в`їзду на територію України до 18.03.2024 (орган ГУ ДМС в Харківській області). Підставою його прийняття відповідач зазначив п.5 ч.1 ст.10 Закону №2491-ІІІ, згідно з яким дозвіл на імміграцію не надається особам, яким на підставі закону заборонено в`їзд на територію України. Тобто, правомірно.

Згідно з п.25. Порядку № 1983 рішення ДМС, територіальних органів і підрозділів, інших органів виконавчої влади, які в межах своєї компетенції зобов`язані забезпечувати провадження у справах з питань імміграції, а також дії чи бездіяльність їх посадових та службових осіб можуть бути оскаржені відповідно до законодавства. У цьому разі провадження у справах з питань імміграції припиняється до прийняття відповідного рішення.

Належні, достовірні та допустимі докази скасування рішення від 18.03.2021 ГУ ДМС в Харківській області про заборону в`їзду позивачу на територію України до 18.03.2024 відсутні. Отже, станом на дату винесення відповідачем спірного рішення та дату вирішення спірних правовідносин у цій справі воно є чинним та підлягало врахуванню відповідачем під час прийняття спірного рішення.

Оскільки позивачу заборонено в`їзд на територію України до 18.03.2024, у відповідача на дату прийняття спірного рішення відсутні законні підстави для надання йому дозволу на імміграцію. Відповідач, приймаючи спірне рішення, діяв з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом. Спірне рішення відповідає критерію обґрунтованості, законності та скасуванню не підлягає. Відсутні обгрунтовані підстави для зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 17.10.2021 позивача, як громадянина Російської Федерації, про надання дозволу на імміграцію з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду. Отже, позовні вимоги не обгрунтовані та задоволенню не підлягають.

Зважаючи на результат вирішеного спору, відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2-20, 72-78, 138-139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ в особі Смілянського відділу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області (18002, Черкаська обл., місто Черкаси, бульвар Шевченка, будинок 117; код ЄДРПОУ 37852733) про:

визнання протиправним і скасування рішення від 05.01.2023 №71264300017709 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації - позивачу;

зобов`язання повторно розглянути його заяву від 17.10.2021, як громадянина Російської Федерації, про надання дозволу на імміграцію з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Анжеліка БАБИЧ

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 19.05.2023.