Рішення № 110970626, 19.05.2023, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2023 року справа № 580/2418/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши правилами спрощеного письмового провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

31.03.2023 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі позивач) до УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ (18002, Черкаська обл., місто Черкаси, бульвар Шевченка, будинок 117; код ЄДРПОУ 37852733) (далі відповідач) про:

визнання протиправним і скасування рішення від 13.01.2023 про скасування його рішення від 09.09.2020 про набуття громадянства України за територіальним походженням на підставі ч.1 ст.8 Закону України «Про громадянство України»;

зобов`язання відповідача видати йому тимчасове посвідчення громадянина України на час дії воєнного стану на території України і один рік після закінчення дії воєнного стану з одночасним продовженням дії зобов`язання припинити іноземне громадянство на той самий строк;

стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь сплаченого судового збору в розмірі 1073, 60грн.

Додатково просив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі та проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Обґрунтовуючи зазначив, що оскаржуваним рішенням позивачу скасоване рішення від 09.09.2020 про набуття громадянства України за територіальним походженням. Підставою рішення відповідач зазначив не виконання позивачем поданого відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про громадянство України» зобов`язання припинити іноземне громадянство протягом 2 років з моменту набуття громадянства. Вказує, що вказане вище зобов`язання не виконав з незалежних від нього причин, а саме у зв`язку з початком 24.02.2022 повномасштабної агресії РФ на території України та закриттям всіх дипломатичних і консульських установ.

Ухвалою суду від 05.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу строк тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі для надання відзиву на позовну заяву та доказів.

26.04.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з проханням у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Вказує, що під час звернення з відповідним пакетом документів щодо прийняття громадянства України позивач подав зобов`язання протягом 2 років з моменту набуття громадянства України припинити своє попереднє громадянство Росії. Доказів того, що позивач з дати реєстрації його громадянином України, тобто, з 09.09.2022 і до початку вторгнення Російською Федерацією в Україні 24.02.2022 звертався до дипломатичних (консульських) представництв Російської Федерації в Україні не надав. Також позивач не надав доказів, що до 24.02.2022 надіслав уповноваженому органу держави його громадянства клопотання/заяву про припинення іноземного громадянства за допомогою поштового зв`язку або електронною поштою. Вважає, що позивач не довів, що вжив дії для припинення громадянства Російської Федерації. Тому спірне рішення відповідає законодавству та не підлягає скасуванню.

11.05.2023 від позивача до суду надійшло додаткове пояснення, в якому зазначив, що до відповідача звернувся заявою щодо оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням 28.07.2020 і цією датою підписав зобов`язання припинити іноземне громадянство. Станом на 28.07.2020 та 09.09.2020 діяла редакція Закону України «Про громадянство України» в редакції Закону № 2743-VІІІ від 06.06.2019. Така редакція ст.21 Закону України «Про громадянство України» станом на дату його звернення заявою та прийняття рішення про набуття особою громадянства України не передбачала для особи негативного наслідку, у т.ч. у разі невиконання зобов`язання взятого особою щодо припинення іноземного громадянства. Тому мав законні очікування що його правове становище на погіршиться. Стверджує, що у лютому 2022року направив до податкових органів м.Москви авіа-лист, в якому містилася заява про зняття з податкового обліку, але відповідь не отримав. Для належного оформлення припинення громадянства йому необхідна довідка підтвердження про зняття з податкового обліку в РФ. Просив урахувати, що має на території України сім`ю, яка складається з дружини, трьох малолітніх дітей та батьків.

Оскільки обґрунтовані заяви про розгляд справи з викликом сторін у судове засідання суду не надходили, зважаючи на відсутність необхідності призначити в справі експертизу або викликати для допиту свідків, суд вирішив справу розглянути правилами спрощеного провадження без такого виклику (у письмовому провадженні) на підставі письмових доказів.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 народився в с. Будище Черкаського району УРСР. Відповідно до паспорта НОМЕР_3 позивач є громадянином Російської Федерації.

01.11.2005 начальник відділу служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Черкаській області затвердив висновок про надання позивачу дозволу на імміграцію.

10.12.2005 ВСГІРФО м. Черкаси позивачу видало посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_4 , відповідно до якої позивач у 2005 році прибув з РФ до Черкаської області.

Згідно з довідкою від 17.09.2020 № 331/20 про реєстрацію особи громадянином України 09.09.2020 відповідач прийняв рішення про оформлення набуття громадянства України позивачем за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону України Про громадянство України. 30.07.2021 позивачу органом 7101 видане тимчасове посвідчення громадянина України серії НОМЕР_5 .

06.12.2022 заступник начальника Управління начальник відділу у справах іноземців та осіб без громадянства УДМС у Черкаській області затвердив висновок про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання громадянину Російської Федерації позивачу.

06.12.2022 відповідач прийняв рішення № 54 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого 01.11.2005 позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. 6 ч. 1 ст. 12 Про імміграцію.

Вказане вище рішення позивач оскаржив до Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/221/23. Рішенням від 20 березня 2023 року, яке набрало законної сили 20.04.2023, зазначений суд адміністративний позов задовольнив повністю. Визнав протиправним і скасував рішення відповідача від 06.12.2022 № 54 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого 01.11.2005 позивачу.

13.01.2023 відповідач прийняв рішення, яким скасував рішення УДМС України в Черкаській області від 09.09.2020 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що він не виконав подане відповідно до ст.8 Закону України «Про громадянство України» зобов`язання припинити іноземне громадянство протягом 2 років з моменту набуття громадянства України. Підставою для скасування вказаного рішення відповідач у поданні про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України зазначив ст.21 Закону України «Про громадянство України» (далі спірне рішення).

Листом від 13.01.2023 № 7101.6.1-286/71 відповідач повідомив позивача про прийняте 13.01.2023 рішення.

Тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначаються Законом України від 18.01.2001 №2235-III «Про громадянство України» (далі - Закон №2235-ІІІ).

Відповідно до положень ст. 1 Закону №2235-ІІІ громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках, а громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Згідно з п.1 ч.1 ст.2 Закону № 2235-III законодавство України про громадянство ґрунтується, зокрема, на принципі єдиного громадянства - громадянства держави Україна.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.6 Закону №2235-ІІІ громадянство України набувається, серед іншого, за територіальним походженням.

Згідно з ч.1 ст.8 Закону №2235-ІІІ (у редакції від 25.08.2019, тобто станом на час набуття позивачем громадянства України) особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства. Іноземці із числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка отримала посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Відповідно до ч.ч. 5-8 ст. 8 Закону №2235-ІІІ іноземці, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства. Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України, а також від осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, та осіб без громадянства.

Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов`язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов`язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.

Отже, законодавством встановлено обов`язок для іноземців щодо подачі зобов`язання припинити громадянство їх держави. Водночас іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України.

Перелік документів, що подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України встановлено Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 №215 (далі Порядок №215) (у редакції від 15.08.2019, тобто станом на час набуття позивачем громадянства України).

Відповідно до п. 24 Порядку №215 для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка народилася до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент народження особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає:

а) заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням;

б) дві фотокартки (розміром 35 x 45 мм);

в) один із таких документів:

- декларацію про відсутність іноземного громадянства - для осіб без громадянства;

- зобов`язання припинити іноземне громадянство - для іноземців. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;

- декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує надання особі статусу біженця чи притулку в Україні, - для іноземців, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні;

- декларацію про відмову особи, яка є громадянином Російської Федерації і зазнала переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує переслідування через політичні переконання (довідка Міністерства закордонних справ України, дипломатичного представництва чи консульської установи України, видана в установленому Кабінетом Міністрів України порядку), - для іноземців, які є громадянами Російської Федерації та зазнали переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності;

- заяву про зміну громадянства - для іноземців, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;

г) копію свідоцтва про народження або інший документ, що підтверджує факт народження особи на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту.

Згідно з п. 26 Порядку №215 для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, батько чи мати якої народилися до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент їх народження до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону, подає документи, передбачені підпунктами "а" - "в" пункту 24 цього Порядку, а також:

а) документ, який підтверджує факт народження відповідно батька чи матері заявника на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту;

б) копію свідоцтва про народження заявника або інші документи, що засвідчують родинні стосунки заявника відповідно з батьком чи матір`ю, які народилися на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту.

Проаналізувавши вказані вище норми законодавства, суд дійшов висновку, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням разом заявою (клопотанням) про набуття громадянства України особа (іноземець) подається зобов`язання припинити іноземне громадянство. При цьому, іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. У свою чергу, іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Суд встановив, що 28.07.2020 позивач подав до відповідача заяву про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, додавши письмове зобов`язання протягом двох років з моменту набуття громадянства України припинити громадянство Російської Федерації. Згідно з довідкою від 17.09.2020 № 331/20 про реєстрацію особи громадянином України 09.09.2020 відповідач прийняв рішення про оформлення набуття громадянства України позивачем за територіальним походженням відповідно до ч.1 ст. 8 Закону №2235-ІІІ. Отже, зі вказаної вище дати позивач набув громадянства України на підставі ч.1 ст. 8 Закону №2235-ІІІ та у строк до 09.09.2022 зобов`язаний подати до уповноваженого органу України документ про припинення громадянства Російської Федерації, виданий її уповноваженим органом, однак у визначений дворічний термін не виконав свого зобов`язання. Належні, достовірні та допустимі докази виконання позивачем зазначеного обов`язку відсутні.

Відповідно до положень ст. 21 Закону №2235-ІІІ (у редакції від 02.04.2022, тобто станом на час спливу дворічного строку з моменту набуття позивачем громадянства України) рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 7, 8, 10-13, 15 цього Закону внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов`язання, взятого особою у зобов`язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.

У зв`язку з неподанням позивачем документу про припинення громадянства Російської Федерації протягом 2 років з моменту набуття ним громадянства України спірним рішенням відповідач скасував попереднє рішення від 09.09.2020 про набуття громадянства України за територіальним походженням на підставі ч.1 ст.8 Закону №2235-ІІІ.

Не обґрунтованими та не підтвердженими є доводи, що станом на дату звернення заявою та прийняття рішення про набуття особою громадянства України законодавство не передбачало негативного наслідку, у т.ч. у разі невиконання зобов`язання взятого особою щодо припинення іноземного громадянства, оскільки на дату набуття позивачем громадянства України, а саме 09.09.2020 діяла редакція Закону №2235-ІІІ від 25.08.2019. Законом України від 6 червня 2019 року № 2743-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які брали участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України», на який посилався позивач у поясненнях, внесені зміни до статті 1, частину першу статті 8, ст.9 Закону №2235-ІІІ.

Суд також врахував, що відповідно до ст.1 Закону №2235-ІІІ у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні, зокрема незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.

Посилання позивача на те, що через початок 24.02.2022 повномасштабного збройного вторгнення Російської Федерації на територію України він не зміг через незалежні від нього обставини виконати вимоги про позбавлення іноземного громадянства суд не врахував, оскільки жодним належним, достовірним і допустимим доказом не підтверджене вчинення ним будь-яких активних дій для припинення іноземного громадянства, у т.ч. його звернення до уповноваженого органу держави його громадянства клопотанням про припинення іноземного громадянства у контексті наявності незалежних від позивача причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства. Такий обов`язок позивач міг виконати до 24.02.2022, зважаючи, що дворічний термін виконання зобов`язання сплинув 09.09.2022. Водночас норми Закону №2235-ІІІ не містять інших поважних причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства, ніж ті, що визначені у ст.1 цього Закону.

Врахувавши вказані вище норми законодавства та обставини спору, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи спірне рішення діяв з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом. Як наслідок, вказане вище спірне рішення відповідає критерію обґрунтованості, законності та скасуванню не підлягає. Оскільки у заявлених спірних правовідносинах відповідач не порушив прав позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зобов`язання відповідача видати позивачу тимчасове посвідчення громадянина України на час дії воєнного стану на території України і один рік після закінчення дії воєнного стану з одночасним продовженням дії зобов`язання припинити іноземне громадянство на той самий строк.

Отже, позовні вимоги не обгрунтовані та задоволенню не підлягають.

Зважаючи на результат вирішеного спору, відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2-20, 72-78, 138-139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ (18002, Черкаська обл., місто Черкаси, бульвар Шевченка, будинок 117; код ЄДРПОУ 37852733) про:

визнання протиправним і скасування рішення від 13.01.2023 про скасування його рішення від 09.09.2020 про набуття громадянства України за територіальним походженням на підставі ч.1 ст.8 Закону України «Про громадянство України»;

зобов`язання видати йому тимчасове посвідчення громадянина України на час дії воєнного стану на території України і один рік після закінчення дії воєнного стану з одночасним продовженням дії зобов`язання припинити іноземне громадянство на той самий строк.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Анжеліка БАБИЧ

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 19.05.2023.