Рішення № 110947541, 18.05.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 540/596/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , в якій просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) шкоду, завдану державі в розмірі 4274,41 грн.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач був звільнений з військової служби відповідно до пп. «г» (у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі) ч.2 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Станом на день звільнення за відповідачем рахувалась заборгованість зі сплати компенсації за речове майно, строки носіння якого не закінчилися та за втрачене майно. Оскільки у добровільному порядку відповідач компенсацію не виплатив, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Заяви чи клопотання від сторін не надходили.

Процесуальні дії, вчинені судом.

Ухвалою суду від 20.03.2023 року прийнято до провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Копія ухвали про прийняття справи до провадження була розміщена на сайті Судова влада України, Одеський окружний адміністративний суд (https://adm.od.court.gov.ua/sud1570/).

Суд зауважує, що Відповідач відзив на адміністративний позов не надав.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Обставини справи.

Згідно з Наказом «Про результати службового розслідування по факту втрати інвентарного майна матросом ОСОБА_2 » командира військової частини НОМЕР_4 (з основної діяльності) №183 від 06.08.2021 року, військовослужбовець строкової служби матрос ОСОБА_3 під час проходження військової служби за контрактом у військовій частині НОМЕР_4 отримав для використання інвентарне речове майно за роздавальною відомістю від 18.01.2021 року. Своїми неправомірними діями військовослужбовець строкової служби матрос ОСОБА_3 не навмисно порушив вимоги статей 11, 127 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, не виконавши обов`язки щодо збереження майна, не зберіг видане йому державне майно, внаслідок чого воно втрачене і утворилася його нестача.

Наказом по стройовій частині командира Військової частини НОМЕР_4 № 206 від 14.09.2021 року матроса ОСОБА_1 з 14.09.2021 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку із переміщенням до нового місця служби м. Тернопіль на підставі рішення Головного управління персоналу Генерального штабу ЗСУ від 10.09.2021 року № 321/4843. Проведено утримання вартості наданих ОСОБА_4 предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, в сумі 2064,16 грн.

Відповідно до Акту приймання-передачі заборгованості з відшкодування завданих державі збитків, військова частина НОМЕР_4 передала, а військова частина НОМЕР_1 прийняла заборгованість з відшкодування завданих державі збитків, яка на день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_4 склала 7317,60 грн. (внаслідок втрати військового майна) та 2064,16 грн. (предмети речового майна, строки носіння яких ще не закінчилися).

Залишок заборгованості, що передається по Акту, становить 2210,25 грн. (внаслідок втрати військового майна) та 2064,16 грн. (предмети речового майна, строки носіння яких ще не закінчилися).

Наказом по стройовій частині командира Військової частини НОМЕР_1 № 176 від 15.09.2021 року військовослужбовця строкової військової служби солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду сапера другого інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерної роти військової частини НОМЕР_1 .

Наказом по стройовій частині командира Військової частини НОМЕР_1 № 244 від 21.12.2021 року військовослужбовця строкової військової служби солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби відповідно до пп. «г» (у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі) ч.2 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

23.12.2021 року т.в.о. командиром військової частини НОМЕР_1 направлено повідомлення на адресу ОСОБА_1 про сплату в добровільному порядку коштів в сумі 4274,41 грн. до 12.01.2022 року.

ОСОБА_1 заборгованість в добровільному порядку не погашено.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV.

Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців, серед іншого, обов`язок знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Згідно ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтею 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно п.2 Розділу І Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за №768/28898 (надалі - Інструкція), основним завданням речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили) в обмундируванні, взутті, натільній і теплій білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, спеціальному одязі та спорядженні для виконання спеціальних завдань, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазне-пральному обслуговуванні, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань, як у мирний час, так і в особливий період.

Відповідно до абз.12 п.4 Розділу III Інструкції, у разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби.

Підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» № 160-ІХ від 03.10.2019 року.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 160-ІХ підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди ( ч. 2 ст. 3 Закону № 160-ІХ)

Відповідно о ч.3 ст.3 Закону № 160-ІХ притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.

У відповідності до ст.6 Закону № 160-ІХ, особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.

Відповідно до ч.ч. 2, 6, 7 ст. 8 Закону № 160-ІХ у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Наказ доводиться до винної особи під підпис.

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону № 160-ІХ відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 12 Закону № 160-ІХ у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Висновки суду.

Отже, до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки та наявності взаємозв`язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою звернення позивача до суду із даним позовом стало те, що ОСОБА_1 не відшкодував у добровільному порядку на користь військової частини НОМЕР_1 суму матеріальної шкоди, яка виникла на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_4 (з основної діяльності) №183 від 06.08.2021 року та наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) №206 від 14.09.2021 року.

Суд не бере до уваги аргументи позивача про те, що ОСОБА_1 зобов`язаний відшкодувати на користь Військової частини НОМЕР_1 матеріальну шкоду у розмірі 2210,25 грн. на підставі наказу військової частини НОМЕР_4 (з основної діяльності) "Про результати проведення службового розслідування по факту втрати інвентарного майна матросом ОСОБА_2 " від 06.08.2021 року №183.

Так, вищевказаним наказом лише зафіксовано результати службового розслідування, водночас у ньому не вирішувалось питання щодо притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності. Суд вважає, що цей наказ не створює для відповідача юридично-правових наслідків у вигляді обов`язку відшкодовувати матеріальну шкоду.

Таким чином, стягненню підлягають кошти в розмірі 2064,16 грн., а саме за утримання вартості виданих предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, на підставі наказу військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) №206 від 14.09.2021 року.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, шляхом стягнення із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь військової частини НОМЕР_1 шкоду, завдану державі в розмірі 2064,16 грн.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Розподіл судових витрат.

Згідно з вимогами ст.139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення коштів задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) шкоду, завдану державі в розмірі 2064,16 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя А.В. Бутенко