Ухвала суду № 1109461, 24.07.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

_____________01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“24” липня 2007 р.                                                                                Справа № 17/200 (36/10)

                                                               к/с № К-22766/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                               Голубєвої Г.К.

Суддів                                                           Брайка А.І.

Карася О.В.

Степашка О. І.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:          Ликовій В.Б.,

розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2006 року

та рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2006 року

у справі№ 17/200 (36/10)

за позовом  Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»

до  Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі

про  визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2005 року Відкрите акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі від 17.09.2004 року № 0001302330/0 та          № 0001292330/0.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2006 року, залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2006 року, в задоволенні позову відмовлено.    

В обґрунтування судових рішень зроблено посилання на те, що включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість згідно з податковими накладними, виданими АТЗТ «Футбольний клуб «Дніпро-96» за наслідками попередньої оплати вартості товарів без фактичної поставки останніх, є неправомірним. Крім того, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов’язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару. Доказів перерахування спірної суми ПДВ до бюджету України  позивачем не надано та в матеріалах справи не міститься.

В касаційній скарзі ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2006 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2006 року у справі № 17/200 (36/10) та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.2.3,  пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».  

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що за результатами проведеної Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі перевірки ВАТ „Південний гірничо-збагачувальний комбінат" з питання дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за 2003 рік  складено акт № 67/23-116/00191000 від 17.09.2004 року.

Перевіркою встановлено порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4  ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями внесеними Законом України "Про ПДВ" від 16.01.2003 р. №469-IV (з урахуванням того, що не відбулося події, передбаченої пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вищевказаного Закону), внаслідок чого зменшено податковий кредит на 25416666,67 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 17.09.2004 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001302330/0,  яким позивачу відповідно до пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 16943783,95 грн., з яких 11295855,97 грн. - основний платіж та 5647927,98 грн. - штрафні (фінансові) санкції;  та № 000129330/0, яким виявлено завищення позивачем  суми бюджетного відшкодування в розмірі 11537477,37 грн. за листопад 2003 року та 2583333,33 грн. за грудень 2003 року.

Судами також встановлено, що 29.09.2003 року між АТЗТ «Футбольний клуб «Дніпро – 96» (постачальник) та ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (покупець) було укладено договір поставки коксової дрібниці, на виконання умов якого покупець (позивач) здійснив передоплату на загальну суму у розмірі 152500000,00 грн. Умови розрахунків – 100% передоплата.

 АТЗТ «Футбольний клуб «Дніпро – 96» надало позивачу податкові накладні на суму оплати товару, що підлягає продажу.

Позивачем включені до складу податкового кредиту зазначені суми відповідно до пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість при перерахуванні авансових платежів без фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей, на думку податкової інспекції, є порушенням податкового законодавства.

В результаті припинення взаємних вимог  АТЗТ «Футбольний клуб «Дніпро – 96» надало ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» розрахунок № 1/905 від 30.06.2004 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної     № 1905 від 30.09.2003 року, згідно з яким ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» було зменшено податковий кредит у червні 2004 року на суму 3712854,17 грн.

Судова колегія касаційної інстанції вважає, що при розгляді справи судами попередніх інстанцій не враховано наступне.

Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку (п.п. 7.3.1. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій не спростовано право позивача, передбачене вищевказаними нормами,  на віднесення сум податку на додану вартість до складу податково кредиту по першій з подій.

За даними податкової інспекції, відображеними в акті перевірки, дебіторська заборгованість станом на 17.09.2004 року по розрахунках з АТЗТ «Футбольний клуб «Дніпро – 96» становить 152500000,00 грн. 

Разом з тим, 29.06.2004 року між позивачем та  АТЗТ «Футбольний клуб «Дніпро – 96» укладена угода № 5010 про погашення заборгованості, згідно якої сторони домовились припинити взаємні зобовязання по наступній заборгованості: з ВАТ «ПГМК» в розмірі 22277125,05 грн., яка виникла внаслідок поставок квадратних заготовок по договору № 65-02/03 від 02.03.2004 року, а з  АТЗТ «Футбольний клуб «Дніпро – 96» -  в розмірі 22277125,05 грн. за наслідками здійсненої позивачем передоплати.

Судами попередніх інстанцій не надано оцінки укладеній угоді.

Судовою колегією враховується, що обмеження в оподаткуванні з передоплати встановлені лише в пп. 7.3.8 п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким передбачено, що попередня оплата (авансування) товарів, що згідно з договорами підлягають вивезенню (експортуванню) за межі митної території України або ввезенню (пересиланню) на митну територію України, не є підставою для виникнення податкових зобов'язань.

Окрім того, у разі невиконання зобов'язань за укладеними угодами, що може призвести до повернення передоплати, підприємство не позбавлено можливості відкоригувати дані податкової звітності, а державна податкова інспекція перевірити правильність коригування.

Без оцінки судів попередніх інстанцій залишилося коригування згідно розрахунку від 30.06.2004 року до договору від 29.09.2003 року та підстави його проведення, а також причини його неврахування податковою інспекцією при проведенні перевірки. 

До спірних правовідносин судами застосовано норму матеріального права стосовно надмірної сплати ПДВ, однак не визначено, що являється надмірною сплатою та яким чином платник може довести надмірну сплату податку до бюджету по даній справі.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З правового аналізу наведеного положення процесуального законодавства випливає, що в даному випадку доводити факт відсутності надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету мав саме відповідач, а не позивач. У свою чергу, відповідачем таких доказів надано не було, а тому невстановлення надмірної сплати податку до бюджету процесуально не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.    

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

З огляду на неповне встановлення у справі обставин, які мають істотне значення для вирішення спору, що з врахуванням меж повноважень, визначених ст. 220 КАС України, не може бути усунено судом касаційної інстанції, постановлені у справі судові рішення відповідно до ст. 227 КАС України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, всебічно, повно й об’єктивно встановити обставини справи та в залежності від встановленого і у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити частково, ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2006 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2006 року у справі № 17/200 (36/10) скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підписГолубєва Г.К.Судді

підписБрайко А.І.

підписКарась О.В.

підпис

Степашко О.І.

підписФедоров М.О.