Ухвала суду № 110941747, 18.05.2023, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1235/22

Провадження № 1-кп/302/28/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про продовження запобіжного заходу

увигляді тримання під вартою

18.05.2023 р.смт.Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

у складі: Головуючого - судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Міжгір`я кримінальне провадження відносно: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт.Міжгір`я Хустського району Закарпатської області, який має середню освіту, одруженого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.286-1, ч.1 ст.135 КК України,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Міжгірського районного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.286-1, ч.1 ст.135 КК України.

17.05.2023 року до суду надійшло письмове клопотання прокурора ОСОБА_7 про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , строком на 60 днів, без можливості внесення застави, мотивуючи подане клопотання тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, який передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років та який спричинив загибель малолітньої дитини, при цьому має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, що кримінальне правопорушення вчинене підозрюваним, нехтуючи ним правилами дорожнього руху та безпекою інших осіб, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, а тому вважають наявним ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду, з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою прокурор вважає виправданим та необхідним для забезпечення виконання завдань кримінального провадження. Також зазначає, що застосування відносно обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів не будуть ефективними для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 .

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просить подане клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 задовольнити за наведеними у ньому підставами. Зазначає, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, якими обґрунтовувалося застосування раніше до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на теперішній час не зникли та не зменшились. Вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Захисник адвокат ОСОБА_5 підтримав позицію свого підзахисного обвинуваченого ОСОБА_4 , проти клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не заперечує.

Потерпіла ОСОБА_8 та представник потерпілої адвокат ОСОБА_9 , яка діє в інтересах потерпілої ОСОБА_8 в судове засідання не з`явилися, проте на адресу суду ними подані письмові клопотання, в яких просять задовольнити клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без можливості внесення застави та судове засідання провести за їх відсутністю.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши письмове клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яким обґрунтовується доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заслухавши позицію прокурора, думку обвинуваченого, захисника за призначенням - адвоката ОСОБА_5 , суд дійшов до наступного висновку.

Потерпіла ОСОБА_8 підтримала у повному обсязі письмове клопотання прокурора за наведеними у клопотанні підставами та просить задовольнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, без можливості внесення застави. Проти клопотання захисника про скасування, зміну запобіжного заходу на запобіжний захід у виді застави категорично заперечує, просить в задоволенні клопотання захисника відмовити за необґрунтованістю.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши подане клопотання стороною обвинувачення, заслухавши їх доводи за поданим клопотанням, оглянувши матеріали кримінального провадження № 302/1235/22, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою:для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Пунктом 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Пунктом 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року визначено, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.09.2022 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави, строком на шістдесят днів.

В подальшому, в ході судового розгляду, ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11.04.2023 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 09 червня 2023 року, включно, без визначення застави (т.2 а.с.130-133).

Проте, враховуючи ті обставини, що у найближчий час головуючий по справі буде перебувати у щорічній відпустці, під час якої спливає строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраний обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, діючи відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, зобов`язанийвирішити питання доцільності продовження на даний час тримання обвинуваченого під вартою.

Відповідно до положень ст.ст.131,132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

У відповідності до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Частина 2 ст. 177 КПК України констатує, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Згідно ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає, що в матеріалах кримінального провадження містяться достатні дані, які свідчать про наявність ризиків, які виправдовують тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , а також враховуючи характер та ступінь тяжкості обвинувачення інкримінованих йому кримінальних правопорушень (злочинів), суд вважає, що існують достатні підстави, відповідно до ст.331 КПК України, вважати необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.

Згідно вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України встановлено наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема: обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від суду. Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та, перебуваючи на волі, обвинувачений буде намагатись переховуватись від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Крім цього, п.2 ч.4 ст.183 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, щодо злочину, який спричинив загибель людини.

За таких обставин, суд вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризику, передбаченому п.1 ч.1 ст.177 КПК України, враховуючи при цьому тяжкість вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п`яти до десяти років, а тому існує ризик того, що обвинувачений може у будь-який час залишити своє місце проживання і таким чином буде переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності; особи, які заслуговують на довіру та могли би поручитися за виконання обвинуваченим ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, відсутні.

Отже ризик,передбачений п.1ч.1ст.177КПК України, на теперішній час не зменшився та продовжує існувати, та виправдовує продовження застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. До того ж, фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_4 тяжкого злочину свідчать про підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання вказують на обґрунтованість заявленого прокурором клопотання.

Разом з тим, стороною захисту в судовому засіданні не надано належних та допустимих доказів, зокрема висновків лікарів, медичної документації тощо, які б свідчили про наявність у обвинуваченого ОСОБА_4 таких захворювань, які б унеможливлювали тримання ОСОБА_4 під вартою.

При цьому, суд також приймає до уваги відомості про особу обвинуваченого, а також те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, один з яких є тяжким та який спричинив загибель людини (малолітньої дитини), має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, а також ту обставину, що інкриміновані ОСОБА_4 кримінальні правопорушення вчинені, нехтуючи Правилами дорожнього руху та безпекою інших осіб, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, та приймаючи до уваги наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, суд приходить до висновку, що в даному випадку є неможливим застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

На думку суду, вищезазначеному ризику неможливо запобігти, застосувавши до обвинуваченого ОСОБА_4 будь-який більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, оскільки не відпали підстави для цього. На даний час не встановлені будь-які обставини, які виключають можливість тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, судове слідство на теперішній час триває, та суд вважає, що для запобігання вищевказаного ризику застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу не буде ефективним і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження.

Таким чином, виходячи з положень ст.ст.177,178,183,194 КПК України, ст.ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та, враховуючи матеріали кримінального провадження, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 під час судового розгляду даного кримінального провадження, тому суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 16 липня 2023 року, включно.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 331, 372, 395 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без можливості внесення застави - задовольнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів, тобто до 16липня 2023 року, включно, без визначення розміру застави. Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя

Міжгірського районного суду

Закарпатської області ОСОБА_10